Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 12 жовтня 2026 р.
Справа: №160/12707/26
Суддя: Сліпець Надія Євгенівна
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 рокуСправа № 160/12707/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
12.05.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу грошового забезпечення (із урахуванням раніше сплачених сум) за період з 24.02.2022 року по 16.05.2022 включно за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року (2481 грн.) на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням, передбаченого додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не виплаті позивачу допомоги на оздоровлення за 2022 рік;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення (із урахуванням раніше сплачених сум) за період з 24.02.2022 по 16.05.2022 включно за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року (2481 грн.) на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням, передбаченого додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати позивачу допомогу на оздоровлення за 2022 рік за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року (2481 грн.) на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням, передбаченого додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 з 24.02.2022 по 16.05.2022 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_2 . Представник позивача звернувся до відповідача, щодо відомостей про нарахування грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з моменту зарахування по момент виключення, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на Ї січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, але відповідач повідомив про те, що підстав для нарахування немає. Вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, позивач звернувся за їх захистом до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2026 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 12.06.2026, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою надано відповідачу строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
18.05.2026 від Військової частина НОМЕР_1 до суду надійшла заява про заміну відповідача правонаступником, оскілки відповідно до директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22 травня 2025 року № Д-321/65/дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2025 році», Директиви Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 22 травня 2025 року № Д-22/ДСК – з 31 липня 2025 року Військова частина НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) зазнала переформування. Умовне найменування та ідентифікаційний код Військової частини НОМЕР_2 анульовані. В розумінні наказу Міністерства оборони України від 16.07.1997 «Про затвердження Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 грудня 1997 р. за №615/2419 – правонаступником Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) стає Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
27.05.2026 суд ухвалив здійснити заміну відповідача у справі №160/12707/26 з Військової частини НОМЕР_2 на його правонаступника – Військову частину НОМЕР_1 .
10.06.2026 від Військової частини НОМЕР_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що Військова частина НОМЕР_1 не є належним відповідачем у цій справі, оскільки до 01.08.2022 перебувала на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв`язку з чим у позовних вимогах просить відмовити у повному обсязі.
Суд вважає необхідним зазначити, що доводи Військової частини НОМЕР_1 щодо того, що вона є неналежним відповідачем, суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки згідно п.4 наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 30.07.2025 № 259, службові документи довгострокового зберігання та ліквідаційний акт здано саме до Військової частини НОМЕР_1 . Передача ліквідаційного акта та документів довгострокового зберігання (зокрема, особові рахунки, відомості нарахування грошового забезпечення та накази з особового складу / по стройовій частині, що підлягають зберіганню протягом 75 років) свідчить про те, що саме Військова частина НОМЕР_1 як правонаступник перебрала на себе всі права, обов`язки та архівні документи щодо проходження військової служби і нарахування грошового забезпечення позивача за спірний період. За таких обставин Військова частина НОМЕР_1 є належним відповідачем у цій справі.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 24.02.2022 по 16.05.2022 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_2 , що не заперечується відповідачем.
Відповідно до директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22 травня 2025 року № Д-321/65/дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2025 році», Директиви Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 22 травня 2025 року № Д-22/ДСК – з 31 липня 2025 року Військова частина НОМЕР_2 зазнала переформування, її умовне найменування та ідентифікаційний код анульовані, правонаступником стає Військова частина НОМЕР_1 .
З наявних у справі матеріалів вбачається, що грошове забезпечення позивача за спірний період з 24.02.2022 по 16.05.2022 було розраховано не шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України за 2022 рік станом на 01 січня календарного року на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2018 року.
Таким чином, позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування та виплати грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон №2011-XII).
Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За приписами пунктів 3, 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення:
визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця;
підлягає індексації відповідно до закону;
виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова № 704), відповідно до якої, серед іншого, затвердив тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.
Пунктом 2 цієї постанови установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Ця постанова набрала чинності з 01.03.2018.
