Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №160/18383/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: податку на доходи фізичних осіб

Дата: 13 жовтня 2026 р.

Справа: №160/18383/26

Суддя: Прудник Сергій Володимирович

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокуСправа № 160/18383/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

29.06.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 28.06.2026 року через систему “Електронний суд” позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним податкове повідомлення-рішення №1880497-2415-0403- UA12040150000015189 від 25.07.2025 року;

- визнати протиправним податкове повідомлення-рішення №1880498-2415-0403- UA12040150000015189 від 25.07.2025 року;

- визнати протиправним податкове повідомлення-рішення №1880614-2415-0403- UA12040150000015189 від 25.07.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про те, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області протиправно прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.07.2025 року, якими йому визначено грошові зобов`язання з орендної плати за землю за 2024-2025 роки. Позивач зазначає, що про існування оскаржуваних рішень йому стало відомо лише під час розгляду справи №160/4749/26 про стягнення податкового боргу, оскільки належним чином про їх прийняття він повідомлений не був. При цьому оскаржувані податкові повідомлення-рішення не містять належного обґрунтування визначених сум грошових зобов`язань, відомостей про використані контролюючим органом показники та порядок їх обчислення. Крім того, відповідачем одночасно прийнято два окремі податкові повідомлення-рішення за 2024 рік щодо одного виду платежу, незважаючи на те, що позивач є орендарем лише однієї земельної ділянки. Також позивач наголошує на безпідставному, на його думку, збільшенні розміру грошового зобов`язання за 2025 рік без наведення відповідних розрахунків та пояснень. Вважаючи оскаржувані рішення необґрунтованими та такими, що прийняті з порушенням вимог податкового законодавства, позивач звернувся до суду з цим позовом.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.06.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 29.06.2026 року передана судді Пруднику С.В.

06.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

20.07.2026 року від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25.07.2025 року прийняті контролюючим органом правомірно, на підставі належних відомостей щодо об`єкта оподаткування, нормативної грошової оцінки земельної ділянки та зареєстрованих речових прав на неї. Зокрема, між Кам`янською міською радою та позивачем спільно із ОСОБА_2 укладено договір оренди землі від 29.03.2021 року №15280 щодо земельної ділянки площею 2,0042 га, кадастровий номер 1210400000:01:022:0223, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому до 16.04.2024 року позивач користувався 1/2 часткою зазначеної земельної ділянки, однак із 17.04.2024 року до нього перейшло право користування всією земельною ділянкою у зв`язку з набуттям права власності на частину нерухомого майна іншого співорендаря, що підтверджується відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Саме зазначені обставини зумовили прийняття двох окремих податкових повідомлень-рішень за 2024 рік, якими визначено грошові зобов`язання з орендної плати за періоди з 01.01.2024 року по 16.04.2024 року та з 17.04.2024 року по 31.12.2024 року. Відповідач наголосив, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 29.06.2023 року становила 23 373 116,26 грн, а визначення податкових зобов`язань за 2024–2025 роки здійснено з урахуванням відповідних коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі. Крім того, відповідач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були направлені позивачу рекомендованим поштовим відправленням за його податковою адресою, проте 13.08.2025 року повернулися до контролюючого органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що, на переконання відповідача, свідчить про дотримання встановленого Податковим кодексом України порядку їх направлення та вручення. Посилаючись на положення статей 42, 58, 271, 286, 288, 289 Податкового кодексу України, відповідач стверджує, що нарахування орендної плати здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, а доводи позивача про необґрунтованість спірних податкових повідомлень-рішень є безпідставними. З огляду на викладене відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

21.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Михайловської Анастасії Романівни про розгляд справи в порядку загального позовного провадження відмовлено.

