Суд: Вінницький окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 14 жовтня 2026 р.
Справа: №120/13955/26
Суддя: Аляб'єв Ігор Геннадійович
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
15 жовтня 2026 р. Справа № 120/13955/26
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Аляб`єв І.Г,, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 25 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 25 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час обчислення грошового забезпечення застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018. Позивач вважає, що після скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 належало використовувати прожитковий мінімум на 01 січня відповідного календарного року.
Ухвалою від 15.09.2026 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників. У відповідача витребувано докази вручення або направлення позивачу документів про розміри та складові нарахованого й виплаченого забезпечення.
08.10.2026 року на адресу суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову, зазначаючи, що до 30.06.2022 виплату грошового забезпечення позивачу здійснював ІНФОРМАЦІЯ_1 , а Військова частина НОМЕР_1 перейшла на самостійне фінансове забезпечення з 01.07.2022. Тому вважає себе неналежним відповідачем щодо вимог за попередній період.
Посилаючись на статтю 19 Конституції України та статтю 9 Закону №2011-XII, відповідач заперечує наявність повноважень самостійно змінювати розрахункову величину, встановлену постановою №704. Вважає, що скасування пункту 6 постанови №103 не наділяє його такими повноваженнями, а відтак підстави для визнання бездіяльності протиправною відсутні.
Дослідивши матеріали справи та доводи учасників, суд установив наступне.
ОСОБА_1 у період з 25.02.2022 по 19.05.2023 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , підпорядкованій Військовій частині НОМЕР_1 .
Як зазначено у відзиві, до 30.06.2022 грошове забезпечення позивачу виплачував ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 01.07.2022 Військова частина НОМЕР_1 перейшла на самостійне фінансове забезпечення підпорядкованих військових частин, зокрема НОМЕР_2 . На підтвердження відповідач посилається на рішення Міністра оборони України від 13.06.2022 №12653/3, доручення від 02.03.2022 №248/1200 та наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 19.07.2022 №67.
Позивач вважає, що його грошове забезпечення за зазначений період обчислювалося у заниженому розмірі, оскільки посадовий оклад та оклад за військовим званням визначалися із прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018. Натомість просить застосувати прожитковий мінімум, установлений на 01.01.2022 та 01.01.2023 для відповідних років, і перерахувати грошове забезпечення та залежні від його розміру виплати.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Порядок визначення спірних виплат регулюється статтею 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». За частинами другою та четвертою цієї статті до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення, а його розміри встановлюються Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених положень прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Пункт 4 постанови у первісній редакції передбачав визначення окладів шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти. Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 розрахункову величину змінено на прожитковий мінімум станом на 01.01.2018.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 скасовано пункт 6 постанови №103 у частині зміни пункту 4 постанови №704. Отже, з 29.01.2020 посадовий оклад та оклад за військовим званням підлягають визначенню із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня відповідного календарного року.
Наведене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.04.2024 у справі №240/16735/21, щодо обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із прожиткового мінімуму на 01 січня відповідного календарного року та перерахунку залежних від них виплат. Зазначений висновок суд ураховує відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.
Для спірного періоду розрахункові величини визначено статтею 7 Закону України від 02.12.2021 №1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та статтею 7 Закону України від 03.11.2022 №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік». Прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2022 становив 2481 грн, а на 01.01.2023 - 2684 грн. Отже, при обчисленні окладів позивача за відповідні роки належало застосовувати ці показники.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 змінено пункт 4 постанови №704 та встановлено, що оклади обчислюються із суми 1762 грн. Ці зміни діють з 20.05.2023. Оскільки позивач просить перерахувати виплати за період до 19.05.2023 включно, застосуванню підлягають правила, які діяли до зазначених змін.
Таким чином, застосування прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 за період з 25.02.2022 по 19.05.2023 не відповідало наведеному правовому регулюванню. Використання показника на 01 січня відповідного року є виконанням установленого порядку, а не самостійною зміною військовою частиною розмірів грошового забезпечення. Тому довід відповідача про відсутність таких повноважень не спростовує права позивача на перерахунок.
Щодо заперечень про неналежного відповідача за період до 01.07.2022 суд зазначає наступне.
Правила організації фінансового забезпечення, затверджені наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280, розмежовують підготовку розрахункових документів, нарахування грошового забезпечення та фінансування його виплати. Тому визначення належного відповідача залежить від покладених на відповідний орган обов`язків.
Такий підхід відповідає постанові Верховного Суду від 02.07.2026 у справі №480/6919/24, за якою суд повинен установити суб`єкта спірного матеріального правовідношення з урахуванням змісту вимог та повноважень щодо нарахування й виплати забезпечення. Відмова через неналежність відповідача без з`ясування цих обставин і вирішення питання за статтею 48 КАС України є передчасною.
Отже, посилання Військової частини НОМЕР_1 лише на здійснення виплат через ІНФОРМАЦІЯ_1 до 01.07.2022 не є достатньою підставою для висновку про відсутність у неї обов`язку провести перерахунок за цей період. Водночас підпорядкування Військової частини НОМЕР_2 відповідачу саме по собі не підтверджує здійснення останнім спірних нарахувань. Розподіл обов`язків має визначатися за документами про організацію фінансового забезпечення та розрахунковими документами.
Частина перша статті 10-1 Закону №2011-XII та розділ XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, пов`язують розмір допомоги для оздоровлення з місячним грошовим забезпеченням. Підпункт 3 пункту 5 постанови №704 та розділ XXIV Порядку №260 регулюють надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Премія обчислюється з належного посадового окладу відповідно до встановленого відсотка преміювання.
Оскільки позивач просить перерахувати вже виплачені допомоги та премію, питання про їх первинне призначення не вирішується. Перерахунок здійснюється з урахуванням правильно визначених окладів і залежних від них складових, зі збереженням установлених підстав та відсотків нарахування і врахуванням раніше виплачених сум.
Пункт 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та пункти 2, 4, 5 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, передбачають рівноцінну компенсацію утриманого податку на доходи фізичних осіб одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання. Тому перераховані суми підлягають виплаті з одночасною компенсацією утриманого ПДФО.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок довести правомірність оскаржуваної бездіяльності покладається на відповідача. За статтею 90 КАС України суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у сукупності.
Таким чином, оцінивши матеріали справи та наведене правове регулювання, суд дійшов висновку, що застосування прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 при обчисленні спірних виплат було неправомірним. Порушене право підлягає поновленню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання здійснити перерахунок і виплату належних сум з урахуванням раніше виплачених сум та одночасною компенсацією утриманого ПДФО, а позовні вимоги - задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд ураховує, що позивач звільнений від сплати судового збору, а тому розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 25.02.2022 по 19.05.2023 включно, а також виплачених за зазначений період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 25.02.2022 по 19.05.2023 включно, а також виплачені за зазначений період грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та премію, визначивши посадовий оклад та оклад за військовим званням шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня відповідного календарного року: за період з 25.02.2022 по 31.12.2022 - 2481 грн, за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 - 2684 грн, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше виплачених сум та одночасною компенсацією утриманих сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Аляб`єв Ігор Геннадійович
Оригінал: reyestr.court.gov.ua