Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №470/375/26 — Березнегуватський районний суд Миколаївської області

Провадження № 2-о/470/18/26

Справа № 470/375/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року с-ще Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Орлової С.Ф.,

за участю заявниці ОСОБА_1 , представника заявниці- адвоката Грінченко І.В., секретаря судового засідання Ляшенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні 05 жовтня 2026 року цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Березнегуватська селищна рада про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

01 травня 2026 року заявниця звернулася до суду через систему «Електронний суд» з відповідною заявою, яка підписана її представником - адвокатом Грінченко І.В., у якій зазначила, що з 1964 року проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , який помер 1992 року. Під час спільного проживання у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Протягом усього періоду спільного проживання з ОСОБА_2 вони вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, мали спільний бюджет, несли витрати на утримання житла, харчування, оплату комунальних послуг та інші сімейні витрати. Придбали спільно житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою АДРЕСА_1 , де були зареєстровані. Після його смерті вона здійснила поховання ОСОБА_2 . За життя померлий не скористався правом на складання заповіту, після його смерті залишилась спадкове майно, а саме житловий будинок, однак нотаріусом їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та рекомендовано звернутися до суду з метою встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю, не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини. Посилаючись на викладене, заявниця просила суд встановити факт її проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Заявниця та її представник - адвокат Грінченко І.В. в судове засідання з`явились, на задоволенні заяви наполягали. Представник заявниці в судовому засіданні уточнила, що просить суд встановити факт проживання заявниці та ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та дружини, без реєстрації шлюбу. Заявниця в судовому засіданні пояснила, що з 1965 року проживала з ОСОБА_2 , їй було відомо що він одружений та має доньку від шлюбу, які проживали окремо, в іншому населеному пункті. У 1965 році у них народився син, батьком ОСОБА_2 записаний не був, однак за життя визнавав батьківство щодо дитини. Спільного господарства вони не тримали, бюджет вели окремо, оскільки ОСОБА_2 зароблені кошти пересилав доньці та дружині. Під час спільного проживання придбали будинок, право власності на який, за домовленістю між ними, було оформлено на обох. ОСОБА_2 загинув у 1992 році під час пожежі за місцем роботи, після його смерті вона не може оформити спадщину на належну йому частину житлового будинку. За його життя вони не мали наміру укладати шлюб, чи розірвав він шлюб у якому перебував на час їх знайомства вона не цікавилась.

Представник Березнегуватської селищної ради в судове засідання не з`явився, до суду направив заяву про розгляд справи за його відсутності, заперечень щодо вимог не висловив.

Вислухавши пояснення заявниці та її представника, вивчивши матеріали справи та наявні у ній докази суд доходить наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у селищі Березнегувате Миколаївської області помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 виданого 04 січня 1993 року ( а.с.16).

З 03 лютого 1969 року по день смерті ОСОБА_2 проживав та був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , на день смерті за вказаною адресою разом з ним була зареєстрована і проживала заявниця, яка відповідно до копії довідки виданої 22.11.2017 року №4862 Березнегуватською селищною радою зазначена як співмешканка ( а.с.17).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на житловий будинок, з будівлями і спорудами розташований за адресою АДРЕСА_2 , про що свідчить копія свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, виданого 14 січня 1987 року виконкомом Березнегуватської селищної ради народних депутатів (а.с.18). З копії рішення виконавчого комітету Березнегуватської селищної ради №765 від 18 грудня 2024 року «Про впорядкування адресного господарства» убачається, що адресу житлового будинку, належного ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , розташованого в АДРЕСА_2 , було змінено на АДРЕСА_3 (а.с.15).

За інформацією завідувача Березнегуватською державною нотаріальною конторою Миколаївської області від 29.06.2026 року №239/01-16 спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилась ( а.с.48).

Завідувачем Березнегуватською державною нотаріальною конторою Миколаївської області Нікурадзе Т. заявниці було відмовлено в оформленні спадкових прав за законом після смерті ОСОБА_2 та роз`яснено, що вона може бути закликана до спадкоємства у порядку статті 1264 ЦК України, як особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, у зв`язку з чим рекомендовано для встановлення зазначеного факту звернутися до суду ( а.с.8).

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У частинах першій, другій статті 315 ЦПК України передбачено, що суд, зокрема, розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права й обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю, спільний побут, взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

При застосуванні статті 74 СК України важливо врахувати, щоб особи не перебували у будь-якому іншому шлюбі на цей час, а також що між ними склалися усталені відносини, притаманні подружжю.

Для визнання осіб такими, що проживають однією сім`єю, крім факту спільного проживання, важливі також: наявність спільного бюджету, спільного харчування, придбання майна для спільного користування; участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Разом з тим, згідно зі статтею 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 розділу VII «Прикінцеві положення» СК України цей Кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності.

Кодекс про шлюб та сім`ю України (далі - КпШС України ), який був чинним до 01 січня 2004 року, не містив норми про спільне проживання жінки та чоловіка однією сім`єю, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Зазначене положення передбачене статтею 74 СК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Тому встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період до 01 січня 2004 року законом не передбачено.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 682/415/20 (провадження № 61-6297св21), від 11 липня 2022 року у справі № 755/6427/19 (провадження № 61-17021св21).

Крім цього, у статті 6 Кодексу про шлюб та сім`ю, було закріплено положення про визнання державою тільки шлюбу укладеного в державних органах запису актів громадянського стану.

Відповідно до статті 17 КпШС не допускається укладення шлюбу з особами з яких хоча б одна перебуває вже в іншому шлюбі.

За інформацією Березнегуватського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області від 11.05.2026 року №240/21.2-23, за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян виявлено актовий запис про шлюб №147 від 04 квітня 1957 року складений на ОСОБА_2 . Також з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть ОСОБА_2 ,. у розділі відомості про відмітки зроблені в актовому записі, наявний запис що померлий перебував у шлюбі ( а.с.32-34). Крім цього, з пояснень заявниці слідує, що вона була обізнана що померлий ОСОБА_2 перебував у іншому зареєстрованому шлюбі та постійно надавав кошти на утримання доньки від шлюбу.

За такого, суд доходить висновку, що перебування ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі унеможливлювало встановлення судом факту їх спільного з заявницею проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, оскільки вказане суперечить моральним засадам суспільства, вимогам статті 6,17 КпШС та законом, що діяв на час виникнення правовідносин між сторонами, не передбачено.

Звертаючись до суду з відповідним позовом та під час судового розгляду заявниця та її представник посилались на норми Цивільного Кодексу України та роз`яснення Завідувача Березнегуватською державною нотаріальною конторою від 23.03.2026 року у яких зазначено, що заявниця може бути закликана до спадкоємства у порядку статті 1264 Цивільного Кодексу України, як особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Однак такі доводи є помилковими з огляду на наступне.

При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 1 січня 2004 року, застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

В силу ст.529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (в тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

За статтею 530 ЦК УРСР при відсутності спадкоємців за законом або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого, як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженням. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Діями, що свідчать про прийняття спадщини визнається: якщо спадкоємець 1) фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини (ст.549 ЦК УРСР).

Тобто за нормами ЦК УРСР було визначено лише дві черги спадкоємців за законом, перелік яких наведено у статтях 529-530 ЦК УРСР.

Таким чином особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини не належали до кола спадкоємців за законом, відповідно до норм ЦК УРСР 1963 року, а отримали право спадкування лише із набуттям чинності новим ЦК України.

Однак відповідно до роз`яснень викладених у абзацах 7-9 п.5.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4/13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»: При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності ЦК (п. 21 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7).

До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Зазначене положення поширюється щодо осіб - чоловіка або жінки, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, але перебувають в іншому зареєстрованому шлюбі; проте не поширюється щодо інших осіб, які перебувають у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, але проживали однією сім`єю зі спадкодавцем на інших засадах, ніж фактичні шлюбні відносини.

З огляду на викладене вище суд доходить висновку про відмову у задоволенні вимог заявниці за їх безпідставністю.

Керуючись статтями 76-89,263-265,268,273,315-319 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа по справі Березнегуватська селищна рада про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Заявник: ОСОБА_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник заявниці: адвокат Грінченко Інна Валеріївна - адреса здійснення адвокатської діяльності: вул. Миру, буд. № 67 с-ще Березнегувате Баштанський район Миколаївська область, РНОКПП НОМЕР_3 .

Заінтересована особа по справі: Березнегуватська селищна рада - адреса місцезнаходження: індекс: 56203, Соборно- Миколаївська площа, 10 с-ще Березнегувате Баштанський район Миколаївська область, ЄДРПОУ 04375808.

Суддя С. Ф. Орлова

Повне рішення суду складене 14 жовтня 2026 року.