Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №487/4744/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/4744/26

Провадження № 2/487/3235/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2026 м.Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва, у складі головуючого судді Боброва І.В., за участю секретаря судового засідання: Богатої А.І. представника позивача Хмельова В.О. відповідача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення, -

ВСТАНОВИВ:

17.06.2026 представник ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» Хмельов В.О. звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 10060,75 грн, суму, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції у розмірі 2260,31 грн, три відсотки річних у розмірі 925,73 грн та судовий збір у розмірі 3328,00 грн.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що відповідачі у справі є співвласниками житлового приміщення та споживачами послуг з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 . В опалювальні періоди 2015-2016, 2016-2017, 2017-2018, 2018-2019, 2019-2020, 2020-2021 позивач надавав послуги з централізованого опалення за вказаною вище адресою, що підтверджується нарядами на підключення до централізованої системи опалення, наказами про закінчення опалювального періоду, проте відповідачі відповідну оплату за надані послуги не здійснювали, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка складає 10060,75 грн. Крім того за вказані періоди відповідачам нарахована сума, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції у розмірі 2260,31 грн, а також три відсотки річних у розмірі 925,73 грн. У зв`язку з чим представником позивача було подано до суду вказаний позов.

Ухвалою суду від 19.06.2026 року справу прийнято до розгляду в порядку спрощенного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 20.07.2026 року витребувано інформацію щодо наявності спадкової справи після смерті ОСОБА_2

11.08.2026 року від Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області надійшла інформація про те, що за даними алфавітних книг обліку спадкових справ за 2013-2026 року спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не виявлена.

10.09.2026 року представник позивача Хмельов В.О. надіслав заяву про зменшення позовних вимог. Відповідно до заяви представник позивача, враховуючи сплату основної заборгованості відповідачем після звернення позивача до суду, просив стягнути з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 інфляційні втрати у розмірі 2260,31 грн, три відсотки річних у розмірі 925,73 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3328 грн.

01.10.2026 року у відповідь на запит суду від Відділу ДРАЦС у м.Миколаєві ОМУ МЮ України надійшов Повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть ОСОБА_2 .

07.10.2026 року представник позивача ОСОБА_3 подав до суду клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог до ОСОБА_2 у зв`язку з її смертю та продовжити розгляд справи щодо стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення до відповідача ОСОБА_1 . Враховуючи викладене просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача інфляційні втрати у розмірі 2260,31 грн, три відсотки річних у розмірі 925,73 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3328 грн.

Ухвалою суду від 09.10.2026 року провадження по справі в частині вимог до ОСОБА_2 закрито.

У судовому засіданні представник позивача Хмельов В. позовні вимоги у редакції заяви від 10.09.2026 підтримав у повному обсязі, підтвердив обставини викладені у позовній заяві.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 у задоволенні позову просив відмовити. В обгрунтування зазначив що враховуючи те що він проживає за іншою адресою послуги з централізованого опалення фактично не споживав та не отримував. Також просив не нараховувати йому суму, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції та три відсотки річних, оскільки основна заборгованість ним сплачена. Також просив стягнути з нього 50 % судового збору.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши документи та матеріали, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, приходить до наступних висновків

Судом встановлено, що рішенням Миколаївської міської ради № 1078 від 26.05.2006 ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» з 01.06.2006 визнано виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та проведення розрахунків із населенням та бюджетними організаціями міста.

В опалювальні періоди з 2015-2016 по 2020-2021 роки ОКП «Миколаївобленерго» здійснював постачання теплової енергії до житлового будинку, що розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується нарядами на підключення до централізованої системи опалення та відключення від централізованої системи опалення.

Згідно відповіді з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.05.2026 року №478308641, право власності на кваритиру АДРЕСА_2 зареєстровано у 3/4 частки за ОСОБА_1 та 1/4 частки за ОСОБА_2 .

Таким чином відповідач ОСОБА_1 є споживачем комунальної послуги, що надає позивач.

Відповідач факт постачання та як наслідок отримання теплової енергії в приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 , не спростовував.

Позивач свої зобов`язання приводу надання послуг централізованого опалення виконав в повному обсязі, однак відповідачем оплата послуг своєчасно та в повному обсязі не здійснювалась, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості, позивач просить стягнути за період з 01.04.2016 по 31.10.2021 року суму боргу на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції у розмірі 2260,31 грн, а також три відсотки річних у розмірі 925,73 грн.

Доказів сплати цієї суми у добровільному порядку матеріали справи не містять.

Згідно зі ст. 13, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-ІV, який діяв до 01.05.2019, передбачено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ, який введено в дію з 01.05.2019, визначено, що до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з п.п. 1 та 5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 р. №1875-ІV, який діяв до 01.05.2019, споживач зобов`язаний: серед іншого оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Аналогічні положення містяться у статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ, який введено в дію з 01.05.2019..

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» від 21.07.2005 року № 630, споживач зобов`язаний: оплачувати послуги в установлені договором строки, дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, у разі несвоєчасного внесення плати за послуги сплачувати пеню у встановлених законом та договором розмірі; виконавець має право: у разі несвоєчасного внесення споживачем платежів за надані послуги нараховувати пеню у розмірі, встановленому законом та договором.

Відповідно до положень ст.ст. 319, 322 ЦК України, власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 68 ЖК України передбачено, що наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц та від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16.

Відповідно до частини 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги до форми договору не встановлені законом. Укладення договору шляхом оформлення особового рахунку та видачі розрахункової книжки не суперечить діючому законодавству.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язань і одностороння зміна умов договору не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 610 та ст. 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 625 ЦК України передбачає відповідальність за порушення грошового зобов`язання. У частині 2 цієї статті зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивачем правомірно нараховано суму, на яку підлягає збільшення боргу з урахуванням індексу інфляції, а також три відсотки річних.

Суд зауважує, що обов`язок доказування покладається на сторін (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

На підставі викладено, вимоги позивача про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення з відповідача є обгрунтованими.

Щодо стягнення суми заборгованості, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України, визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За положеннями частини першої статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Згідно статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як встановлено з матеріалів справи, ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» звернулося до суду 17.06.2026 року, та просило стягнути заборгованість за період з 01.04.2016 по 31.10.2021.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України від 30.03.2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24-00 год. 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, позовна давність до вимог про стягнення заборгованості, що існували в межах трирічного строку до дня набрання чинності згаданим Законом № 540-1X - 02.04.2020, тобто зі строком виконання з 02.04.2017, вважається такою, що не спливла.

Відповідно до п. 19 перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом був зупинений на строк дії такого стану.

Перебіг строків позовної давності було відновлено, а саме виключено пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до Закону України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» № 4434-ІХ від 14.05.2025.

Закон набрав чинності 04.09.2025, а отже саме з цієї дати перебіг позовної давності поновлено.

З огляду на викладене згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість має вираховуватися за період з лютого 2018 року по жовтень 2021 року, що складає – 1843,74 грн. сума боргу на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції, 824,56 грн. три відсотки річних, а всього 2668,30 грн.

Виходячи з вищенаведеного, з урахуванням наданих доказів позивачем та наявності несплаченої заборгованості, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову пред`явленого до відповідача ОСОБА_1 .

Посилання відповідача про відсутність підстав для стягнення з нього суми, на яку підлягає збільшення боргу з урахуванням індексу інфляції та три відсотки річних, оскільки ним було сплачено основну суму заборгованості, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

При розподілі судових витрат суд виходить з наступних міркувань.

Судові витрати по справі підлягають розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При пред`явленні позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3328 грн. згідно платіжної інструкції №38051 від 25.03.2026 року.

Таким чином, враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача підлягає стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог судовий збір у розмірі 2803,03 грн. (2668,30/3186,04*3328)

Доказів які б свідчили про право на звільнення від сплати судового збору з урахуванням приписів ст.5 Закону України « Про судовий збір», відповідачем суду не надано.

У зв`язку з викладеним, вимога відповідача про стягнення з нього лише 50 % сплаченого судового збору, заявлена ним в судовому засіданні, є безпідставною.

Керуючись ст.ст. 141, 258,259,263-265,352,354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» 1843,74 грн. - суму, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції у розмірі, 824,56 грн. - три відсотки річних за прострочення основного зобов`язання, а всього 2668,30 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2803,03 грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго», місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5-а, код ЄДРПОУ 31319242.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 15.10.2026 року.

Головуючий суддя І.В.Боброва