10.08.2026 року від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до суду надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог чинного податкового законодавства на підставі договору оренди земельної ділянки від 29.03.2021 року №15280, укладеного між Кам`янською міською радою та ОСОБА_1 спільно із ОСОБА_2 . Зокрема, відповідач наголосив, що до 16.04.2024 року позивач користувався 1/2 часткою земельної ділянки площею 2,0042 га, кадастровий номер 1210400000:01:022:0223, тоді як із 17.04.2024 року до нього перейшло право користування всією земельною ділянкою у зв`язку з набуттям права власності на частину нерухомого майна іншого співорендаря, що підтверджується відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У зв`язку із цим контролюючим органом здійснено окремі нарахування орендної плати за періоди з 01.01.2024 року по 16.04.2024 року та з 17.04.2024 року по 31.12.2024 року. Також відповідач зазначив, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 29.06.2023 року становила 23 373 116,26 грн, а її розмір для цілей оподаткування за 2024-2025 роки визначався з урахуванням відповідних коефіцієнтів індексації. Посилаючись на положення статей 286, 288, 289 Податкового кодексу України та правові висновки Верховного Суду, відповідач вважає, що розрахунок грошових зобов`язань з орендної плати здійснено правильно, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими. З огляду на викладене просить суд врахувати подані додаткові пояснення під час ухвалення рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

21.09.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду даної справи на 30 днів.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що 29.03.2021 року між Кам`янською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (орендарі) укладено договір оренди земельної ділянки №15280, предметом якого є земельна ділянка комунальної власності загальною площею 2,0042 га, кадастровий номер 1210400000:01:022:0223, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до умов зазначеного договору земельну ділянку передано в оренду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках, по 1/2 кожному. Строк дії договору визначено до 28.02.2031 року.

Право оренди земельної ділянки зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.04.2021 року, номер запису про інше речове право 41366622.

Згідно з пунктом 4.4 договору оренди розмір орендної плати підлягає перегляду у випадках, передбачених договором, зокрема внаслідок інфляції, зміни коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель та затвердження нової нормативної грошової оцінки.

Відповідно до підпункту 4.4.3 пункту 4.4 договору орендар щорічно самостійно індексує розмір орендної плати, визначеної договором, відповідно до встановленого коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з витягом №НВ-9923402602023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, сформованим 29.06.2023 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1210400000:01:022:0223 становить 23 373 116,26 грн.

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до 16.04.2024 року ОСОБА_1 користувався 1/2 часткою зазначеної земельної ділянки.

17.04.2024 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про зміну іншого речового права на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 72659067, у зв`язку з переходом до ОСОБА_1 права користування всією земельною ділянкою після набуття права власності на частину нерухомого майна, що раніше належала ОСОБА_2 , та припинення права користування останньої.

Таким чином, із 17.04.2024 року позивач набув право користування всією земельною ділянкою площею 2,0042 га.

Із наданого Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області розрахунку вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнтів індексації за 2023-2024 роки визначена контролюючим органом у таких розмірах:

за 2024 рік - 24 565 145,19 грн, а щодо 1/2 частки земельної ділянки - 12 282 572,59 грн;

за 2025 рік - 27 512 962,61 грн.

При визначенні грошових зобов`язань контролюючим органом застосовано ставку орендної плати в розмірі 4 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

25.07.2025 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області стосовно ОСОБА_1 прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Ф»:

№1880497-2415-0403-UA12040150000015189, яким визначено грошове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за період з 01.01.2024 року по 16.04.2024 року в сумі 143 632,27 грн;

№1880498-2415-0403-UA12040150000015189, яким визначено грошове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за період з 17.04.2024 року по 31.12.2024 року в сумі 695 341,27 грн;

№1880614-2415-0403-UA12040150000015189, яким визначено грошове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2025 рік у сумі 1 081 815,80 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням, зазначеним у позовній заяві.

Водночас у наданому відповідачем розрахунку сума грошового зобов`язання за 2025 рік становить 1 100 518,50 грн.

Згідно з поясненнями відповідача, нарахування орендної плати за 2024 рік здійснено окремо за два періоди у зв`язку зі зміною обсягу права користування позивача земельною ділянкою, тоді як за 2025 рік розрахунок проведено за повний календарний рік виходячи з нормативної грошової оцінки всієї земельної ділянки з урахуванням індексації.