Відповідно до пункту 4 Постанови № 704, в первинній редакцій від 30.08.2017, установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Примітки додатків №№ 1, 12, 13, 14 містили положення, відповідно до яких посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі – Постанова № 103). Цією постановою відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Пунктом 6 Постанови № 103 внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, у пункт 4 Постанови № 704, який викладений в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14..
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Закон України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій. Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III). Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Верховний Суд за наслідками розгляду судових справ з аналогічними фактичними обставинами справи сформував висновки щодо застосування пункту 4 Постанови № 704 (викладені в постанові від 19.10.2022 у справі № 400/6214/21 та продубльовані у постановах 28.02.2023 у справі № 380/18850/21, 15.03.2023 у справі № 420/6572/22, від 06.04.2023 у справі № 380/10075/21) такого змісту:
«21. […] Постановою №704 затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
22. 21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб (надалі - Постанова № 103), якою внесено зміни до Постанови № 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (пункт 6 Постанови № 103). Постанова № 103 набула чинності 24 лютого 2018 року.
23. Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704.
24. З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про необхідність застосування до спірних правовідносин з 29 січня 2020 року (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) положень пункту 4 Постанови № 704 в редакції до 24 лютого 2018 року, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою № 103.
25. Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10 вересня 2021 року у справі № 480/5496/20 до спірних правовідносин не застосовуються, оскільки з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.
26. Через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на перерахунок пенсії з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
27. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII № обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.»
Таким чином, з огляду на вищевикладене, враховуючи висновки Верховного Суду при оцінці спірних правовідносин, суд доходить висновку, що з 24.02.2022 по 16.05.2022 до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 у редакції, чинній до внесення змін Постановою № 103, а саме - із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Порівняння розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 свідчить про те, що він є меншим ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня календарного року.
Так, приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 №2246-VIII визначено, що станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум для працездатних осіб складає - 1762,00 грн.
При цьому, статтею 7 законів України про Державний бюджет України на 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 та 2026 роки розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного року встановлено на рівні: 2102,00 грн (2020 рік), 2270,00 грн (2021 рік), 2481,00 грн (2022 рік), 2684,00 грн (2023 рік), 3028,00 грн (2024 та 2025 роки) та 3328,00 грн (2026 рік).
Отже, розмір прожиткового мінімуму для обчислення посадових окладів військовослужбовців і прирівняних до них осіб відповідно до Закону № 2262-ХІІ протягом 2020–2026 років перевищує аналогічний показник 2018 року.
Відтак, за спірний період розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням як складових грошового забезпечення позивача, повинен бути розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законодавством України про державний бюджет України на відповідний рік.
Разом з цим, суд звертає увагу, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) усіх видів грошового забезпечення. Нарахування позивачу посадового окладу та окладу за військовим званням у заниженому розмірі потягло за собою протиправне зменшення розміру інших виплат, для яких базою нарахування є саме місячне грошове забезпечення.
Так, відповідно до приписів Постанови № 704 та Порядку № 260, посадовий оклад і оклад за військовим званням є базовими (вихідними) розрахунковими величинами для обчислення додаткових видів грошового забезпечення, доплати, надбавок, премій, а також одноразових допомог і компенсацій. Оскільки вказані оклади виступають основною складовою для визначення остаточного розміру місячного грошового забезпечення, будь-яка зміна їхнього розміру автоматично створює підстави для перегляду та перерахунку всіх похідних виплат.
З огляду на те, що судом встановлено право позивача на обчислення основних видів грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня відповідного календарного року, первинно проведений відповідачем розрахунок похідних виплат без урахування актуального прожиткового мінімуму є неправомірним.
Зважаючи на викладене, оскільки такі види забезпечення як допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, премії, надбавки, компенсація за невикористані дні основної та додаткової відпусток, а також одноразова грошова допомога при звільненні, виплачуються виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, до складу якого входять оновлені (перераховані) посадовий оклад та оклад за військовим званням, вимоги позивача про перерахунок цих виплат є повністю обґрунтованими та підлягають задоволенню як похідні від основної вимоги.
