Суд: Закарпатський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: акцизного податку із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції)
Дата: 08 жовтня 2026 р.
Справа: №260/953/25
Суддя: Луцович М.М.
ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
09 жовтня 2026 року м. Ужгород№ 260/953/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Луцович М.М.
при секретарі судового засідання – Гапак А.Ю.
за участю:
представник позивача – Жураківський А.І.,
представник відповідача – Блага О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою відкритого акціонерного товариства «Мукачівська автобаза» (вул. Пряшівська, 5а, м. Мукачево, Мукачівський р-н, Закарпатська обл., 89600, ЄДРПОУ 01034797) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Августина Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Ужгородський р-н, Закарпатська обл., 88000, ЄДРПОУ 44106694) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В :
Відкрите акціонерне товариство «Мукачівська автобаза» звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області, в якому просить суд: 1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.12.2024 року №000128840903 прийняте Головним управлінням ДПС у Закарпатській області. 2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.12.2024 року №000128830903 прийняте Головним управлінням ДПС у Закарпатській області. 3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.12.2024 року №000128850903 прийняте Головним управлінням ДПС у Закарпатській області. 4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.12.2024 року №000128800903 прийняте Головним управлінням ДПС у Закарпатській області.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що згідно податкового повідомлення-рішення від 03.12.2024 року №000128840903 встановлено порушення позивачем пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України та вимоги абз. б част. 2 пп. 14.1.6. п. 14.1. ст. 14 ПК України та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності 1 000 000 грн. Фактично висновки акту перевірки полягають у здійсненні позивачем діяльності (отримання, зберігання та використання пального) за адресою Закарпатська область, м. Мукачеве, вул. Пряшівська, буд. 5-А, станом на початок фактичної перевірки без реєстрації акцизного складу. Однак позивач (який не є платником акцизного податку або «розпорядником акцизного складу» та не займається реалізацією ПММ) не має перевищення у 1000 кубічних метрів з отриманого та оприбуткованого пального за жодним із місць зберігання, відповідно, у позивача відсутній передбачений ПК України обов`язок реєстрації вказаних паливних складів (на яких зберігається паливо виключно для власного використання) як «акцизних». Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.12.2024 року №000128830903 та податкового повідомлення-рішення від 03.12.2024 року №000128850903 позивач зазначає, що пальне, яке стало підґрунтям для виникнення спірних правовідносин, позивач придбаває та використовує виключно для власних потреб. Позивач не здійснює господарської діяльності з продажу пального. Випадок щодо збуту пального в кількості 14,7 літрів на суму 700 гривень, який встановлений перевіркою, є одиничним та за результатами виявлення якого було проведено службове розслідування, а працівника притягнуто до відповідальності. Щодо податкового повідомлення-рішення від 03.12.2024 року №000128800903, позивач вказує, що пальне, яке стало підґрунтям для виникнення спірних правовідносин, позивач придбаває та використовує виключно для власних потреб. Також позивач не має перевищення у 100 кубічних метрів з отриманого та оприбуткованого пального за жодним із місць зберігання, а загальна місткість ємностей позивача для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, відповідно, у позивача відсутній передбачений ПК України обов`язок реєстрації вказаних паливних складів як «акцизних».
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого з позовними вимогами не погоджується у повному обсязі та вважає їх безпідставними. Зазначає, що фактичною перевіркою встановлено зберігання позивачем пального без наявності ліцензії на право зберігання пального або на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, а саме: товариством отримано ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) № 07020414202100151 зі строком дії від 27.10.2021 до 27.10.2026. Розпорядженням Головного управління ДПС у Закарпатській області №245 від 04.11.2024, у зв`язку з несплатою чергового платежу за ліцензію, було анульовано вищезазначену ліцензію, дата анулювання 04.11.2024. Відповідно до наданих до перевірки документів, станом на 07.11.2024, залишки пального (дизельне паливо) у резервуарі, що знаходиться за вищевказаною адресою становлять 863 л. Враховуючи зазначене, позивачем порушено п.1 ст. 28 Закону України від 18.06.2024 №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального». Крім того, під час проведення перевірки та на дату реалізації пального ПАТ «Мукачівська Автобаза», не зареєстровано платником акцизного податку з реалізації пального у контролюючому органі за місцем знаходження відповідно до пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПКУ №2755-VI від 02.12.2010. У зв`язку з вищенаведеним, відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі та у відповідності до норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, а вимоги позивача є безпідставними.
