Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №473/2836/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2836/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"15" жовтня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Ротар М.М., за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

у червні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 15.10.2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем був укладений кредитний договір № 12.10.2023-100002135. Відповідно до договору ТОВ «Споживчий центр» зобов`язалося надати та надало відповідачу кредит у розмірі 3000,00 грн з загальним строком користування коштами протягом 42 днів з дня надання (що складається з окремих періодів кредитування), а відповідач зобов`язався повернути кредит до 25.11.2023 року, а також сплачувати проценти за користування ним за стандартною ставкою у розмірі 2,1 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку на який надається кредит.

Позичальник свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, в зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 5646 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 3000 грн, заборгованість за процентами в розмірі 2646 грн. Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача Сарана А.О. не з`явився, проте в позові просив про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, судом відповідно до ч.ч. 7,8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи за зареєстрованим місцем її проживання, причину неявки суду не повідомила.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представник позивача в окремій заяві (у позові) не заперечував проти такого порядку вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема суд встановив, що 15.10.2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 12.10.2023-100002135. Відповідно до договору ТОВ «Споживчий центр» зобов`язалося надати та надало відповідачу кредит у розмірі 3000,00 грн з загальним строком користування коштами протягом 42 днів з дня надання (що складається з окремих періодів кредитування), а відповідач зобов`язався повернути кредит до 25.11.2023 року, а також сплачувати проценти за користування ним за стандартною ставкою у розмірі 2,1 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку на який надається кредит.

Згідно ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ч. 1 ст.627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Вищевказаний договір був укладений з дотриманням вимог щодо укладення електронних правочинів, передбачених ч.ч. 1-3 ст.207, ч. 1 ст.1054, ч. 1 ст.1055 ЦК України, ст.ст.11,12 Закону України «Про електронну комерцію», який містить усю інформацію та умови, що є необхідними для даного виду договорів, складений в передбаченій законом формі, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст.611,612,623-625,1049,1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема, повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідача становить 5646 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 3000 грн, заборгованість за процентами в розмірі 2646 грн.

На підставі зазначеного, керуючись принципом диспозитивності та враховуючи неналежне виконання відповідачкою зобов`язань за договором, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову, оскільки доказів сплати такої заборгованості або спростування долучених позивачем розрахунків відповідачкою не надано.

Згідно ч.1ст.141 ЦПК України з відповідачки, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати (судовий збір) у розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст.ст.12,13,76-83,141,259,263-265,280-282,289 ЦПК України, суд

ухвалив:

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Саксаганського, 133-А, ідентифікаційний код 37356833, заборгованість за кредитним договором № 12.10.2023-100002135 від 15.10.2023 року в розмірі 5646,00 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 3000,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 2646,00 грн, а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідачки, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя М.М. Ротар