Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №160/25101/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокуСправа № 160/25101/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качанка О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Воронкової Олени Ігорівни в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Воронкової Олени Ігорівни в інтересах ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 (одного мільйону) гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1000000 (один мільйон) гривень, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 у період з 29.06.2023 по 31.05.2024, та у військовій частині НОМЕР_1 по 26.07.2024.

Позивач був призваний на військову службу під час воєнного стану 14.04.2022 в рамках загальної мобілізації до набрання чинності Постановою КМУ від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» - 13.02.2025.

Позивачу на момент призову був 21 рік.

За період проходження військової служби позивач, будучи солдатом, брав безпосередню участь у зоні бойових дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності постанови КМУ від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

16.03.2026 представник позивача звернувся із адвокатським запитом до військової частини НОМЕР_1 з приводу отримання позивачем одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до п. 4 постанови КМУ № 153 від 11.02.2025 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Військова частина НОМЕР_1 листом № 2161/4/вихЗПІ від 13.04.2026 повідомила, що нею направлено запит на командира військової частини НОМЕР_2 щодо надання на адресу військової частини НОМЕР_1 довідок про безпосередню участь у заходах оборони України та про те, чи отримував солдат ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 мільйон гривень. Також, військова частина НОМЕР_1 повідомила, що при надходженні вказаних довідок, військовою частиною НОМЕР_1 буде прийняте рішення щодо формування пакета документів на виплату одноразової грошової винагороди відповідно до п. 4 Постанови КМУ № 153 відносно солдата ОСОБА_1 .

Крім цього, військова частина НОМЕР_1 надала відповідь за № 2161/2351 від 06.07.2026 на адвокатський запит від 16.03.2026 за № 6828-03/2026, якою повідомила, що однією з умов для набуття права на отримання винагороди є проходження громадянином України військової служби на день набрання чинності постановою КМУ від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» - 13.02.2025. Солдата ОСОБА_1 було звільнено з військової служби раніше - згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.07.2024 № 208. Таким чином, ОСОБА_1 не має права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість служби в бойових умовах.

Однак, позивач вважає, що чинне законодавство не передбачає жодних застережень про те, що військовослужбовець, який до набрання чинності Постановою № 153 у віці до 25 років був призваний на військову службу, брав безпосередню участь у бойових діях та звільнений з військової служби до набрання чинності цією постановою, не має права на виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, що передбачена цією постановою.

Тож, позивач вважає протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті вищевказаної одноразової грошової винагороди.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що 24.08.2026 надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.

Як вказує відповідач, однією з умов для набуття права на отримання винагороди є проходження громадянином України військової служби на день набрання чинності Постановою № 153 (13.02.2025).

Солдата ОСОБА_1 було звільнено з військової служби раніше - згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.07.2024 № 208.

Таким чином, на думку відповідача, ОСОБА_1 не має права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах.

Також відповідач вказує, що під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 01.06.2024 по 26.07.2026 солдат ОСОБА_1 не приймав безпосередньої участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Ухвалою суду від 20.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також цією ухвалою, серед іншого, витребувано у військової частини НОМЕР_2 докази, необхідні для з`ясування всіх обставин справи.

Ухвалою суду від 14.10.2026 долучено до матеріалів справи подані військовою частиною НОМЕР_2 докази.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 ) зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є учасником бойових дій, проходив військову службу, зокрема, з 29.06.2023 по 31.05.2024 у військовій частині НОМЕР_2 , з 01.06.2024 по 26.07.2024, що підтверджується паспортом громадянина України, довідкою про реєстрацію місця проживання від 10.02.2017 № 673, посвідченням серії НОМЕР_4 , витягами з наказів командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 29.06.2023 № 186, від 31.05.2024 № 157 та витягами з наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.06.2024 № 153, від 26.07.2024 № 208.

Так, згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.07.2024 № 208 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г», якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба, або рідний (повно рідний) брат чи сестра загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із збереження національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану). З 26 липня 2024 року ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, з котлового забезпечення з 27 липня 2024 року.

Відповідач підтверджує, що під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 01.06.2024 по 26.07.2026 солдат ОСОБА_1 не приймав безпосередньої участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Також згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 від 21.08.2026 № 233 ОСОБА_1 станом на 31.05.2024 не брав безпосередньої участі в бойових діях, у полоні не перебував, поранень (захворювань) не мав.

Водночас відповідно до довідки про обставини справи (поранення, контузії, каліцтва) від 01.05.2023 № 182/3795, виданої військовою частиною НОМЕР_5 , ОСОБА_1 28.04.2023 отримав вогнепальне осколкове поранення дотичне лівого передпліччя.

Представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом щодо отримання позивачем одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

У листі військової частини НОМЕР_1 від 13.04.2026 № 2161/4/ВихЗПІ повідомлено, що у зв`язку з тим, що солдат ОСОБА_1 раніше не звертався на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 про виплату йому одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до п. 4 постанови КМУ № 153 від 11.02.2025 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану». Військовою частиною НОМЕР_1 від 13.04.2026 за № 2161/1363, був направлений запит на командира військової частини НОМЕР_2 щодо надання на адресу військової частини НОМЕР_1 наступну інформацію відносно солдата ОСОБА_1 : довідку про безпосередню участь у заходах оборони України, встановленого зразка; довідку чи отримував даний військовослужбовець одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі один мільйон гривень, встановленого зразка. При находженні даної інформації, військовою частиною НОМЕР_1 буде прийняте рішення щодо підготовки пакету документів на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 4 Постанови КМУ № 153, відносно солдата ОСОБА_1 .

Разом з тим в подальшому листом військової частини НОМЕР_1 від 06.07.2026 № 2161/2351 повідомлено, що однією з умов для набуття права на отримання винагороди є проходження громадянином України військової служби на день набрання чинності Постановою 13.02.2025. Солдата ОСОБА_1 було звільнено з військової служби раніше - згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.07.2024 № 208. Таким чином, ОСОБА_1 не має права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги позивача та доводи відповідача, суд керується таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон 2232-ХІІ).

Частиною 3 статті 1 Закону 2232-ХІІ визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною 9 статті 1 Закону 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулювання питань, пов`язаних з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі, визначені Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, що затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення).

Відповідно до пункту 2 Положення громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.

У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), військову службу за контрактом осіб рядового складу, військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу, військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.

З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно з додатками 1 і 2.

За призовом громадяни проходять: строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Відповідно до пункту 16 Положення Право на укладення від імені Міністерства оборони України контракту про проходження військової служби надається:

1) Міністру оборони України: з особами вищого офіцерського складу, з особами офіцерського складу, які призначаються на посади Міністром оборони України, з визначеними статтею 20 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадянами, які здобули вищу освіту за ступенем не нижче бакалавра, не мають військових звань офіцерського складу та приймаються на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу;

2) військовим посадовим особам - з іншими категоріями осіб у порядку, визначеному Міністерством оборони України.

Також Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до частин 1-4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Зміст вказаних норм дає підстави для висновку про те, що військовослужбовці Збройних Сил України за рахунок коштів державного бюджету отримують грошове забезпечення, яке складається із основних виплат, додаткових та одноразових виплат.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Пунктами 2 та 4 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

В подальшому Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжувався та діє на теперішній час.

11 лютого 2025 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова № 153) та затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - Порядок).

Підпунктом 1 пункту 3 Постанови № 153 (в редакції на час її прийняття) було установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу, Збройні Сили, Міністерство оборони, військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил.

В подальшому Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153» від 01.04.2025 № 387, якою розширено коло учасників вказаного експериментального проекту та, серед іншого, підпункт 1 пункту 3 Постанови № 153 викладено в такій редакції: «1) учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.».

Також абзацом 2 пункту 4 Постанови № 153 (в редакції на час її прийняття) було установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) (абзац 3 пункту 4 Постанови № 153).

Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

В подальшому постановами Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153» від 01.04.2025 № 387 та від 30.07.2025 № 942 було внесено зміни, зокрема, у пункт 4 Постанови № 153.

Відповідно до абзаців 2-9 пункту 4 Постанови № 153 (в редакції з урахуванням вищенаведених змін) установлено, що:

- громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

- військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант»;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Слід вказати, що метою прийняття Постанови № 153 є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

Мотивом визначених заходів є саме залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом, що реалізується шляхом створення додаткових фінансових стимулів та забезпечення відповідного матеріального підґрунтя для підвищення престижу служби. При цьому, йдеться про застосування механізмів, спрямованих на формування належної мотивації для потенційних військовослужбовців у віці до 25 років.

Третій апеляційний адміністративний суд, аналізуючи положення Постанови № 153, у постанові від 30.07.2026 у справі № 160/3123/26 вказав: «Суд апеляційної інстанції зазначає, що однією з умов отримання спірної грошової винагороди є факт того, що особа проходить військову службу.

В даному випадку позивач 19.08.2024 припинив військову службу відповідно до пункту третього частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Варто зауважити, що апелянтом було подано до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення, в яких позивач зазначає, що позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з ушкодженням здоров`я, отриманим під час захисту Батьківщини. На підтвердження факту встановлення інвалідності, її причинного зв`язку із захистом Батьківщини, а також правового статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, надав суду такі документи: Висновок (довідка) МСЕК від 21.05.2026 № 152/26/1847/В, відповідно до якого позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності. У висновку зазначено причину інвалідності: «поранення (контузія, травма, каліцтво), пов`язане із захистом Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди.

Колегія суддів зауважує, що додатково подані позивачем докази не змінюють ту обставину, що звільнення з військової служби відбулось у зв`язку з тим, що позивач не висловив бажання продовжувати військову службу, а тому встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності з 01.04.2026 у зв`язку з захворюванням, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини, не породжує правових підстав для виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн. гривень, передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Суд апеляційної інстанції наголошує, що метою прийняття Постанови № 153 було підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

Аналіз положень Постанови № 153 дає можливість дійти висновку, що запроваджена одноразова грошова винагорода має виключно мотиваційний і стимулюючий характер щодо проходження військової служби після введення військового стану.

Відтак положення Постанови № 153 не застосовуються до осіб, які припинили військову службу на момент її прийняття, а тому позивач не є особою, яка має право на виплату грошового заохочення у розмірі 1 млн. грн.».

Повертаючись до обставин даної справи, суд зазначає, що позивач з 26.07.2024 припинив проходження військової служби відповідно до підпункту «г» пункту третього частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Тож з урахуванням викладеного, враховуючи мету прийняття Постанови № 153 та її положення, з аналізу яких чітко вбачається пов`язаність права військовослужбовця на отримання відповідної винагороди саме з проходженням служби на момент набрання нею чинності, позивач не має права на отримання спірної винагороди, передбаченої Постановою № 153.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем в ході судового розгляду справи не доведено неправомірність дій (бездіяльності) відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В той же час, згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту частини 1 статті 77 та частини 2 статті 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, що визначений у статті 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.

Відповідачем вимог щодо відшкодування йому судових витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи не заявлено.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову адвоката Воронкової Олени Ігорівни в інтересах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 14.10.2026.

Суддя О.М. Качанок