Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №484/1269/26 — Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/1269/26

Провадження № 2/484/1167/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2026 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі : головуючого судді - Медведєвої Н.А.

секретар судового засідання - Бикова О.П.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Первомайську в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Виконавчий комітет Первомайської міської ради Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів

за участю:

прокурора - Козлової І.О.

представника позивачки - адвоката Дорова А.О.

представника третьої особи - Костенка В.

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та збільшення розміру аліментів.

Мотивуючи вимоги представник позивачки вказала, що сторони перебували у шлюбі, який був розірваний рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27.03.2017. Сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу залишилась проживати з позивачкою. На теперішній час позивачка перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 . Дитина повністю перебуває на утримання матері, яка піклується про неї. Батько не цікавиться дитиною. Відповідно до характеристики, наданої за місцем проживання відповідач не бер участі у вихованні дитини, не спілкується з нею, не цікавиться її життям, та негативно характеризується.

Також представник позивача просив збільшити розмір аліментів з 30% прожиткового мінімумам для дитини відповідного віку до частини від усіх видів доходу, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, оскільки ситуація істотно змінилась: дитина підросла, збільшились витрати на її харчування, освіту, лікування, розвиток та ніші потреби дитини. Прожитковий мінімум значно зріс.

На підставі викладеного представник позивача просив задовольнити позов повністю.

Ухвалою від 22.04.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрите провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, визначені строки для подачі заяв по суті, зобов`язано Виконавчий Первомайську районну державну адміністрацію Миколаївської області надати висновок щодо розв`язання спору.

Підготовче засідання неодноразово відкладалось за клопотанням представника третьої особи для надання можливості підготувати висновок.

29.06.2026 до суду надійшов висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав.

14.07.2026 ухвалою суду закрите підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

Під час розгляду справи представник позивача просив задовольнити позовні вимоги та пояснив, що з 2017 року батько не бере участь у житті дитини, не піклується про неї та взагалі не цікавиться її життям, успіхами, здоров`ям. Крім того, позбавлення батьківських прав повністю відповідає інтересам дитини, оскільки дитина без згоди батька не може виїхати за кордон на відпочинок або з інших причин, не може отримати паспорт громадянина України, не можливо зареєструвати її місце проживання. Також збільшились витрати на дитину, отже необхідно збільшити розмір аліментів, які необхідно стягнути з відповідача. Проти заочного розгляду справи не заперечував.

Представник третьої особи підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, вказуючи, що відповідач не виконує батьківські обов`язки відносно дитини.

Прокурор вважала, що у задоволені позову в частині позбавлення батьківських прав слід відмовити, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, а обставини справи не вказують на необхідність застосування такого заходу.

Відповідач на судове засідання не прибув, хоча про місце, час та день розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином. Причини неявки не відомі. Відзив до суду не надійшов. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходили.

Отже суд ухвалив вирішити справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Вислухавши пояснення учасників процесу, свідків, дослідивши матеріали справи суд дійшов такого висновку.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюб, який був розірваний рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27.03.2017, яке набрало законної сили 11.04.2017.

Під час шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилась донька ОСОБА_3 .

22.03.2017 за заявою позивачки Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області виданий судовий наказ, яким стягнуто з боржника - ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі тридцяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17.02.2017 та до досягнення дитиною повноліття.

31.10.2020 Дарницьким районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) між позивачка та ОСОБА_4 був зареєстрований шлюб та позивачка обрала прізвище чоловіка « ОСОБА_1 ».

До позовної заяви додані довідки, відповідно до яких дитина та її мати позитивно характеризуються за місце проживання; дитина позитивно характеризується за місцем навчання, позивачка - за місцем роботи.

Відповідно до довідки, виданої 16.08.2019 під час відвідування ОСОБА_3 . ДНС ясла-садка №6 «Дзвіночок» батько дитини у садочку не бачили, здоров`ям та вихованням дитини він не цікавився.

Згідно із характеристики, наданої на дитину ОСОБА_3 , директором та класним керівником Первомайської початкової школи №11 Первомайської міської ради Миколаївської області, батько дитини школу не відвідував, участі у вихованні доньки не брав.

Відповідно до характеристики, наданої керівником художньої студії Kat.rina Art 19.09.2025, батько ОСОБА_3 студію не відвідував, за навчання не сплачував.

Згідно зі повідомлення КП «Первомайський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Первомайської міської ради ОСОБА_3 на прийом до сімейного лікаря прибувала у супроводі матері та дідуся. Батько дитини не з`являвся, станом здоров`я дитини не цікавився.

Також суду наданий психологічний висновок практичного психолога Кравцової С.П. , яка працювала з дитиною, ОСОБА_3 , якій було 4 роки, тобто 5 років тому, з метою дослідження емоційного стану дитини, визначення ставлення дівчинки до кожного з батьків. Відповідно до вказаного висновку, дівчинка сприймає свою сім`ю як діаду мати-донька, тому що проживає з матір`ю і дуже прив`язана до неї, батько не бере участь у житті дитини з 1,5 років, дитина відчуває неприйняття особи батька, потребує психологічної допомоги з боку психолога.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина статті 2 ЦПК України).

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).

За частиною 7 статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18).

ЄСПЛ зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

У позовній заяві представник позивачки вказує, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків з виховання доньки, не бере участь у їх вихованні та навчанні, не піклується про неї, не надає коштів на її утримання, з приводу чого має заборгованість по аліментам, не спілкується з нею.

Відповідно до частин 4-6 статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 ч.1 ст. 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2020 року в справі № 753/2025/19 вказано, що, тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, свідчить про його інтерес до дитини.

Під час вирішення питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком/матір`ю обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько/мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки. Позбавлення батьківських прав відноситься до крайнього заходу відповідальності, а це означає, що застосовується цей захід судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

29.06.2026 Виконавчий комітет Первомайської міської ради Миколаївської області як орган опіки та піклування надав суду висновок, в якому вважає за доцільне та таким, що відповідає інтересам дитини, позбавити відповідача батьківських прав відносно її доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник органу опіки та піклування в судовому засіданні підтримав висновок та просив задовольнити позов. Також він пояснив, що під час складання висновку відповідач неодноразово викликався за місцем реєстрації на засідання, однак місце перебування відповідача не встановлено, оскільки за місцем реєстрації відповідач не проживає. Адреса фактичного місця проживання не відома. Також органом опіки та піклування було встановлено, що судовий наказ про стягнення з відповідача аліментів перебуває на виконанні у Глобинському відділі державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області та заборгованість за сплати аліментів складає 128810,50грн. Однак, оскільки відповідач не вийшов на зв`язок з органом опіки та піклування, взявши до уваги довідки, надані позивачкою, орган опіки та піклування ухвалив висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Представник позивачки пояснив суду, що позивачці не відоме місце перебування відповідача. Також не відомо, чи здійснював державний виконавець його розшук через наявну заборгованість по аліментах.

Отже, судом встановлено, що відповідач з часу розірвання шлюбу між ним та позивачкою, з 2017 року, проживає окремо. Донька постійно проживають з матір`ю. Позивачка з 31.10.2020 перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 , який, як пояснив представник позивачки, проходив військову службу та на час звернення до суду був таким, що зник безвісті. На теперішній час встановлено, що ОСОБА_4 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Інформація про місце перебування відповідача учасниками справи не надана. Відсутня така інформація й у висновку органу опіки та піклування, який взяв до уваги лише довідки установ, відповідно до яких батько батьківськи збори не відвідує, до лікаря дитину не супроводжує, має заборгованість по аліментах та за місцем проживання дитини його не бачили. Будь-яка інформація про батька дитини та неможливість з`ясувати його позицію стосовно позбавлення батьківських прав висновок органу опіки та піклування не містить. Отже, вказаний висновок не відображає повністю обставини щодо зв`язку батька з дитиною, причини розірвання такого зв`язку, тому він є недостатньо обґрунтованим, отже суд не погоджується з ним.

Незацікавленість батька в підготовці дітей до школи, необізнаність про стан здоров`я дітей не можуть бути підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, а свідчить про відсутність емоційного зв`язку між членами родини, що може бути результатом відсутності сталого спілкування. Лише наявність заборгованості по сплаті аліментів не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. При цьому матеріали справи не містять докази на підтвердження того, що державний виконавець повідомляв відповідача про існування виконавчого провадження.

У позовній заяві представник позивача вказав, що відповідач веде аморальний спосіб життя, ніде не працює, зловживає спиртними напоями, має залежність від гральних автоматів. На підтвердження викладеного він надав письмові пояснення жителів кварталу №44, тобто сусідів позивачки. Однак суд критично оцінює ці пояснення, оскільки зазначені у них особи судом як свідки не допитувались, відсутні докази, що ці особи взагалі колись знали відповідача, який не проживає з позивачкою з 2017 року. Інші докази, які б характеризували відповідача суду не надані.

Також представник позивача в судовому засідання вказав, що позбавлення батьківських прав повністю відповідає інтересам дитини, оскільки дитина без згоди батька не може виїхати за кордон на відпочинок або з інших причин, не може отримати паспорт громадянина України, не можливо зареєструвати її місце проживання. Однак для вирішення вказаних проблем існують альтернативні та простіші юридичні шляхи, які не потребують позбавлення батьківських прав.

Отже, наявні у справі докази є недостатніми для висновку про те, що відповідач систематично, свідомо, протягом тривалого часу ухиляється від виховання та утримання доньки, тобто у справі відсутні належні докази винної поведінки відповідача як батька, свідомого нехтування ним своїми обов`язками, які б свідчили про його умисне ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо дитини та які б підтверджували необхідність позбавлення відповідача батьківських прав.

Крім того, представник позивача просив збільшити розмір аліментів та стягнути з відповідача аліменти у розмірі частини від усіх видів доходу, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, оскільки ситуація істотно змінилась: дитина підросла, збільшились витрати на її харчування, освіту, лікування, розвиток та ніші потреби дитини. Прожитковий мінімум значно зріс.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним.

Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже позивачка має довести суттєву зміну свого матеріального стану та матеріального стану відповідача, а також надати докази, які б підтверджували необхідність збільшення розміру аліментів. Однак такі докази суду не надані. Матеріали справи взагалі не містять жодного письмового доказу щодо матеріального стану позивачки, а також про те, що отримуваний розмір аліментів не є достатнім для забезпечення найкращих інтересів дитини.

На підставі викладеного вище суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову повністю.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та збільшення розміру аліментів на утримання дитини відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Миколаївського апеляційного суду.

Суддя Н.А.Медведєва