Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №160/12587/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокуСправа №160/12587/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у фіксованій величині 4100,83 грн. на місяць за період з 01 березня 2018 року по 22 грудня 2021 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у фіксованій величині 4100,83 грн. на місяць за період з 01 березня 2018 року по 22 грудня 2021 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

визнати дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2016, 2017 роки, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яка була гарантована постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 протиправними;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2016, 2017 роки, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яка була гарантована постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 і була виключена зі списків особового складу частини з 22 грудня 2021 року. Позивач вказує, що березень 2018 року, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, є місяцем підвищення доходу, розмір такого підвищення не перевищив суми можливої індексації, що склалася у цьому місяці, а тому відповідач був зобов`язаний нараховувати і виплачувати їй індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині (індексацію-різницю) за абзацами 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, проте цього не робив. Позивач також вважає протиправним обчислення грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2016, 2017 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, і наполягає на наявності у неї права на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації та на компенсацію сум утриманого податку з доходів фізичних осіб. На підтвердження наведених обставин позивач долучила до позовної заяви копії документів про проходження служби та відповідь відповідача на адвокатський запит з доданими до неї довідками.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідачу встановлено строк для подання відзиву, а також витребувано у Військової частини НОМЕР_1 довідку про виплачене грошове забезпечення за спірний період із зазначенням усіх складових та докази вручення грошового атестата або інших документів, з яких можливо встановити всі складові виплати позивачу.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Позиція відповідача зводиться до того, що величина індексу споживчих цін, обчислена наростаючим підсумком з 01 березня 2018 року, до листопада 2018 року не перевищила порогу індексації у розмірі 103 відсотки, а з листопада 2018 року по грудень 2021 року індексація грошового забезпечення позивачу нараховувалась і виплачувалась, що підтверджується довідкою від 20.01.2026 № 397/45, у зв`язку з чим підстави для стягнення індексації у фіксованій величині 4100,83 грн на місяць відсутні. Щодо грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань відповідач зазначив, що за пунктами 30.3, 33.3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260, до місячного грошового забезпечення, з якого визначаються ці допомоги, винагороди не включаються, а сама винагорода за постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 виплачується за наказом командира і не має фіксованого розміру.

Відповідач надав суду на виконання ухвали суду картки особового рахунку військовослужбовця за 2015-2021 роки та довідку від 10.06.2026 № 397/414 про грошове забезпечення позивача за лютий і березень 2018 року, які приєднано до матеріалів справи.

Розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (частина перша статті 257, частина п`ята статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді відповідального виконавця інформаційно-аналітичної групи штабу. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 22.12.2021 № 286 позивача виключено зі списків особового складу частини з 22 грудня 2021 року.

09.01.2026 представник позивача звернулася до відповідача з адвокатським запитом № 23/26 щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по день звільнення. Листом від 22.01.2026 № 509/30 Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що в період з березня 2018 року по грудень 2021 року позивачу щомісячно нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення згідно з вимогами Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, що відображено у довідці від 20.01.2026 № 397/45.

Зі змісту довідки Військової частини НОМЕР_1 від 20.01.2026 № 397/45 про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 , яка проходила службу у військовій частині НОМЕР_1 за період з 21.10.2015 по 22.12.2021, вбачається, що за період з березня 2018 року по жовтень 2018 року індексація позивачу не нараховувалась; з листопада 2018 року по грудень 2021 року позивачу нараховано та виплачено поточну індексацію на загальну суму 10196,16 грн; при цьому у графі «Разом нараховано», яка відображає індексацію у фіксованій величині, за весь спірний період зазначено 0,00 грн.

Таким чином, індексація грошового забезпечення у фіксованій величині (індексація-різниця) за період з 01 березня 2018 року по 22 грудня 2021 року позивачу не нараховувалась і не виплачувалась, а питання наявності у позивача права на цей вид індексації відповідачем не вирішувалось.

Судом також встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 у справі № 160/19817/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування ОСОБА_1 у період з 29.01.2020 по 22.12.2021 посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт, та зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату позивачу грошового забезпечення, одноразової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток за період з 29.01.2020 по 22.12.2021 виходячи з таких розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, з урахуванням раніше виплачених сум.

Не погоджуючись із діями та бездіяльністю відповідача, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. За частиною 3 цієї статті грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця; грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III визначено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII. Відповідно до статті 2 цього Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Згідно зі статтею 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлюється в розмірі 103 відсотки.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078). Абзацом п`ятим пункту 2 Порядку № 1078 до об`єктів індексації віднесено грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. За абзацом другим пункту 4 Порядку № 1078 грошове забезпечення індексується у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, а частина грошових доходів, яка перевищує цей прожитковий мінімум, індексації не підлягає (абзац четвертий пункту 4). Відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Згідно з абзацом першим пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (абзац другий пункту 5).

Абзацом третім пункту 5 Порядку № 1078 передбачено, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 1078, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

За абзацом п`ятим пункту 5 Порядку № 1078 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати; у разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (у редакції, чинній з 02 квітня 2021 року, - у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу; у разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру).

Абзацом шостим пункту 5 Порядку № 1078 встановлено, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. Згідно з абзацом другим пункту 1-1 Порядку № 1078 індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Наведені приписи Порядку № 1078 передбачають можливість виплати двох видів індексації грошового доходу - поточної індексації та індексації, яка розраховується як різниця між сумою можливої індексації у місяці підвищення тарифної ставки (окладу) та розміром такого підвищення (індексації-різниці). Нарахування і виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер та здійснюється до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Підставою для визначення місяця підвищення доходу, з якого починається обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком, є підвищення саме посадового окладу (тарифної ставки) за посадою, яку займає особа; зміна розміру доплат, надбавок і премій на визначення такого місяця не впливає (пункти 5, 10-2 Порядку № 1078).

З 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та підвищено розміри посадових окладів і окладів за військовими (спеціальними) званнями. Отже, березень 2018 року є місяцем підвищення грошового доходу військовослужбовців, значення індексу споживчих цін у цьому місяці приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з квітня 2018 року.

Верховний Суд у постанові від 23 березня 2023 року по справі № 400/3826/21 зазначив, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б). Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в попередньому місяці, причому в обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру. Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків. Якщо розмір підвищення доходу (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації (Б), це є підставою для нарахування й виплати індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби, а сама сума індексації-різниці розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 № 2246-VIII установлено, що станом на 01 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1762,00 грн; саме цей розмір відображено і в довідці відповідача від 20.01.2026 № 397/45 для березня 2018 року.

Обов`язок визначення розміру підвищення грошового доходу військовослужбовця та суми індексації, що склалася у місяці такого підвищення, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення доходу над сумою індексації покладається на суб`єкта, який здійснює виплату грошового забезпечення. Відповідач, на якого в адміністративній справі покладено обов`язок доказування правомірності своєї поведінки, такого розрахунку не здійснив і доказів вирішення питання про наявність у позивача права на індексацію-різницю не надав.

За таких обставин дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 22 грудня 2021 року відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 є протиправними, а належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити таку індексацію у спосіб, визначений Верховним Судом у постанові від 23 березня 2023 року по справі № 400/3826/21.

Водночас підстав для присудження індексації у заявленій позивачем фіксованій величині 4100,83 грн на місяць суд не вбачає. Визначення конкретної суми індексації-різниці потребує встановлення розміру підвищення грошового доходу позивача у місяці підвищення посадових окладів за всіма складовими грошового забезпечення, які не мають разового характеру, що належить до компетенції відповідача та здійснюється ним за даними обліку грошового забезпечення позивача. Наведений позивачем розрахунок ґрунтується на сумах, які не є тотожними складовим грошового забезпечення, що враховуються за правилами абзацу п`ятого пункту 5 Порядку № 1078, а тому не може бути покладений в основу судового рішення.

Крім того, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 у справі № 160/19817/25 відповідача зобов`язано здійснити перерахунок і виплату позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 22.12.2021 виходячи зі збільшених розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, з урахуванням раніше виплачених сум. Оскільки цим рішенням за частину спірного періоду змінюється розмір посадового окладу та окладу за військовим званням позивача, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мають бути проведені з урахуванням зазначеного рішення суду, щоб розмір індексації відповідав фактичним складовим грошового забезпечення позивача і щоб між судовими рішеннями щодо однієї і тієї ж особи не виникло суперечності та подвійного нарахування.

