Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №760/27045/25 — Вінницький міський суд Вінницької області

Суд: Вінницький міський суд Вінницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 12 жовтня 2026 р.

Справа: №760/27045/25

Суддя: Горбатюк В. В.

Справа № 760/27045/25

Провадження 2/127/8679/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

13 жовтня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Горбатюка В.В., за участю секретаря судового засідання Соушко Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач обґрунтував позов тим, що 12.06.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 102663186, відповідно до умов якого відповідач отримав 7000,00 грн строком на 15 днів. Кредитодавець виконав договірні зобов`язання, але відповідач не повернув кредит і не сплатив нарахованих процентів та комісії.

ТОВ «Діджи Фінанс» зазначило, що на підставі договору факторингу № 08Т від 14.09.2021 до нього перейшло право вимоги від ТОВ «Мілоан» до відповідача за кредитним договором № 102663186 від 12.06.2021.

За розрахунком позивача загальна сума заборгованості становить 30537,50 грн, з яких: 7000,00 грн – заборгованість за основною сумою кредиту; 22837,50 грн – заборгованість за процентами; 700,00 грн – комісія за надання кредиту. Заборгованість за пенею відсутня.

Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 зазначену заборгованість, а також 2422,40 грн судового збору та 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10.12.2025 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу запропоновано подати відзив у встановлений судом строк.

Представник позивача 03.04.2026 подав клопотання про витребування в АТ КБ «ПриватБанк» відомостей щодо банківської картки відповідача та руху коштів за нею. Ухвалою суду від 14.04.2026 клопотання задоволено частково та витребувано від банку інформацію про емісію картки № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 і виписку за рахунком за період із 12.06.2021 до 18.06.2021.

На виконання ухвали суд отримав відповідь АТ КБ «ПриватБанк» з відповідною банківською випискою.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16.06.2026 постановлено перейти до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. У заяві від 19.06.2026 просив розглядати справу за його відсутності, підтримав позовні вимоги в повному обсязі та проти заочного вирішення справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву, заяви чи клопотання не подав.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки учасники судового процесу вважаються такими, що не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням положень статей 223, 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, оскільки всі учасники справи у судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до анкети-заяви на кредит № 102663186 від 12.06.2021 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Мілоан» за отриманням 7000,00 грн кредиту на 15 днів, із датою повернення 27.06.2021. Анкета містить персональні дані позичальника, його контактні відомості та послідовність проходження електронної процедури оформлення кредиту.

Відповідно до договору про споживчий кредит № 102663186 (індивідуальна частина) від 12.06.2021, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , кредитодавець зобов`язався надати кошти в погодженому розмірі, а позичальник – повернути їх, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування ним.

Пунктом 1.2 договору визначено суму кредиту – 7000,00 грн. Згідно з п. 1.3 кредит надано на 15 днів із 12.06.2021, а п. 1.4 встановлено дату повернення кредиту та сплати платежів – 27.06.2021.

Відповідно до п. 1.5 договору загальні витрати позичальника за первісний строк кредитування становлять 2537,50 грн, а загальна вартість кредиту – 9537,50 грн.

Згідно з п. 1.5.1 договору комісія за надання кредиту становить 700,00 грн та нараховується одноразово за ставкою 10 % від суми кредиту. Відповідно до п. 1.5.2 договору проценти за первісний строк кредитування становлять 1837,50 грн за ставкою 1,75 % від фактичного залишку кредиту за кожний день користування.

Відповідно до п. 1.6 договору стандартна (базова) процентна ставка становить 5 % від фактичного залишку кредиту за день. Згідно з п. 1.7 договору процентна ставка є фіксованою.

Відповідно до п. 2.1 договору кредитні кошти надаються переказом на картковий рахунок. Пункт 2.2.2 передбачає нарахування процентів із дати, наступної за днем надання кредиту, до завершення строку кредитування з урахуванням можливих пролонгацій. Пунктом 2.2.3 визначено застосування стандартної ставки після завершення строку користування на умовах зниженої ставки та припинення нарахування процентів після завершення строку кредитування з урахуванням пролонгацій.

Пункт 2.3.1.1 договору передбачає можливість продовження строку кредитування на пільгових умовах шляхом вчинення визначених договором і правилами дій, зокрема сплати комісії за управління та обслуговування кредиту й відповідної частини заборгованості.

Відповідно до п. 2.3.1.2 договору позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення попереднього строку. Таке продовження здійснюється кожного наступного дня, але загалом не може перевищувати 60 днів. Протягом цього періоду діє стандартна ставка 5 % на день.

