Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №467/1107/26 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/1107/26

Провадження № 2/467/792/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Кологривої Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Романенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Арбузинка цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 26 червня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №432540469 шляхом використання електронного підпису позичальника як одноразового ідентифікатора. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 6000 грн. на банківську картку відповідача, тобто виконало свої обов`язки по договору. 28 листопада 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01. У подальшому до договору факторингу укладалися додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 51 від 05 листопада 2019 року до договору факторингу № 28/1118-01 ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача у розмірі, зазначеному у реєстрі. 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 04 листопада 2020 року до договору факторингу від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача у розмірі, зазначеному у реєстрі. 05 червня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу № 05/06/25-Е. Відповідно до реєстру боржників б/н від 05 червня 2025 року за договором факторингу до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 20205 грн. ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали нарахувань за кредитним договором. Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача вищевказану заборгованість за кредитним договором, яка станом на момент подачі позовної заяви становить 17205 грн., яка складається з: заборгованості по кредиту - 6000 грн., заборгованості по простроченим відсоткам – 11205 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. та судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 к.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 20 серпня 2026 року по справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін, витребувано у АТ КБ «Приватбанк» інформацію про належність відповідачу ОСОБА_1 платіжної картки № НОМЕР_1 хх-хххх-3439.

Представником відповідача Змерзлого М.С. ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву, у якому він зазначив про часткове визнання позову. Вказав, що відсотки, зазначені у позові, є значно завищеними та не відповідають передбаченим у ч.3 ст. 509 ЦК України та ч.1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Умови договору про стягнення відсотків у відповідності до п.5 ч.3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є несправедливими у разі встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань по договору. Вказував на завищений розмір витрат на правничу допомогу, визначений позивачем, зважаючи на те, що даний спір відноситься до категорії незначної складності, є типовою справою, підготовка позовної заяви не потребувала значних часових затрат, вивчення глибинної судової практики, при цьому вартість адвокатських послуг більша за тіло кредиту.

Представник позивача Сахарова О.І. у відповіді на відзив зазначила, що нарахування відсотків здійснено у межах погоджених умов кредитного договору. Уклавши договір, позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил, які є невід`ємною частиною до нього. Відповідач отримав екземпляр договору на власну електронну пошту, а також має вільний доступ до умов договору на сайті первісного кредитора. У позивача наявні правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії (відповідно до ст. 1048 ЦК України), так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст. 625 ЦК України). Розмір витрат на правничу допомогу є обґрунтованим.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача Денисов М.С. у судове засідання не з`явився, подав заяву про слухання справи у його відсутність та у відсутність відповідача ОСОБА_3 .

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

За частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, 611, частини 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону,є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінетуі пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки в статті 629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору.

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що 26 червня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №432540469, який було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора і він був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

Згідно п.п.1.1, 1.2 договору кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 6000 грн. строком на 30 днів.

Відповідно до п.1.4 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 1.70 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.3 цього договору.

За змістом п.1.5 договору з врахуванням положень 1.4 договору позичальник сплачує товариству проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 620.50 відсотків річних.

У разі порушення позичальником своїх зобов`язань щодо погашення суми кредиту та/або процентів за користування ним, товариство має право нараховувати позичальнику пеню у розмірі 1,3% (одні цілих три десятих відсотки) від залишку суми кредиту за кожний день прострочення повернення заборгованості, починаючи з першого дня порушення до дня повного погашення заборгованості за кредитом (п. 3.3. кредитного договору).

Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов, яке мало місце під час дії договору (п. 3.6. кредитного договору).

Невід`ємною частиною договору є «Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога». Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті товариства: www.moneyveo.ua (п. 4.1. Кредитного договору).

Сторони погоджуються що у випадку користування позичальником кредитом понад строк, встановлений п. 1.3. договору або додатковими угодами між сторонами зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 1.4. договору процентна ставка менша ніж 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотки від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою визначено п. 1.4. 1.5. договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 1,70 (одна ціла сім десятих) за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення договору і до дня повного повернення кредиту. Таким чином зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1,70 розповсюджується на весь період фактичного користування кредитом з моменту укладення цього договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого п. 1.3. договору (п. 4.2. кредитного договору).

Сторони погоджуються що проценти, нараховані згідно з п. 4.2. договору після закінчення строку кредиту, визначеного в п. 1.3. договору, є процентами що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України (п. 4.3. кредитного договору).

Позичальник зобов`язаний вчасно повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку, визначеному договором (п. 2.2.2.1. кредитного договору).

Графіком розрахунку до договору визначена кінцева дата повернення кредиту – 26 липня 2019 року, сума кредиту – 6000 грн., розмір процентів - 3060 грн. (51% від суми кредиту), всього – 9060 грн.

26 липня 2019 року сторонами укладено додаткову угоду до договору від 26 червня 2019 року, за умовами якої строк дії кредитного договору продовжено на 30 днів, розмір процентів, починаючи з 26 липня 2019 року, визначено - 1.70 процентів в день від суми кредиту.

За інформацією АТ КБ «Приватбанк» від 20 серпня 2026 року, витребуваної за ухвалою суду, ОСОБА_1 був емітований платіжною карткою № НОМЕР_2 . На вказану платіжну картку був зарахований платіж у сумі 6000 грн. 26 червня 2019 року.

Відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору та отримання ним кредитних коштів в сумі 6000 грн., а також не оспорює заборгованість за тілом кредиту у розмірі 6000 грн.

28 листопада 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. 31 грудня 2020 року Додатковою угодою № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 сторони дійшли угоди викласти текст договору у новій редакції. 31 грудня 2021 року сторони факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року, інші умови при цьому залишилися без змін.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 51 від 05 листопада 2019 року до договору факторингу №28/1118-01(в редакції з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 16623 грн., в т.ч.: заборгованість по кредиту - 6000 грн., заборгованість по простроченим відсоткам –10623 грн.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 04 листопада 2020 року до вказаного договору факторингу від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на суму 17205 грн., яка складається з: заборгованості по кредиту - 6000 грн., заборгованості по простроченим відсоткам – 11205 грн.

05 червня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 05/06/25-е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги до вказаного договору факторингу до позивача перейшло право вимоги до відповідача на суму 20205 грн., яка складається з: заборгованості по кредиту - 6000 грн., заборгованості по простроченим відсоткам –11205 грн., штрафи – 3000 грн.

За розрахунком заборгованості по кредитному договору, складеного товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», заборгованість відповідача по кредитному договору станом на 05 листопада 2019 року складає 16521 грн.

За розрахунком заборгованості по кредитному договору, складеного товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс», заборгованість відповідача по кредитному договору станом на 04 листопада 2020 року складає 17439 грн.

За змістом виписки з особового рахунку відповідача ОСОБА_1 , складеного товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Ейс», за період з 05 червня 2025 року по 15 червня 2026 року, заборгованість відповідача складає 20205 грн., з яких: заборгованість по кредиту - 6000 грн., заборгованість по простроченим відсоткам – 11205 грн., штрафи - 3000 грн.

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суду встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З урахуванням встановленого та положень вказаних норм слід дійти висновку, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитними договорами та має непогашену заборгованість, наявність якої визнав у судовому засіданні у повному обсязі.

Крім того, згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Суд, встановивши факт неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, які виразилися у не поверненні в добровільному порядку кредитодавцю фактично отриманих та використаних позичальником коштів, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.

Твердження відповідача про те, що позивач здійснив неправильне нарахування відсотків за договором, суд вважає хибними, оскільки за умовами кредитного договору (пункти 4.2, 4.3 договору) відповідач погодився, що після спливу обумовленого договором строку користування кредитом проценти нараховуються за понадстрокове користування кредитом згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України за процентною ставкою згідно з п. 4.2 договору, тобто у розмірі 1,7 % від суми кредиту за кожен день користування.

Зміна розміру процентів за порушення строку виконання грошового зобов`язання. встановленого ч. 2 ст. 625 ЦК України, допускається за домовленістю сторін такого зобов`язання.

Після закінчення цього строку дії договору (25 серпня 2019 року) проценти нараховувалися у передбаченому договором розмірі на підставі ч.2 ст.625 ЦК України за порушення відповідачкою грошового зобов`язання. Згідно з розрахунком заборгованості нарахування відсотків за ч.2 ст.625 ЦК України припинилося 05 листопада 2019 року (дата реєстру до договору факторингу).

З розрахунку заборгованості вбачається, що за період дії кредитного договору з 26 червня 2019 року по 25 серпня 2019 року товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» відповідачу ОСОБА_1 нараховано відсотки у розмірі 6120 грн. (102 грн. х 60 днів), з яких 26 липня 2019 року ним було сплачено 3060 грн. За такого, заборгованість відповідача по сплаті відсотків за вказаний період складатиме 3060 грн.

Крім цього, за період з 28 серпня 2019 року по 05 листопада 2019 року відповідачу нараховано товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» відсотки на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 7578 грн. (13698-6120 грн.), з яких відповідачем 28 серпня 2019 року сплачено 15 грн.

Також, за період з 06 листопада 2019 року по 13 листопада 2020 року товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» нараховано відповідачу відсотки на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 582 грн.

За такого, всього відповідачу нараховано відсотки на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 8145 грн. (7578 грн. + 582 грн. – 15 грн.)

Наведене є підставою для висновку, що позивач довів своє право на стягнення процентів, які передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України як міра відповідальності позичальника за порушення строків виконання грошового зобов`язання відповідно розміру, визначеному пунктом 4.3. Договору.

Разом з цим, слід зазначити наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25) зроблені висновки: «Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

109. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

110. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у справі № 902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен установлювати в кожному конкретному випадку.

111. Законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов`язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.»

По даній справі позивач просить стягнути 8145 грн. процентів за неправомірне користування кредитними коштами з 28 серпня 2019 року по 13 листопада 2020 року.

Враховуючи, що за розрахунком позивача заборгованість за тілом кредиту складає 6000 грн., розмір процентів у межах строку дії договору – 3060 грн., розмір процентів за межами строку дії договору – 8145 грн., враховуючи принципи справедливості та розумності, суд вважає, що розмір процентів за межами строку дії договору, визначений позивачем, є вочевидь неспівмірним та створить надмірний фінансовий тягар для боржника, вважає за необхідне зменшити суму процентів за неправомірне користування грошовими коштами до 6000 грн.

Отже, підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 15060 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 6000 грн., розмір процентів у межах строку дії договору – 3060 грн., розмір процентів за межами строку дії договору – 6000 грн.

Витрати на оплату судового збору позивача та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 7000 грн. підтверджуються матеріалами справи: платіжною інструкцією від 14 серпня 2026 року № 53882 на суму 2662 грн. 40 к., договором про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20 січня 2026 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Ейс» і адвокатським бюро «Тимошенко та партнери», додатковою угодою до договору від 19 червня 2026 року, актом приймання-передачі наданих послуг від 25 червня 2026 року.

Витрати на оплату судового збору підлягають стягненню з відповідача у розмірі, пропорційному розміру задоволених позовних вимог – 87.53%.

Щодо клопотання представника відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу.

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат слід враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Суд враховує, що хоча представником позивача було подано позовну заяву, проте розгляд справи здійснювався без його участі, у порядку спрощеного судового провадження, тому витрати на правову допомогу у визначеному позивачем розмірі 7000 грн. не відповідають засадам цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне зменшити цей розмір до 3000 грн. Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (02094, м.Київ, вул. Юрія Поправки, 6 каб. 13, ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором у розмірі 15060 (п`ятнадцять тисяч шістдесят) грн., яка складається з: заборгованості по кредиту - 6000 грн., заборгованості по відсоткам у межах строку дії договору – 3060 грн., заборгованості по відсоткам за межами строку дії договору – 6000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (02094, м.Київ, вул. Юрія Поправки, 6 каб. 13, ЄДРПОУ 42986956) судовий збір у розмірі 2330 (дві тисячі триста тридцять) грн. 40 к.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (02094, м.Київ, вул. Юрія Поправки, 6 каб. 13, ЄДРПОУ 42986956) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.М.Кологрива