Представником відповідача подано відповідь на відзив, відповідно до якого позивач не погоджується з доводами відзиву та вважає їх необґрунтованими. Зазначає, що місце зберігання пального не потребує реєстрації як акцизний склад, оскільки загальна місткість резервуарів становить лише 25 кубічних метрів (25 000 літрів), що значно нижче ліміту в 200 кубічних метрів, обсяг отриманого пального за 2024 рік не перевищує 1000 кубічних метрів. Також позивач зазначає, що пальне використовувалося виключно для власних потреб, зокрема для роботи генератора Кентавр КДГ-50ЕК/3. Крім того, разовий відпуск 14,7 л не є системною торгівлею, що підтверджується відсутністю доказів регулярної реалізації пального іншим особам.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити з мотивів, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву, та просила суд відмовити у задоволенні позову.
На виконання вимог ч. 13 ст. 10 та ч. 1 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що відкрите акціонерне товариство «Мукачівська автобаза» є юридичною особою з 13.08.1997, про що включені відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ідентифікаційний код (податковий номер) товариства 01034797. Основний вид діяльності – « 49.41 Вантажний автомобільний транспорт».
Головним управління ДПС у Закарпатській області отримано лист від Управління стратегічних розслідувань в Закарпатській області ДСР НП України вх. №11632/5/09 від 31.10.2024, в якому зазначено, що за адресою Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Пряшівська, 5А, де здійснює господарську діяльність ПАТ «Мукачівська Автобаза», здійснюється торгівля пальним за відсутності документів дозвільного характеру, а саме: 29.10.2024 працівником відділу УСР в Закарпатській області ДСР НП України здійснено виїзд за вищевказаною адресою, за результатами якого працівниця ПАТ «Мукачівська Автобаза» гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаюча за адресою: м. Мукачево, вул. Пряшівська, 9/2, яка мала доступ (ключі від замка) до паливно-роздавальної колонки здійснила відпуск дизельного палива в кількості 14,7 літрів на суму 700 гривень.
На підставі направлень від 06.11.2024р. №№4596/09-03, 4597/09-02 та від 08.11.2024 №4638/09-03, виданих Головним управлінням ДПС у Закарпатській області, відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами і доповненнями), проведено фактичну перевірку на підставі наказу Головного управління ДПС у Закарпатській області від 06.11.2024 року №995-п з питань контролю за дотриманням норм законодавства у сфері обігу та оподаткування підакцизних товарів, ПАТ «Мукачівська Автобаза» (код ЄДРПОУ - 1034797), юридична адреса: Закарпатська область, м. Мукачеве, вул. Пряшівська, буд. 5-А.
За результатами фактичної перевірки контролюючим органом складено Акт (довідка) №000514 про результати фактичної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС, в якому встановлено такі порушення: 1) п.1 ст. 28 Закону України від 18.06.2024 №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»; 2) п. 2 ст. 29 Закону України від 18.06.2024 №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»; 3) пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПКУ №2755-VІ від 02.12.2010 із змінами та доповненнями; 4) вимоги абз. б част.2 пп.14.1.6. п.14.1. ст.14 розділу І «Загальні положення» та абз. б пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VІ із змінами та доповненнями.
За результатами розгляду матеріалів перевірки та на підставі акту фактичної перевірки №000514 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
- від 03.12.2024 року №000128840903, яким встановлено порушення позивачем пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України та вимоги абз. б част. 2 пп. 14.1.6. п. 14.1. ст. 14 ПК України та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності 1 000 000 гривень.