Із матеріалів справи також убачається, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення направлялися контролюючим органом на податкову адресу позивача рекомендованим поштовим відправленням.

13.08.2025 року відповідне поштове відправлення повернулося до контролюючого органу з відміткою поштового оператора «за закінченням терміну зберігання».

Позивач зазначає, що фактично не отримував оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та дізнався про їх існування під час розгляду адміністративної справи №160/4749/26 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про стягнення податкового боргу.

За твердженням позивача, 13.05.2026 року він зареєструвався в підсистемі «Електронний суд», після чого отримав можливість ознайомитися з відповідними процесуальними документами та оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Не погоджуючись із визначеними контролюючим органом грошовими зобов`язаннями, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 25.07.2025 року №1880497-2415-0403-UA12040150000015189, №1880498-2415-0403-UA12040150000015189 та №1880614-2415-0403-UA12040150000015189.

Отже, спірні правовідносини виникли у зв`язку з незгодою позивача з правомірністю визначення контролюючим органом грошових зобов`язань з орендної плати за земельну ділянку комунальної власності за 2024-2025 роки, правильністю їх обчислення та дотриманням установленого законом порядку направлення податкових повідомлень-рішень.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; добросовісно, розсудливо, пропорційно та з дотриманням інших критеріїв, визначених зазначеною нормою.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України, яким визначено порядок адміністрування податків, права та обов`язки платників податків, повноваження контролюючих органів, порядок визначення податкових зобов`язань та відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю є обов`язковим платежем у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За змістом підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу є обов`язковим платежем за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Пунктом 288.2 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Згідно з пунктом 288.3 статті 288 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Пунктом 288.4 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем та орендарем.

При цьому пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу України визначено вимоги до річної суми орендної плати з урахуванням установлених законодавством мінімальних та максимальних меж.

Отже, системний аналіз наведених положень податкового законодавства свідчить, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, який справляється з орендаря земельної ділянки, а підставою для його нарахування є чинний договір оренди.

При цьому правова природа орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності характеризується поєднанням договірного регулювання відповідних земельних відносин та імперативного регулювання порядку визначення і сплати податкового зобов`язання.

Зазначене означає, що наявність укладеного договору оренди земельної ділянки є юридичною підставою виникнення відповідного податкового обов`язку, тоді як порядок обчислення, строки сплати та адміністрування орендної плати визначаються Податковим кодексом України.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України оформлення речових прав на земельні ділянки здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю є платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Таким чином, законодавець пов`язує виникнення обов`язку зі сплати орендної плати з наявністю у відповідної особи права користування земельною ділянкою, яке виникло та зареєстроване у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що 29.03.2021 року між Кам`янською міською радою та ОСОБА_1 спільно із ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки №15280.

Предметом зазначеного договору є земельна ділянка комунальної власності загальною площею 2,0042 га, кадастровий номер 1210400000:01:022:0223, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Договір оренди укладено строком до 28.02.2031 року.

Право оренди земельної ділянки зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.04.2021 року, номер запису про інше речове право 41366622.

При цьому первісно право користування земельною ділянкою належало ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках, по 1/2 кожному.

Водночас із відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 17.04.2024 року до Реєстру внесено зміни щодо іншого речового права на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 72659067, у зв`язку з переходом до позивача права користування всією земельною ділянкою після набуття права власності на частину нерухомого майна іншого співорендаря.

Отже, до 16.04.2024 року включно позивач користувався 1/2 часткою земельної ділянки, тоді як починаючи з 17.04.2024 року - всією земельною ділянкою площею 2,0042 га.

Зазначені обставини підтверджуються договором оренди земельної ділянки, відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інформацією Державного земельного кадастру.

Суд зазначає, що зміна обсягу права користування земельною ділянкою протягом календарного року має безпосереднє значення для визначення розміру орендної плати, оскільки зазначений платіж справляється за користування відповідним об`єктом нерухомого майна.

Відтак визначення контролюючим органом грошових зобов`язань за окремі періоди 2024 року, протягом яких позивач користувався різними частками земельної ділянки, має належне фактичне та правове підґрунтя.

Щодо доводів позивача про протиправність прийняття двох податкових повідомлень-рішень за 2024 рік суд зазначає наступне.

Позивач обґрунтовує протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень тим, що відповідачем одночасно прийнято два податкові повідомлення-рішення за один календарний рік щодо однієї земельної ділянки.

Однак суд не погоджується із зазначеними доводами з огляду на наступне.

Податковим повідомленням-рішенням від 25.07.2025 року №1880497-2415-0403-UA12040150000015189 позивачу визначено грошове зобов`язання з орендної плати за період з 01.01.2024 року по 16.04.2024 року в сумі 143 632,27 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 25.07.2025 року №1880498-2415-0403-UA12040150000015189 визначено грошове зобов`язання з орендної плати за період з 17.04.2024 року по 31.12.2024 року в сумі 695 341,27 грн.

Отже, зазначені податкові повідомлення-рішення охоплюють різні періоди користування земельною ділянкою, які не перетинаються між собою.

При цьому за перший період контролюючим органом враховано перебування у користуванні позивача 1/2 частки земельної ділянки, тоді як за другий період - усієї земельної ділянки.

Зазначений поділ зумовлений зміною обсягу зареєстрованого речового права позивача, а не виникненням нового об`єкта оподаткування чи повторним нарахуванням орендної плати за один і той самий період.

Суд наголошує, що сама по собі наявність декількох податкових повідомлень-рішень щодо одного об`єкта оподаткування не свідчить про їх протиправність, якщо відповідні рішення стосуються різних періодів, ґрунтуються на встановлених фактичних обставинах та не передбачають подвійного визначення одного й того самого податкового зобов`язання.

Отже, твердження позивача про неправомірність прийняття двох податкових повідомлень-рішень за 2024 рік виключно з підстав існування одного об`єкта оренди суд вважає необґрунтованими.

Щодо правомірності застосування нормативної грошової оцінки земельної ділянки та коефіцієнтів її індексації суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Пунктом 289.2 статті 289 Податкового кодексу України передбачено порядок проведення індексації нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок є капіталізованим рентним доходом із земельної ділянки, визначеним за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно зі статтею 13 зазначеного Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Судом встановлено, що згідно з витягом №НВ-9923402602023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, сформованим 29.06.2023 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1210400000:01:022:0223 становить 23 373 116,26 грн.

Відповідачем при визначенні грошових зобов`язань за 2024 рік застосовано коефіцієнт індексації 1,051, унаслідок чого нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 24 565 145,19 грн.

Для визначення орендної плати за 2025 рік відповідачем додатково застосовано коефіцієнт індексації 1,12, у зв`язку із чим нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 27 512 962,61 грн.

Суд звертає увагу, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки є обов`язковим елементом механізму визначення орендної плати за землі державної та комунальної власності, а її індексація здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку.

При цьому застосування коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки не є дискреційним повноваженням контролюючого органу, оскільки відповідні показники визначаються уповноваженим органом у встановленому законом порядку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 року у справі №905/1680/20 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки є основою для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, а її зміна є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що земельне та податкове законодавство не обмежують можливість підтвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки виключно одним видом документа.

Належними доказами на підтвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути технічна документація на земельну ділянку, виготовлена компетентним органом, довідка з Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи, який містить відповідні відомості.

Аналогічний підхід щодо доказового значення відомостей про нормативну грошову оцінку земельної ділянки застосовано Верховним Судом у постанові від 22.02.2022 року у справі №905/20/21.

Зазначені правові висновки мають значення для вирішення цієї справи, оскільки підтверджують, що визначення розміру орендної плати повинно ґрунтуватися на достовірних відомостях про нормативну грошову оцінку конкретної земельної ділянки.

У даному випадку відповідачем використано нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1210400000:01:022:0223, підтверджену відповідним витягом із технічної документації.

Крім того, умовами договору оренди від 29.03.2021 року №15280 передбачено можливість перегляду розміру орендної плати у зв`язку зі зміною коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Отже, застосований відповідачем механізм визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідає положенням податкового законодавства та правовим висновкам Верховного Суду.

Щодо правильності визначення орендної плати за відповідні періоди суд зазначає наступне.

Як убачається з наданого відповідачем розрахунку, при визначенні грошових зобов`язань застосовано ставку орендної плати в розмірі 4 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

За період з 01.01.2024 року по 16.04.2024 року розрахунок здійснено з урахуванням нормативної грошової оцінки 1/2 частки земельної ділянки в розмірі 12 282 572,59 грн, ставки орендної плати 4 відсотки та 107 календарних днів користування земельною ділянкою.

За результатами такого розрахунку визначено грошове зобов`язання в розмірі 143 632,27 грн.

За період з 17.04.2024 року по 31.12.2024 року розрахунок здійснено виходячи з нормативної грошової оцінки всієї земельної ділянки в розмірі 24 565 145,19 грн, ставки орендної плати 4 відсотки та 259 календарних днів користування земельною ділянкою.

За результатами зазначеного розрахунку визначено грошове зобов`язання в розмірі 695 341,27 грн.

Таким чином, при визначенні грошових зобов`язань за 2024 рік відповідачем враховано зміну обсягу права користування позивача земельною ділянкою, відповідні періоди користування, нормативну грошову оцінку та встановлену ставку орендної плати.

Щодо 2025 року суд враховує, що розрахунок здійснено за повний календарний рік виходячи з нормативної грошової оцінки всієї земельної ділянки в розмірі 27 512 962,61 грн.

Відповідно до наданого відповідачем розрахунку річна сума орендної плати за ставкою 4 відсотки становить 1 100 518,50 грн.

Наведені обставини свідчать про те, що збільшення суми орендної плати за 2025 рік порівняно з попереднім податковим періодом зумовлене застосуванням індексованої нормативної грошової оцінки земельної ділянки та визначенням грошового зобов`язання за повний календарний рік.

Отже, твердження позивача про необґрунтованість збільшення розміру орендної плати лише з огляду на відмінність сум податкових зобов`язань за різні роки не може бути самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Щодо доводів позивача про неналежне вручення податкових повідомлень-рішень суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному цим Кодексом, зокрема рекомендованим листом з повідомленням про вручення за податковою адресою платника податків.

Пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України врегульовано порядок направлення та вручення податкових повідомлень-рішень.

Як убачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25.07.2025 року направлялися контролюючим органом рекомендованим поштовим відправленням за податковою адресою позивача.

13.08.2025 року поштове відправлення повернулося до контролюючого органу з відміткою поштового оператора «за закінченням терміну зберігання».

Суд зазначає, що обов`язок контролюючого органу щодо направлення податкових повідомлень-рішень повинен оцінюватися з урахуванням способу направлення документів, правильності зазначення податкової адреси платника податків та обставин повернення поштового відправлення.

Водночас фактичне неотримання платником податків кореспонденції саме по собі не доводить відсутності матеріально-правових підстав для визначення податкового зобов`язання.

Суд враховує, що належне вручення податкового повідомлення-рішення має значення для визначення строків виконання податкового обов`язку, узгодження грошового зобов`язання та реалізації права на оскарження відповідного рішення.

Разом із тим питання належності направлення податкового повідомлення-рішення та питання правильності визначення контролюючим органом суми орендної плати є різними за своїм правовим змістом.

Відтак посилання позивача на те, що він фактично не отримав оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не спростовує встановлених обставин щодо існування договору оренди земельної ділянки та наявності обов`язку зі сплати орендної плати.

Щодо доводів позивача про недостатнє обґрунтування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суд зазначає наступне.

Позивач стверджує, що контролюючим органом не наведено належного обґрунтування визначених грошових зобов`язань та не зазначено підстав для прийняття двох податкових повідомлень-рішень за 2024 рік.

Однак суд враховує, що в матеріалах справи наявні документи, які підтверджують підстави виникнення відповідних податкових зобов`язань.

Зокрема, відповідачем надано договір оренди земельної ділянки від 29.03.2021 року №15280, відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інформацію Державного земельного кадастру, витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розрахунок орендної плати.

Зазначені документи дозволяють установити об`єкт оподаткування, підстави виникнення права користування земельною ділянкою, зміну обсягу такого права, періоди нарахування орендної плати та використані розрахункові показники.

Отже, твердження позивача про повну відсутність фактичних та правових підстав для визначення спірних податкових зобов`язань спростовуються наявними матеріалами справи.

Суд також звертає увагу, що оцінка правомірності індивідуального акта суб`єкта владних повноважень здійснюється з урахуванням усіх обставин, які стали підставою для його прийняття, та доказів, що підтверджують відповідні обставини.

При цьому самі по собі недоліки викладення мотивів рішення не завжди є підставою для його скасування, якщо вони не вплинули на правильність вирішення питання та не призвели до порушення прав особи.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд враховує, що відповідачем надано документи, які підтверджують наявність у позивача права користування земельною ділянкою комунальної власності, підстави виникнення обов`язку зі сплати орендної плати, зміну обсягу права користування земельною ділянкою протягом 2024 року та нормативну грошову оцінку, використану при визначенні грошових зобов`язань.

Натомість доводи позивача щодо прийняття двох податкових повідомлень-рішень за 2024 рік та збільшення розміру орендної плати за 2025 рік не спростовують установлених обставин, оскільки відповідні нарахування пов`язані зі зміною обсягу права користування земельною ділянкою та індексацією її нормативної грошової оцінки.

Таким чином, наведені позивачем обставини не підтверджують відсутності правових підстав для нарахування орендної плати за земельну ділянку.

Системний аналіз положень статей 14, 16, 286, 288, 289 Податкового кодексу України, статей 125, 126 Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі» та Закону України «Про оцінку земель» свідчить, що обов`язок зі сплати орендної плати за земельну ділянку комунальної власності виникає у відповідного орендаря на підставі договору оренди, а розмір такого платежу визначається з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, установленої ставки орендної плати та періоду користування земельною ділянкою.

У межах розгляду цієї справи встановлено наявність у позивача зареєстрованого права користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1210400000:01:022:0223, а також зміну обсягу такого права з 17.04.2024 року.

Зазначені обставини обумовили визначення контролюючим органом окремих грошових зобов`язань за відповідні періоди 2024 року.

Крім того, матеріалами справи підтверджено наявність нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка використовується для визначення орендної плати за 2024-2025 роки з урахуванням установлених законодавством коефіцієнтів індексації.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що доводи позивача щодо відсутності правових підстав для нарахування орендної плати, неправомірності прийняття двох податкових повідомлень-рішень за 2024 рік та необґрунтованості збільшення розміру орендної плати за 2025 рік не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Суд також враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 09.11.2021 року у справі №905/1680/20, та Верховного Суду, викладені у постанові від 22.02.2022 року у справі №905/20/21, щодо правового значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та належних доказів її підтвердження.

Отже, встановлені обставини підтверджують правомірність застосованого відповідачем механізму визначення грошових зобов`язань з орендної плати за земельну ділянку.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення доводів позивача щодо незаконності застосованого механізму нарахування орендної плати за 2024-2025 роки.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням установлених фактичних обставин справи, положень чинного податкового та земельного законодавства України, а також правових висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, а визначення позивачу грошових зобов`язань з орендної плати за земельну ділянку за 2024–2025 роки здійснено відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином, правові підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відсутні.

Згідно із ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У рішенні по справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно із його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене вище, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Враховуючи відмову у задоволені позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень – відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник

Оригінал: reyestr.court.gov.ua