Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №127/11107/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/11107/26

Провадження 2/127/3283/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

з участю секретаря судових засідань Сєдінкіної Ю.В.

розглянувши в спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

03.04.2026 року судом зареєстровано позовну заяву КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01.07.2022 року по 31.05.2025 року включно із врахуванням втрат від інфляції та 3 % річних в розмірі 4 562, 83 грн.

Вимоги мотивовані тим, що відповідачі зареєстровані та проживають в квартирі АДРЕСА_1 .

Зазначений житловий будинок технічно під`єднаний до зовнішніх інженерних мереж КП ВМР «ВМТЕ» згідно рішень виконкому ВМР від 10.12.2020 року № 2634 та від 21.07.2022 року № 1447, якими погоджено норми споживання теплової енергії на послугу з постачання теплової енергії та норми споживання гарячої води на послугу з постачання гарячої води для споживачів КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго».

Квартира відповідачів від`єднана від централізованого опалення, проте КП надає послуги з опалення місць загального користування та на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання будинку, тому відповідачі зобов`язані відшкодувати витрати на теплову енергію на загальнобудинкові потреби та сплатити вартість абонентського обслуговування згідно Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ № 830 від 21.08.2019 року, Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Закону України «Про житлово-комунальні послуги»

За період з 01.07.2022 року по 31.05.2025 року включно виникла заборгованість по оплаті теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби та витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання в розмірі 3 947,56 грн.

Із врахуванням суми втрат від інфляції – 480, 37 грн. та 3% річних – 134, 90 грн. КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за надані послуги за період з 01.07.2022 по 31.05.2025 року включно в загальному розмірі 4 562, 83 грн. та судові витрати.

Ухвалою суду від 20.04.2026 року було відкрито спрощене позовне провадження у даній справі.

12.05.2026 року судом зареєстровані письмові пояснення представника позивача, в яких представник уточнила предмет позову.

15.05.2026 року відповідач ОСОБА_2 подала відзив на позов та повідомила, що з вересня 2013 року відповідачі здійснили від`єднання від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання та заявили теплопостачальній організації (на той момент «Маяк») про відмову від отримання послуг. Було виконано ряд технічних заходів, зокрема, для припинення циркуляції в їх приміщенні (стояки перенесені на 8-й поверх). Наголосила, що послугами КП «Вінницяміськтеплоенерго» не користуються, до умов публічного договору на отримання послуг вони не приєднувались, а матеріали справи не містять доказів нарахування витрат на загальнобудинкові потреби та на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем. Плата за абонентське обслуговування підлягає стягненню лише із споживачів, які уклали індивідуальні договори, проте ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не є споживачами в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Просила повністю відмовити в задоволенні позову.

21.05.2026 року судом зареєстровано відповідь на відзив.

Представник позивача – Сулима Т.О. в судовому засіданні позов, письмові пояснення та відповідь на відзив підтримала за викладених у них обставин, додала, що сума 3 947,56 грн. складається з абонплати, витрат теплової енергії, спожитої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, оплата цих витрат врегульована п.п. 33, 38 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ № 830 та п. 28 Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою КМУ № 1182, Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.12.2018 № 315. У зв`язку з тим, що відповідачі вчасно не розраховувались за надані послуги, абонентське обслуговування, за період з 01.07.2022 року по 31.05.2025 року включно виникла заборгованість в загальному розмірі 4 562, 83 грн., яку просила стягнути з відповідачів солідарно на підставі ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Всі відповідачі зареєстровані в приміщенні і від них не надходило заяв про тимчасову відсутність або зміну кількості осіб, які проживають в квартирі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явилась, неодноразово подавалася заяви про неможливість прибути з різних причин та про відкладення розгляду справи, проте подала відзив на позов, який приєднаний до матеріалів справи.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з`явились, заяв, відзивів не надавали, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України і враховуючи повторну неявку відповідачів, а також те, що відповідачем ОСОБА_2 висловлена позиція з приводу позовних вимог, суд вважав можливим розглянути справу у відсутність відповідачів і вирішити справу на підставі наданих доказів.

Заслухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що особовий рахунок № НОМЕР_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , площею 64, 1 кв.м., відкритий на ім`я ОСОБА_1 , 1977 р.н. За вказаною адресою зареєстровані і проживають також ОСОБА_3 , 1977 р.н., ОСОБА_2 , 1981 р.н., ОСОБА_4 , 2004 р.н. та інші неповнолітні особи.

Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , технічно під`єднаний до зовнішніх інженерних мереж КП ВМР «ВМТЕ». Згідно рішень виконкому ВМР від 10.12.2020 року № 2634 та від 21.07.2022 року № 1447 погоджено норми споживання теплової енергії на послугу з постачання теплової енергії та норми споживання гарячої води на послугу з постачання гарячої води для споживачів КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго».

У зв`язку з тим, що відповідачі вчасно не розраховувались за витрати теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, витрати теплової енергії на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, за абонентське обслуговування, за період з 01.07.2022 року по 31.05.2025 року включно виникла заборгованість в загальному розмірі 4 562,83 грн.: основний борг 3 947, 56 грн., сума втрат від інфляції – 480,37 грн. та 3% річних – 134,90 грн., нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України.

Також судом встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 від`єднана від мереж ЦО та ГВП, обладнана автономним опаленням. Відповідачем наданий витяг із протоколу № 22 від 11.07.2013 року міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов`язаних з відключенням споживачів від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання ВМР про надання ОСОБА_1 на підставі заяви та згідно рішення виконкому ВМР від 09.04.2009 року № 802 дозволу на від`єднання від мереж ЦО і ГВП та встановлення системи опалення в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 ; наданий акт про відключення квартири за адресою: АДРЕСА_2 від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП.

Рішенням Вінницької міської ради «Про перейменування площ, вулиць, провулків, проїздів, тупиків в місті Вінниця» від 25.12.2015 № 71 вулицю Стахурського перейменовано на вулицю Андрія Первозванного.

Встановленим в судовому засіданні фактичним обставинам справи відповідають зобов`язальні правовідносини, що склались між сторонами в сфері житлово-комунальних послуг, тому при обґрунтуванні рішення суд застосовує норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ЦК України, Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21.09.2019 року № 830, Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою КМУ № 1182 від 11.12.2019 року тощо.

Відповідно до частин першої-третьої статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Пунктом 1 частини 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Пунктами 1, 5 частини 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Частиною 1 статті 9 вищезазначеного закону встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно вимог частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Згідно ч. 4 ст. 13 Закону, з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

З 01.11.2021 року діють Типові індивідуальні договори приєднання на послуги з постачання теплової енергії та гарячої води і вважається, що вони укладені між підприємством та кожним із споживачів – фізичною особою відповідно до ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» відповідних Правил надання послуг.

Оскільки від відповідачів не надійшло заперечень або протоколу розбіжностей до типових договорів, вони підтвердили свою згоду з умовами про надання послуг з постачання теплової енергії.

Відсутність договору на теплопостачання місць загального користування, за умови отримання споживачем відповідних послуг, не звільняє споживача від обов`язку щодо оплати отриманої теплової енергії.

Таким чином, заперечення відповідача щодо відсутності правовідносин із КП «Вінницяміськтеплоенерго» суд вважає безпідставними.

Статтею 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» №2119-VIII від 22.06.2017 передбачено, що витрати оператора (їх складових частин) відшкодовується споживачами відповідної комунальної послуги, а також власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання у такій будівлі, шляхом сплати виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування за умови укладення індивідуальних договорів та з урахуванням особливостей, визначених цим Законом і Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Таким чином, споживач, за умови отримання ним відповідних послуг, несе обов`язок щодо оплати отриманої теплової енергії.

Пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 року (далі - Правил) визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.

Відповідно до п.14 Правил № 830 відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку.

Споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) (п.38 Правил).

Крім того, відповідно п.п.12 п. 42 Правил, споживач має право відключитися від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Мінрегіону від 26 липня 2019 р. № 169; це право не звільняє споживача від зобов`язання відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначає засади забезпечення комерційного, у тому числі розподільного, обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та забезпечення відповідною обліковою інформацією споживачів таких послуг.

Зокрема, ч. 6 вказаного Закону передбачено: витрати оператора зовнішніх інженерних мереж на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку (їх складових частин) відшкодовуються споживачами відповідної комунальної послуги, а також власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання у такій будівлі, шляхом сплати виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування - за умови укладення індивідуальних договорів або індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг та з урахуванням особливостей, визначених цим Законом і Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно з п.11 ч.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництвата житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року № 315 (у редакції наказу Міністерства

розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року № 358), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2018 р.за № 1502/32954 встановлено порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.

Зокрема, згідно п.2 розд. І Методики, загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення; місця загального користування (далі - МЗК) - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень.

Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано (п. 3 розд. І Методики).

Враховуючи наведені обставини і норми закону, нарахування позивачем абонплати, витрат теплової енергії, спожитої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, є правомірним, тому заперечення відповідача ОСОБА_2 в цій частині суд вважає безпідставним.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Тлумачення як положень частини першої статті 714, так і інших норм глави 54 ЦК дозволяє стверджувати, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання теплової енергії споживачу, є видом договору купівлі-продажу. Такий же висновок можливо зробити й при тлумаченні норм, закріплених в Законі України «Про теплопостачання".

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 322 ЦК України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, правовідносини, які склались між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) – вимагати сплату грошей за надані послуги.

Тому на дані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати суми боргу із врахуванням індексу інфляції та 3 % річних як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, за період з 01.07.2022 року по 31.05.2025 року включно виник борг з абонплати (570,93 грн. + 440,54 грн.), витрат теплової енергії, спожитої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень (2 545,57 грн.), а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (390,52 грн.) в сумі 3 947,56 грн.

З врахуванням суми втрат від інфляції – 480, 37 грн. та 3% річних – 134, 90 грн. загальна сума боргу в розмірі 4 562,83 грн. підлягає солідарному стягненню з відповідачів на користь позивача.

Солідарне стягнення боргу визначене ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", тому заперечення відповідача ОСОБА_2 щодо солідарного стягнення боргу суд також вважає безпідставним.

Позивачем були понесені витрати на оплату судового збору – 3 328, 00 грн. (3 025, 20 грн. + 302, 80 грн. до заяви про видачу судового наказу а.с. 10, 11).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України вказана сума підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача в рівних частках – по 1 008,40 грн. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 256, 260, 261, 264, 509, 526, 541, 610, 625 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 76-82, 89, 141, 263-265ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

позов задоволити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.07.2022 року до 31.05.2025 року з врахуванням суми втрат від інфляції та 3 % річних в розмірі 4 562 (чотири тисячі п`ятсот шістдесят дві) грн. 83 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» судовий збір в розмірі по 1008,40 грн.

Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог ст.ст. 354, 355 ЦПК України, розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України.

Учасники справи:

-позивач Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго», м. Вінниця, вул. 600-річчя, буд. 13, ЄДРПОУ 33126849

- відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2

- відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3

- відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2

Повне судове рішення складене 12 жовтня 2026 року.

Суддя: