Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №485/1541/25 — Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 485/1541/25

Провадження №2/485/485/26

РІШЕННЯ

іменем України

15 жовтня 2026 року м. Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі

головуючої судді Бодрової О.П.,

за участі секретаря судового засідання – Літвінової Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

установив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (далі – ТОВ «Алекскредит») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором №3876926 від 23.08.2020 у сумі 20 602,60 грн та понесених судових витрат.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 23 серпня 2020 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 , за допомогою веб сайту https://alexcredit.ua який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», було укладено Договір про надання кредиту № 3876926, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідача № PS3876926. Відповідно до умов п.1.3. Договору позики ТОВ «Алекскредит» надало відповідачу у власність грошові кошти (позику) в сумі 3150 гривень перерахувавши кошти на картковий рахунок котрий надано ОСОБА_1 , а саме: № НОМЕР_1 . ОСОБА_1 порушив умови договору та не виконував покладені на нього зобов`язання належним чином у зв`язку з чим станом на 30.06.2025 сума заборгованості відповідача за договором про надання кредиту № 3876926 від 23.08.2020 становить 20 602,60 грн, з яких: 3150,00 грн сума кредиту; 17 452,60 грн нараховані проценти за користування кредитом. У зв`язку з наведеним, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» заборгованість за кредитним договором № 3876926 від 23.08.2020 у розмірі 20 602,60 грн та судові витрати у розмірі 2422,40 грн.

Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

16 лютого 2026 року представник відповідача у заяві про перегляд заочного рішення висловив незгоду з позовними вимогами. Зазначив, що факт укладення кредитного договору ними не заперечується, однак розрахунок заборгованості вважали таким, що не відповідає умовам кредитного договору. Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Вищезазначену статтю було доповнено частиною п`ятою згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ від 22.11.2023. Вважали, що в даному випадку процентна ставка не відповідає нормам чинного законодавства, а отже заборгованість нараховувалась не правильно, тому стягненню не підлягає. Окрім того, доданий до позовної заяви роздрукований розрахунок заборгованості за договором не є належним доказом надання відповідачеві кредитних коштів. Окрім того, Правила надання коштів у позику є незрозумілими для Відповідача, який є пересічним споживачем, через дрібний шрифт такого документу. При цьому самі правила не підписані відповідачем по справі. Нараховані відсотки після строку кредитування є відсотками в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України. Відповідач визнає та готовий сплатити тіло кредиту в сумі – 3150,00 грн та заборгованість по відсоткам – 3 150,00 грн /а.с.94-105/.

19 березня 2026 року представник позивача у запереченнях зазначив, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення. Звернув увагу суду на те, що відповідач був ознайомлений з Договором та правилами, повністю розумів, погоджувався і зобов`язувався неухильно дотримуватись своїх обов`язків. На підтвердження виконання своїх зобов`язань відповідач свідомо надав власне фото з паспортом, підтвердив укладання електронним підписом одноразовим ідентифікатором PS3876926 та отримав перерахування коштів в сумі 3150 грн. Без ознайомлення з Умовами надання та обслуговування кредитів та Правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладання електронного договору кредиту на сайті є неможливим. Відповідачу нараховані відсотки (не пеня, не штраф, не неустойка) в межах дії Договору про надання кредиту. В щоденному розрахунку заборгованості чітко, зрозуміло та вірно відображено, що відсотки нараховані з 23.08.2020 по 03.03.2021. Договір про надання кредиту укладався на момент дії редакції Закону України «Про споживче кредитування» від 29.05.2020. Додатково зазначили, що дрібний шрифт не є підставою для нерозуміння Договору про надання кредиту. Твердження відповідача про нечіткі положення Договору про надання кредиту є помилковими, бо пункти Договору про надання кредиту є чіткими та зрозумілими у зв`язку з чим можна зробити висновок, що відповідач навмисно перекручує факти та хоче уникнути відповідальності /а.с.129-132/.

21 вересня 2026 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, згідно з якими сторона відповідача просила суд врахувати правову позицію Верховного Суду у своїй постанові від 07.09.2026 у справі №552/672/23. Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні Загальних умов кредитування складає 3 798,00 грн. Зазначив, що кредитний договір укладений на період з 23.08.2020 по 04.09.2020, а саме в даній справі відсотки нараховані за межами строку кредитування з 05.09.2020 по 03.03.2021. Крім того, зазначили, що у даній справі підлягають застосуванню правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо припинення нарахування договірних процентів за користування кредитом після закінчення строку кредитування, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13- ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц та від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16. Враховуючи наведене вище відповідач частково визнає позовні вимоги, а саме, в частині стягнення заборгованості на суму 3150 грн - заборгованість за сумою позики (тіло кредиту) та 448 грн – заборгованість за відсотками (648 грн – відсотки визначені кредитним договором – 200 грн оплачених відповідачем), у загальному розмірі 3598,00 грн /а.с.206-214/.

28 вересня 2026 року від представника позивача надійшли письмові заперечення на додаткові пояснення представника відповідача. Так, представником позивача зазначено, що відповідно до п. 3.1. Кредитного договору «сторони погодили, що Строк дії Договору (п. 2.41. Правил) встановлюється з Дати укладення Договору (п. 2.9. Правил) 23.08.2020 до Кінцевої дати виконання Договору 03.03.2021 (включно). Закінчення Строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, у тому числі сплати Заборгованості, яке мало місце під час дії Договору. Якщо Позичальник виконає Зобов`язання/сплатить Заборгованість за Договором до Кінцевої дати виконання Договору, Договір припиняє дію у Дату повернення/погашення кредиту (п. 2.8. Правил)». Таким чином, строк договору закінчився 03.03.2021 і в розрахунку заборгованості відсотки нараховувалися теж до 03.03.2021, що свідчить про те, що відсотки нараховувалися саме в період строку кредитування, а не поза ним, як хибно зазначає відповідач. Додатково зазначили, що такий розмір відсотків не порушує прав відповідача, оскільки обумовлений сторонами перед підписанням кредитного договору /а.с.216-220/.

Інші процесуальні дії у справі

Суддя Снігурівського районного суду Миколаївської області своєю ухвалою від 06 серпня 2025 року позовну заяву прийняла до розгляду, відкрила провадження у справі та вирішила розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін /а.с.77/.

Заочним рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 23 вересня 2025 року позовні вимоги ТОВ «Алекскредит» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» заборгованість за кредитним договором №3876926 від 23.08.2020 у загальній сумі 20 602,60 грн (двадцять тисяч шістсот дві гривні шістдесят копійок). Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» судові витрати у розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) гривень /а.с.82-84/.

Суддя Снігурівського районного суду Миколаївської області своєю ухвалою від 16 лютого 2026 року постановила поновити пропущений строк для звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення, заяву прийняла до провадження /а.с.114/.

Снігурівський районний суд Миколаївської області своєю ухвалою від 08 квітня 2026 року постановив заяву про перегляд заочного рішення задовольнити. Скасувати заочне рішення за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості /а.с.140-141/.

Снігурівський районний суд Миколаївської області своєю ухвалою від 19 травня 2026 року визнав явку сторін у справі обов`язковою для надання особистих пояснень /а.с.149/.

Снігурівський районний суд Миколаївської області своєю ухвалою від 30 червня 2026 року витребував докази у справі /а.с.181/.

Позиції учасників справи

У судове засідання представник позивача ТОВ «Алекскредит» не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином і своєчасно, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином і своєчасно, представник відповідача надав заяву про розгляд справи у їх відсутності, при постановленні рішення просили суд врахувати позицію викладену в заяві про перегляд заочного рішення.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Суд встановив, що 23 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та ОСОБА_1 за допомогою веб сайту https://alexcredit.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», було укладено Договір про надання кредиту № 3876926, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Відповідача № PS3876926.

Відповідно до п.1.3. Договору позики ТОВ «Алекскредит» надало відповідачу у власність грошові кошти (позику) в сумі 3150,00 грн.

Згідно з п. 1.1. Договору позики, визначення понять і термінів, які містяться у цьому Договорі, тлумачяться відповідно до цього Договору та розділу 2 Правил надання кредиту ТОВ «Алекскредит», що розміщені на Сайті Кредитодавця https://alexcredit.ua.

