Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №160/19587/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокуСправа № 160/19587/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника Яковлева Володимира Віталійовича до відповідача-1: військової частини НОМЕР_1 , відповідача-2: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

08.07.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 08.07.2026 року через систему “Електронний суд” позовна заява ОСОБА_1 в особі представника Яковлева Володимира Віталійовича до відповідача-1: військової частини НОМЕР_1 , відповідача-2: ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій представник позивача просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 30.12.2017 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для проведення індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 30.12.2017 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 09.12.2019 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації в розмірі 4463,15 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення в розмірі 4463,15 грн за період з 01.03.2018 року по 09.12.2019 року включно в загальній сумі 95 021,90 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 10.12.2019 року по 27.11.2020 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації в розмірі 4463,15 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення в розмірі 4463,15 грн за період з 10.12.2019 року по 27.11.2020 року включно в загальній сумі 51 815,74 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Означені позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у період з 30.12.2017 року по 09.12.2019 року проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 , правонаступником якого є ІНФОРМАЦІЯ_2 , а з 10.12.2019 року по 27.11.2020 року - у військовій частині НОМЕР_1 . На думку позивача, під час проходження військової служби відповідачами не забезпечено належного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. Позивач зазначає, що за період з 30.12.2017 року по 28.02.2018 року йому протиправно не нараховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення посадових окладів військовослужбовців, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. При цьому позивач вважає, що зміна посадових окладів військовослужбовців відбулася лише з 01.03.2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, а тому до зазначеної дати для обчислення індексації належало застосовувати січень 2008 року. Крім того, позивач стверджує, що починаючи з 01.03.2018 року відповідачами не було враховано положення абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 щодо визначення та виплати індексації-різниці у місяці підвищення грошового доходу. На переконання позивача, розмір підвищення його грошового забезпечення у березні 2018 року був меншим за суму індексації, яка склалася у цьому місяці, у зв`язку із чим він набув право на отримання щомісячної індексації-різниці в розмірі 4463,15 грн до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів). Позивач вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 зобов`язаний був здійснювати нарахування та виплату зазначеної індексації за період проходження ним військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_3 , а військова частина НОМЕР_1 - за період з 10.12.2019 року по 27.11.2020 року. Водночас здійснення відповідачами виплат поточної індексації грошового забезпечення, на думку позивача, не свідчить про виконання обов`язку щодо нарахування та виплати індексації-різниці, передбаченої пунктом 5 Порядку №1078. З огляду на викладене позивач вважає, що бездіяльність відповідачів порушує його право на належне грошове забезпечення та передбачені законодавством соціальні гарантії, у зв`язку із чим просить суд визнати таку бездіяльність протиправною та зобов`язати відповідачів здійснити відповідні нарахування і виплати з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2026 року зазначена вище справа розподілена та 09.07.2026 року передана судді Пруднику С.В.

13.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувати у 1) військової частини НОМЕР_1 , 2) ІНФОРМАЦІЯ_1 : довідку про розмір та складові грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 10 грудня 2019 року по 27 листопада 2020 року із помісячною деталізацією; довідку про суми нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення за кожний місяць періоду з 10 грудня 2019 року по 27 листопада 2020 року; розрахунок індексації грошового забезпечення із зазначенням базового місяця (місяця, з якого здійснювалося обчислення індексу споживчих цін), застосованого при її нарахуванні за зазначений період; відомості про розмір посадового окладу, окладу за військовим званням та інших щомісячних постійних складових грошового забезпечення позивача; копії особової картки (особового рахунку) на грошове забезпечення за період з 10 грудня 2019 року по 27 листопада 2020 року; довідку про розмір та складові грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 30 грудня 2017 року по 09 грудня 2019 року із помісячною деталізацією; довідку про суми нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення за кожний місяць періоду з 30 грудня 2017 року по 09 грудня 2019 року, із зазначенням базового місяця, застосованого при її обчисленні; розрахунок індексації грошового забезпечення за період з 30 грудня 2017 року по 28 лютого 2018 року із зазначенням базового місяця та підстав його визначення; розрахунок індексації-різниці (фіксованої індексації) за період з 01 березня 2018 року по 09 грудня 2019 року, у тому числі із зазначенням розміру підвищення грошового доходу у березні 2018 року, суми можливої індексації станом на березень 2018 року та причин її не нарахування (у разі не нарахування); - відомості про розмір грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року та березень 2018 року із розшифруванням усіх складових; копії особової картки (особового рахунку) на грошове забезпечення за період з 30 грудня 2017 року по 09 грудня 2019 року. Судом зобов`язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 14.08.2026 року. Судом попереджено 1) військову частину НОМЕР_1 , 2) ІНФОРМАЦІЯ_2 про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду. Судом також вказано, що в разі неможливості надання письмових доказів подати до суду вмотивовані та обґрунтовані пояснення (зазначити який саме документ не має можливості подати та з яких підстав).

