Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №481/1144/26 — Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/1144/26

Провадж.№ 2/481/885/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Новий Буг

Суддя Новобузького районного суду Миколаївської області Васильченко-Дрига Н.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників цивільну справу за позовною заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» Паладич Аліни Олександрівни до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представником позивача ТОВ «Свеа Фінанс» Паладич А.О. сформовано в системі "Електронний суд" позовну заяву та подано до суду позов до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором №2485784 від 06.08.2025 у розмірі 30120,00 грн., судового збору у розмірі 2662,40 грн.

В обгрунтування позовної заяви зазначено, що 06.08.2025 ОСОБА_1 уклала із ТОВ «Селфі кредит» кредитний договір №2485784. На підставі договору факторингу №01.02-06/26 від 24.02.2026 укладеного між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс», ТОВ «Селфі кредит» передає (відступає) ТОВ «Свеа Фінанс» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» приймає належні ТОВ «Селфі кредит» Права Вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №01.02-6/26 від 24.02.2026, ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 30120,00 грн. Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за договором №2485784 від 06.08.2025 року становить 30120,00 грн., з яких: 6000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 12120,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 12000,00 грн. – неустойка.

Ухвалою судді від 01 вересня 2026 року справу прийнято до до свого провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи з повідомленням.

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін з повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін від сторін у справі не надходили

Від відповідачки ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила застосувати до неї пільги, передбачені ч.15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відмовити позивачу у стягненні процентів (12120,00 грн.) та неустойки (12000,0 грн.). У разі задоволення позову в частині боргу – розстрочити виконання рішення суду на 6 місяців. В обґрунтування зазначеного посилається на те, що позивач просить стягнути штрафні санкції, проте згідно з п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану споживач звільняється від відповідальності перед кредитором за прострочення зобов`язань (штрафи, пеня тощо). Оскільки нарахування здійснювались під час дії воєнного стану, ці вимоги є незаконними. ЇЇ чоловік, ОСОБА_2 є учасником бойових дій. Згідно з ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», проценти за користування кредитом, а також штрафні санкції, пеня чи неустойка військовослужбовцям та членам їх сімей не нараховуються. ЇЇ чоловік є учасником АТО. Наразі він перебуває у вкрай тяжкому стані здоров`я, що підтверджується медичним висновком від 10.04.2026р. та від 31.08.2026р. У нього виявлено виразкоподібний дефект, стеноз та підозру на новоутворення. Він потребує дороговартісного лікування та операції. Усі сімейні кошти спрямовуються на його лікування, що створює скрутне матеріальне становище.

Судом встановлено, що 06.08.2025 ОСОБА_1 уклала із ТОВ «Селфі кредит» кредитний договір №2485784, який підписано одноразовим ідентифікатором «В158», відповідно до умов якого відповідачка ОСОБА_1 отримала кредитні кошти, у розмірі 6000,00 грн., строком на 360 днів, з процентною ставкою 1% в день.

Відповідно до довідки ТОВ «ПейТек» про успішність операцій, згідно договору №01042024-2 від 2024-04-01 укладеного з ТОВ «ПейТек» та ТОВ «Селфі кредит» ініціювало переказ коштів безготівковим зарахуванням через ТОВ «ПейТек» на платіжну картку 4149499075817286 у сумі 6000,00 грн.

24.02.2026 між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу №01.02-06/26 відповідно до умов якого ТОВ «Селфі кредит» передає (відступає) ТОВ «Свеа Фінанс» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» приймає належні ТОВ «Селфі кредит» Права Вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №01.02-6/26 від 24.02.2026, ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 30120,00 грн., з яких: 6000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 12120,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 12000,00 грн. – неустойка.

Як вбачається з матеріалів справи кредитний договір був укладений сторонами в електронній формі.

Особливості укладання договорів в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтями 1046-1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отримавши кошти за кредитними договорами, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з їх повернення, внаслідок чого виникла заборгованість.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 516 ЦК).

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Оскільки на підставі вказаного вище договору факторингу відбулась заміна первісних кредиторів на ТОВ «Свеа фінанс», тому останній вправі заявляти вимоги до відповідача про повернення заборгованості за кредитним договором.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №2485784 від 06.08.2025 року в розмірі 6000,00 грн., з яких: 6000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за неустойкою суд зазначає таке.

Стаття 549 ЦК України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, дія якого триває до теперішнього часу.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15.03.2022, яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Також Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15.03.2022 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6-1 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».

Суд бере до уваги, що пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», який містив прямий мораторій на стягнення неустойки за споживчими кредитами, був виключений Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 року.

Проте, виключення норми із спеціального закону не створює колізії норм і не означає, що не підлягає застосуванню чинна норма ЦК України, яка регулює аналогічні правовідносини. Оскільки такий мораторій передбачений діючими нормами ЦК України, його чинність триває.

Тлумачення пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинними і обов`язковими.

Разом з тим, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм ЦК України над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (рішення від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13, від 16.12.2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29.06.2022 у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Судом встановлено, що кредитний договір №2485784 від 06.08.2025, відповідно і неустойка за порушення грошових зобов`язань за договорами нарахована після 24 лютого 2022 року. Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки ОСОБА_1 неустойки за кредитним договором №2485784 від 06.08.2025 року у розмірі 12000,00 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідачка у відзиві посилається на те, що являється дружиною військовослужбовця, що підтверджується належними доказами (копією посвідчення УБД та копією свідоцтва про шлюб). Посилаючись на положення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», вона зауважує, що проценти за користування кредитом, а також штрафні санкції, пеня чи неустойка військовослужбовцям та членам їх сімей на нараховуються. З огляду на імперативні вимоги закону щодо звільнення даної категорії осіб від сплати відсотків за споживчим кредитом, відповідач вважає вимоги позивача в частині стягнення нарахованих процентів необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству.

Так, відповідно до ч.15ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей`військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Згідно з ч.12ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовець строкової військової служби, військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, особа офіцерського складу, яка проходить кадрову військову службу, особа офіцерського складу, яка проходить військову службу за призовом, військовослужбовець, призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, якого засуджено до тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, та члени його сім`ї права на пільги не втрачають.

З огляду на вищезазначене, ОСОБА_1 як дружина військовослужбовця, підлягає звільненню від сплати заборгованості по відсотках за кредитними договорами.

Таким чином, аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення заборгованості за основними сумами боргу.

З огляду на вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково — виключно в частині стягнення основної суми боргу (тіла кредиту).

Щодо клопотання відповідачки про розстрочку виконання рішення суд зазначає, що підстави для розстрочки виконання судового рішення визначені ч.4 ст. 435 ЦПК України ( ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Разом з тим у клопотанні відповідачкою не обґрунтовано та не доведено наявність підстав для розстрочки виконання судового рішення, не долучено до матеріалів справи інформації про доходи, а тому неможливо зробити доцільні висновки про її матеріальний стан. Тому суд не вбачає обставин, які б підтверджували, що сплата відповідачкою заборгованості в сумі 6000,00 грн. становитиме для неї надмірний тягар. Тому у задоволенні клопотання відповідачки про розстрочку виконання рішення суду необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути на користь ТОВ «Свеа Фінанс» судовий збір пропорційно до задоволених вимог у розмірі 530,35 грн. (6000,00/30120,00 х 2662,40).

Керуючись ст. ст.4, 10, 263 - 265, 268, 273, 274, 293, 294, 315-319 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитним договором №2485784 від 06.08.2025 в розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» суму судового збору в розмірі 530 (п`ятсот тридцять) гривень 35 копійок.

В іншій частині позовних вимог, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частин або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Наталя ВАСИЛЬЧЕНКО-ДРИГА