- від 03.12.2024 року №000128830903, яким встановлено порушення позивачем п. 2 ст. 29 Закону України від 18.06.2024 №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності 319500 гривень;
- від 03.12.2024 року №000128850903, яким встановлено порушення позивачем пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПКУ №2755-VІ від 02.12.2010 із змінами та доповненнями та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності 700 гривень;
- від 03.12.2024 року №000128800903, яким встановлено порушення позивачем п.1 ст. 28 Закону України від 18.06.2024 №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності 28400 гривень.
Вважаючи винесені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд вказує таке.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПК України).
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Пунктом 80.2 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з перелічених у даному пункті підстав.
Відповідно до п.81.1.1 ст.81 ПК України у наказі про проведення зазначається дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі і вище Закон №3817-ІХ) врегульовує основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 28 Закону №3817-ІХ зберігання пального здійснюється суб`єктами господарювання за наявності ліцензії на право зберігання пального або на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.
Суб`єкти господарювання отримують ліцензію на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки на кожне місце зберігання пального.
Суб`єкт господарювання має право зберігати власне пальне та пальне, що належить іншому суб`єкту господарювання, без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідну ліцензію (частина 3 статті 28 Закону №3817-ІХ).
Ліцензія на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:
1) підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;
2) підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;
3) суб`єктами господарювання для зберігання пального для власних виробничо-технологічних потреб, яке використовується виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і не реалізується в місцях оптової або роздрібної торгівлі. (частина 4 статті 28 Закону №3817-ІХ).
Так, 06.11.2024 відповідачем здійснено виїзд з метою проведення фактичної перевірки ПАТ «Мукачівська автобаза» (код ЄДРПОУ - 1034979) за адресою: м. Мукачево, вул. Пряшівська, б. 5-А.
Перевіркою встановлено зберігання пального без наявності ліцензії на право зберігання пального або на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, а саме: товариством отримано ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) № 07020414202100151 зі строком дії від 27.10.2021 до 27.10.2026. Розпорядженням Головного управління ДПС у Закарпатській області №245 від 04.11.2024, у зв`язку з несплатою чергового платежу за ліцензію, було анульовано вищезазначену ліцензію, дата анулювання 04.11.2024. Відповідно до наданих до перевірки документів, станом на 07.11.2024, залишки пального (дизельне паливо) у резервуарі, що знаходиться за адресою: м. Мукачево, вул. Пряшівська, б. 5-А, становлять 863 л.
Враховуючи зазначене вище, відповідачем встановлено порушення позивачем п.1 ст. 28 Закону України від 18.06.2024 №3817-ІХ.
В ході судового розгляду позивачем не подано до суду доказів наявності у позивача ліцензії на право зберігання пального або на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, відтак податкове повідомлення-рішення від 03.12.2024 року №000128800903 винесено контролюючим органом правомірно.
Відповідно до частини 2 статті 29 Закону №3817-ІХ роздрібна торгівля пальним здійснюється суб`єктом господарювання за наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
Суб`єкти господарювання здійснюють оптову або роздрібну торгівлю пальним виключно у споживчій тарі об`ємом до 5 літрів включно без отримання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, на право роздрібної торгівлі пальним, на право зберігання пального (частина 3 статті 29 Закону №3817-ІХ).
Суб`єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним (частина 5 статті 29 Закону №3817-ІХ).
Згідно частини 7 статті 29 Закону №3817-ІХ забороняється роздрібна торгівля пальним, крім реалізації пального у споживчій тарі об`ємом до 5 літрів включно, в інших місцях, ніж автозаправні станції/автогазозаправні станції/автогазозаправні пункти/бункерувальники газонаповнювальних станцій/газонаповнювальних пунктів/проміжні склади балонів із скрапленим вуглеводневим газом/спеціалізовані магазини з продажу газу, крім роздрібної торгівлі скрапленим вуглеводневим газом у балонах для побутових потреб населення та інших споживачів із спеціалізованих транспортних засобів для перевезення балонів із скрапленим вуглеводневим газом.
