Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №260/4463/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

Суд: Закарпатський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: осіб, звільнених з публічної служби

Дата: 13 жовтня 2026 р.

Справа: №260/4463/26

Суддя: Дору Ю.Ю.

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 жовтня 2026 року м. Ужгород№ 260/4463/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, Тернопільська область, м.Тернопіль, Майдан Волі, буд. 3, код ЄДРПОУ 14035769), у якому просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області (Код ЄДРПОУ 14035769), (Майдан Волі, буд. 3, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46001) № 071750008255 від 11 травня 2026 року про відмову Позивачу ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

-Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області (Код ЄДРПОУ 14035769) перевести Позивача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 року №3723-ХІІ, п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII на підставі довідок Закарпатської митниці Державної митної служби України про складові заробітної плати Позивача для призначення пенсії державного службовця № 7.7-22/33-1096 та № 7.7-22/33-1097 від 12 березня 2025 року, починаючи з 12 березня 2025 року.

В обгрунтування вказує, що відділом перерахунку пенсій № 2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг ГУ ПФУ в Тернопільській області заява від 12 березня 2025 року була повторно розглянута і Рішенням № 071750008255 від 11 травня 2026 року Позивачу повторно було відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки судом при ухваленні рішення у справі № 260/2845/25 не досліджувалось питання щодо порядку обчислення заробітної плати відповідно до довідок № 7.7-22/33-1096 та № 7.7-22/33-1097 від 12 березня 2025 року і зобов`язань щодо врахування вищезазначених довідок судом не покладено. При цьому Відповідач визнає, що стаж роботи Позивача на посаді державного службовця складає 20 років 11 місяців 22 дні. Без урахування зазначених довідок при переведенні Позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» розмір пенсії зменшується та складає 2361,00 грн, а тому переведення Позивача на пенсію державного службовця є недоцільним. Позивач вважає, що зазначене рішення протиправним необгрунтованим, та таким, що порушує його законні права на соціальний захист і підлягає скасуванню.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 червня 2026 року відкрито справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) виклику учасників справи.

02 липня 2026 року судом отримано відзив на позовну заяву від відповідача у якому вказано, що на даний час призначити пенсію відповідно до Закону №889-VIII на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року у справі №260/2845/25 можливо лише з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян", що є недоцільним, оскільки призведе до зменшення розміру пенсії. Розмір пенсії становитиме 2361,00 грн. Виходячи з викладеного, слід зазначити, що будь-яких порушень прав позивача на пенсійне забезпечення, зокрема щодо порядку проведення перерахунку пенсії та її виплати, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у своїх діях не вбачає.

Також вказує, що в довідці від 12.03.2025р. №7.7-22/33-1096 виданій Закарпатською митницею державної митної служби України про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 1 січня 2024р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби значиться надбавка за спеціальне звання. Отож, зазначені довідки не можуть бути враховані при перерахунку пенсії відповідно до Закону №889-VIII, так як не відповідають законодавству.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення співвідповідача по даній справі.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

12.03.2025 року позивач звернувся пенсійного органу із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. №889-VIII.

Згідно принципу екстериторіальності вказану заяву позивачу розглянуто Головним управлінням Пенсійного Фонду України у Тернопільській області.

За наслідками розгляду поданої заяви Головним управлінням ПФУ у Тернопільській області винесено рішення № 0717500082552 про відмову в перерахунку пенсії від 19 березня 2025 року, оскільки статтею 3 Закону № 889-VIII визначено коло осіб, на яких поширюється дія даного Закону, а працівники Державної митної служби цією статтею не передбачені.

Як вбачається із КП “Діловодство спеціалізованого суду”, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року по справі № 260/2845/25, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року, позов задоволено частково і ухвалено:

-Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 19 березня 2025 року №071750008255;

-Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області перевести Позивача з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 року №3723-???, п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII, починаючи з 12 березня 2025 року;

- В задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено.

На виконання зазначеного рішення відділом перерахунку пенсій № 2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг ГУ ПФУ в Тернопільській області заява від 12 березня 2025 року була повторно розглянута і Рішенням № 071750008255 від 11 травня 2026 року Позивачу повторно було відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки судом при ухваленні рішення у справі № 260/2845/25 не досліджувалось питання щодо порядку обчислення заробітної плати відповідно до довідок № 7.7-22/33-1096 та № 7.7-22/33-1097 від 12 березня 2025 року і зобов`язань щодо врахування вищезазначених довідок судом не покладено.

Вважаючи дії відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Так, до 01 травня 2016 року діяло законодавство у сфері державної служби, яке передбачало право державного службовця на призначення пенсії на умовах, визначених статтею 37 Закону України Про державну службу від 19.12.1993 №3723-VIII.

