Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №151/473/26 — Чечельницький районний суд Вінницької області

Справа № 151/473/26

Провадження №2/151/477/26

РІШЕННЯ

іменем України

13 жовтня 2026 року селище Чечельник

Чечельницький районний суд Вінницької області у складі :

головуючої судді Токарчук Л.Г.

за участю секретаря судових засідань Бондаренко В.П.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в селищі Чечельник Вінницької області в порядку загального позовного провадження, з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна,

ВСТАНОВИВ :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Чечельницького районного суду Вінницької області із позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна, а саме, житлового будинку. Позов мотивовано тим, що 12 серпня 1989 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 ) уклали між собою шлюб, який був зареєстрований у Білокамінській сільській раді Чечельницького району Вінницької області, актовий запис №8. За час шлюбу в сторін народилися діти: син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 01 лютого 2013 року рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області по цивільній справі за № 2/151/37/13 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином сторони по даній справі перебували в шлюбі з 12 серпня 1989 року до 01 лютого 2013 року (близько 24 років). Відповідно до довідки КП Тульчинське МБТІ від 02.11.2025 № 244 КП ''Тульчинське МБТІ'' повідомляє, що станом на 31.12.2012, згідно архівних даних, право власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано. В 1994 року вони побудували житловий будинок, якому на даний час присвоєно адресу: АДРЕСА_1 та почали в ньому проживати, що підтвержується відомостями з відповідних погосподарських книг за період з 1990 по 2025 роки: витягу з погосподарської книги № 7 за 1991-1995 роки; витягу з погосподарської книги № 4 за 1996-2000 роки; витягу з погосподарської книги № 3 за 2001-2005 роки; витягу з погосподарської книги № 3 за 2006-2010 роки; витягу з погосподарської книги № 3 за 2011-2015 роки; витягу з погосподарської книги № 4 за 2016-2020 роки; витягу з погосподарської книги № 3 за 2021-2025 роки. Також вищевказане підтверджується відомостями з довідки про зареєстрованих у житловому приміщені/будинку осіб від 19.05.2026 року № 39. Відповідно до довідки Чечельницької селищної ради виданої Рогізківським старостинським округом, згідно розпорядження сільського голови № 74 від 25.12.2015 року вулицю Леніна в с. Рогізки переіменовано на вулицю Центральна. Рішенням виконавчого комітету Чечельницької селищної ради від 11.06.2025 року № 89 ''Про зміну адреси житлового будинку по АДРЕСА_1 '' було змінено адресу житлового будинку, що належить ОСОБА_2 та присвоєно адресу: АДРЕСА_1 . Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав від 05.11.2025 відповідач ОСОБА_2 з 03.11.2025 року є власником земельної ділянки площею, 0,25 га., кадастровий номер 0525084800:01:002:0107 на підставі рішення про передачу земельної ділянки у власність, номер 1289 67 сесії 8 скликання, виданого 25.09.2025 Чечельницькою селищною радою на якій знаходиться вищевказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами. Відповідно до архівного витягу із рішення Рогізківської сільської Ради народних депутатів Чечельницького району Вінницької області від 31.03.1994 року 16 сесії 21 скликання ''Про безоплатну передачу у приватну власність земельних ділянок'' ОСОБА_2 було виділено 0,26 га.. Згідно архівного витягу із протоколу № 5 засідання виконавчого комітету Рогізківської сільської ради народних депутатів Чечельницького району Вінницької області від 13.04.1990 було заслухано заяву ОСОБА_2 про те, щоб надати йому дозвіл на будівництво нового житлового будинку і підсобних приміщень в зв`язку з тим, що будинок в якому він проживає являється власністю батьків його дружини. Відповідно до технічного паспорта на спірний будинок, виготовленого станом на 07 листопада 2025 року, наведено такі характеристики будівель і споруд: житловий будинок літ. ''А'', тамбур літ. ''а'', вхідних майданчик літ. ''а1'', господарська будівля з погрібом літ. ''Б'', прибудова літ. ''б'', сарай літ. ''В'', сарай літ. ''Г'', навіс літ. ''г'', криниця літ ''К'', огорожа 1,2,3 - рік спорудження всіх об`єктів вказаний 1994. Згідно зі Витягом з Державного реєстру речових прав від 27.04.2026, житловий будинок садибного типу, загальною площею 115 кв.