Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №127/29308/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/29308/26

Провадження № 2/127/8205/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого судді Сичука М.М.,

за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21 квітня 2017 року між позивачкою та відповідачем було зареєстровано шлюб Погребищенським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькій області, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 21 квітня 2017 року, та актовим записом № 11.

Від шлюбу сторони мають двох спільних малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивачка зазначає, що спочатку сімейне життя складалося добре, однак згодом стосунки між подружжям поступово погіршилися, що призвело до фактичного припинення подружніх відносин. Сторони мають різні погляди на сімейне життя, між ними відсутні взаєморозуміння та повага, спільного господарства вони не ведуть.

Позивачка вважає, що подальше перебування у шлюбі є неможливим, бажання продовжувати шлюбні відносини в неї відсутнє, а надання строку для примирення не виправить стану шлюбних відносин, а лише продовжить їх перебіг у часі.

У зв`язку з викладеним позивачка просить розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем 21 квітня 2017 року, зареєстрований Погребищенським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькій області, актовий запис № 11.

У позовній заяві позивачка просила розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07 вересня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 11 год 15 хв 05 жовтня 2026 року.

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася. У позовній заяві просила розглянути справу без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, до початку розгляду справи по суті подав заяву, в якій визнав позовні вимоги в повному обсязі та просив розглянути справу за його відсутності.

З огляду на заяву відповідача про розгляд справи за його відсутності та клопотання позивачки, викладене в позовній заяві, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін відповідно до статей 211, 223 ЦПК України.

Оскільки учасники справи не з`явилися в судове засідання, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить таких висновків.

Відповідно до статті 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно зі статтею 55 Сімейного кодексу України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Відповідно до статті 56 Сімейного кодексу України кожен із подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин або до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність.

Згідно з частиною першою статті 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до частин першої та другої статті 112 Сімейного кодексу України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя і постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання позову відповідачем суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання позову відповідачем і продовжує судовий розгляд.

Отже, визнання відповідачем позову не звільняє суд від обов`язку перевірити наявність законних підстав для задоволення заявлених вимог.

Судом установлено, що 21 квітня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб Погребищенським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькій області, актовий запис № 11.

Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивачка наполягає на розірванні шлюбу, оскільки подружні відносини фактично припинені, між сторонами відсутні взаєморозуміння та спільне господарство. Відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі та не заперечує проти розірвання шлюбу.

З урахуванням установлених обставин, волевиявлення обох сторін щодо припинення шлюбу та положень статей 110, 112 Сімейного кодексу України суд доходить висновку, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечитимуть інтересам позивачки, а тому позовні вимоги про розірвання шлюбу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України у разі, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено звільнення від сплати судового збору, зокрема, законних представників дітей з інвалідністю у справах, пов`язаних із розглядом питань щодо захисту прав таких осіб.

Як убачається з матеріалів справи, позивачка звільнена від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», що підтверджується поданими разом із позовною заявою документами.

Водночас відповідач бере участь у цій справі як сторона спору про розірвання власного шлюбу. Предметом розгляду є припинення шлюбних відносин між подружжям, а не вирішення питання про захист прав дитини з інвалідністю. Сам по собі статус відповідача як законного представника дитини з інвалідністю не є підставою для звільнення його від сплати судового збору в цій справі.

Відповідно до підпункту 3 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою позовної заяви про розірвання шлюбу судовий збір справляється в розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 328 грн, тому ставка судового збору за подання позову про розірвання шлюбу становить 1 331 грн 20 коп.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, а позов підлягає задоволенню, суд доходить висновку про необхідність стягнення з відповідача в дохід держави судового збору в розмірі 1 331 грн 20 коп.

При цьому суд ураховує, що відповідно до частини першої статті 142 ЦПК України в разі визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті вирішується питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Оскільки позивачка судовий збір не сплачувала у зв`язку зі звільненням від його сплати, підстави для повернення їй частини судового збору відсутні.

Визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті не звільняє його від обов`язку відшкодувати судовий збір у випадках та порядку, передбачених законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 24, 55, 56, 110, 112, 114, 115 Сімейного кодексу України, статтями 12, 13, 76–81, 89, 133, 141, 206, 211, 223, 247, 258–259, 263–265 ЦПК України, Законом України «Про судовий збір», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 21 квітня 2017 року Погребищенським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькій області, актовий запис № 11.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Шлюб припиняється у день набрання законної сили рішенням суду про розірвання шлюбу.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони у справі:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса зареєстрованого та фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса зареєстрованого та фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Суддя