29.07.2026 року від військової частини НОМЕР_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 10.12.2019 року по 27.11.2020 року. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.12.2019 року №363 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення, а наказом від 27.11.2020 року №342 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням з військової служби після закінчення строку контракту. Відповідач наголосив, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовців здійснюються відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням установленого законодавством механізму обчислення індексу споживчих цін та визначення місяця підвищення посадових окладів. Водночас відповідач зазначив, що з 01.03.2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців. При цьому відповідно до пункту 5 Порядку №1078 для визначення права на індексацію-різницю необхідно встановити розмір підвищення грошового доходу в березні 2018 року та порівняти його із сумою індексації, що склалася у відповідному місяці. Якщо розмір підвищення грошового забезпечення перевищує суму можливої індексації, підстави для її нарахування відсутні. Крім того, відповідач послався на те, що обов`язок визначення розміру підвищення грошового доходу та суми індексації, яка склалася у місяці такого підвищення, покладається на орган, що здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення. З урахуванням викладеного військова частина НОМЕР_1 вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

30.07.2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовців здійснюються відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013. Щодо позовних вимог про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 30.12.2017 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року як базового місяця відповідач зазначив, що у грудні 2015 року на підставі рішення Міністра оборони України, доведеного телеграмою від 31.12.2015 року №248/3/1/1150, відбулося підвищення грошового забезпечення військовослужбовців за рахунок збільшення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, зокрема премій та щомісячної додаткової винагороди. За твердженням відповідача, загальний розмір такого підвищення становив 6134,80 грн, що перевищувало суму можливої індексації за грудень 2015 року на 3832,16 грн. У зв`язку із цим відповідач вважає, що грудень 2015 року є місяцем підвищення грошових доходів військовослужбовців, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації повинно здійснюватися починаючи із січня 2016 року. Відтак, на переконання відповідача, правові підстави для застосування січня 2008 року як базового місяця при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивача за період з 30.12.2017 року по 28.02.2018 року відсутні. Стосовно позовних вимог про нарахування та виплату індексації-різниці за період з 01.03.2018 року по 09.12.2019 року відповідач зазначив, що з 01.03.2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, якою встановлено нові розміри посадових окладів військовослужбовців. Відповідно, березень 2018 року став місяцем підвищення грошового забезпечення, з якого необхідно здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Відповідач наголосив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснювалося обчислення індексу споживчих цін з березня 2018 року, а після перевищення встановленого законодавством порогу індексації у січні 2019 року було розпочато виплату позивачу поточної індексації грошового забезпечення. Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 право на отримання індексації-різниці виникає лише за умови, якщо розмір підвищення грошового доходу в місяці підвищення посадового окладу не перевищує суму індексації, яка склалася у такому місяці. Для визначення наявності зазначеного права необхідно порівняти розмір підвищення грошового забезпечення позивача у березні 2018 року із сумою можливої індексації за цей місяць. Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.03.2023 року у справі №400/3826/21, відповідач зазначив, що питання нарахування та виплати індексації-різниці вирішується з урахуванням установленого пунктом 5 Порядку №1078 механізму визначення різниці між сумою індексації та розміром підвищення грошового доходу. Водночас відповідач висловив незгоду із застосуванням зазначеного правового підходу, вважаючи, що нарахування індексації-різниці за відсутності перевищення індексом споживчих цін порогу 103 відсотки суперечить положенням статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та призводить до здійснення видатків, не передбачених бюджетним фінансуванням. З огляду на викладене ІНФОРМАЦІЯ_2 вважає, що підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення у заявлених розмірах відсутні, а тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

05.08.2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду надійшла заява про виконання ухвали суду, до якої відповідачем долучено документи на виконання вимог суду щодо витребування доказів у справі, зокрема довідку-розрахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Указані документи подано на підтвердження розмірів нарахованого позивачу грошового забезпечення та для встановлення обставин, що мають значення для вирішення спору щодо правильності нарахування і виплати індексації грошового забезпечення.

21.09.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду даної справи на 30 днів.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України та у спірний період перебував на грошовому забезпеченні відповідних військових формувань.

Зокрема, у період з 30.12.2017 року по 09.12.2019 року позивач проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 , правонаступником якого є ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У подальшому, з 10.12.2019 року позивач продовжив проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.12.2019 року №363 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.11.2020 року №342 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням з військової служби після закінчення строку контракту.

Таким чином, спірні правовідносини охоплюють два окремі періоди проходження позивачем військової служби, протягом яких нарахування та виплата грошового забезпечення здійснювалися різними суб`єктами: ІНФОРМАЦІЯ_2 - за період до 09.12.2019 року включно, військовою частиною НОМЕР_1 - з 10.12.2019 року по 27.11.2020 року включно.

Предметом спору є правомірність визначення відповідачами сум індексації грошового забезпечення позивача, зокрема правильність застосування місяця підвищення посадових окладів для обчислення індексу споживчих цін за період з 30.12.2017 року по 28.02.2018 року, а також наявність підстав для нарахування та виплати індексації-різниці починаючи з 01.03.2018 року.

На підтвердження обставин проходження військової служби, періодів перебування на грошовому забезпеченні та розмірів здійснених виплат до матеріалів справи долучено відповідні документи, зокрема військово-облікові документи, накази командування військової частини НОМЕР_1 , довідки про нараховане грошове забезпечення та розрахунки індексації.

З наданої ІНФОРМАЦІЯ_2 довідки від 03.09.2026 року №1366 вбачається, що відповідачем відображено складові нарахованого позивачу грошового забезпечення за період із січня 2018 року по грудень 2019 року, зокрема посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, інші щомісячні та додаткові виплати, премії, а також суми індексації.

Із зазначеної довідки встановлено, що упродовж січня - лютого 2018 року грошове забезпечення позивача нараховувалося відповідно до умов оплати військової служби, які діяли до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704.

Починаючи з березня 2018 року відбулася зміна розмірів складових грошового забезпечення позивача у зв`язку із запровадженням нових посадових окладів військовослужбовців відповідно до постанови №704.

Наведені відомості мають значення для встановлення фактичного розміру підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року порівняно з лютим 2018 року, що є необхідним для перевірки обґрунтованості вимог про виплату індексації-різниці відповідно до абзаців 3–6 пункту 5 Порядку №1078.

Крім того, із довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що протягом 2019 року позивачу нараховувалися окремі суми поточної індексації грошового забезпечення, що відображені у відповідній графі розрахунку.

Разом із тим предметом заявлених позовних вимог є не лише здійснення поточної індексації, а й визначення права позивача на індексацію-різницю, яка, за його твердженням, повинна була нараховуватися починаючи з березня 2018 року.

З наданої військовою частиною НОМЕР_1 довідки від 05.12.2025 року №7260 встановлено, що позивачу за період проходження військової служби у цій військовій частині нараховувалася індексація грошового забезпечення, зокрема за грудень 2019 року - 153,65 грн, за січень - червень 2020 року - по 216,51 грн щомісячно, за липень - жовтень 2020 року - по 226,29 грн щомісячно, за листопад 2020 року - 203,66 грн.

При цьому вказані суми визначалися із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення посадових окладів, від якого здійснювалося обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації грошового забезпечення.

Отже, надані військовою частиною НОМЕР_1 документи свідчать про здійснення нарахування поточної індексації грошового забезпечення позивача у період з грудня 2019 року по листопад 2020 року.