м., житловою площею 84.1 кв. м. належить на праві власності ОСОБА_2 з 22.04.2026 року. Вищевказане також підтвержується звітом №11-25 за результатами обстеження та визначення технічного стану будівельних конструкцій: господарської будівлі з погрібом літ. ''Б'', прибудови літ ''б'', будівлі сараю літ. ''В'', будівлі сараю літ. ''Г'', будівлі навісу ''г'' по АДРЕСА_1 від 01.12.2025. В Постанові від 30 серпня 2021 року у справі № 355/1060/16 (провадження № 61-809св2) ВС по аналогічній справі навів наступні мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права, які регулюють і правовідносини, що склалися між сторонами по даній справі. Згідно з пунктом І Прикінцевих положень СК України, з урахуванням відповідних положень ЦК України, цей Кодекс набрав чинності з 01 січня 2004 року. За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності. З урахуванням зазначених правових норм порядок набуття спільного майна та його правовий режим у цій справі повинен визначатися КпШС України, який був чинним на час набуття спірного нерухомого майна, а поділ майна подружжя має здійснюватися за правилами, передбаченими СК України. Згідно зі статтею 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. Аналогічна норма закріплена у статті 60 СК України. Частиною першою статті 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Отже, набуття майна за час шлюбу є підставою для виникнення у подружжя права спільної сумісної власності на це майно. У разі коли презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте в період шлюбу, не спростовано, за відсутності належних доказів того, що майно набуте за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними. Встановивши, що 18 грудня 2015 року відповідач зареєстрував за собою право власності на спірний будинок, проте будинок фактично побудований у 1991 році, тобто в період шлюбу сторін у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що будинок є спільним майном подружжя, тому підлягає поділу в рівних частках. Правильним є і висновок судів про визнання за позивачем права власності на 1/2 частку земельної ділянки, на якій знаходиться будинок, адже відповідно до ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України при переході права власності на будівлі і споруди разом з цими об`єктами переходить і право власності на земельну ділянку без зміни її цільового призначення. В оцінці наведених обставин необхідно виходити з того, що визначальним юридичного статусу майна (особисте чи спільне) є не факт реєстрації прав на таке майно, що мав місце після розірвання шлюбу, а факт набуття (створення) майна, в даному випадку - зведення будинку під час шлюбу, що було доведено позивачем та встановлено судом. При цьому під час розгляду судами справи відповідач не спростував презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу - будівництво будинку у 1991 році. Безпідставними є аргументи касаційної скарги про те, що позивач не заявляла вимог про визнання спірного будинку об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки під час подання позову про поділ спільного майна подружжя пред`явлення окремо такої вимоги не вимагається. Суд в силу встановлених під час розгляду справи обставин має встановити, чи набуте спірне майно сторонами під час перебування у шлюбі та чи поширюється на нього статус спільного сумісного майна, що матиме наслідком певні висновки про поділ такого майна. Просить визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 115 кв. м., житловою площею 84.1 кв. м., розташованого по АДРЕСА_1 та 1/2 земельної ділянки, площею 0,25 га., кадастровий номер 0525084800:01:002:0107, на якій знаходиться будинок та визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 115 кв. м., житловою площею 84.1 кв. м., розташованого по АДРЕСА_1 та 1/2 земельної ділянки, площею 0,25 га., кадастровий номер 0525084800:01:002:0107, на якій знаходиться будинок. Просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати, а саме 50 000 гривень витрат за надання професійної правничої допомоги адвокатом.