Пунктом 2.3.2 договору сторони погодили, що продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування є обставиною, із настанням якої змінюються строк кредитування та дата платежу пропорційно періоду пролонгації. Згідно з п. 2.4.1 договору позичальник зобов`язаний погасити заборгованість до завершення погодженого строку, а в разі пролонгації – до дати завершення продовженого строку.

Додаток № 1 до договору містить графік платежів за первісним строком кредитування. Додаток № 2 – паспорт споживчого кредиту – також відображає розмір кредиту, одноразову комісію, ставки 1,75 % та 5 % на день, а також можливість продовження строку кредитування на стандартних умовах до 60 днів.

Відповідно до анкети-заяви та послідовності дій в інформаційній системі кредитодавця договір оформлено 12.06.2021 із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Z23043, який зазначено у поданих позивачем матеріалах щодо підписання договору.

Платіжне доручення № 28663173 від 12.06.2021 підтверджує здійснення ТОВ «Мілоан» переказу 7000,00 грн на банківську картку позичальника.

У відповіді на запит суду АТ КБ «ПриватБанк» підтвердив, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_2 , та надав виписку за відкритим до неї рахунком за період із 12.06.2021 по 18.06.2021. У виписці відображено 12.06.2021 надходження за платіжною операцією на 7000,00 грн із комісією 35,00 грн за обробку переказу. Ці документи узгоджуються між собою щодо особи отримувача, дати та розміру кредитних коштів.

За відомістю ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення за договором № 102663186 кредитодавець обліковує 7000,00 грн неповерненої основної суми кредиту, 22837,50 грн процентів та 700,00 грн комісії. Відомість охоплює щоденні нарахування із 13.06.2021 по 26.08.2021. Платежів у погашення боргу у ній не відображено.

Договір факторингу № 08Т від 14.09.2021 укладено між ТОВ «Мілоан» як клієнтом та ТОВ «Діджи Фінанс» як фактором. Згідно з п. 2.1 договору клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, визначені відповідними реєстрами, а фактор – прийняти ці права на погоджених умовах. Відповідно до п. 2.2 передача права вимоги здійснюється шляхом підписання сторонами договору та реєстру прав вимоги. Пунктом 4.1 визначено перехід прав вимоги до фактора в день підписання договору.

Відповідно до витягу з додатка до договору факторингу № 08Т від 14.09.2021, сформованого 19.08.2025, до реєстру переданих прав вимоги включено право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 102663186 від 12.06.2021 на загальну суму 30537,50 грн, з яких: 7000,00 грн – основний борг, 22837,50 грн – проценти, 700,00 грн – комісія та 0,00 грн – пеня. Витяг посвідчено представниками ТОВ «Мілоан» і ТОВ «Діджи Фінанс».

Позивач також надав платіжні інструкції щодо розрахунків за договором факторингу № 08Т. Сукупність договору, витягу з реєстру та платіжних документів підтверджує перехід до ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги саме за кредитним договором відповідача.

До позову додано повідомлення про відступлення права вимоги й досудову вимогу про погашення заборгованості. Доказів виконання відповідачем зобов`язання перед первісним чи новим кредитором матеріали справи не містять.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона – боржник – зобов`язана вчинити на користь другої сторони – кредитора – певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Статтею 627 ЦК України передбачено свободу договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються договором.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину може бути використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на таке.

Анкета-заява, електронний договір, хронологія його укладення та відомості щодо електронного підписання підтверджують укладення між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору № 102663186 від 12.06.2021 на визначених сторонами умовах.

Факт видачі кредиту підтверджується не лише платіжним дорученням первісного кредитодавця, а й випискою АТ КБ «ПриватБанк» за рахунком відповідача. Банк підтвердив належність картки особі, до якої заявлено позов, а також надходження коштів у сумі 7000,00 грн. Отже, кредитодавець виконав свій обов`язок із надання кредиту.

За договором відповідач мав повернути кредит до 27.06.2021, а в разі продовження строку кредитування – до дати завершення погодженої пролонгації. Доказів погашення кредиту чи його частини матеріали справи не містять. Тому заборгованість за основною сумою кредиту становить 7000,00 грн.

Щодо заявлених до стягнення процентів суд зазначає таке.

Первісний строк кредитування тривав 15 днів із 12.06.2021 до 27.06.2021. За цей період сторони погодили ставку 1,75 % на день. Відповідно до відомості щоденних нарахувань проценти нараховані за період із 13.06.2021 по 27.06.2021 включно по 122,50 грн щоденно. Розмір процентів становить 7000,00 грн ? 1,75 % ? 15 днів = 1837,50 грн.