Водночас відомості про нарахування та виплату позивачу щомісячної індексації-різниці в розмірі 4463,15 грн у зазначеній довідці відсутні.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що протягом спірних періодів відповідачами здійснювалося нарахування грошового забезпечення позивача, а в окремі місяці - поточної індексації такого забезпечення. Разом із тим між сторонами виник спір щодо правильності визначення місяця підвищення посадових окладів для проведення індексації за період з 30.12.2017 року по 28.02.2018 року, а також щодо наявності правових підстав для нарахування та виплати індексації-різниці починаючи з 01.03.2018 року.

Вважаючи, що відповідачами не забезпечено належного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, чим порушено його право на отримання грошового забезпечення в установленому законодавством розмірі, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, яке гарантується державою у випадках, визначених законодавством.

Правове регулювання відносин щодо грошового забезпечення військовослужбовців здійснюється, зокрема, Законом України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Законом України від 03.07.1991 року №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Відповідно до частин другої та третьої статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно зі статтею 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення є встановленим законами та іншими нормативно-правовими актами України механізмом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону №1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення.

За приписами статті 4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі перевищення величиною індексу споживчих цін установленого законодавством порогу індексації.

Відповідно до статті 6 Закону №1282-XII порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким нормативно-правовим актом є Порядок №1078, який визначає механізм обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та порядок визначення відповідних сум.

Згідно з пунктом 2 Порядку №1078 індексації підлягає, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.

Отже, індексація грошового забезпечення є встановленою законом державною соціальною гарантією, обов`язковою для органів, які здійснюють нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовців.

Право військовослужбовця на індексацію виникає безпосередньо на підставі закону та не залежить від прийняття відповідачем окремого рішення про її призначення.

Водночас розмір індексації та умови її виплати визначаються відповідно до нормативного механізму, встановленого Порядком №1078, а тому не можуть встановлюватися довільно ні органом, який здійснює виплату грошового забезпечення, ні особою, яка звертається за захистом свого права.

У межах цієї справи спірні правовідносини охоплюють три самостійні періоди: з 30.12.2017 року по 28.02.2018 року, з 01.03.2018 року по 09.12.2019 року та з 10.12.2019 року по 27.11.2020 року.

Для правильного вирішення спору суд вважає за необхідне окремо оцінити правомірність визначення місяця підвищення доходу до березня 2018 року, наявність права позивача на індексацію-різницю з 01.03.2018 року, її розмір, а також обов`язки кожного з відповідачів щодо здійснення відповідних виплат.

Щодо визначення січня 2008 року місяцем підвищення доходу за період з 30.12.2017 року по 28.02.2018 року.

Судом встановлено, що позивач у період з 30.12.2017 року по 09.12.2019 року проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 , правонаступником якого є ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно, обов`язок щодо належного нарахування та виплати грошового забезпечення позивача за зазначений період покладався на орган, відповідальний за його фінансове забезпечення, правонаступником якого є відповідач-2.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з 01.01.2008 року, було затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

У подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з 01.03.2018 року, установлено нові розміри посадових окладів військовослужбовців.

Таким чином, у період з 01.01.2008 року по 28.02.2018 року підвищення тарифних ставок (посадових окладів) військовослужбовців на нормативному рівні не відбувалося.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 внесено зміни до Порядку №1078, якими змінено механізм визначення місяця підвищення грошового доходу.

За змістом пункту 5 Порядку №1078 у редакції, чинній протягом спірного періоду, у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці такого підвищення приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу).

Отже, після внесення змін постановою №1013 визначальним критерієм для встановлення місяця підвищення доходу є підвищення саме тарифної ставки (посадового окладу), а не збільшення загальної суми грошового забезпечення за рахунок премій, надбавок, доплат або інших додаткових виплат.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 26.01.2022 року у справі №400/1118/21 та від 23.06.2022 року у справі №120/2399/21-а.

У зазначених постановах Верховний Суд дійшов висновку, що січень 2008 року є місяцем підвищення доходу, який підлягає застосуванню під час нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців за відповідні періоди до 01.03.2018 року.

Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 10-2 Порядку №1078 для новоприйнятих військовослужбовців, а також військовослужбовців, переведених на інше місце проходження служби, обчислення індексу споживчих цін здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець.

Отже, початок проходження позивачем військової служби 30.12.2017 року не змінює встановленого законодавством місяця підвищення посадового окладу.

