Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: проходження служби, з них
Дата: 13 жовтня 2026 р.
Справа: №160/28323/26
Суддя: Ремез Катерина Ігорівна
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 рокуСправа № 160/28323/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
10.09.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 13 червня 2023 року по 21 травня 2024 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - березень 2018 року;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 13 червня 2023 року по 21 травня 2024 року індексацію грошового забезпечення в повному розмірі, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 13 червня 2023 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 13 червня 2023 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не нарахував та не виплатив позивачу за період з 13.06.2023 по 21.05.2024 індексацію грошового забезпечення із застосуванням базового місяця березень 2018 року, чим допустив протиправну бездіяльність. Позивач зазначає, що зупинення дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» законом про Державний бюджет України на 2023 рік суперечить Конституції України та правовим позиціям Конституційного Суду України, а встановлене статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» правило про обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком з 1 січня 2024 року не впливає на визначення базового місяця, яким для військовослужбовців залишився березень 2018 року; на підтвердження цього позивач посилається на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2026 у справі № 420/8951/25. Оскільки індексацію не виплачено, позивач вважає, що йому має бути нарахована та виплачена компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.
Разом із позовною заявою представник позивача подала заяву про поновлення строку звернення до суду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді К.І. Ремез.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2026 визнано причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновлено позивачу строк звернення до суду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 12.10.2026, відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов з дня отримання копії цієї ухвали.
21.09.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Відповідач зазначає, що позовні вимоги ґрунтуються на неправильному тлумаченні постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 і не відповідають висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24, зазначає що посадові оклади та оклади за військовими званнями військовослужбовців визначаються з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018, а матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань і грошова допомога для оздоровлення виплачуються в порядку, визначеному Міністерством оборони України; отже, грошове забезпечення позивачу нараховано та виплачено відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповіді на відзив до суду не надходило.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
ОСОБА_1 що у спірний період з 13.06.2023 по 21.05.2024 проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час звернення до суду позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Листом від 10.07.2026 № 6/3/1509 відповідач повідомив представника позивача, що індексація грошового забезпечення за 2023 рік не нараховувалась у зв`язку із зупиненням дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», а у 2024 році відповідно до статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року, у зв`язку з чим підстави для перерахунку та виплати індексації відсутні.
Згідно з розрахунком індексації грошового забезпечення, виданим відповідачем 10.07.2026 за № 6/1/620, за період з 13.06.2023 по 21.05.2024 індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з частиною третьою статті 9 цього Закону грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення – встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно з частиною другою статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 цього Закону); таким порядком є Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Отже, індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці та підлягає нарахуванню і виплаті за наявності визначених законом підстав - перевищення індексом споживчих цін порогу індексації.
Щодо доводів позивача про застосування базового місяця березень 2018 року суд зазначає, що березень 2018 року став місяцем підвищення доходу військовослужбовців у зв`язку з набранням 01.03.2018 чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», за яким здійснювалося обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення тих військовослужбовців, дохід яких у березні 2018 року підвищився.
Позивач проходив військову службу у відповідача з 13.06.2023, спірний період обмежено 13.06.2023-21.05.2024, а доказів того, що в березні 2018 року позивач проходив службу у відповідача та отримував у нього грошове забезпечення, матеріали справи не містять. Крім того, як буде зазначено нижче, обчислення індексу споживчих цін у спірний період визначалося спеціальними нормами законів про Державний бюджет України на 2023 і 2024 роки.
Щодо періоду з 13.06.2023 по 31.12.2023, суд зазначає таке.
Абзацом вісімнадцятим пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Це положення неконституційним не визнавалося і підлягає застосуванню.
Отже, у 2023 році підприємства, установи, організації звільнені від обов`язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема оплати праці (грошового забезпечення), а обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснювалося.
Цю обставину встановлено і Верховним Судом. У постанові від 18 грудня 2025 року у справі № 380/5270/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що відповідне положення Закону № 2710-IX є чинним та неконституційним не визнавалось; оскільки дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» було зупинено на 2023 рік, то підстави для проведення нарахування суми індексації грошового забезпечення, механізм розрахунку якої визначено Порядком № 1078, у 2023 році були відсутні. Верховний Суд також вказав, що Порядок № 1078 не може бути самостійною підставою для проведення індексації, оскільки є інструментом, який застосовується лише тоді, коли чинне законодавство дозволяє це робити, а також що суд не може за власною ініціативою застосовувати норми закону, дія якого у визначеному Конституцією України порядку була зупинена.
Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постанові від 28 червня 2024 року у справі № 200/2319/23, вказавши на відсутність підстав для індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 02.03.2023.
Таким самим висновком керувався Третій апеляційний адміністративний суд у постанові від 31.08.2026 у справі № 160/34887/25 щодо періоду з 09.11.2023 по 31.12.2023.
Згідно із частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 13.06.2023 по 31.12.2023 відсутні.
Щодо періоду з 01.01.2024 по 21.05.2024, суд зазначає наступне.
Статтею 39 Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року. Це положення неконституційним не визнавалося.
Отже, нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 21.05.2024 мало проводитися відповідно до статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» наростаючим підсумком, починаючи з 01.01.2024, тобто базовим місяцем для визначення порогу індексації є грудень 2023 року. Саме з такого базового місяця виходив і відповідач у розрахунку індексації від 10.07.2026 № 6/1/620.
За офіційними даними Державної служби статистики України індекс споживчих цін у січні 2024 року становив 100,4 відсотка, у лютому 2024 року - 100,3 відсотка, у березні 2024 року - 100,5 відсотка, у квітні 2024 року - 100,2 відсотка, у травні 2024 року - 100,6 відсотка.
Тобто з січня по травень 2024 року права на поточну індексацію не виникало, оскільки приріст індексу споживчих цін наростаючим підсумком (102,0 відсотка) не перевищував поріг індексації 103 відсотки, внаслідок чого підстав для нарахування та виплати позивачу поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 21.05.2024 не було.
Аналогічного висновку дійшов Третій апеляційний адміністративний суд у постанові від 31.08.2026 у справі № 160/34887/25, залишивши без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову про нарахування індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця березень 2018 року за період з 09.11.2023 по 26.06.2024.
Посилання позивача на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2026 у справі № 420/8951/25 суд не бере до уваги, оскільки стаття 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є чинною, прямо визначає порядок обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення у 2024 році, а висновку Верховного Суду щодо іншого її застосування позивач не навів.
Щодо доводів позивача про те, що зупинення дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» законом про Державний бюджет суперечить Конституції України та правовим позиціям Конституційного Суду України, суд зазначає таке.
Відповідне положення Закону № 2710-IX неконституційним Конституційним Судом України не визнавалось і є чинним. За відсутності рішення Конституційного Суду України про неконституційність цього положення суд не може відмовити в його застосуванні та за власною ініціативою застосувати норми закону, дію якого зупинено у визначеному Конституцією України порядку. Такий самий довід був предметом оцінки Верховного Суду у справі № 380/5270/24 і був ним відхилений.
Суд також зазначає, що правові позиції, на які посилається позивач, сформовані у справах щодо пенсійного забезпечення, де спеціальний закон містить пряму заборону змінювати умови та норми забезпечення інакше, ніж шляхом внесення змін до нього. Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» такого застереження не містить, а тому ці позиції до спірних правовідносин не застосовуються.
Окремо суд звертає увагу, що розрахунки індексації, долучені до позовної заяви, складено за період з січня по грудень 2023 року та з січня 2024 року по липень 2026 року, тобто вони не відповідають заявленому у позові періоду з 13.06.2023 по 21.05.2024.
Зважаючи на те, що підстави для проведення індексації у спірний період були відсутні, доводи позивача щодо визначення базового місяця березень 2018 року та щодо механізму обчислення суми індексації на вирішення спору не впливають і окремій оцінці не підлягають.
Доводи відзиву щодо обчислення посадових окладів та окладів за військовими званнями з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018, а також щодо порядку виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань і грошової допомоги для оздоровлення стосуються правовідносин, які не є предметом цього спору, а тому окремої оцінки суду не потребують. Предметом спору є нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення, щодо якої суд дійшов висновків, наведених вище.
Вимога про компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, є похідною від вимоги про нарахування та виплату індексації, а тому також задоволенню не підлягає.
Вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та про зобов`язання нарахувати й виплатити таку компенсацію також задоволенню не підлягають. Відповідно до статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам. Оскільки права на індексацію грошового забезпечення за спірний період у позивача не виникло, відсутня і сума доходу, виплату якої було б затримано.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів та підстав позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Оцінивши бездіяльність відповідача за наведеними критеріями, суд дійшов висновку, що ненарахування та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення за період з 13.06.2023 по 21.05.2024 та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тобто відповідають вимогам пункту 1 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 2, 9, 77, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез
Оригінал: reyestr.court.gov.ua