Після закінчення первісного строку кредитування відповідач не повернув суму кредиту. Водночас пункти 2.3.1.2 та 2.3.2 договору встановили погоджений сторонами механізм продовження строку на стандартних умовах – на один день за кожний наступний день користування неповерненими кредитними коштами, але загалом не більше ніж на 60 днів. Ці умови передбачені укладеним договором, а не одностороннім рішенням кредитодавця про нарахування процентів після завершення договірного строку.

Оскільки сума кредиту залишалася неповерненою, продовжений строк кредитування тривав 60 днів – із 28.06.2021 по 26.08.2021 включно. Відповідно до п. 1.6 та п. 2.3.1.2 договору протягом цього періоду застосовувалася стандартна ставка 5 % від залишку кредиту за день, тобто 350,00 грн за день від неповернених 7000,00 грн.

За відомістю ТОВ «Мілоан» проценти за стандартною ставкою нараховані за кожен із цих 60 днів. Загальна сума становить 7000,00 грн ? 5 % ? 60 днів = 21000,00 грн. Після 26.08.2021 договірних процентів позивач до стягнення не заявив.

Таким чином, загальна сума процентів за первісний строк і погоджений період пролонгації становить 1837,50 грн + 21000,00 грн = 22837,50 грн. Суд зіставив дати, ставки й кількість днів із пунктами договору та щоденною відомістю і встановив арифметичну відповідність розрахунку цим умовам.

Сторони уклали кредитний договір 12.06.2021, а спірні проценти нараховані у 2021 році. Тому законодавчі обмеження максимальної денної процентної ставки, запроваджені Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX, не застосовуються до цих нарахувань зі зворотною дією.

Щодо комісії суд зазначає, що п. 1.5.1 договору передбачає одноразову комісію за надання кредиту в розмірі 700,00 грн, яка становить 10 % від суми кредиту. Її розмір та одноразовий характер прямо зазначені також в анкеті-заяві, графіку платежів і паспорті споживчого кредиту. Позивач не заявляє до стягнення періодичної комісії за управління чи обслуговування кредитної заборгованості.

Верховний Суд у постанові від 09.10.2024 у справі № 582/202/22 висловив висновки щодо нікчемності умов договорів ТОВ «Мілоан» про сплату періодичних комісій за обслуговування кредиту за відсутності конкретизації відповідних додаткових послуг. На відміну від таких платежів, у цій справі кредитодавець заявив передбачену договором і заздалегідь визначену одноразову комісію за надання кредиту. Матеріали справи не підтверджують її нарахування за кожен період користування кредитом.

Оскільки відповідач погодив розмір разової комісії, отримав кредитні кошти та не надав доказів її сплати, вимога про стягнення 700,00 грн заборгованості за комісією є обґрунтованою.

Щодо права позивача на стягнення заборгованості суд зазначає, що ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за договором відповідача ТОВ «Діджи Фінанс» відповідно до договору факторингу № 08Т. Витяг із реєстру містить точні відомості про особу боржника, номер, дату договору, склад і розмір боргу. Отже, позивач довів набуття права грошової вимоги до відповідача.

Неотримання боржником повідомлення про зміну кредитора само собою не припиняє обов`язку повернути кредит, оскільки відповідно до ст. 516 ЦК України для заміни кредитора за загальним правилом не потрібна згода боржника. Натомість це може мати значення для оцінки виконання зобов`язання первісному кредитору. Доказів такого виконання немає.

Окремо суд перевірив докази, що можуть мати значення для застосування передбачених законом гарантій військовослужбовців.

В анкеті-заяві від 12.06.2021 відповідач зазначив місце роботи «Збройні Сили України, Військова служба». Банківська виписка за рахунком відповідача містить зарахування 14.06.2021 від військової частини НОМЕР_3 із призначенням платежу «зарплата». Отже, відомості про зв`язок відповідача з військовою частиною існували вже на час укладення кредитного договору.

Відповідно до відповіді № 2880384 від 14.06.2026 з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків ОСОБА_1 отримував у період із квітня 2025 року по квітень 2026 року доходи від військової частини НОМЕР_3 . Ознака доходу за такими виплатами зазначена як «185 – виплати військовослужбовцям». Відомості про дату прийняття на роботу чи звільнення у відповідних графах не заповнені.

Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній у період спірних нарахувань, військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, – штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Верховний Суд у постанові від 04.09.2024 у справі № 426/4264/19 наголосив на необхідності належного документального підтвердження підстав для звільнення від нарахування кредитних процентів, зокрема документів щодо призову або проходження військової служби та відповідного статусу позичальника.