Посилання ІНФОРМАЦІЯ_1 на збільшення грошового забезпечення у грудні 2015 року, зокрема внаслідок підвищення премій та інших додаткових виплат, не спростовують того, що підвищення посадових окладів військовослужбовців у грудні 2015 року не відбулося.

При цьому телеграма Міністерства оборони України від 31.12.2015 року №248/3/1/1150 не є нормативно-правовим актом, яким змінено встановлені Кабінетом Міністрів України посадові оклади військовослужбовців, а тому не може бути самостійною підставою для зміни місяця підвищення доходу відповідно до пункту 5 Порядку №1078.

Відтак доводи відповідача-2 про необхідність застосування грудня 2015 року як місяця підвищення доходу суд вважає необґрунтованими.

За таких обставин суд доходить висновку, що для проведення індексації грошового забезпечення позивача за період з 30.12.2017 року по 28.02.2018 року включно належить застосовувати січень 2008 року як місяць, за яким починається обчислення індексу споживчих цін.

Оскільки відповідачем-2 не підтверджено належного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача за зазначений період із застосуванням січня 2008 року, суд доходить висновку про протиправність відповідної бездіяльності.

Належним способом захисту порушеного права позивача в цій частині є зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 30.12.2017 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням січня 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо права позивача на індексацію-різницю грошового забезпечення з 01.03.2018 року.

Вирішуючи позовні вимоги щодо нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 року по 09.12.2019 року та з 10.12.2019 року по 27.11.2020 року, суд виходить із наступного.

З 01.03.2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, якою встановлено нові розміри посадових окладів військовослужбовців.

Отже, березень 2018 року є місяцем підвищення тарифних ставок (посадових окладів), у якому відповідно до положень пункту 5 Порядку №1078 необхідно було визначити наявність у позивача права на отримання індексації-різниці.

Відповідно до абзацу третього пункту 5 Порядку №1078 сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Згідно з абзацом четвертим пункту 5 Порядку №1078, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суми індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу.

Абзацом п`ятим пункту 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір такого підвищення.

У разі підвищення тарифної ставки (окладу) у місяці підвищення враховуються всі складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру.

Відповідно до абзацу шостого пункту 5 Порядку №1078 до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення індексом споживчих цін установленого порогу індексації.

Отже, законодавством передбачено окремий механізм визначення індексації-різниці, який не залежить від виникнення права на поточну індексацію у наступних місяцях.

У постанові від 23.03.2023 року у справі №400/3826/21 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого для визначення права військовослужбовця на індексацію-різницю необхідно встановити розмір підвищення його грошового доходу в березні 2018 року та суму можливої індексації, яка склалася у цьому місяці.

Якщо розмір підвищення доходу не перевищує суми можливої індексації, військовослужбовець набуває право на виплату індексації-різниці у відповідному розмірі до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до припинення відповідних правовідносин.

Верховний Суд також зазначив, що виплата індексації-різниці має щомісячний характер, гарантується законом та не належить до дискреційних повноважень суб`єкта, який здійснює нарахування грошового забезпечення.

Аналогічні висновки щодо застосування абзаців 3–6 пункту 5 Порядку №1078 викладено у постановах Верховного Суду від 29.03.2023 року у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 року у справі №420/11424/21, від 09.11.2023 року у справі №420/3131/22 та від 21.05.2024 року у справі №380/14338/22.

Отже, для визначення права позивача на індексацію-різницю суд повинен встановити суму грошового забезпечення за лютий та березень 2018 року з урахуванням складових, які не мають разового характеру, визначити розмір підвищення такого забезпечення та порівняти його із сумою можливої індексації за березень 2018 року.

При цьому Верховний Суд у постанові від 03.04.2024 року у справі №420/8465/23 окремо звернув увагу на необхідність правильного визначення характеру виплат, що включаються до порівняльного розрахунку, зокрема винагороди за участь в антитерористичній операції та щомісячної додаткової грошової винагороди.

Отже, не всі суми, відображені у довідці про грошове забезпечення, можуть автоматично враховуватися під час визначення розміру підвищення доходу у березні 2018 року.

Визначальним є встановлення правової природи відповідних виплат та їх належності до складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру.