Щодо позивних вимог про виплату грошової допомоги на оздоровлення, суд зазначає наступне.
Вказане питання регулюється розділом ХХІІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зі змінами (далі – Порядок №260).
Так, за приписами п. 1-3 розділу ХХІІІ Порядку №260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.
При цьому, військовослужбовцям, які прибули для подальшого проходження військової служби і зараховані до Збройних Сил України з інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, а також інших державних органів, грошова допомога для оздоровлення виплачується за умови ненадання цієї допомоги за попереднім місцем служби за рік, у якому вони прибули.
Досліджуючи обставини справи у межах вказаних вимог, суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За приписами пунктів 4, 5 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а також зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Втім, обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, позивач обмежується лише твердженням про те, що вказана допомога йому «не була виплачена» Військовою частиною НОМЕР_2 під час його перебування в списках цієї частини.
Разом з тим, позивачем справи не вказано конкретних обставин, з якими розділ ХХІІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, пов`язує виникнення у військової частини обов`язку щодо нарахування та виплати грошової допомоги для оздоровлення. Зокрема, позивач не зазначає, що у період з січня по травень 2022 року він вибував у щорічну основну відпустку (повністю чи в частині) або звертався до командира Військової частини НОМЕР_2 із відповідним рапортом про надання такої допомоги без вибуття у відпустку протягом поточного року.
При цьому, суд наголошує на приписах статті 2 КАС України та принципі добросовісності учасників адміністративного процесу. Реалізація права на отримання фінансового забезпечення та соціальних гарантій передбачає дотримання встановленої процедури їх отримання. Оскільки виплата грошової допомоги для оздоровлення без вибуття у відпустку носить заявний характер (на підставі рапорту), суб`єкт владних повноважень не може вчинити протиправну бездіяльність щодо виплати коштів за відсутності відповідного звернення військовослужбовця у визначеному законом порядку.
Окрім цього, позивачем не вказано обставин та не надано відомостей стосовно того, чи реалізовував він своє право на отримання грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік за новим місцем проходження військової служби, куди він був зарахований за відомостями військового квитка серії НОМЕР_5 – 18 травня 2022 року і де, відповідно до п. 3 розділу ХХІІІ Порядку № 260, така допомога підлягала виплаті за умови її неотримання за попереднім місцем служби.
За таких обставин, враховуючи відсутність факту звернення позивача з рапортом про виплату допомоги під час служби у Військовій частині НОМЕР_2 та невибуття у відпустку за цей період, у відповідача не виникло обов`язку щодо виплати вказаної допомоги, а відтак відсутні підстави вважати, що Військовою частиною НОМЕР_2 було допущено протиправну бездіяльність стосовно позивача.
З огляду на викладене, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом зобов`язання виплатити грошову допомогу на оздоровлення за відсутності належних юридичних підстав (поданого рапорту або наказу про відпустку на достатній термін) є передчасним та неналежним, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у цій частині.
Підводячи підсумок викладеному, з метою ефективного захисту прав позивача, суд доходить висновку про необхідність визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 24.02.2022 по 16.05.2022 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період додаткових видів грошового забезпечення (зокрема грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) та премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб";
та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 24.02.2022 по 16.05.2022 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період додаткових видів грошового забезпечення (зокрема грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) та премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахування раніше виплачених сум та висновків суду, викладених у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.
При цьому суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною першою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими в частині, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи, що позивач, відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.
Відповідно до частини четвертої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно частини п`ятої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132,139,193,241-246, 250, 251,257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 24.02.2022 по 16.05.2022 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період додаткових видів грошового забезпечення (зокрема грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) та премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 24.02.2022 по 16.05.2022 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період додаткових видів грошового забезпечення (зокрема грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) та премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахування раніше виплачених сум та висновків суду, викладених у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець
Оригінал: reyestr.court.gov.ua