Ухвалою судді від 02 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання.

21 липня 2026 року представник відповідача, адвокат Шморгун О.П. надіслав до суду відзив у якому позовні вимоги щодо поділу спільного сумісного майна між сторонами визнав повністю, щодо витрат на правову допомогу просив залишити без задоволення.

Представник позивачки, адвокат Дудін Л.В. у підготовче судове засідання не з`явився, проте подав до суду клопотання про ухвалення судом рішення за результатами підготовчого провадження, у зв`язку з визнання відповідачем позовних вимог та на підставі ч.3 ст. 200 та ч. 4 ст. 206 ЦПК України просив ухвалити рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Позивачка ОСОБА_1 у підготовче судове засідання не з`явилися, однак подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, відмовляється від стягнення судових витрат з відповідача. Також зазначила, що підтримує клопотання про ухвалення рішення у підготовчому судовому засіданні.

Відповідач та його представник, адвокат Шморгун О.П. у судове засідання не з`явилися, адвокат надіслав до суду заяву про розгляд справи без їх участі.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві; у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову; якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 12.08.1989 зареєстрували шлюб, про що 12.08.1989 складено відповідний актовий запис за №8 та видано свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 . Прізвище дружині присвоєно ОСОБА_5 (а.с.20).

Від даного шлюбу у сторін народилися діти ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчать свідоцтва про народження дітей серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 .(а.с.21, 22)

Рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 01.02.2013, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а.с. 23).

З вказаного випливає, що сторони прожили у зареєстрованому шлюбі більше 20 років , а саме з 1989 по 2013 рік.

За час шлюбу, сторони побудували житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та проживали в ньому, що підтвержується відомостями з відповідних погосподарських книг за період з 1990 по 2025 роки, а саме: витягом з погосподарської книги № 7 за 1991-1995 роки; витягом з погосподарської книги № 4 за 1996-2000 роки; витягом з погосподарської книги № 3 за 2001-2005 роки; витягом з погосподарської книги № 3 за 2006-2010 роки; витягом з погосподарської книги № 3 за 2011-2015 роки; витягом з погосподарської книги № 4 за 2016-2020 роки; витягом з погосподарської книги № 3 за 2021-2025 роки.(а.с.13-19)

Відповідно до довідки Чечельницької селищної ради виданої Рогізківським старостинським округом вказано, що згідно розпорядження сільського голови № 50 від 28.05.2026 вулицю Леніна в с. Рогізка переіменовано на вулицю Центральна. (а.с.29)

Згідно витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про присвоєння адрес Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва рішенням виконавчого комітету Чечельницької селищної ради від 11.06.2025 року № 89 ''Про зміну адреси житлового будинку по АДРЕСА_1 '' було змінено адресу житлового будинку, що належить ОСОБА_2 та присвоєно адресу: АДРЕСА_1 . (а.с.30)

Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщені/будинку осіб від 19.05.2026 року № 39, по АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_2 - голова, ОСОБА_1 - колишня дружина, ОСОБА_6 - син, ОСОБА_7 -дочка.(а.с.12)

Відповідно довідки КП Тульчинське МБТІ від 02.11.2025 № 244 КП ''Тульчинське МБТІ'', станом на 31.12.2012, згідно архівних даних, право власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстровано.(а.с.28)

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав №450794812 від 05.11.2025 року ОСОБА_2 з 03.11.2025 є власником земельної ділянки площею, 0,25 га., кадастровий номер 0525084800:01:002:0107 на підставі рішення про передачу земельної ділянки у власність, номер 1289 67 сесії 8 скликання, виданого 25.09.2025 Чечельницькою селищною радою, на якому знаходиться вищевказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.(а.с.27)

Відповідно до архівного витягу із рішення Рогізківської сільської Ради народних депутатів Чечельницького району Вінницької області від 31.03.1994 16 сесії 21 скликання ''Про безоплатну передачу у приватну власність земельних ділянок'' ОСОБА_2 було виділено 0,26 га.(а.с.24)

Згідно архівного витягу із протоколу № 5 засідання виконавчого комітету Рогізківської сільської ради народних депутатів Чечельницького району Вінницької області від 13.04.1990 було заслухано заяву ОСОБА_2 про те, щоб надати йому дозвіл на будівництво нового житлового будинку і підсобних приміщень в зв`язку з тим, що будинок в якому він проживає являється власністю батьків його дружини.(а.с.25) Відповідно до технічного паспорта на спірний будинок, виготовленого станом на 07 листопада 2025 року, наведено такі характеристики будівель і споруд: житловий будинок літ. ''А'', тамбур літ. ''а'', вхідних майданчик літ. ''а1'', господарська будівля з погрібом літ. ''Б'', прибудова літ. ''б'', сарай літ. ''В'', сарай літ. ''Г'', навіс літ. ''г'', криниця літ ''К'', огорожа 1,2,3 - рік спорудження всіх об`єктів вказаний 1994.(а.с.57-61)

Згідно зі Витягом з Державного реєстру речових прав №474409245 від 27.04.2026, житловий будинок садибного типу, загальною площею 115 кв.м., житловою площею 84.1 кв. м. належить на праві власності ОСОБА_2 з 22.04.2026.(а.с.135)

Відповідно до висновку про вартість нерухомого майна ринкова вартість житлового будинку загальною площею 115,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 визначена станом на 29.05.2026 без врахувань ПДВ складає 327 997 гривень.(а.с.153)

Тобто зареєстрував спільний будинок відповідач на себе уже після розірвання шлюбу.

Згідно з пунктом І Прикінцевих положень СК України, з урахуванням відповідних положень ЦК України, цей Кодекс набрав чинності з 01 січня 2004 року. За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності.

З урахуванням зазначених правових норм порядок набуття спільного майна та його правовий режим у цій справі повинен визначатися КпШС України, який був чинним на час набуття спірного нерухомого майна, а поділ майна подружжя має здійснюватися за правилами, передбаченими СК України.

Згідно зі статтею 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Аналогічна норма закріплена у статті 60 СК України.

Частиною першою статті 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об 'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Отже, набуття майна за час шлюбу є підставою для виникнення у подружжя права спільної сумісної власності на це майно. У разі коли презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте в період шлюбу, не спростовано, за відсутності належних доказів того, що майно набуте за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України).

Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 ''Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя'' вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 ''Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя'', рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися ''обставинами, що мають істотне значення'', якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України ''Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя'' від 21 грудня 2007 року № 11)

При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

Також, суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст.60 СК України.

Судом встановлено, що земельна ділянка була зареєстрована відповідачем у 2025 році, а будинок був зареєстрований у 2026 році проте будинок фактично збудований у 1994 році, тобто у період шлюбу сторін, жодна із сторін не посилалася та не надала докази щодо того, що ця земельна ділянка та будинок на ній придбані за власні/особисті кошти когось із сторін, тому, відповідно до ст. 60 СК України, земельна ділянка та будинок були спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу.

Позивачка, реалізуючи своє право на отримання частки спільного майна просить визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку та на 1/2 частину земельної ділянки.

Відповідач у заяві визнав позовні вимоги.

Суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому вбачає можливим прийняти визнання позову відповідачем.

З огляду на викладене, оскільки будинок є спільною сумісною власністю подружжя та підлягають поділу разом із земельною ділянкою на якій він розташований, а відповідач позов визнав, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

За змістом частин 1, 2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Крім того, частиною 1 ст. 142 ЦПК України визначено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідному рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

За змістом п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до посвідчення № НОМЕР_4 від 29.08.2023 позивачка ОСОБА_1 є інвалідом 2-ї групи, тобто є звільненою від сплати судового збору, у зв`язку з чим судовий збір при подачі до суду нею не сплачувався.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_2 визнав позов до початку розгляду справи по суті, з відповідача необхідно стягнути на користь держави 50 відсотків судового збору, що складає 819 гривень 99 копійок.

. Підстави для повернення позивачу 50 відсотків судового збору з державного бюджету відсутні, оскільки позивачем судовий збір не сплачувався.

Керуючись статтями 60, 69-71 СК України, статтями 71, 81, 82, 89, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

Позовну заяву задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 115,0 кв. м., житловою площею 84.1 кв. м., розташованого по АДРЕСА_1 та 1/2 земельної ділянки площею, 0,25 га., кадастровий номер 0525084800:01:002:0107, на якій знаходиться будинок.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 115,0 кв. м., житловою площею 84.1 кв. м., розташованого по АДРЕСА_1 та 1/2 земельної ділянки, площею, 0,25 га., кадастровий номер 0525084800:01:002:0107, на якій знаходиться будинок.

Стягнути з ОСОБА_2 до Державного бюджету (отримувач коштів ГУК у м.Києві, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) 50 відсотків судового збору за позовну заяву в сумі 819 (вісімсот дев`ятнадцять) гривень 99 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін та їх місцезнаходження:

Позивачка: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , картка платника податків НОМЕР_4 , зареєстрованої та проживаючої по АДРЕСА_3 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , картка платника НОМЕР_5 , зареєстрованого по АДРЕСА_3 ).

Суддя Людмила ТОКАРЧУК