Так, в ході фактичної перевірки контролюючим органом встановлено та в ході судового розгляду підтверджено, що відповідно до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального, у ПАТ «Мукачівська Автобаза» відсутня ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним.
Враховуючи зазначене вище, позивачем порушено вимоги п. 2 ст. 29 Закону України від 18.06.2024 №3817-ІХ«Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Крім того, під час проведення перевірки та на дату реалізації пального ПАТ «Мукачівська Автобаза» не зареєстровано платником акцизного податку з реалізації пального у контролюючому органі за місцем знаходження відповідно до пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПКУ №2755-VI від 02.12.2010 із змінами та доповненнями.
Зокрема, відповідно до пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПКУ особи, які здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового.
Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками акцизного податку
Суд звертає увагу, що на підтвердження факту функціонування акцизного складу, реальності здійснення господарських операцій із приймання та відпуску нафтопродуктів, а також матеріально-технічного облаштування території за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Пряшівська, 5А, де здійснює господарську діяльність ПАТ «Мукачівська Автобаза» 29.10.2024 працівником відділу УСР в Закарпатській області ДСР НП України здійснено виїзд за вищевказаною адресою, за результатами якого працівниця ПАТ «Мукачівська Автобаза» гр. ОСОБА_1 здійснила відпуск дизельного палива в кількості 14,7 літрів на суму 700 гривень. Факт реалізації дизельного палива позивачем не заперечується.
Матеріалами фотофіксації, долученими до матеріалів справи, чітко зафіксовано наявність та технічний стан розташованого на території горизонтального резервуару, який за своїми технічними та функціональними ознаками повністю відповідає визначенню акцизного складу в розумінні підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України.
З огляду на це, доводи позивача про те, що резервуар не є акцизним складом через використання пального виключно для власного споживання, є безпідставними.
Відтак позивач був зобов`язаний зареєструвати його в системі електронного адміністрування.
На момент проведення перевірки було встановлено, що у резервуарі зберігається вид нафтопродукту – дизельне пальне. Згідно з довідкою, отриманою від директора ТОВ станом на 07.11.2024, фактичні залишки пального в цьому резервуарі становлять 863 л.
Порядок ліцензування виробництва, оптової та роздрібної торгівлі пальним і зберігання пального регулюється Законом України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон №481).
Статтею 1 Закону №481 визначено:
- ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у Законі №481 видів діяльності протягом визначеного строку;
- оптова торгівля пальним - діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам;
- роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції /автогазозаправної станції/ газонаповнювальної станції/ газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки.
Оптова торгівля пальним здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії (частина перша статті 15 Закону №481). Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним (стаття 15 Закону №481).
Розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження -розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (підпункт 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Відповідно до підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад - це:
а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;
б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Не є акцизним складом, в розумінні пункту «б» підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України, приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу.
Суд звертає увагу на те, що пункт «б» підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України містить критерії, що стосуються окремо характеристики приміщення чи території, на якій розташовано ємності для навантаження-розвантаження та зберігання пального, а також самого суб`єкта господарювання в частині обсягів отриманого пального за календарний рік та мети використання такого пального.
Отже, при визначенні приміщення або території акцизним складом, необхідно враховувати, зокрема, загальну місткість розташованих у певному приміщенні або на певній території ємностей, які використовуються для навантаження-розвантаження і зберігання пального, та обсяг пального отриманого суб`єктом господарювання протягом календарного року.
Також в цьому пункті є зауваження, що критерій, визначений пунктом «б» підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу.
Пунктом 230.1 статті 230 ПК України визначено, що акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.
Відповідно до підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати: б) усі акцизні склади - у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.
Приписами пункту 128-1.2 статті 128-1 ПК України передбачена відповідальність за відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку - розпорядником акцизного складу - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1 000 000 гривень.
Слід зазначити, що передбачений абзацом шостим п.п.14.1.6 п.14.1 ст.14 ПК України (стосовно того, що не є акцизним складом) виняток застосовується при сукупності умов, а саме: (1) загальна місткість розташованих на території (в приміщенні) ємностей не перевищує 200 кубічних метрів; (2) суб`єкт господарювання (власник або користувач такого приміщення або території) отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів; (3) пальне використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і суб`єкт господарювання не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
Відсутність однієї з наведених умов виключає можливість визнання відповідної території/приміщення не акцизним складом. Відповідно, у випадку, якщо встановлено факт реалізації пального (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), він зобов`язаний до часу, коли буде здійснена господарська операція, в результаті якої виникнуть обставини, які зумовлять обов`язок реєстрації акцизного складу, зареєструвати останній.
Тобто, саме з моменту, коли платник податків вже достеменно знає, що відпадає хоча б одна з обов`язкових умов, передбачена абзацом шостим підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України, він зобов`язаний здійснити реєстрацію акцизного складу.
Отже, у разі недотримання хоча б одного із критеріїв, зазначених у абзаці шостому підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України, для суб`єктів господарювання такі приміщення та/або території є акцизними складами, в тому числі і у випадку, коли вони використовують отримане пальне виключно для потреб власного споживання та не здійснюють операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
Оскільки платником податків не проведено реєстрацію акцизного складу у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, до нього підлягають застосуванню положення п.128-1.2 ст.128-1 ПК України.
Об`єктивною стороною порушення відповідно до п.128-1.2 ст.128-1 ПК України є саме відсутність реєстрації акцизного складу.
Таким чином, ТОВ «Мукачівська Автобаза» не зареєструвало акцизний склад у СЕАРП (система електронного автоматизованого реєстрації пального), чим порушило вимоги абз. б част.2 пп.14.1.6. п.14.1. ст.14 розділу І «Загальні положення» та абз. Б пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України.
При цьому суд також зауважує, що матеріали справи не містять жодних доказів використання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки та не здійснення операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
Посилання позивача на наявність у володінні підприємства дизельного генератора Кентавр КДГ-50ЕК/3, придбаного за договором купівлі-продажу генератора №1Б від 03.10.2023, накладною №276 від 03.10.2024, не може вважатися беззаперечним доказом використання підприємством дизельного пального виключно для власних потреб.
Щодо доводів позивача про те, що випадок реалізація позивачем пального є одиничним випадком, за наслідками якого було проведено службове розслідування, а працівника притягнуто до відповідальності, то суд вказує, що наведені обставини проведення службового розслідування та притягнення працівника до відповідальності не спростовують факт реалізації пального позивачем та наявність інших встановлених у ході перевірки порушень позивачем податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС.
За таких обставин, суд вважає доведеними висновки контролюючого органу про допущені позивачем порушення, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
Позивачем в свою чергу не наведено жодних обставин та не подано жодних доказів на спростування встановлених контролюючим органом порушень у ході фактичної перевірки.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За результатами розгляду справи судом встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішення відповідача у цій справі від 03.12.2024 року №000128840903, від 03.12.2024 року №000128830903, від 03.12.2024 року №000128850903 та від 03.12.2024 року №000128800903 відповідають критеріям, які визначені у частині другій статті 2 КАС України, а тому правові підстави для визнання їх протиправними та скасування відсутні.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, на думку суду відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, виконано та доведено правомірність та законність його рішень, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
В И Р І Ш И В:
1. У задоволенні адміністративного позову відкритого акціонерного товариства «Мукачівська автобаза» (вул. Пряшівська, 5а, м. Мукачево, Мукачівський р-н, Закарпатська обл., 89600, ЄДРПОУ 01034797) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Августина Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Ужгородський р-н, Закарпатська обл., 88000, ЄДРПОУ 44106694) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – відмовити.
2. Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України. Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяМ.М. Луцович
Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено та підписано 15.10.2026 року.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua