Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №467/1349/26 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/1349/26

3/467/326/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2026 року суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області Явіца І.В., з участю секретаря судового засідання – Рожкової Т.М., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , прокурора – Пахомова О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Софіївка Первомайського район Миколаївської області, громадянина України, який зареєстрований і фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; відомості про притягнення до адміністративної відповідальності - відсутні,

за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачення, яке визнане судом доведеним

ОСОБА_1 , обіймаючи посаду начальника відділу архітектури, містобудування, житлово-комунального господарства та благоустрою Арбузинської селищної ради, у зв`язку із чим, будучи згідно до п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктом на якого поширюються дія цього Закону, будучи зобов`язаним згідно ч. 1 ст. 45 указаного Закону у строк до 31 березня 2024 року включно подати щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій місцевого самоврядування, за 2023 рік, несвоєчасно подав таку декларацію лише 07 вересня 2026 року, не маючи на те поважних причин.

Дії ОСОБА_1 , за таких обставин, уповноваженою на складання протоколу особою були кваліфіковані за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, як несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності

В судовому засіданні ОСОБА_1 обставини, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, визнав повністю, кваліфікацію своїх дій за ч. 1 ст. 712-6 КУпАП не оспорював, тим самим визнав свою вину у повному обсязі.

Разом із цим, вказав на відсутність у нього об`єктивних причин, які унеможливили своєчасне виконання обов`язку щодо декларування, так як він просто забув за необхідність подання декларації.

Прокурор в судовому засіданні вважав наявними і доведеними підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП у зв`язку із чим просив накласти на нього адміністративне стягнення згідно санкції указаної норми.

У свою чергу, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, дослідивши матеріали справи у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ураховуючи положення ст.ст. 245, 251, 280 цього ж Кодексу, аналізував наступні питання.

Чи було вчинено адміністративне правопорушення

Суд встановив, що розпорядженням голови Арбузинської селищної ради № 150-к від 17 червня 2021 року ОСОБА_1 з 18 червня 2021 року призначено на посаду начальника відділу архітектури, містобудування, житлово-комунального господарства та благоустрою виконавчого комітету Арбузинської селищної ради.

Матеріали справи містять у собі дані, що 18 червня 2021 року ОСОБА_1 під особистий підпис був ознайомлений з обмеженнями, пов`язаними з прийняттям на службу в органи місцевого самоврядування та проходження служби, вимогами Закону України «Про запобігання корупції», у тому числі положеннями ст. 45 указаного Закону.

Зокрема, згідно п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування є суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону.

Тоді як згідно ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у п. 1, п.п. «а», «в»-«ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

При цьому, суд враховує, що обов`язок належної підготовки суб`єкта декларування для своєчасної подачі декларації покладається на самого суб`єкта декларування.

Встановлений ст. 45 Закону обов`язок подання суб`єктами декларування декларацій є імперативним і не ставиться Законом в залежність від будь-яких обставин (в тому числі, технічної, фізичної можливості суб`єкта декларування його реалізувати, внаслідок бездіяльності самого суб`єкта декларування, незнання закону тощо).

Тим самим, ОСОБА_1 був зобов`язаний подати щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік у строк до 31 березня 2024 року включно.

З урахування того, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» було відновлено обов`язок декларування.

Проте, установлено і підтверджується матеріалами справи, зокрема, скрін-шотом з офіційного сайту НАЗК України, а саме розділу «Єдиний державний реєстр декларацій осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» що ОСОБА_1 щорічну декларацію за 2023 рік подав лише 07 вересня 2026 року.

Чого, власне, він і сам не заперечував.

Отже, достовірно установлено факт порушення ОСОБА_1 строку подання щорічної декларації за 2023 рік, який установлений ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», яку ОСОБА_1 був зобов`язаний подати у строк до 00 год. 00 хв. 31 березня 2024 року.

Разом із цим, відповідальність за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП настає у разі несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Для кваліфікації несвоєчасного подання декларації як адміністративного правопорушення необхідна наявність двох обставин, а саме: 1) сам факт несвоєчасного подання та 2) відсутність у суб`єкта декларування поважних причин порушення термінів подання декларації.

Тобто, у цьому випадку законодавець установлює відсутність поважних причин несвоєчасного подання декларації як принципового елементу складу правопорушення.

Аналізуючи питання наявності/відсутності у ОСОБА_1 поважних причин несвоєчасного подання декларації за 2023 рік, суд враховує, що під поважними причинами розуміють неможливість особи подати вчасно декларацію у зв`язку з хворобою, перебуванням особини на лікуванні, унаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення до декларації, перебуванням (триманням) під вартою,тощо.

Але об`єктивних обставин, які б дійсно перешкоджали ОСОБА_1 вчасно подати щорічну декларацію за 2023 рік протягом значно тривалого періоду часу суд не установив, так як доказів цьому у справі немає.

Відповідно, суд встановив, що було вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а саме: несвоєчасне подання без поважних причин декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік.

Чи винна ця особа у вчиненні адміністративного правопорушення

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, підтверджується комплексом доказів перш за все, протоколом про адміністративне правопорушення №468 від 14 вересня 2026 року, який за своїм змістом відповідає вимогам ч. 1 ст. 256 КУпАП України, у тому числі й у частині викладу суті правопорушення і усіх його обов`язкових ознак, що указані диспозицією інкримінованої у даному випадку норми, а тому підстав для визнання його недопустимим доказом немає.

Факт несвоєчасного подання підтверджується скрін-шотом з офіційного сайту НАЗК України, а саме розділу «Єдиний державний реєстр декларацій осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування»

Тоді як матеріали справи містять у собі ряд документів, що вказують на займану ОСОБА_1 посаду, зайняття якої обумовлює виникнення обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції».

Тому у ракурсі установлених фактичних обставин цієї справи, підтверджених доказами, шляхом встановлення юридично значущих ознак, визначення правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненої дії інкримінованому складу правопорушення, суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Чи підлягає порушник адміністративній відповідальності

Обставин, що виключають адміністративну відповідальність, передбачених ст.ст. 18-20 КУпАП, суд не встановив.

Підстав для застосування положень ст. 22 КУпАП також немає, у т.ч. й огляду на тривалий період неподання декларації.

Обставин, встановлених ст. 247, ч. 2 ст. 284 КУпАП, також немає.

Стягнення накладається у межах, визначених ч. 4 ст. 38 КУпАП.

Тому ОСОБА_1 підлягає відповідальності за ч. 1 ст.172-6 КУпАП і застосуванням її санкції.

Мотиви накладення стягнення

З огляду на викладене, суд приймає рішення про накладення на ОСОБА_1 стягнення згідно із санкцією ч. 1 ст. 172-6 КУпАП у виді штрафу.

На підставі ч. 2 ст. 33 КУпАП суд враховує характер вчиненого правопорушення, зокрема, особу порушника, який раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, у тому числі й за аналогічні правопорушення, наразі працевлаштований, у тому числі й відсутність даних, які б свідчили про його неприйнятну репутацію у місці постійного проживання та/або роботи, його майновий стан, ступінь його вини, та ставлення до учиненого.

Обставин, що пом`якшують відповідальність, як і обставин, що її обтяжують згідно із ст.ст. 34, 35 КУпАП суд не встановив.

Інші питання, що вирішуються судом при винесенні постанови

На підставі ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню й судовий збір у розмірі 665,60 грн., розмір якого передбачений ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Заходи забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення не застосовувались.

З цих мотивів, керуючись ст.ст. 245, 246, 280, 283,284 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 притягнути до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП у зв`язку із чим накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: 1) подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; 2) витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через 15 (п`ятнадцять) днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.(ч. 1 ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на неї.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці з дня її винесення.

Суддя Ірина Явіца