У силу вимог статті 37 Закону №3723-VIII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Однак, з 01.05.2016 набрав чинності Закон України Про державну службу №889-VІІІ від 10.12.2015 (надалі - Закон №889-VІІІ).

У зв`язку з набранням чинності Закону №889-VІІІ, з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-VIII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII.

За правилами пунктів 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону №3723-ХІІ передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою ст.37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про державну службу №889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Дотримання позивачем вищевказаних вимог ст.37 Закону №3723-XII та п.12 Прикінцевих положень Закону №889-VIII, а саме: досягнення необхідного пенсійного віку наявність необхідного трудового стажу та стажу державної служби понад 20 років станом на 01.05.2016р., відповідачем у справі не заперечується та підтверджується матеріалами справи та рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 року у справі №260/2845/25.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок №622).

Пунктом 2 Порядку №622 (у редакції від 01.01.2020р.) передбачено, що згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII Про державну службу на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII Про державну службу (далі - Закон) мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII Про державну службу:

- мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України;

- займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Згідно з пунктом 3-1 Порядку №622 (у редакції від 01.01.2020) державні службовці, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII Про державну службу займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII Про державну службу, мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби.

Відповідно до пункту 4 Порядку №622 (у редакції від 01.01.2020), пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);

розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;

у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;

матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Як передбачено пунктом 5 Порядку №622 (у редакції від 01.01.2020), форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.

20.07.2024 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2024 р. №823, якою затверджені Зміни до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 р. №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» (далі Постанова №823).

Згідно з пунктом 3 Постанови №823 ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 січня 2024 року.

Постановою №823 Порядок №622 доповнено пунктом 4-1, який передбачає, що для призначення пенсії державним службовцям, які працювали з 1 січня 2024 р. в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посади яких було класифіковано, заробітна плата визначається з урахуванням:

посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років у розмірах, установлених на дату звернення за призначенням пенсії (за посадою, передбаченою штатним розписом);

розмірів виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, визначених у середньомісячних сумах за період починаючи з 1 січня 2024 р. до місяця звернення особи. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у січні 2024 р., середньомісячна сума таких виплат визначається з розрахунку виплат за січень 2024 р. як за повний місяць.

Розмір посадового окладу визначається за останньою займаною особою посадою державної служби, передбаченою штатним розписом державного органу, на дату звільнення або звернення особи за призначенням пенсії.

Особам, які працювали на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, і мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, починаючи з 1 січня 2024 р. за вибором таких осіб визначається в середньомісячних сумах за період з 1 січня 2024 р. до місяця звернення особи або за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше 1 січня 2024 р., визначених за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) державної служби у штатному розписі державного органу, встановленою на основі класифікаційного коду, в середніх розмірах, визначених законодавством, таких виплат. Середньомісячна сума зазначених виплат за місяць визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за місяць на фактичну чисельність державних службовців за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі за визначеним класифікаційним кодом. При цьому для осіб, які звернулися за призначенням пенсії у січні 2024 р., середньомісячна сума таких виплат визначається з розрахунку виплат за січень 2024 р. як за повний місяць.

Для призначення пенсії державним службовцям, які працювали з 1 січня 2024 р. у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посади яких було класифіковано, подаються довідки про:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років, які особа отримувала за останнім місцем роботи на державній службі, за формою згідно з додатком 1;

розміри виплат, зазначених в абзаці третьому цього пункту, які особа отримувала за останнім місцем роботи на державній службі, за формою згідно з додатком 2;

середньомісячний розмір виплат, визначений за вибором особи, відповідно до абзацу п`ятого цього пункту, за формою згідно з додатком 3.

Також Постановою №823 Порядок № 622 доповнено пунктом 4-2, яким передбачено, що для державних службовців, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та яких не було переведено на посади, передбачені штатним розписом, форму якого затверджено наказом Мінфіну від 28 січня 2002 р. №57 (з урахуванням змін, внесених наказом Мінфіну від 27 листопада 2023 р. № 661), або які звільнилися до 1 січня 2024 р. з таких органів, визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям здійснюється з урахуванням пункту 4 цього Порядку. При цьому посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на 31 грудня 2023 р., а розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв, але не пізніше 31 грудня 2023 року.

Для призначення пенсії державного службовця таким особам та особам, які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби, подаються довідки про:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 4;

розміри виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 5;

розміри виплат, зазначених в абзаці шостому пункту 4 цього Порядку, за формою згідно з додатком 6.

Водночас, форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII Про державну службу пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII Про державну службу, затверджені Постановою від 17.01.2017 № 1-3 Правління пенсійного фонду України (далі - Постанова №1-3), а саме:

- форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років);

- форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією);

- форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

Відповідно до матеріалів справи, Закарпатською митницею 12.03.2025 року видано позивачеві довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 7.7-22/33-1096 від 12 березня 2025 року (про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та № 7.7-22/33-1097 від 12 березня 2025 року (про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби).

Отже, вказані довідки складені за формами, визначеними Порядком, що відповідачем не заперечується.

При цьому судом встановлено, що єдиною підставою для відмови у врахуванні цих довідок при переведенні позивача з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону №3723-XII та п.12 Прикінцевих положень Закону №889-VIII, та при обчисленні такої пенсії, відповідно до оскаржуваного рішення відповідача є відсутність зобов`язання пенсійного органу здійснити врахування цих довідок у рішенні Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року по справі № 260/2845/25.

Суд зауважує, що обов`язок враховувати такі довідки виникає у пенсійного органу не у зв`язку із зобов`язанням суду, а на підставі та в силу закону, за наявності встановлених ним умов, які у даному випадку, як встановлено судом, було дотримано, тож будь-якого додаткового зобов`язання не вимагається.

Суд також наголошує, що, аналізуючи надані пенсіонером документи, пенсійний орган, перш за все, має виходити з їх змісту. У цьому випадку, пенсійний орган, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, при виконанні своїх повноважень повинен діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною другою статті 2 КАС України, з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.

За наведених обставин, зважаючи на те, що оскаржуваним рішенням відповідача безпідставно відмовлено у переведенні позивача з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону №3723-XII та п.12 Прикінцевих положень Закону №889-VIII, а також у врахуванні при такому переведенні довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 7.7-22/33-1096 від 12 березня 2025 року (про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та № 7.7-22/33-1097 від 12 березня 2025 року (про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби), видані Закарпатською митницею Державної митної служби України, через що відповідач дійшов помилкового висновку про зменшення розміру пенсії позивач, суд приходить до висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області № 071750008255 від 11 травня 2026 року, його скасування, та відповідно, про задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України Тернопільській області перевести позивача на пенсію державного службовця за віком відповідно до ст.37 Закону України Про державну службу №3723-XII та п.12 Прикінцевих положень Закону України Про державну службу №889-VIII з 12 березня 2025 року на підставі довідок від 12.03.2025 року, виданих Закарпатською митницею, то суд зазначає наступне.

Відповідно до Рекомендації №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зважаючи на встановлення судом (рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі №260/2845/25) наявності у позивача права на переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону №3723-XII та п.12 Прикінцевих положень Закону №889-VIII, що відповідачем у цій справі не заперечується та підтверджується матеріалами справи, а також враховуючи встановлення судом протиправності відмови відповідача у врахуванні при такому переведенні довідок, виданих Закарпатською митницею від 12.03.2025 року № 7.7-22/33-1096 та №7.7-22/33-1097, через що відповідачем було здійснено помилковий та необґрунтований висновок про зменшення розміру пенсії позивача внаслідок означеного вище переведення, суд доходить висновку, що здійснення такого переведення позивача з одного виду пенсії на інший - пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону №3723-XII та п.12 Прикінцевих положень Закону №889-VIII, - не передбачає дискреції пенсійного органу у цьому питанні.

Таким чином, з метою відновлення порушеного права позивача, суд приходить до висновку про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII та п.12 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII, з урахуванням довідок про складові заробітної для призначення пенсії державного службовця, виданих Закарпатською митницею № 7.7-22/33-1096 та № 7.7-22/33-1097 від 12 березня 2025 року.

Щодо дати, з якої слід здійснити переведення позивача з одного виду пенсії на інший, суд зазначає, що відповідно до абз.1 ч.3 ст.45 №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Враховуючи те, що позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про переведення його на інший вид пенсії саме 12 березня 2025 року, то саме з цієї дати необхідно здійснити його переведення на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України Про державну службу №3723-XII та п.12 Прикінцевих положень Закону України Про державну службу №889-VIII, з урахуванням довідок про складові заробітної для призначення пенсії державного службовця, виданих Закарпатською митницею № 7.7-22/33-1096 та № 7.7-22/33-1097 від 12 березня 2025 року.

Відповідно до ч.2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, Тернопільська область, м.Тернопіль, Майдан Волі, буд. 3, код ЄДРПОУ 14035769) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 071750008255 від 11 травня 2026 про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII та п.12 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України Закону України "Про державну службу" №3723-XII та п.12 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII з 12 березня 2026 року, з урахуванням довідок про складові заробітної для призначення пенсії державного службовця, виданих Закарпатською митницею № 7.7-22/33-1096 та № 7.7-22/33-1097 від 12 березня 2025 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, Тернопільська область, м.Тернопіль, Майдан Волі, буд. 3, код ЄДРПОУ 14035769) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЮ.Ю.Дору

Оригінал: reyestr.court.gov.ua