Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №120/1170/26 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 жовтня 2026 р. Справа № 120/1170/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовуються протиправною бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 за № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі збільшеному до 100000 грн., в наслідок поранення за період з 15.01.2024 по 04.02.2024, з 12.02.2024 по 11.03.2024, з 14.03.2024 по 09.04.2024, з 31.05.2024 по 21.06.2024.

Ухвалою від 03.02.2026 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

20.02.2026 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Зокрема, відповідач зазначив, що позивачу було нараховано та виплачено додаткову винагороду у збільшеному розмірі до 100 000 грн за період стаціонарного лікування з 04.11.2023 по 29.11.2023.

Водночас за спірні періоди з 15.01.2024 по 04.02.2024, з 12.02.2024 по 11.03.2024, з 14.03.2024 по 09.04.2024 та з 31.05.2024 по 21.06.2024 виплата не здійснювалася у зв`язку з ненадходженням до військової частини належних медичних документів, зокрема довідок про перебування на стаціонарному лікуванні та висновків військово-лікарської комісії, які підтверджують підстави для нарахування такої винагороди. З огляду на викладене просить відмовити у задоволенні позову.

25.02.2026 від сторони відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких просить позов задовольнити, окремо зазначає про надсилання заяви з відповідними документами до відповідача про виплату у додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 за № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі збільшеному до 100000 грн., в наслідок поранення за період з 15.01.2024 по 04.02.2024, з 12.02.2024 по 11.03.2024, з 14.03.2024 по 09.04.2024, з 31.05.2024 по 21.06.2024.

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені позивачем доводи на підтримку заявлених позовних вимог, суд встановив таке.

Позивач є військовослужбовцем та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

04.11.2023 під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Першотравневе Куп`янського району Харківської області внаслідок штурмових дій, які супроводжувалися артилерійськими (мінометними) обстрілами противника, позивач отримав поранення.

Так, згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 25.11.2023 № 291, солдат ОСОБА_1 04.11.2023 отримав вибухово-осколкове поранення правої сідниці та двобічну акубаротравму. У вказаній довідці зазначено, що поранення пов`язане із захистом Батьківщини.

У зв`язку з отриманим пораненням позивач проходив стаціонарне лікування у закладах охорони здоров`я з 04.11.2023 по 29.11.2023, що підтверджується наявними у матеріалах справи медичними документами.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.12.2023 № 2546 «Про виплату додаткової винагороди за листопад 2023 року» ОСОБА_1 виплачено додаткову винагороду у розмірі 100000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу лікування за період з 04.11.2023 по 29.11.2023.

Надалі позивач продовжував проходити стаціонарне лікування у зв`язку з наслідками поранення, отриманого 04.11.2023 під час захисту Батьківщини.

Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 103 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 15.01.2024 по 04.02.2024.

Згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 735 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 12.02.2024 по 11.03.2024. У медичній документації зазначено про наслідки отриманого 04.11.2023 поранення.

Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 1226 позивач проходив стаціонарне лікування з 14.03.2024 по 09.04.2024 у зв`язку з наслідками отриманого поранення.

Згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 1826 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 31.05.2024 по 21.06.2024.

19.09.2025 представник позивача звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у збільшеному розмірі до 100000 грн за періоди стаціонарного лікування внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини. До заяви додано копії довідки про обставини поранення та відповідних медичних виписок.

Листом від 01.10.2025 № 5463 військова частина НОМЕР_1 повідомила, що нарахування та виплата додаткової винагороди ОСОБА_1 за спірні періоди не здійснювалися у зв`язку з ненадходженням до військової частини належних підтвердних документів щодо його перебування на стаціонарному лікуванні. Водночас відповідач повідомив про здійснення нарахування та виплати додаткової винагороди за період з 04.11.2023 по 29.11.2023 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.12.2023 № 2546.

23.10.2025 представник позивача повторно звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату додаткової винагороди за періоди стаціонарного лікування, долучивши відповідні медичні документи.

Листом від 07.11.2025 № 6461 військова частина НОМЕР_1 повідомила, що нарахування та виплата грошового забезпечення здійснюються в межах бюджетних асигнувань, а відповідні документи щодо виплати додаткової винагороди за спірні періоди відсутні. Також зазначила, що після отримання належних підтвердних документів питання нарахування виплат може бути розглянуто в установленому порядку.

Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Статтею 2 Закону № 2232-XII визначено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Положеннями статті 3 Закону № 2232-XII передбачено, що правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

28 лютого 2022 року на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168).

Пунктом 1 вказаної Постанови установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1-2 Постанови № 168 (в редакції станом на час отримання позивачем травми) до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Як зазначено в абзаці 4 пункту 11 розділу ХХХIV наказу Міністра оборони України № 260 від 07 червня 2018 року "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" (далі - Порядок № 260) у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Отже, як Постановою № 168, так і Порядком № 260 унормовано, що додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень виплачується у тому числі тим військовослужбовцям, які у зв`язку з травмою чи пораненням, пов`язаними із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у тому числі і закордонних з дня отримання такого поранення/травми, включаючи час переміщення до лікарняного закладу, зокрема з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Так, суд установив, що 04.11.2023 під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Першотравневе Куп`янського району Харківської області внаслідок штурмових дій, які супроводжувалися артилерійськими (мінометними) обстрілами противника, позивач отримав вибухово-осколкове поранення правої сідниці та двобічну акубаротравму. Згідно з довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) військової частини НОМЕР_1 №291 поранення пов`язане із захистом Батьківщини.

З 15.01.2024 по 04.02.2024, з 12.02.2024 по 11.03.2024, з 14.03.2024 по 09.04.2024, з 31.05.2024 по 21.06.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні за наслідками отриманого 04.11.2023 поранення, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, наявні всі передумови, необхідні для виплати позивачеві збільшеної до 100000 гривень винагороди, за період з 15.01.2024 по 04.02.2024, з 12.02.2024 по 11.03.2024, з 14.03.2024 по 09.04.2024, з 31.05.2024 по 21.06.2024, а саме:

- пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини;

- факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманого поранення, що підтверджується виписками з медичних карт стаціонарного хворого № 103, № 735, № 1226 та № 1826 відповідно;

- причинно-наслідковий зв`язок між отриманим 04.11.2023 пораненням та необхідністю подальшого стаціонарного лікування у зазначені періоди, що підтверджується змістом наявної у матеріалах справи медичної документації.

При цьому суд звертає увагу, що відповідач не заперечує факту отримання позивачем поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, та здійснив виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі за первинний період стаціонарного лікування з 04.11.2023 по 29.11.2023 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.12.2023 № 2546.

Водночас підставою для ненарахування та невиплати спірної додаткової винагороди відповідач визначає виключно відсутність у військовій частині належних медичних документів, які підтверджують перебування позивача на стаціонарному лікуванні.

Оцінюючи такі доводи відповідача, суд зазначає, що матеріали справи містять відповідні виписки з медичних карт стаціонарного хворого, які підтверджують як періоди проходження позивачем стаціонарного лікування, так і його зв`язок із наслідками поранення, отриманого під час захисту Батьківщини.

Більше того, 19.09.2025 та 23.10.2025 представник позивача звертався до військової частини НОМЕР_1 із заявами про нарахування та виплату додаткової винагороди, до яких долучав відповідні медичні документи. Отже, відповідач був повідомлений про обставини проходження позивачем стаціонарного лікування та мав можливість перевірити подані документи і вирішити питання щодо нарахування належних виплат.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач має право на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у розмірі, збільшеному до 100000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні за періоди з 15.01.2024 по 04.02.2024, з 12.02.2024 по 11.03.2024, з 14.03.2024 по 09.04.2024 та з 31.05.2024 по 21.06.2024.

Отже, враховуючи вищезазначене, з метою належного захисту прав позивача слід зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату позивачеві додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за час його перебування на стаціонарному лікуванні за період з 15.01.2024 по 04.02.2024, з 12.02.2024 по 11.03.2024, з 14.03.2024 по 09.04.2024 та з 31.05.2024 по 21.06.2024 в розрахунку до 100000 гривень на місяць, враховуючи фактично виплачені суми за вказаний період.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги належить задовольнити.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи, не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", збільшеної до 100000 гривень на місяць за час його перебування на стаціонарному лікуванні після тяжкого поранення, за період з 15.01.2024 по 04.02.2024, з 12.02.2024 по 11.03.2024, з 14.03.2024 по 09.04.2024, з 31.05.2024 по 21.06.2024.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за час його перебування на стаціонарному лікуванні після тяжкого поранення, за період з 15.01.2024 по 04.02.2024, з 12.02.2024 по 11.03.2024, з 14.03.2024 по 09.04.2024, з 31.05.2024 по 21.06.2024 в розрахунку до 100000 гривень на місяць, враховуючи фактично виплачені суми за вказаний період.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

Рішення суду сформовано 15.10.2026.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна