Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №473/2464/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2464/26

РІШЕННЯ

іменем України

"15" жовтня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В.,

за участю: секретаря судового засідання Москаленко С.Л., позивачки ОСОБА_1 , прокурора Вознесенської окружної прокуратури Андріїшиної Т.С.,

розглянувши у підготовчому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, в якому вказувала, що з 30 грудня 2016 року до 03 грудня 2021 року вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_3 , яка після припинення між сторонами сімейних відносин та розірвання шлюбу проживає з матір?ю.

У той же час, відповідач ОСОБА_2 тривалий час ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо дитини, зокрема: з часу розірвання шлюбу бачив доньку лише декілька разів, іншого зв`язку з ОСОБА_4 не підтримує; не піклується про стан здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток дитини; не приймає жодної участі у її вихованні; не цікавиться життям, навчанням, успіхами, потребами ОСОБА_5 ; не утримує доньку матеріально, у тому числі не сплачує аліменти, стягнуті за рішенням суду, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

У зв`язку з цим ОСОБА_3 протягом тривалого часу знаходиться на повному утриманні матері.

Враховуючи вказані обставини, з метою найкращого врахування та забезпечення інтересів дитини, позивачка просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо доньки.

Ухвалою суду від 17 серпня 2026 року до участі у справі залучено прокурора Вознесенської окружної прокуратури.

В підготовчому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в підготовче засідання не з`явився, однак надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає повністю, не заперечує проти викладених у позові обставин, вказуючи на те, що він відмовляється від батьківських прав щодо доньки, оскільки не приймає жодної участі у житті дитини, вихованням доньки займається виключно позивачка.

Представник третьої особи без самостійних вимог Тараненко О.А. в підготовче засідання не з`явився, однак надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі відповідача та представника третьої особи, оскільки матеріали справи містять достатньо інформації та доказів для вирішення спору.

Заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_1 , думку та пояснення малолітньої ОСОБА_7 , опитаної в присутності психолога Доній А.І. , висновок прокурора Вознесенської окружної прокуратури Андріїшиної Т.С., яка вважала доцільним позбавлення відповідачки батьківських прав, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до висновку про необхідність застосування передбачених ст.ст. 200, 206 ЦПК України наслідків визнання відповідачем позову у підготовчому засіданні, оскільки таке визнання не суперечить вимогам закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.

При цьому, суд встановив, що з 30 грудня 2016 року до 03 грудня 2021 року сторони перебували між собою у зареєстрованому шлюбі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_3 , яка після припинення між сторонами сімейних відносин та розірвання шлюбу проживає з матір?ю.

У той же час, відповідач ОСОБА_2 тривалий час ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо дитини, зокрема: з часу розірвання шлюбу бачив доньку лише декілька разів, іншого зв`язку з ОСОБА_4 не підтримує; не піклується про стан здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток дитини; не приймає жодної участі у її вихованні; не цікавиться життям, навчанням, успіхами, потребами ОСОБА_5 ; не утримує доньку матеріально, у тому числі не сплачує аліменти, стягнуті за рішенням суду, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

У зв`язку з цим ОСОБА_3 протягом тривалого часу знаходиться на повному утриманні матері.

Вказані обставини визнані відповідачем ОСОБА_2 в окремій заяві та підтвердилися наявними в справі письмовими доказами, зокрема:

-копією судового наказу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 серпня 2022 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 (а.с. 6);

-копією акту обстеження житлово-побутових умов від 02 квітня 2026 року, згідно якого відповідач не проживає з донькою, не приймає участі в її вихованні, матеріальної допомоги не надає (а.с. 9);

-копією розрахунку заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів, згідно якого вказана заборгованість станом на березень 2026 року складала 58 941,20 грн (а.с. 12-14);

-характеристикою Прибужанівського ліцею на ОСОБА_7 , згідно якої батько ОСОБА_5 не приймав жодної участі у шкільному житті та навчанні дитини (15);

-іншими доказами.

Суд з урахуванням положень ч. 2 ст. 171 СК України при вирішенні спору з`ясував думку малолітньої ОСОБА_7 (опитаної в присутності психолога Доній А.І. ), яка пояснила, що вона не бачить сенсу зберігати будь-якого зв`язку з батьком, який тривалий час не підтримує з нею жодного зв`язку, не приділяє їй належної уваги, байдужий до її життя.

Відповідно до вимог ч.ч. 2, 3, 5 ст. 150, ч.ч. 1, 3 ст. 155, ст. 180 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, фізичний, духовний та моральний розвиток останньої, забезпечити здобуття нею загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, що є найважливішими обов`язками матері і батька, а також повинні матеріально утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» (аналогічно положеннями Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року) передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно ч. 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України передбачає, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Відповідно до п.п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Згідно ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (ч. 1 ст. 9 Конвенції).

У рішеннях Європейського Суду з прав людини у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року та у справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року висловлено наступне: «Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним».

Тому, ретельно зваживши доводи, надані докази, встановлені в судовому засіданні обставини - ухилення відповідача від виконання ним батьківських обов`язків, байдуже ставлення до життя та долі доньки, приймаючи до уваги думку дитини, висновок прокурора, висновок Органу опіки та піклування, затверджений рішення виконавчого комітету Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області від 28 квітня 2026 року №51 про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, суд вважає доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо його малолітньої доньки ОСОБА_5 , що буде відповідати інтересам останньої.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Ольгополь Єланецького району Миколаївської області, батьківських прав відносно його малолітньої доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Вознесенська Миколаївської області.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.В.Вуїв