Згідно з п. 1.6. Договору позики, розрахунок Зобов`язань (п. 2.18. Правил) Позичальника із зазначенням строків виконання кредитування, а також дати початку періоду, дати платежу (дати закінчення періоду), загальної суми платежу, Основної суми кредиту (п. 2.28. Правил) та Процентів за користування кредитом, розміру процентної ставки, орієнтовної реальної річної процентної ставки, абсолютного значення подорожчання кредиту, орієнтовної загальної вартості кредиту зазначаються у Графіку платежів (п. 2.6. Правил), який є Додатком № 1 до цього Договору. Графік платежів у Договорі визначає окремі розрахунки Зобов`язань за Лояльними (покращеними) умовами кредитування (п. 2.25. Правил) та за Загальними умовами кредитування (п. 2.15. Правил).

Відповідно п. 1.7. Договору позики, нарахування Процентів за користування кредитом здійснюється у наступному порядку: у випадку використання Кредиту (п. 2.20. Правил) менше ніж 5 (п`ять) календарних днів, включаючи Дострокове виконання Зобов`язань (п. 2.12. Правил), Позичальник сплачує фіксовану суму процентів за користування кредитом, яка складає 6,40% від визначеної в п. 1.3. цього Договору суми кредиту; у випадку використання Позичальником Лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту (п. 1.3. Договору) та сплати Процентів за користування кредитом протягом 12 календарних днів з 23.08.2020 по 04.09.2020 (включно) (Базовий період - п. 2.4. Правил) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,28% (Акційна ставка (п. 2.1. Правил) або Ставка за програмою лояльності (п. 2.34. Правил)). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні Лояльних (покращених) умов кредитування складає 3633,84 грн, у тому числі Основна сума кредиту 3150,00 грн, проценти за користування кредитом 483,84 грн.

При використанні Позичальником Загальних умов кредитування процентні ставки складають: в Базовий період з 23.08.2020 до 04.09.2020 року (включно) - 1,70 % за один день користування Кредитом (Базова процентна ставка - п. 2.3. Правил); в Спеціальний період (п. 2.40. Правил) з 05.09.2020 до 03.03.2021 (включно) - 3 % за один день користування Кредитом (Спеціальна процентна ставка - п. 2.34. Правил) (п.1.7.3. Договору).

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що Строк дії Договору (п. 2.41. Правил) встановлюється з Дати укладення Договору (п. 2.9. Правил) 23.08.2020 до Кінцевої дати виконання Договору 03.03.2021 (включно). Закінчення Строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, у тому числі сплати Заборгованості, яке мало місце під час дії Договору. Якщо Позичальник виконає Зобов`язання/сплатить Заборгованість за Договором до Кінцевої дати виконання Договору, Договір припиняє дію у Дату повернення/погашення кредиту (п. 2.8. Правил).

Згідно з довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс» від 01.11.2024, 23.08.2020 на виконання умов кредитного договору було здійснено переказ грошових коштів у сумі 3150,00 грн, номер операції: 65263289660210758904079337941167, номер карти: 5168757334382431 /а.с.30/.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №3876926 від 23.08.2020, станом на 30.06.2025, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість у загальному розмірі 20 602,60 грн, з яких: 3150,00 грн – заборгованість по тілу кредиту, 17 452,60 грн – заборгованість по відсоткам. Окрім того, враховано внесені ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 200,00 грн в рахунок погашення існуючої кредитної заборгованості /а.с.32-35/.

За даними листа АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-260706/121049-БТ від 07.07.2026, встановлено що на ім`я ОСОБА_1 в банку станом на 23.08.2020 було емітовано карту № НОМЕР_1 та 23.08.2020 здійснено зарахування грошових коштів у розмірі 3500,00 грн на виконання умов кредитного договору /а.с.191-194/.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, та заперечень на позов, суд приймає до уваги те, що відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких волевиявлення учасника правочину, яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а також вчинення правочину у формі, встановленій законом.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини третьої статті 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У силу частини першої статті 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (частина 5 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).

Згідно з частиною 8 статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною 13 статті 11 Закону № 675-VIII електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідач пройшов процедуру ідентифікації, надав згоду на обробку персональних даних, створив особистий кабінет, пройшов процедуру верифікації своєї платіжної картки, обрав бажану суму кредиту, ознайомився із текстами примірних договорів, відповідними правилами та умовами надання кредиту, про що поставив відповідну відмітку. Після прийняття відповідачем умов кредитних договорів, останній, уклав із первісними кредиторами кредитні договори, які були підписані відповідно до вимог ст. 6, 8, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідач був ознайомлений з інформацією по кредиту та умовами кредитування, що підтверджується проставленням ним електронного підпису.

Із вказаних норм права та із аналізу письмових доказів вказаної цивільної справи можна дійти висновку, що сторони погодили умови кредитування.

Без здійснення вказаних дій відповідача, кредитний договір не був би укладений сторонами.

Таким чином суд вважає доведеним факт укладення кредитного договору №3876926 від 23.08.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «Алекскредит».

Щодо нарахування відсотків та розрахунку заборгованості

За змістом частини 2 статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В силу частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України ( постанови від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (справа № 202/4494/16-ц).

Зі змісту наданого розрахунку заборгованості, вбачається, що відсотки нараховані виключно в межах строку кредитування, а саме з 23.08.2020 по 03.03.2021, що в повній мірі відповідає узгодженому між сторонами п.3.1. Договору, за яким кінцевою датою виконання договору є 03.03.2021 (включно).

Окрім того, позивачем враховано платежі на погашення наявної заборгованості, у тому числі за нарахованими відсотками, а саме: 08.09.2020 – 50,00 грн сплачені проценти за користування кредитом; 14.09.2020 – 50,00 грн сплачені проценти за користування кредитом; 19.09.2020 – 50,00 грн сплачені проценти за користування кредитом; 03.10.2020 – 50,00 грн сплачені проценти за користування кредитом. Розрахунок заборгованості ґрунтується на умовах кредитного договору, є структурованим, послідовним, детальним та цілком зрозумілим.

Розрахунок заборгованості містить розмір відсоткової ставки, суми нарахувань за кожний окремий проміжок часу, у тому числі окремо по відсотках, тілу кредиту, суму нарахувань по кожному з видів зобов`язань. Розрахунок заборгованості ґрунтується на умовах кредитного договору, є структурованим, послідовним, детальним та цілком зрозумілим, а тому він приймається судом як належний та допустимий доказ заборгованості за договором.

Стороною відповідача не спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості, відповідач до суду не надав власного розрахунку заборгованості на спростування доводів і розрахунку позивача або об`єктивних доказів про погашення заборгованості та її відсутності.

22.11.2023 було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023. Цим Законом було внесено зміни до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону №3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону №3498-ІХ).

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому згідно з п.17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» вирішено установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів – 2,5 %; протягом наступних 120 днів – 1,5 %.

З урахуванням змін до Закону України «Про споживче кредитування», які набрали чинності з 24 грудня 2023 року, розмір денної процентної ставки за договорами про споживчий кредит з 25 грудня 2023 року по 22 квітня 2024 року (120 днів перехідного періоду) мають нараховуватися в розмірі денної процентної ставки не більше 2,5 %, з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року (наступні 120 днів перехідного періоду) - не більше 1,5 %, а з 21 серпня 2024 року - не більше 1%.

Перехідні положення законопроєкту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроєкту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено п. 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Як встановлено судом, кредитний договір №3876926 укладений 23.08.2020, тобто, до внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування» (24 грудня 2023 року), додаткових угод на продовження строку кредитування між сторонами не укладалося, а тому положення п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюються на нього.

Отже, посилання відповідача на ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» є безпідставним, оскільки на момент укладення кредитного договору відповідна норма у зазначеній редакції не діяла та не містила передбаченого відповідачем обмеження щодо нарахування процентів.

Щодо несправедливості умов кредитного договору та їх незрозумілість

Суд звертає увагу, що згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів; їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент укладення договору) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори з споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Однак, умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

Договором передбачено, що уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з цим Договором та Правилами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись своїх обов`язків та виконувати їх (п.7.2. Договору).

Крім того, згідно з п.7.5. Договору укладаючи цей Договір, Позичальник заявляє та гарантує Кредитодавцю, що він: усвідомлює та підтверджує, що умови Договору та Правил йому зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими; під час укладення цього Договору він не знаходиться під впливом обману, насильства, погрози, зловмисної угоди або збігу тяжких обставин; отримав від Кредитодавця інформацію з дотриманням вимог діючого законодавства, що забезпечує правильне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання; не перебуває на Дату укладення Договору в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, під дією психотропних чи токсичних препаратів; діє від власного імені, у власних інтересах, не отримує Кредит в якості представника третьої особи і не діє на користь третьої особи (вигодонабувача або бенефіціара) та інше.

Таким чином, відповідач погодив розмір процентів, підписуючи кредитний договір на визначених у ньому умовах.

Аналіз укладеного договору дозволяє зробити висновок, що сторони погодили процентні ставки за користування кредитом, отже суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на не співмірність нарахованих відсотків, та їх несправделивість, оскільки проценти за користування кредитом визначено відповідно до ст. 1048, 1056-1 ЦК України, такі є узгодженим сторонами договору.

Заперечуючи щодо розміру заборгованості за відсотками, ОСОБА_1 не надав доказів звернення до позивача з вимогою про перерахунок заборгованості.

Власного розрахунку до суду не представив, до експертної установи не звертався, клопотань про проведення експертизи для встановлення правильності нарахування заборгованості в суді не подавав.

Саме по собі істотне перевищення розміру нарахованих процентів над сумою основного боргу не свідчить про їх явно обтяжливий характер та не є достатньою підставою для їх зменшення.

Згідно з частинами першою, другою, шостою статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Для визнання договору недійсним за статтею 19 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач мав довести, яку саме неправдиву, неповну або ненадану інформацію використано у підприємницькій практиці та як така практика спонукала чи могла спонукати його укласти правочин, на який він інакше не погодився б.

Суд встановив, що кредитний договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором PS3876926. У договорі визначено суму кредиту, строк кредиту, процентні ставки, порядок погашення заборгованості, з якими позичальник погодився, засвідчивши це електронним підписом.

Відповідачу була надана необхідна переддоговірна інформація, передбачена Законом України «Про захист прав споживачів». Позичальник не звертався до кредитора із заявами про надання додаткової інформації або роз`яснення положень договору, не скористався правом на відкликання згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, що передбачено умовами договору №3876926 від 23.08.2020, проценти нараховувалися позивачем в межах строку кредитування та за процентною ставкою, встановленою умовами договору.

Зважаючи на викладене, суд відхиляє доводи сторони відповідача в цій частині.

Узагальнюючи викладене вище, суд вважає, що надані позивачем докази є належними, достатніми та допустимими, подані з дотриманням вимог щодо їх засвідчення відповідно до положень національного стандарту щодо оформлення документів та ст. 83, 95 ЦПК України, а тому можуть бути прийняті судом до уваги, а протилежне було б ознакою надмірного формалізму з боку суду.

З огляду на викладене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд виснував доведеність позивачем як факту укладання договору, так і отримання позичальником грошових коштів на погоджених ним умовах фінансового кредиту шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором та не виконання останнім свого обов`язку зі своєчасного повернення кредитних коштів.

Виходячи з викладеного, з відповідача на користь ТОВ «Алекскредит» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №3876926 від 23.08.2020 у загальній сумі 20 602,60 грн.

Щодо розподілу судових витрат

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Враховуючи вищенаведене, судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст.10,18, 23, 76, 279, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Задовольнити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» заборгованість за кредитним договором №3876926 від 23.08.2020 у загальній сумі 20 602,60 грн (двадцять тисяч шістсот дві гривні шістдесят копійок).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» судові витрати у розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) гривень.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 15 жовтня 2026 року.

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», місцезнаходження: 02094, м. Київ, пр-т.Леоніда Каденюка, буд.23, код ЄДРПОУ 41346335.

Відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя О.П.Бодрова