Щодо визначення розміру індексації-різниці з урахуванням довідки від 03.09.2026 року №1366.

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_2 складено довідку від 03.09.2026 року №1366 про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 за період проходження військової служби.

Зі змісту зазначеної довідки вбачається, що загальна сума нарахованого позивачу грошового забезпечення за лютий 2018 року становила 16 184,71 грн, а за березень 2018 року - 11 622,98 грн.

Таким чином, загальна сума грошового забезпечення, відображена у довідці за березень 2018 року, є меншою від суми нарахувань за лютий 2018 року на 4561,73 грн.

Водночас суд звертає увагу, що для застосування абзаців 3-6 пункту 5 Порядку №1078 визначальним є не порівняння загальних сум нарахувань, а порівняння тих складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру.

У довідці від 03.09.2026 року №1366 окремо відображено виплати, пов`язані з участю позивача в антитерористичній операції, а також щомісячну додаткову грошову винагороду.

Суд зазначає, що винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції має спеціальне цільове призначення, пов`язана з фактичним виконанням відповідних завдань та виплачується за наявності передбачених законодавством умов.

Така винагорода не є безумовною складовою грошового забезпечення, яка підлягає виплаті кожному військовослужбовцю незалежно від характеру виконуваних ним завдань.

Натомість щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, за умови її систематичного нарахування та виплати належить до складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру.

Зазначене узгоджується із правовим підходом Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.04.2024 року у справі №420/8465/23, у якій наголошено на необхідності розмежування виплат разового характеру та щомісячних складових грошового забезпечення під час визначення розміру індексації-різниці.

Відтак при здійсненні порівняльного розрахунку за лютий та березень 2018 року підлягають врахуванню посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавки, доплати, премії та інші складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру.

Водночас винагорода за участь в антитерористичній операції, яка виплачувалася залежно від фактичного виконання відповідних завдань і мала разовий характер, не підлягає включенню до такого розрахунку.

Суд також враховує, що відповідно до правових висновків Верховного Суду у справі №400/3826/21 сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року визначається шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на березень 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін.

Станом на березень 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762,00 грн, а величина приросту індексу споживчих цін за умови застосування січня 2008 року як місяця підвищення доходу - 253,30 відсотка.

Відповідно сума можливої індексації грошового забезпечення за березень 2018 року становила:

1762,00 грн Ч 253,30 % = 4463,15 грн.

Однак зазначена сума є саме сумою можливої індексації, а не безумовно належним позивачу розміром щомісячної індексації-різниці.

Розмір індексації-різниці визначається шляхом віднімання від суми можливої індексації розміру підвищення грошового забезпечення, розрахованого з урахуванням складових, які не мають разового характеру.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що позивач має право на застосування механізму індексації-різниці, передбаченого абзацами 3-6 пункту 5 Порядку №1078, однак заявлений ним розмір 4463,15 грн щомісячно не може бути визнаний доведеним виключно на підставі визначення суми можливої індексації за березень 2018 року.

Водночас ненадання відповідачем належного розрахунку індексації-різниці не може свідчити про відсутність у позивача права на її отримання.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме на відповідача покладається обов`язок доведення правомірності своєї бездіяльності.

За таких обставин суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині зобов`язання відповідача-2 здійснити нарахування та виплату позивачу індексації-різниці за період з 01.03.2018 року по 09.12.2019 року включно відповідно до абзаців 3-6 пункту 5 Порядку №1078, з урахуванням належних до включення складових грошового забезпечення та раніше виплачених сум.

При цьому вимоги позивача про встановлення щомісячної індексації-різниці саме в розмірі 4463,15 грн та визначення її загальної суми в розмірі 95 021,90 грн не підлягають задоволенню в заявленому обсязі, оскільки такий розмір не підтверджений належним порівняльним розрахунком складових грошового забезпечення за лютий та березень 2018 року.

Щодо вимог, заявлених до військової частини НОМЕР_1 за період з 10.12.2019 року по 27.11.2020 року.

Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.12.2019 року №363 позивача зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.11.2020 року №342 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням з військової служби.

Таким чином, протягом періоду з 10.12.2019 року по 27.11.2020 року військова частина НОМЕР_1 була відповідальною за нарахування та виплату грошового забезпечення позивача.

Згідно з пунктом 10-2 Порядку №1078 переведення військовослужбовця на інше місце проходження служби не є самостійною підставою для визначення нового місяця підвищення доходу.

Відповідно, зміна місця проходження військової служби позивачем з 10.12.2019 року сама по собі не припиняла права на індексацію-різницю, яке виникло за умов, передбачених пунктом 5 Порядку №1078.

Як убачається з довідки військової частини НОМЕР_1 від 05.12.2025 року №7260, позивачу здійснювалося нарахування поточної індексації грошового забезпечення, зокрема за грудень 2019 року - 153,65 грн, за січень - червень 2020 року - по 216,51 грн щомісячно, за липень - жовтень 2020 року - по 226,29 грн щомісячно та за листопад 2020 року - 203,66 грн.

Водночас зазначені відомості не підтверджують здійснення військовою частиною НОМЕР_1 нарахування та виплати індексації-різниці, передбаченої абзацами 3-6 пункту 5 Порядку №1078.

Суд зазначає, що поточна індексація та індексація-різниця є різними за механізмом визначення складовими індексації грошового забезпечення.

Нарахування поточної індексації внаслідок перевищення індексом споживчих цін установленого порогу не звільняє відповідача від обов`язку здійснювати виплату індексації-різниці, право на яку виникло у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів).

У постанові від 23.03.2023 року у справі №400/3826/21 Верховний Суд зазначив, що визначена відповідно до пункту 5 Порядку №1078 індексація-різниця підлягає виплаті щомісячно до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до припинення відповідних правовідносин.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 09.11.2023 року у справі №420/3131/22 та від 21.05.2024 року у справі №380/14338/22.

Отже, за умови виникнення у позивача права на індексацію-різницю у березні 2018 року відповідний обов`язок щодо її нарахування та виплати протягом періоду перебування позивача на грошовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 покладався на відповідача-1.

Відсутність у довідці військової частини НОМЕР_1 від 05.12.2025 року №7260 відомостей про нарахування індексації-різниці та ненадання належних доказів її виплати свідчать про невиконання відповідачем обов`язку щодо застосування встановленого законодавством механізму індексації.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення за період з 10.12.2019 року по 27.11.2020 року включно відповідно до абзаців 3-6 пункту 5 Порядку №1078 підлягають задоволенню.

Водночас вимоги про визначення індексації-різниці саме в розмірі 4463,15 грн щомісячно та її загальної суми в розмірі 51 815,74 грн задоволенню в заявленому обсязі не підлягають, оскільки належний розмір індексації-різниці повинен визначатися за результатами порівняльного розрахунку грошового забезпечення за лютий та березень 2018 року.

Щодо компенсації сум податку на доходи фізичних осіб.

Стосовно вимог позивача про здійснення виплат із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.

Відповідно до пункту 2 зазначеного Порядку грошова компенсація виплачується особам, визначеним пунктом 1 цього Порядку, для відшкодування сум податку на доходи фізичних осіб, утриманих із відповідних виплат.

Оскільки індексація є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, виплата належних сум індексації за період проходження військової служби повинна здійснюватися з дотриманням вимог Порядку №44.

При цьому виплата індексації за минулі періоди не змінює правової природи відповідного доходу, оскільки такі суми належать військовослужбовцю у зв`язку з проходженням військової служби.

Отже, у разі нарахування та виплати позивачу сум індексації грошового забезпечення, з яких утримується податок на доходи фізичних осіб, відповідачі зобов`язані здійснити одночасну грошову компенсацію сум такого податку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Відтак позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню в межах сум індексації, які належить нарахувати та виплатити позивачу.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, пропорційно та з дотриманням інших установлених цією нормою критеріїв.

За приписами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що у спірних правовідносинах обов`язок відповідачів полягає не лише у формальному здійсненні нарахувань грошового забезпечення, але й у правильному застосуванні положень законодавства щодо індексації.

Не нарахування індексації, застосування неправильного місяця підвищення доходу або нездійснення передбаченого пунктом 5 Порядку №1078 порівняльного розрахунку свідчать про неналежне виконання відповідним суб`єктом владних повноважень установлених законом обов`язків.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 19.07.2019 року у справі №240/4911/18, від 07.08.2019 року у справі №825/694/17 та від 20.11.2019 року у справі №620/1892/19, відповідно до якої обмеженість бюджетного фінансування не може бути підставою для невиплати військовослужбовцю індексації грошового забезпечення. Цей підхід підтверджено також у постанові від 03.04.2024 року у справі №420/8465/23.

Таким чином, відсутність відповідних бюджетних асигнувань, ненадходження фінансування або нездійснення відповідачами належних розрахунків не можуть бути підставами для обмеження встановленого законом права позивача на індексацію грошового забезпечення.

Разом із тим суд звертає увагу, що захист порушеного права має здійснюватися в межах фактично встановленого обсягу такого права.

Задоволення вимог про нарахування та виплату індексації-різниці не означає автоматичного підтвердження всіх заявлених позивачем сум, якщо їх розмір не відповідає механізму, визначеному Порядком №1078.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо неналежного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення та зобов`язання здійснити відповідні нарахування і виплати за правилами Порядку №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

При цьому суд не вбачає достатніх правових підстав для покладення на відповідачів обов`язку здійснити виплату індексації-різниці саме у визначених позивачем загальних сумах 95 021,90 грн та 51 815,74 грн без належного підтвердження їх розрахунку.

Суд зазначає, що обраний спосіб захисту забезпечує відновлення порушеного права позивача та водночас виключає можливість присудження сум, розмір яких не підтверджений установленими обставинами справи.

З огляду на викладене, системний аналіз положень Закону України №2011-XII, Закону України №1282-XII, Порядку №1078, постанов Кабінету Міністрів України №1294, №704, №889 та №44, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.01.2022 року у справі №400/1118/21, від 23.03.2023 року у справі №400/3826/21, від 03.04.2024 року у справі №420/8465/23 та від 21.05.2024 року у справі №380/14338/22, дає суду підстави для висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 не забезпечено належного нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 30.12.2017 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу.

Також відповідачами не підтверджено належного застосування механізму визначення та виплати індексації-різниці грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 року по 09.12.2019 року та з 10.12.2019 року по 27.11.2020 року відповідно до абзаців 3–6 пункту 5 Порядку №1078.

Водночас заявлений позивачем розмір щомісячної індексації-різниці 4463,15 грн та визначені на його підставі загальні суми 95 021,90 грн і 51 815,74 грн не підтверджені належним розрахунком із урахуванням усіх складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру.

За таких обставин суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідачів та зобов`язання здійснити належне нарахування і виплату індексації грошового забезпечення позивача за спірні періоди відповідно до вимог Порядку №1078, з урахуванням раніше виплачених сум та одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

У задоволенні позовних вимог у частині визначення конкретного щомісячного розміру індексації-різниці 4463,15 грн та загальних сум 95 021,90 грн і 51 815,74 грн належить відмовити.

Отже, позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягає частковому задоволенню.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі «Ковач проти України», п. 59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п. 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суди повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Тож, залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Зазначене вище в сукупності свідчить про обґрунтованість доводів позивача про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених вимог.

Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 КАС України, не було доведено правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", тому судовий збір ним сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат у вигляді судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника Яковлева Володимира Віталійовича до відповідача-1: військової частини НОМЕР_1 , відповідача-2: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 30.12.2017 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 30.12.2017 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, відповідно до положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 09.12.2019 року включно відповідно до абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 09.12.2019 року включно відповідно до абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, визначивши її щомісячний розмір як різницю між сумою можливої індексації грошового забезпечення, що склалася у березні 2018 року, та розміром підвищення грошового забезпечення ОСОБА_1 у березні 2018 року порівняно з лютим 2018 року, з урахуванням складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру, раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період з 10.12.2019 року по 27.11.2020 року включно відповідно до абзаців 3–6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 10.12.2019 року по 27.11.2020 року включно відповідно до абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, виходячи з належного щомісячного розміру індексації-різниці, визначеного як різниця між сумою можливої індексації грошового забезпечення, що склалася у березні 2018 року, та розміром підвищення грошового забезпечення ОСОБА_1 у березні 2018 року порівняно з лютим 2018 року, з урахуванням складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру, раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник