Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №485/1085/26 — Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 485/1085/26

Провадження №2/485/709/26

РІШЕННЯ

іменем України

15 жовтня 2026 року м. Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючий - суддя Соловйов О.В.,

секретар судового засідання Гусарова І.М.,

за участю представника відповідача - адвоката Кузьміних І. М. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРМОТЕК ЛАВЕНДЕЛЬ" про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості зі сплати орендної плати та зобов"язання повернути земельну ділянку,

встановив:

У червні 2026 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Розніна В.А., звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРМОТЕК ЛАВЕНДЕЛЬ" (далі - ТОВ "ХАРМОТЕК ЛАВЕНДЕЛЬ") про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості зі сплати орендної плати та зобов"язання повернути земельну ділянку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 42,2025 га, кадастровий номер 4825785000:10:000:0013, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Широківської сільської ради Баштанського району Миколаївської області. 12 березня 2024 року між позивачем та ТОВ "ХАРМОТЕК ЛАВЕНДЕЛЬ" був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років, за умовами якого вони погодили що орендна плата вноситься щорічно із розрахунку 3700,00 грн за 1 гектар за один рік та не пізніше, як до 30 грудня кожного року. Право оренди зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01 квітня 2024 року за № 54399262. Незважаючи на те, що відповідач користується земельною ділянкою, свої зобов"язання щодо сплати орендної плати за 2024 та 2025 роки він не виконав, що є систематичним порушенням умов договору та є підставою для його розірвання у відповідності до ст.141 ЗК України.

Посилаючись на викладене, позивач просить розірвати договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 4825785000:10:000:0013 від 12 березня 2024 року, укладений між ним та ТОВ "ХАРМОТЕК ЛАВЕНДЕЛЬ", зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на неухоме майно 01 квітня 2024 року за № 54399262, зобов"язати відповідача повернути йому зазначену земельну ділянку та стягнути заборгованість зі сплати орендної плати за 2024-2025 роки у розмірі 273474,50 грн, а також за прострочення виконання договірного зобов"язання стягнути пеню у розмірі 85485,74 грн, три відсотки річних у розмірі 7026,83 грн, інфляційні втрати у розмірі 23161,80 грн, а всього стягнути заборгованість у загальній сумі 389148,87 грн, та понесені судові витрати зі сплати судового збору.

В судове засідання позивач та представник позивача Рознін В.А. не з`явились, представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача. 01.10.2026 представник позивача подав заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 80000,75 грн посилаючись на часткову оплату відповідачем орендної плати 05.09.2025 в сумі 60000,00 грн та 14.10.2025 в сумі 20000,75 грн. Також представником позивача 01.10.2026 подані письмові пояснення у справі.

Представник відповідача ТОВ "ХАРМОТЕК ЛАВЕНДЕЛЬ" в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, а саме визнала позовні вимоги в частині несплаченої орендної плати за 2025 рік, в задоволенні позовних вимог в іншій частині просила відмовити. Пояснила, що орендна плата за 2024 рік відповідачем позивачу сплачена в повному розмірі, а саме 02.08.2024 було перераховано позивачу в якості заборгованості з орендної плати 100000,00 грн, а також сплачено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір у передбачених законодавством розмірах. Також було сплачено частину орендної плати за 2025 що підтверджується випискою по рахунку за 05.09.2025 та 14.10.2025.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Щодо заяви представника позивача про відмову від частини позовних вимог суд зазначає таке.

01.10.2026 представник позивача подав заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми орендної плати в розмірі 80000,75 грн, посилаючись на часткову оплату відповідачем орендної плати 05.09.2025 в сумі 60000,00 грн та 14.10.2025 в сумі 20000,75 грн. Просить прийняти відмову від позову у вказаній частині та закрити провадження у справі в частині позовних вимог. Також вказав, що наслідки відмови від частини позовних вимог, передбачені ст.. 255, 256 ЦПК України, йому зрозумілі.

Відповідно до ст.. 49 ЦПК України позивач вправі відмовити від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі (ч. 3 ст. 206 ЦПК України).

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Підстав для неприйняття судом відмови від позову в частині позовних вимог не встановлено, тому таке клопотання підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача в іншій частині суд зазначає таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 42,2025 га, кадастровий номер 4825785000:10:000:0013, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Широківської сільської ради Баштанського району Миколаївської області. Право власності позивача підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису 33228634 (а.с.9-10).

12 березня 2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ "ХАРМОТЕК ЛАВЕНДЕЛЬ" було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу в строкове користування земельну ділянку загальною площею 42,2025 га, кадастровий номер 4825785000:10:000:0013, строком дії на 10 років. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з врахуванням коефіцієнтів індексації на дату укладення договору становить 1 110956,00 грн (а.с. 38-42).

Право оренди відповідача зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01 квітня 2024 року, номер запису 54399262, згідно даних Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію іншого речового права.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем щорічно у грошовій формі із розрахунку 3700,00 грн з врахуванням встановлених чинним законодавством податків та зборів, за 1 (один) гектар за 1 (один) рік, але не менше 3% від нормативної грошової оцінки. Орендна плата сплачується у грошовому еквіваленті. За згодою сторін розрахунок по орендній платі може здійснюватися в натуральній формі. Передача продукції в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.

У відповідності до п.4.3 договору, орендна плата вноситься орендарем протягом терміну дії договору не пізніше, як до 30 грудня кожного року.

Пунктом 4.5 договору визначено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,1% від розміру несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною четвертою статті 373 ЦК України передбачено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до цільового призначення.

Згідно ст.2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України "Про оренду землі").

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 8.1 договору, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно п. 8.4 договору, орендар зобов"язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату.

З урахуванням умов договору оренди, річний розмір орендної плати становить 156149,25 грн (422025га*3700,00грн/га).

Разом з тим, оскільки право оренди відповідача було зареєстровано 01 квітня 2024 року, орендна плата за 2024 рік має становити 117325,25 грн, про що зазначено позивачем у позовній заяві.

Разом з тим, згідно п.164.2.5 ст.164 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п.170.1 ст.170цьогоКодексу.

У відповідності до положень п. 170.1.1 ст.170 ПК України податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

Таким чином, за 2024 рік відповідач мав сплати позивачу орендну плату в сумі 117325,25 за вирахуванням суми податків, а саме 95 620,08 грн (117325,25грн – 18% (з яких 18 % - податок на доходи фізичних осіб та 1,5% - військовий збір, в розмірі, який діяв на день нарахування).

З виписки за рахунками за 02 серпня 2024 року вбачається про перерахування відповідачем позивачу грошових коштів в сумі 100000,00 грн, тобто переплата з орендної плати за 2024 рік становить 4379,92 грн.

В своїх письмових поясненнях представник позивача не заперечує факту зарахування на рахунок позивача грошових коштів в сумі 100000,00 грн, разом з тим заявляє, що ця сума не є платою за оренду землі, а перерахована в якості усних домовленостей з колишнім директором відповідача як компенсація за фактичне користування землею.

Разом з тим, стороною позивача не надано доказів на підтвердження вказаних тверджень. Також представником позивача не конкретизовано за користування якої саме землі та за який період було перераховано кошти.

В судовому засіданні представник відповідача заперечила факт користування земельними ділянками належними позивачу, окрім як земельною ділянкою яка я предметом договору оренди. Також заперечила будь-які усні домовленості з позивачем.

Таким чином, грошові кошти в сумі 100000,00 грн перераховані відповідачем позивачу, є орендною платою за договором оренди, оскільки протилежне стороною позивача не спростовано.

Посилання представника позивача на те, що у виписці в призначені платежі зазначено «часткова оплата орендної плати за земельний пай 2024 року» та не індивідуалізована земельна ділянка, яка предметом договору оренди, відсутнє посилання на реквізити договору оренди суд вважає безпідставними, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження існування будь-яких договірних відносин між сторонами, окрім як спірний договір оренди, та за відсутності інших договірних відносин перерахування грошових коштів не може бути нічим іншим як плата за договором оренди. При цьому, на думку суду не має принципового значення що саме зазначено в призначенні платежу.

Також, на думку суду, не заслуговують на увагу посилання представника позивача на податкове повідомлення-рішення як на підтвердження того, що сума в розмірі 100000,00 грн не є платою за договором оренди, оскільки позивачем не надано доказів сплати податку вказаного в податковому повідомленні-рішенні, а не його подальше скасування (відкликання) органами Державної податкової служби.

Таким чином, в судовому засіданні знайшло своє підтвердження виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди за 2024 рік в повному обсязі, в тому числі наявна переплата за орендною платою в сумі 4379,92 грн, яка має бути зарахована в якості оплати орендної плати в наступні роки.

За 2025 рік відповідач мав сплати позивачу орендну плату в сумі 120234,92 грн (156149,25 грн - 23 % (військовий збір за ставкою 5 %, який діяв в 2025 році, та податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 %).

З виписок за рахунками за 05 вересня 2025 року та 14 жовтня 2025 року вбачається часткова оплата орендної плати відповідачем в загальному розмірі 80000,75 грн, що визнано стороною позивача, та як наслідок відмова від позовних вимог в частині стягнення вказаної суми.

Таким чином, заборгованість з орендної плати за 2025 рік становить 35854,25 грн (120234,92 грн - 80000,75грн - 4379,92 грн), яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, умовами договору оренди земельної ділянки передбачено, що що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,1% від розміру несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи те, що відповідач орендну плату за 2025 рік позивачу сплатив не в повному розмірі, то відповідно до умов договору оренди земельної ділянки та положень чинного законодавства позивач має право на стягнення з відповідача на свою користь пені за прострочення сплати орендної плати.

Пеня обраховується за такою формулою: Пеня = сума боргу х 0,1 %/100 % х кількість днів прострочення).

Період прострочення невнесення орендної плати за 2025 рік становить 155 днів (з 31 грудня 2025 року по 03 червня 2026 року).

Суд не погоджується з зазначеним позивачем початком періоду прострочення починаючи з 30 грудня, оскільки умовами договору чітко визначено що орендна плата вноситься орендарем не пізніше, як до 30 грудня кожного року. Таким чином, 30 грудня є останнім днем виконання договірного зобов"язання за договором.

Таким чином розмір пені складає 5557,41 грн (35854,25 грн*0,1%*155 днів).

Крім того, за положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, внаслідок не виконання відповідачем договірного зобов"язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Так, розрахунок 3% річних ґрунтується на такій формулі: Сума санкції = сума заборгованості х 3 % / 365 х кількість днів прострочення).

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 3 % річних за прострочення договірного зобов"язання у загальному розмірі 456,77 грн (35854,25 грн*3%/365*155 днів).

Згідно з офіційними даними Держстату кумулятивний індекс інфляції за період прострочення (з січня 2026 року по квітень 2026 року включно) склав 104,87 % (1,0487).

Таким чином, інфляційні втрати становлять 1746,10 грн (35854,25грн*1,0487-35854,25грн).

Наданий позивачем розрахунок заборгованості по орендній платі судом до уваги не береться, оскільки такий не узгоджується з положеннями укладеного між сторонами договору, на порушення якого позивач посилався у позовних вимогах, та встановлених судом обставин.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача ТОВ "ХАРМОТЕК ЛАВЕНДЕЛЬ" орендної плати, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково у загальному розмірі 43614,53 грн, яка складається з: 35854,25 грн заборгованості з орендної плати за 2025 рік; 5557,41 грн пені; 456,77 грн трьох відсотків річних; 1746,10 грн інфляційних втрат.

Щодо вимог позивача про розірвання договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку суд зазначає таке.

Сторони у п. 11.3 договору узгодили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов"язків передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яка істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

За змістом статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.1, 4 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

У пункті "д" частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична (два та більше випадки) несплата орендної плати. При цьому, фундаментальне значення, крім ознаки "систематичність", має значення саме несплата орендної плати (висновок Верховного Суду у постанові від 11 липня 2018 року в справі № 484/3687/16).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2024 року у справі №918/391/23 вказала, що «під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Тож підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Самий лише факт систематичного порушення договорів оренди землі у виді повної несплати орендної плати є підставою для розірвання таких договорів, незважаючи на те, чи надалі була повністю сплачена зазначена заборгованість. Погашення орендарем заборгованості з орендної плати не має правового значення для вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди як на підставі частини другої статті 651 ЦК України(у разі часткової несплати (недоплати) орендної плати та істотності такого порушення), так і на підставі пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України (у разі систематичної (два та більше випадки) повної несплати орендної плати)».

Таким чином, під час розгляду справи судом не встановлено систематичності невиконання відповідачем умов договору оренди, в зв`язку з чим позовні вимоги в частині розірвання договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку задоволенню не підлягає.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір: 3891,49 грн (1% від майнової вимоги) + 1331,20 грн (розірвання договору оренди) + 1331,20 грн (повернення земельної ділянки), всього 6553,89 грн, відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

У зв`язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (11,21 %) в розмірі 436,24 грн за майнову вимогу.

За відмови у задоволенні позовних вимог в частині розірвання договору оренди та зобов"язання повернути земельну ділянку, понесені позивачем судові витрати в цій частині залишаються покладеними на нього ж.

Керуючись ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРМОТЕК ЛАВЕНДЕЛЬ" про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості зі сплати орендної плати та зобов"язання повернути земельну ділянку - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРМОТЕК ЛАВЕНДЕЛЬ" (код ЄДРПОУ 44616864) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованості у загальній сумі 43614,53 грн (сорок три тисячі шістсот чотирнадцять грн 53 к), яка складається з: 35854,25 грн заборгованості з орендної плати за 2025 рік, 5557,41 грн пені, 456,77 грн трьох відсотків річних, 1746,10 грн інфляційних втрат, а також судові витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 436,24 грн (чотириста тридцять шість грн 24 к)

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Прийняти відмову ОСОБА_1 від позовних вимог в частині стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 80000,25 грн (вісімдесят тисяч грн 25 к), та провадження по справі в цій частині закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення – 15 жовтня 2026 року.

Суддя О. В. Соловйов