Надані суду анкета-заява, банківська виписка та відповідь із реєстру доходів підтверджують зазначення відповідачем військової служби як місця роботи та отримання ним виплат від військової частини в конкретні періоди. Водночас ці документи не встановлюють виду військової служби й підстав призову, дати початку та завершення проходження служби, безпосередньої участі у визначених законом заходах або інших обставин, які дали б змогу віднести відповідача до передбаченої законом категорії осіб, звільнених від нарахування процентів саме за період із 13.06.2021 по 26.08.2021.

Суд ухвалою від 16.06.2026 перейшов до розгляду справи з викликом сторін, щоб забезпечити їм можливість подати пояснення й відповідні докази. Проте відповідач не надав довідки про призов, військового квитка, витягу з наказу чи інших документів, які підтверджували б вид військової служби та підстави застосування кредитної пільги. Отже, наявні матеріали не дають змоги встановити фактичні підстави для ненарахування процентів за п. 15 ст. 14 зазначеного Закону в спірному періоді.

Щодо можливого зупинення провадження суд ураховує положення п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, відповідно до якого суд зобов`язаний зупинити провадження в разі перебування сторони у складі Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до закону військових формувань, переведених на воєнний стан або залучених до проведення антитерористичної операції. Разом із тим наявні відомості стосуються періодів, що передували розгляду справи, і не засвідчують перебування відповідача у складі таких формувань станом на час ухвалення рішення. Належного документа про актуальне проходження служби суд не отримав, а тому на підставі наявних матеріалів не встановив передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України фактичних умов для зупинення провадження.

Суд вирішує спір за поданими та витребуваними доказами, не ототожнюючи неподання відповідачем відзиву із визнанням ним позовних вимог.

Таким чином, загальна доведена заборгованість за договором про споживчий кредит № 102663186 від 12.06.2021 становить 30537,50 грн, з яких: 7000,00 грн – основний борг; 22837,50 грн – проценти; 700,00 грн – одноразова комісія за надання кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 2422,40 грн. Суд задовольняє вимоги про стягнення заборгованості в сумі 30537,50 грн із заявлених 30537,50 грн, що становить 100 % заявлених майнових вимог (30537,50 грн ? 30537,50 грн ? 100 %). Тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2422,40 грн судового збору (2422,40 грн ? 100 %).

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу адвоката несуть сторони, а за результатами розгляду справи такі витрати розподіляються разом з іншими судовими витратами.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач надав договір № 42649746 від 05.05.2025 про надання правової допомоги, укладений з адвокатом Міньковською Анастасією Володимирівною, додаткову угоду від 29.07.2025 та акт про підтвердження факту надання правничої допомоги від 29.07.2025.

Відповідно до акта від 29.07.2025 загальна вартість послуг становить 5000,00 грн: правовий аналіз та консультація – 1000,00 грн (1 година); складення позовної заяви та попереднього розрахунку витрат – 3000,00 грн (2 години); формування додатків – 500,00 грн (0,5 години); подання позову і додатків – 500,00 грн (0,5 години). Акт підписано адвокатом та представником позивача.

Визначаючи суму витрат, яку необхідно покласти на відповідача, суд ураховує передбачені ч. 3 ст. 141 ЦПК України критерії пов`язаності витрат із розглядом справи, обґрунтованості та пропорційності їх розміру до предмета спору. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 розмежувала зменшення витрат на правничу допомогу за клопотанням іншої сторони та вирішення питання про їх розподіл із застосуванням критеріїв обґрунтованості й пропорційності.

Суд бере до уваги, що справа стосується стягнення заборгованості за одним кредитним договором, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, а надана правнича допомога охоплювала підготовку позову, вивчення кредитних документів, оформлення додатків і подання заяви. Враховуючи характер та обсяг виконаних робіт, складність спору, його ціну та значення для сторін, суд вважає обґрунтованим і пропорційним відшкодування відповідачем 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 12, 13, 76, 81, 89, 131, 133, 137, 141, 223, 247, 258–259, 263–265, 274–282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про споживчий кредит №102663186 від 12.06.2021 у загальному розмірі 30537 (тридцять тисяч п`ятсот тридцять сім) гривень 50 копійок, з яких: 7000 грн 00 коп. – основний борг; 22837 грн 50 коп. – проценти за користування кредитом; 700 грн 00 коп. – комісія за надання кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається позивачем до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8; адреса для листування, зазначена у позові: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса, зазначена у позові: АДРЕСА_1 .

Суддя В. В. Горбатюк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua