Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №481/337/26 — Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/337/26

Провадж.№ 2/481/372/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.10.2026 Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Вжещ С.І.,

за участю секретаря судових засідань Юхименко Т.М.,

представника позивача Костенка С.О.( в режимі відеоконференції),

представника відповідача Забунова І.С.(в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Новий Буг цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

16.03.2026 року до Новобузького районного суду Миколаївської області звернувся представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Костенко С. з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП у розмірі 1 334817,70 гривень та стягнути судові витрати: 12 000 гривень – оплата звітів, 25 000 гривень – витрати на професійну правничу допомогу.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.09.2025 року сталася дорожньо-транспортна пригода (зіткнення транспортних засобів) за участю вантажного автомобіля марки «Volvo FH 460» реєстраційний номер НОМЕР_1 , у з`єднанні з напівпричепом марки «Krone SDC 27», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , та вантажного автомобіля марки «DAF XF 105.460», реєстраційний номер НОМЕР_3 , у з`єднанні з напівпричепом марки «Wielton NW 38 АТ», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_4 , та який належить ОСОБА_1 (далі- Позивач). Внаслідок зазначеного ДТП автомобіль «DAF XF 105.460», реєстраційний номер НОМЕР_3 , у з`єднанні з напівпричепом марки «Wielton NW 38 AT», реєстраційний номер НОМЕР_4 , зазнав значних механічних пошкоджень, чим завдано матеріального збитку. Досудовим розслідуванням по КП №12025150000000701 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 Кримінального кодексу України встановлено, що вищевказана ДТП виникла внаслідок необережних дій безпосередньо, водія ОСОБА_3 , внаслідок чого настали суспільно - небезпечні наслідки у вигляді смерті останнього. В момент ДТП ОСОБА_3 виконував трудові обов`язки, оскільки був найманим працівником за трудовим договором на посаді водія у ФОП « ОСОБА_2 ». Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована, позивач отримав від ПАТ «НАСК «ОРАНТА» страхове відшкодування у розмірі 250 000,00 гривень. Разом з тим відповідно до звітів про оцінку вартості збитків, заподіяних пошкодженням транспортних засіб, а саме автомобіля «DAF XF 105.460», реєстраційний номер НОМЕР_3 та напівпричепа марки «Wielton NW 38 AT», реєстраційний номер НОМЕР_4 , їх розмір склав 742 014,30 гривень та 723 657,40 гривень. Крім того позивачем були понесені витрати для здійснення збирання та перевантаження вантажу на суму 15900 гривень, а також втрати 1360 кг вантажу, який неможливо було зібрати на загальну суму 9996 гривень. Враховуючи вище викладене, просив суд стягнути з відповідача на користь позивача майнову шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 1 334 817 гривень, витрати по оплаті звітів у розмірі 12 000,00 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 25 000,00 гривень.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2026 року матеріали справи передані до провадження судді Вжещ С.І.

18.03.2026 року в порядку ч.6 ст.187 ЦПК України суд звернувся до Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання ОСОБА_2 .

07.04.2026 року судом отримано відповідь про те, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 09.04.2026 року позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк на їх усунення.

24.04.2026 на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху позивачем надано уточнену позовну заяву.

Ухвалою від 29.04.2026 року було відкрито провадження в цивільній справі за вказаним позовом, розгляд якої вирішено проводити в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін.

21.05.2026 року від сторони відповідача надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач заперечує проти задоволення позову в повному обсязі, вважає його не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не доведено обставину, що під час заподіяння шкоди, ОСОБА_3 виконував свої трудові обов`язки, оскільки в момент заподіяння шкоди водій ОСОБА_3 діяв у своїх власних справах, на свій розсуд. Крім того зазначає, що не є суб`єктом відшкодування шкоди, оскільки право володіння транспортним засобом було передано ОСОБА_3 на підставі наказу ФОП.

04.06.2026 року від сторони позивача надійшли додаткові пояснення у справі, відповідно до яких позивач з аргументами відповідача викладеними у відзиві не погоджується, оскільки надані відповідачем документи навпаки підтверджують трудові відносини ОСОБА_3 з відповідачем та закріплення за водієм автомобіля для виконання саме службових обов`язків.

08.06.2026 року від сторони відповідача надійшли пояснення, які за змістом дублюють заперечення викладені у відзиві.

05.08.2026 року стороною позивача до матеріалів справи долучено відповідь на адвокатський запит до ДП «Контейнерний термінал Одеса» Компанії «ЕЙЧ ЕЙЧ ЕЛ ЕЙ ІНТЕРНЕШНЛ ГмбХ».

Ухвалою суду від 05.08.2026 року підготовче провадження закрито та справа призначена до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив суд про його задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, просив у його задоволенні відмовити, з підстав зазначених у відзиві на позов.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 01.09.2025 року близько 23:50 години, в районі 237 км. + 108 м. автодороги Н -11 «Дніпро- Миколаїв», в межах Баштанського району Миколаївської області, сталася дорожньо-транспортна пригода (зіткнення транспортних засобів) за участю вантажного автомобіля марки «Volvo FH 460» реєстраційний номер НОМЕР_1 , у з`єднанні з напівпричепом марки «Krone SDC 27», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , та вантажного автомобіля марки «DAF XF 105.460», реєстраційний номер НОМЕР_3 , у з`єднанні з напівпричепом марки «Wielton NW 38 АТ», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_4 . Внаслідок зазначеного ДТП автомобіль «DAF XF 105.460», реєстраційний номер НОМЕР_3 , у з`єднанні з напівприченом марки «Wielton NW 38 AT», реєстраційний номер НОМЕР_4 та автомобіль марки «Volvo FH 460» реєстраційний номер НОМЕР_1 , у з`єднанні з напівпричепом марки «Krone SDC 27», реєстраційний номер НОМЕР_2 , зазнали значних механічних пошкоджень.

З постанови старшого слідчого СУ ГУ НП в Миколаївській області від 27.11.2025 року встановлено, що досудовим розслідуванням по КП №12025150000000701 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 Кримінального кодексу України встановлено, що ДТП, що мала місце 01.09.2025 року, близько 23.50 год, в районі 237 км.+108 м. автодороги Н -11 «Дніпро- Миколаїв», в межах Баштанського району Миколаївської області виникла внаслідок необережних дій безпосередньо, водія ОСОБА_3 (останнім грубо порушено вимоги п.п.1.3, 1.5, 2.3 б, 10.1, 11.3, 13.1, 13.3 ПДР, а саме будучи зобов`язаним знати і неухильно виконувати вимоги ПДР, проявив неуважність та недбалість до забезпечення вимог безпеки дорожнього руху, а також дорожньої обстановки та її змін, перед зміною напрямку руху не переконався у тому, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, напроти здійснив виїзд керованого ним вантажного автомобіля марки «Volvo FH 460» реєстраційний номер НОМЕР_1 , у з`єднанні з напівпричепом марки «Krone SDC 27», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на смугу зустрічного руху, тобто ту, якою рухався в цей час вантажний автомобіль «DAF XF 105.460», реєстраційний номер НОМЕР_3 , у з`єднанні з напівприченом марки «Wielton NW 38 AT», реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_4 , та в подальшому не дотримався безпечного інтервалу при зустрічному роз`їзді із вказаним транспортним засобом, внаслідок чого допустив із ним зіткнення) відносно якого настали суспільно - небезпечні наслідки у вигляді смерті, з огляду на вищевикладене кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12025150000000701 від 02.09.2025 року закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Відповідно до копій свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу автомобіль «DAF XF 105.460», реєстраційний номер НОМЕР_3 та напівпричеп марки «Wielton NW 38 AT», реєстраційний номер НОМЕР_4 належать на праві власності ОСОБА_1 .

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру транспортних засобів МВС автомобіль марки «Volvo FH 460» реєстраційний номер НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_2 .

Відповідно до звіту №24/01-26 про оцінку вартості збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 18.01.2026 року, вартість збитків заподіяних пошкодженням транспортного засобу «Wielton NW 38 AT», реєстраційний номер НОМЕР_4 станом на дату оцінки становить 723 657,40 гривень.

Відповідно до звіту №23/01-26 про оцінку вартості збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 17.01.2026 року, вартість збитків заподіяних пошкодженням транспортного засобу «DAF XF 105.460», реєстраційний номер НОМЕР_3 станом на дату оцінки становить 742 014,30 гривень.

Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-225123581 між ОСОБА_2 та ПАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, щодо транспортного засобу «Volvo FH 460» реєстраційний номер НОМЕР_1 , строк дії з 06.12.2024 року по 05.12.2025 року.

Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована, позивач отримав від ПАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» страхове відшкодування у розмірі 156 750,00 гривень, відповідно до страхового акту №250001376762 від 21.10.2025 року, що підтверджується інформацією про зарахування коштів на картку позивача.

Відповідно до заявки №0109 на перевезення вантажу відповідно до Договору перевезення №ТА 3-04.08/25 від 04.08.2025 року ФОП « ОСОБА_1 » прийняв на себе зобов`язання щодо перевезення вантажу – овес в об`ємі 25,08 тон, автомобілем DAF XF 105.460», реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричепом «Wielton NW 38 AT», реєстраційний номер НОМЕР_4 , водій ОСОБА_4 .

У зв`язку з ДТП, яка сталася 02.09.2025 року внаслідок чого автомобільний рухомий склад, що складався з тягача DAF XF 105.460», реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричепом «Wielton NW 38 AT», реєстраційний номер НОМЕР_5 зазнав серйозних пошкоджень, сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору перевезення №ТА 3-04.08/25 від 04.08.2025 року, в якій домовилися перевантажити ввірений вантаж на інший транспортний засіб Перевізника (DAF реєстраційний номер НОМЕР_6 з напівпричіпом SCHMITZ S 01 реєстраційний номер НОМЕР_7 ) за рахунок перевізника та зафіксували нестачу вантажу в кількості 1360 кг, що в грошовому еквіваленті становить 9996,00 гривень.

Внаслідок чого до заявки №0109 на перевезення вантажу відповідно до Договору перевезення №ТА 3-04.08/25 від 04.08.2025 року внесено додаткову інформацію про заміну транспортного засобу на DAF реєстраційний номер НОМЕР_6 з напівпричіпом SCHMITZ S 01 реєстраційний номер НОМЕР_7 та заміну водія.

Відповідно до Акту виконаних робіт №18 від 02.09.2025 року ФОП ОСОБА_5 замовнику ФОП ОСОБА_1 надано послуги з перевантаження вантажу з авто DAF XF 105.460», реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричепом «Wielton NW 38 AT», реєстраційний номер НОМЕР_5 на авто DAF реєстраційний номер НОМЕР_6 з напівпричіпом SCHMITZ S 01 реєстраційний номер НОМЕР_7 , загальною вартістю 15 900,00 гривень.

Відповідно до трудового договору №2 від 27.11.2023 року, ОСОБА_3 працює водієм автотранспортного засобу у ОСОБА_2 , та зобов`язаний здійснювати керування автотранспортними засобами, дотримуватися правил дорожнього руху, мати при собі посвідчення, реєстраційні та інші документи, що підтверджують право на керування транспортним засобом, а також дорожні листи і документи на вантаж, що перевозиться. Час виконання робіт встановлено з 09.00 до 18.00 годин, перерва з 13.00 до 14.00 год.( При розподілі робочого дня на частини зазначається тривалість кожної з частин. Розподіл робочого дня на частини можливий і в ході виконання трудового договору, про що складається відповідне доповнення до договору).

Відповідно до розпорядження ФОП ОСОБА_2 №8 від 04.10.2024 року, з метою ефективного використання та належного зберігання автомобіля «Volvo FH 460» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ФОП ОСОБА_2 , транспортний засіб закріплено за водієм ОСОБА_3 , якому дозволено використовувати його в робочий час для службових поїздок в адміністративно-територіальних межах України.

Відповідно до розпорядження ФОП ОСОБА_2 №3 від 01.07.2025 року у зв`язку з скрутним матеріальним становищем працівника та з метою підтримки персоналу, найманим працівникам (водіям автотранспортних засобів) дозволено на свій ризик та розсуд, використовувати ввірені їм матеріальні цінності у власних цілях в період часу, коли останні не виконують свої трудові обов`язки перед ФОП ОСОБА_2 .

Відповідно до вантажно-розвантажувального ордеру №220569/1 від 01.09.2025 року водій ОСОБА_6 на автомобілі реєстраційний номер НОМЕР_1 отримав контейнер на площадці №3 ТОВ «Мультимодал карго термінал», експедитор «Итерис».

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , відібраних адвокатом Забуновим І.С., останні працюють на посаді водія у ФОП ОСОБА_2 та роботодавцем як альтернативу підвищення заробітної плати було надано дозвіл на використання його автотранспортної техніки водіями в період відсутності замовлень у ФОП. Зокрема водії самі шукали замовлення та виконували перевезення. Натомість у випадку пошкодження транспортного засобу водії зобов`язувалися відшкодувати завдану шкоду або відновити транспортний засіб.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що ОСОБА_3 на момент скоєння ДТП виконував свої трудові обов`язки та перебував у трудових відносинах з ОСОБА_2 , тому саме останній зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду.

Положеннями частини першої статті 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до частин другої та п`ятої статті 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду, завдану внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що його дії були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок.

Потерпілий має подати докази, що підтверджують факт завдання шкоди внаслідок ДТП, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) сформульовано висновок, що результат аналізу норм статей 1172 та 1187 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Для покладення на особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Згідно з ч.1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України).

Відповідно до частини першої статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим, зокрема, при укладенні контракту та при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Отже, для підтвердження трудових відносин, між працівником та роботодавцем, необхідними умовами є наявність письмового трудового договору або контракту, а у разі їх відсутності наказ, розпорядження роботодавця про прийняття/зарахування фізичної особи на роботу або фактичне допущення працівника до роботи.

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

Виходячи з наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108цс13, постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц та постановах Верховного Суду: від 23 березня 2020 року у справі № 373/1773/18-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 501/2298/16-ц, від 05 вересня 2018 року у справі № 534/872/16-ц.

В судовому засіданні встановлено та сторонами не заперечується, що внаслідок необережних дій водія ОСОБА_3 01.09.2025 року сталася дорожньо-транспортна пригода (зіткнення транспортних засобів) за участю вантажного автомобіля марки «Volvo FH 460» реєстраційний номер НОМЕР_1 , у з`єднанні з напівпричепом марки «Krone SDC 27», реєстраційний номер НОМЕР_2 та автомобіля «DAF XF 105.460», реєстраційний номер НОМЕР_3 , у з`єднанні з напівпричепом марки «Wielton NW 38 AT», реєстраційний номер НОМЕР_4 . Внаслідок зазначеного ДТП автомобіль позивача «DAF XF 105.460», реєстраційний номер НОМЕР_3 , у з`єднанні з напівпричепом марки «Wielton NW 38 AT», реєстраційний номер НОМЕР_4 , зазнав значних механічних пошкоджень. Тобто порушення ОСОБА_3 вимог п.п.1.3, 1.5, 2.3 б, 10.1, 11.3, 13.1, 13.3 ПДР стало умовою та причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться в прямому причинному зв`язку з наслідками, які наступили в результаті ДТП.

Наявність трудових відносин між відповідачем та винуватцем ДТП ОСОБА_3 підтверджується копією письмового трудового договору укладеного 27.11.2023 року, відповідно до якого на момент вчинення ДТП останній працював водієм автотранспортного засобу. Крім того зазначене не заперечується відповідачем.

В момент вчинення ДТП ОСОБА_3 виконував роботу згідно з трудовим договором (контрактом), а саме здійснював керування транспортним засобом VOLVO FH державний номер НОМЕР_1 , який згідно розпорядження №8 від 04.10.2024 року, був закріплений за ОСОБА_3 для службових поїздок.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки необхідно розуміти юридичну або фізичну особу, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин з володільцем цього джерела (постанова Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 914/820/17).

З матеріалів справи встановлено, що відповідач є володільцем джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу VOLVO FH державний номер НОМЕР_1 , та здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності.

Таким чином, встановивши, що ОСОБА_3 , перебуваючи в трудових відносинах з ОСОБА_2 та керуючи належним відповідачу на праві власності транспортним засобом VOLVO FH державний номер НОМЕР_1 заподіяв шкоду позивачу, суд доходить до висновку про те, що обов`язок з відшкодування моральної шкоди необхідно покласти на роботодавця на підставі частини першої статті 1172 ЦК України.

Доводи відповідача про те, що ОСОБА_3 в момент ДТП не виконував службові обов`язки, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач у своєму відзиві зазначає, що ОСОБА_3 на момент вчинення ДТП не виконував службові обов`язки, оскільки відповідно до трудового договору час виконання робіт встановлюється з 09.00 до 18.00 год, натомість відповідно до копії вантажно-розвантажувального ордеру №220569/1 від 01.09.2025 року час створення ордеру 18:33 год. Крім того відповідно до розпорядження №3 ФОП ОСОБА_2 від 01.07.2025 року водіям автотранспорту дозволено на свій ризик та розсуд, використовувати ввірені їм матеріальні цінності у власних цілях, а отже останній здійснював транспортування вантажної техніки для завантаження за самостійно знайденим замовленням та на свою користь. На підтвердження вищевказаного останнім також долучено письмові пояснення найманих працівників ФОП ОСОБА_2 .

Разом з тим відповідно до положень Трудового Договору розподіл робочого дня на частини можливий і в ході виконання трудового договору. При цьому сторони мають право встановлювати сумарний облік робочого часу за певний період.

З огляду на вищевикладене та враховуючи непередбачуваність деталей та кількості замовлень перевізника та специфіку роботи, а також можливу значну відстань між пунктами перевезень, судом не виключається можливе відхилення від графіку роботи по Трудовому Договору під час виконання трудових обов`язків. А отже зазначене не може однозначно та беззаперечно свідчити про здійснення ОСОБА_3 діяльності поза межами трудового договору.

Суд критично ставиться до доказів наданих відповідачем у вигляді розпорядження ФОП ОСОБА_2 про дозвіл водіям автотранспорту на свій ризик та розсуд, використовувати ввірені їм матеріальні цінності у власних цілях та встановлення їх обов`язку з відшкодування шкоди завданої цим транспортним засобам, та визнає їх недопустимими, оскільки з вказаним розпорядженням працівники під особистий підпис не ознайомлені.

Крім тогоЖ, суд зауважує, що зазначення в ордері №220569/1 від 01.09.2025 року на площадці №3 ТОВ «Мультимодал карго термінал» отримувачем контейнеру саме ОСОБА_3 , не свідчить про здійснення ним самостійної діяльності, оскільки відповідно до ордеру останній зазначений в розділі водія, а не перевізника. Натомість згідно відповіді ТОВ «Мультимодал карго термінал» на адвокатський запит представника позивача- для допуску на територію контейнерного терміналу ДП «КТО» в морському порту Одеса транспортних засобів і водіїв з метою отримання контейнерів експедитор укладає договір з ДП «КТО» та на підставі останнього оформлює в електронній системі документообігу відповідний видатковий ордер та довіреність на водія.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про те, що відповідач не спростував доводів позивача, що на час скоєння ДТП ОСОБА_3 виконував свої трудові обов`язки.

Розмір розрахованого матеріального збитку відповідачем не оспорена.

Натомість відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе лише за умови, що згідно із цим договором або Законом №1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц, провадження №14-316цс18).

Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону №1961-IV від 01.07.2004 передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

З наявних у матеріалах справи звітів про оцінку вартості збитків вбачається, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Wielton NW 38 AT», реєстраційний номер НОМЕР_4 становить 1 456 062,26 гривень, натомість ринкова вартість становить 723 657,40 гривень, а вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «DAF XF 105.460», реєстраційний номер НОМЕР_3 становить 2 260 629,85 гривень, натомість ринкова вартість становить 742 014,30 гривень. Таким чином вартість відновлювального ремонту транспортних засобів перевищує ринкову вартість КТЗ, тобто відновлювати пошкоджені КТЗ вважається економічно недоцільним.

Як встановлено судом, позивач отримав страхове відшкодування від страхової компанії відповідача у розмірі 156 750,00 грн (страхова сума за вирахуванням франшизи).

Крім того, в зв`язку з перекиданням причепу та висипанням на проїзну частину дороги та узбіччя вантажу (овес) позивачем понесені додаткові витрати у вигляді наймання ФОП ОСОБА_9 для здійснення збирання та перевантаження вантажу на суму 15 900,00 гривень, а також втрати вантажу, який неможливо було зібрати на суму 9 996,00 гривень, що підтверджується матеріалами справи.

За такого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню шкода в розмірі 1 334 817,70 грн. (вартість пошкоджених транспортних засобів у розмірі 1 465 671,70 грн - страхове відшкодування у розмірі 156 750,00 грн. + вартість робіт щодо збирання та перевантаження вантажу у розмірі 15 900,00 грн + втрати вантажу, який неможливо було зібрати у розмірі 9 996,00 гривень).

За такого суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 13348,17 гривень.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу суд приходить до наступного.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Вимоги до форми та змісту договору про надання правової допомоги, закріплено статтею 27 зазначеного Закону.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами з наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості кожної окремо наданої послуги, з урахуванням її складності та обсягу, а не лише визначення загальної вартості наданої правової допомоги.

Згідно положень п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн, на підтвердження яких суду надано договір про надання правничої допомоги від 30.12.2025 року, в якому визначено розмір винагороди – 25 000 гривень та квитанції про оплату №92 від 30.12.2025 року та №24 від 09.03.2026 року на загальну суму 20 000,00 гривень.

Відповідач клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу в зв`язку з їх неспівмірністю, які підлягають розподілу між сторонами, не заявляв.

З огляду на умови договору про надання правової допомоги в частині строків оплати наданих послуг та враховуючи додані позивачем до матеріалів справи квитанції лише на суму 20 000 гривень, суд дійшов висновку, що в даній справі реальними та підтвердженими матеріалами справи є витрати на правову допомогу в сумі 20 000,00 гривень, які підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст. 141, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 1334817,70 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений останнім судовий збір в сумі 13348,17 гривень та судові витрати на професійну правничу допомогу 20000 гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано .

У разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, апеляційна скарга подається у той же строк з дня виготовлення повного тексту рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 .

Повний текст рішення виготовлено 14.10.2026.

Суддя Вжещ С.І.