Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №485/1807/26 — Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 485/1807/26

Провадження №2/485/1143/26

Рішення

іменем України

15 жовтня 2026 року м. Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючий - суддя Соловйов О.В.,

секретар судового засідання Гусарова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" (далі ТОВ "ФК "ЕЙС") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовують тим, що 16.03.2020 між ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 370774991 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого відповідачці було надано кредит у розмірі 20000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності та сплатою процентів за користування кредитом. За договором факторингу від 28.11.2018 ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" (з урахуванням додаткових угод) відступило право грошової вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ "Таліон Плюс", яке у свою чергу відступило право вимоги ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" за договором факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020. У подальшому, 05.06.2025 між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та ТОВ "ФК "ЕЙС" укладено договір факторингу №05/06/25-Е відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.

Посилаючись на те, що відповідачка не виконала зобов`язання за кредитним договором, кредитні кошти у визначені строки не повернула, позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість в сумі 53060,00 грн на свою користь та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн та на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн.

04.10.2026 представник відповідачки ОСОБА_1 - Дзюбак О. О., направив до суду відзив на позовну заяву. Згідно вказаного відзиву позовні вимоги позивача визнає частково, а саме визнає в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 20000,00 грн та в частині нарахованих відсотків за 60 днів користування кредитом в сумі 12240,00 грн, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків в сумі в сумі 20820,00 грн просить відмовити. В обґрунтування зазначив, що кредитним договором строк кредитування встановлений 60 днів,поза межами строку кредитування, що не відповідає вимогам закону, в той час як кредитор нараховував відсотки ще протягом періоду з 16.05.2020 по 03.08.2020 після закінчення 60-денного строку кредитування. Також представник звернувся до суду з клопотанням про зменшення витрат на правову допомогу до 3000,00 грн.

05.10.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якого представник позивача вважає доводи викладені у відзиві безпідставними та просить задовольнити вимоги в повному обсязі. Зазначив, що всі нарахування відсотків нараховувались в межах погоджених умов кредитного договору. За умовами кредитного договору стортони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного в п. 1.2 договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України. Крім того, від представника позивача надійшла заява про залишення без задоволення клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи проводити без участі представника позивача.

Відповідач та його представник про причини неявки суд не повідомили.

На підставі ч. 3 ст. 211 ЦПК України суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

У зв"язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснено без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 16.03.2020 між ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" та ОСОБА_1 було укладено договір № 370774991 (далі - Договір), за яким відповідачка отримала кредит на суму 20000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом.

У відповідності до умов Договору (п.1.2.) кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником.

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що на період строку, визначеного п. 1.2 Договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,68 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом.

У відповідності до п. 1.4. Договору, у випадку користування Кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між Сторонами застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Товариству різницю між фактично сплаченими процентами за Дисконтною та нарахованою Базовою процентними ставками за весь строк користування Кредитом (від дати отримання Кредиту до фактичної дати його повернення)..

Відповідно до п. 4.3. Договору сторони погодилися, що проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного в п. 1.2. цього Договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідає ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію".

15.04.2020 між ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору № 370774991 від 16.03.2020, за яким сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання Позичальником умов Договору та на підставі звернення Позичальника, продовжити строк, на який був наданий Кредит за Договором № 370774991 від 16.03.2020, на наступну кількість днів: тридцять. На дату укладання цієї Додаткової угоди Позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування Кредитом. Починаючи з 15.04.2020, Позичальник сплачує за користування Кредитом 1,36 відсотків в день від суми Кредиту за Дисконтною процентною ставкою згідно даної Додаткової угоди. Ця Додаткова угода розповсюджує свою дію на правовідносини між Сторонами з 15.04.2020.

Згідно повідомлення АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано банківську картку № НОМЕР_1 та на вказану банківську картку 16.03.2020 зараховано 20000,00 грн, на підтвердження чого надано виписку (рух коштів) по банківській картці (а.с. 79-80).

Згідно розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога", заборгованість відповідачки за договором № 370774991 від 16.03.2020 станом на 29.07.2020 складала 51360,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 20000,00 грн, заборгованість за відсотками 31360,00 грн.

28.11.2018 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон плюс" укладено договір факторингу № 28/1118-01 (строк дії якого продовжувався укладенням між сторонами додаткових угод №19 від 28.11.2019 до 31.12.2020; №26 від 31.12.2020 до 31.12.2021; №27 від 31.12.2021 до 31.12.2022; №31 від 31.12.20222 до 31.12.2023; №32 від 31.12.2023 до 31.12.2024) відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 370774991 від 16.03.2020, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 91 від 29.07.2020, в сумі 51360,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 20000,00 грн, заборгованість за відсотками 31360,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості, складеного кредитором ТОВ "Таліон плюс", заборгованість відповідачки за договором № 370774991 від 16.03.2020 станом на 16.04.2021 складала 53060,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 20000,00 грн, заборгованість за відсотками 33060,00 грн.

05.08.2020 між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" було укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого ТОВ "Таліон Плюс" відступило ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 370774991 від 16.03.2020, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 5 від 16.04.2021, в сумі 53060,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 20000,00 грн, заборгованість за відсотками 33060,00 грн.

В наступному, 05.06.2025 між ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" та ТОВ "ФК "ЕЙС" було укладено договір факторингу № 05/06/25-Е.

Відповідно до витягу Реєстру боржників до договору факторингу № 05/06/25-Е від 05.06.2025, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 370774991 від 16.03.2020 в сумі 53060,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 20000,00 грн, заборгованість за відсотками 33060,00 грн.

Згідно наданої позивачем виписки з особового рахунку відповідачка зобов"язання за договором не виконала, після відступлення права грошової вимоги платежів для погашення існуючої заборгованості не здійснювала.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 526, 612, 625 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачкою кредитного договору та отримання кредитних коштів. Наданий договір відступлення прав вимоги підтверджує перехід всіх прав грошової вимоги, які належали ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" за кредитним договором № 370774991 від 16.03.2020, до позивача у справі.

Відповідачка не довела належного виконання зобов"язань за кредитним договором.

Разом з тим, згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28.03.2018.

Відповідно до умов Договору, з урахуванням додаткової угоди, загальний строк кредитування складає 60 днів.

Як вбачається з наданих розрахунків заборгованості, кредитор ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" нараховував відповідачці відсотки за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування.

Умова кредитного договору автоматична пролонгація не передбачена. Окрім того, п. 4.3. Договору передбачено, що проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного в п. 1.2. цього договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, нарахування відсотків після закінчення передбаченого умовами договору, з урахуванням додаткової угоди, строку кредитування, окрім як у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, є неправомірним. Позивач же не просить стягнути відсотки нараховані в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України. З позовної заяви вбачається, що сума 33060,00 грн, яку позивач просить стягнути, вказана як "відсотки за користування кредитом".

При цьому, з урахуванням приписів п. 1.4. Договору, оскільки відповідачка в установлені строки кредитування кредит не погасала та продовжила ним користуватися, до всього строку кредитування має застосовуватися відсоткова ставка в розмірі 1,7 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом. Враховуючи викладене, посилання представника відповідача про необхідність нарахування відсотків за Дисконтною процентною ставкою є безпідставними.

Таким чином, за 60 днів строку кредитування відсотки мали становити 20400,00 грн (20000,00 грн*1,7%*60 днів).

Також з розрахунку заборгованості складеного первісним кредитором ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" вбачається про сплату відповідачкою відсотків за користування кредитом в сумі 6380,00 грн, в зв`язку з чим заборгованість за відсотками відповідачки складає 14020,00 грн (20400,00-6380,00).

Доводи представника відповідачки викладені у відзиві з приводу наведеного ним розрахунку заборгованості за відсотками за кристування кредитом у розмірі 12240,00 грн спростовуються вище наведеним.

Ураховуючи вищенаведене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що відповідачка порушила умови договору, на час ухвалення рішення позивачу за відступлення права вимоги борг не сплатила, за таких обставин вимоги позивача обґрунтовані та наявні законні підстави для їх задоволення, однак частково в розмірі 34020,00 грн, з яких: 20000,00 грн заборгованість по тілу кредиту, 14020,00 грн заборгованість по відсоткам.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд враховує наступне.

За правилами ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн (а.с. 10), відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

У зв`язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (64,12 %) в розмірі 1707,13 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов"язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited» проти України»).

У рішенні Європейського суду «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

В той же час при оцінці розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню, суд застосовує ряд критеріїв дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційність, співмірність, а також складність справи, значення справи для сторін і т.п.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зробив висновки про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, всі її витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права встановить, що розмір гонорару є завищеним, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним згідно ціни позову.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору № 20/01/26-01 про надання правничої допомоги від 20.01.2026 укладеного між ТОВ "ФК "ЕЙС" та адвокатським бюро "Тимошенко та партнери" та Додатку № 1 до договору протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026, додаткової угоди № 25771109592 від 19.06.2026 до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Тимошенком О. О., акт прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2026 загальною вартістю на 7000,00 грн, а саме: складання позовної заяви (2 год.) 5000,00 грн, вивчення матеріалів справи (2 год.) 1000,00 грн, підготовка адвокатського запиту (1 год) 500 грн та підготовка та подача клопотання (1 год) 500 грн.

Суд бере до уваги, що позовні вимоги ґрунтуються на праві грошової вимоги, що виникло з правочину, укладеного у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною. Розгляд справи здійснено судом оперативно в одному судовому засіданні без учасників справи.

Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 7000,00 грн є необґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям співмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи, пов`язаної з розглядом справи у суді та її доцільністю).

Таким чином, беручи до уваги обсяг та зміст позовних вимог, складність справи, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в межах суми понесених ним витрат в розмірі 3000,00 грн, оскільки, такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС", код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження юридичної особи: 02094, м.Київ, вул.. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13, заборгованість за кредитним договором № 370774991 від 16.03.2020 в сумі 34020,00 грн (тридцять чотири тисячі двадцять грн 00 к), з яких: заборгованість за тілом кредиту 20000,00 грн, заборгованість за відсотками 14020,00 грн; а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1707,13 грн (одна тисяча сімсот сім грн 13 к.) та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі грн 00 к).

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення – 15.10.2026.

Суддя О. В. Соловйов