З огляду на викладене позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача та про зобов`язання нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 22 грудня 2021 року підлягають частковому задоволенню у наведений спосіб.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача з нарахування та виплати грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2016, 2017 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди та про зобов`язання нарахувати і виплатити ці допомоги з урахуванням такої винагороди суд зазначає таке.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» установлено щомісячну додаткову грошову винагороду відповідним категоріям військовослужбовців у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення. Згідно з пунктом 2 цієї постанови граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

На виконання наведених приписів порядок і умови виплати такої винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України у спірний період визначались Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 № 595, а з 16.12.2016 - Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 24.10.2016 № 550 (далі - Інструкція № 550). Пунктом 8 Інструкції № 550 встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Порядок виплати грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2015-2017 роках визначався Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260 (далі - Інструкція № 260). Відповідно до пункту 30.1 Інструкції № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. За пунктом 30.3 Інструкції № 260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Згідно з пунктом 33.1 Інструкції № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Абзацом другим пункту 33.3 Інструкції № 260 передбачено, що до місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Верховний Суд у постанові від 20 січня 2022 року у справі № 520/15971/2020, розглядаючи питання врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, у складі місячного грошового забезпечення, дійшов висновку, що така винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби. Саме в цих межах сформульовано висновок щодо застосування норм права; при цьому вимоги про нарахування та виплату грошової допомоги для оздоровлення з урахуванням зазначеної винагороди у тій справі визнано необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Отже, наведений висновок Верховного Суду стосується одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби і не поширюється на грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, розмір яких визначається за спеціальними правилами пункту 30.3 та абзацу другого пункту 33.3 Інструкції № 260, що прямо виключають винагороди зі складу місячного грошового забезпечення, з якого ці допомоги обчислюються. Відповідні правила не звужують обсягу прав військовослужбовця, установленого актом вищої юридичної сили, а визначають базу обчислення конкретних виплат, які самі є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення.

За таких обставин нарахування та виплата позивачу грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2016, 2017 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, відповідає наведеним нормам, а тому позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення суд зазначає таке.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у разі порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III (далі - Закон № 2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).

Відповідно до статті 1 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Статтею 2 Закону № 2050-III визначено, що компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. За статтею 3 Закону № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу. Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Аналогічні правила закріплені в пунктах 2-5 Порядку № 159.

Зі змісту наведених норм випливає, що виплата компенсації втрати частини доходів нерозривно пов`язана з виплатою основної суми доходу: компенсація обчислюється від нарахованої, але не виплаченої суми доходу і виплачується у тому ж місяці, у якому погашається відповідна заборгованість.

У цій справі індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині позивачу не нараховано, її розмір за спірний період не визначено, а перерахунок, до проведення якого цим рішенням зобов`язується відповідач, ще не здійснено. Отже, на час вирішення спору відсутня нарахована та невиплачена сума доходу, від якої могла б бути обчислена компенсація, і відсутній факт затримки виплати такої суми. Наразі відсутні підстави вважати, що після проведення перерахунку індексації відповідач не здійснить виплату з дотриманням вимог Закону № 2050-III та Порядку № 159.

Таким чином, позовні вимоги в частині компенсації втрати частини доходів є передчасними, звернені на майбутнє, а права позивача у цій частині на час розгляду справи не є порушеними, у зв`язку з чим вони задоволенню не підлягають.

З тих самих підстав не підлягають задоволенню і вимоги про здійснення виплат із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44). Пунктами 2-5 Порядку № 44 передбачено, що грошова компенсація виплачується особам, які мають статус військовослужбовця, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, одночасно з виплатою грошового забезпечення та у розмірі утриманого з нього податку. Оскільки перерахунок індексації ще не проведений і податок із відповідних сум не утримувався, відсутні підстави вважати, що виплата буде здійснена відповідачем без дотримання Порядку № 44; вимоги у цій частині також звернені на майбутнє.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 22 грудня 2021 року та про зобов`язання нарахувати і виплатити таку індексацію підлягають задоволенню у визначений судом спосіб, а в решті позовних вимог належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 22 грудня 2021 року відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 22.12.2021 року відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 у спосіб, визначений Верховним Судом в постанові від 23 березня 2023 року по справі №400/3826/21, з урахуванням рішення суду від 20.01.2026 року у справі №160/19817/25.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова