Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №148/1981/26 — Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/1981/26

Провадження №2/148/1560/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

( Заочне )

14 жовтня 2026 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Ковганича С.В., при секретарі Ліванчук А.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮНІТ КАПІТАЛ" ( далі ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ") звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи позовні вимоги тим, що 09.10.2025 між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДІПЛЮС" (далі - ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС" або первісний кредитор) та відповідачем в електронній формі було укладено договір про споживчий кредит №204125 (надалі - кредитний договір), відповідно до умов якого сума кредиту становить 11765 грн.

ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС" свої зобов`язання за кредитним договором виконало, ініціювавши 09.10.2025 переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 .

10.10.2025 між ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС" та ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" було укладено договір факторингу №10102025, відповідно до умов якого до ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до Реєстру прав вимог №5 від 03.02.2026 до договору факторингу та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог №5 від 03.02.2026 до договору факторингу до позивача перейшло право вимоги до відповідача.

Станом на момент подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем становить 13068,86 грн, з яких: 11765 грн - заборгованість за тілом; 2,86 грн - заборгованість за відсотками; 401 грн - заборгованість по комісії; 900 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

У зв`язку з даними обставинами ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" змушено звернутися до суду з даним позовом. Просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №204125 від 09.10.2025 в розмірі 12168,86 грн та понесені судові витрати: судовий збір - 2662,40 та витрати на професійну правничу допомогу - 7000 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явилася. Разом із тим, у прохальній частині позовної заяви вона заявила клопотання про розгляд справи за її відсутності, а також зазначила, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України та шляхом розміщення оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України, про причини своєї неявки суд не повідомив, у встановлений судом строк відзив не подав.

За таких обставин суд ухвалив розглянути справу заочно, за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі даних і доказів, відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 09.10.2025 відповідач звернувся до ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС" з метою отримання кредиту, про що свідчить копія заяви на видачу кредиту №100953707 (а.с.19).

Того ж дня відповідач ознайомився із паспортом споживчого кредиту, про що свідчить його копія (а.с.20-21), та між ним та ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС" в електронній формі було укладено договір про споживчий кредит №204125 (ІНДИВІДУАЛЬНА ЧАСТИНА), про що свідчить його копія (а.с.9-12). За умовами договору сторони узгодили наступні умови:

- кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.2.6. договору надати позичальнику грошові кошти в сумі, визначеній у п.2.2.1. договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного повернення заборгованості згідно п. 2.6. договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором;

- сума кредиту - 11765 грн, яка надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 9990,77 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №177966 від 05.04.2025 укладеним з кредитодавцем; у розмірі 9,48 грн на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 1764,75 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини;

- проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,10 % річних. Тип процентної ставки - фіксована;

- знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1 грн. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 200 грн;

- комісія за надання кредиту складає 1764,75 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 15 % від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини;

- загальний строк кредитування складає 182 днів, з 09.10.2025 по 09.04.2026;

- орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 13539,21 грн.

Згідно копії Додатку до договору про споживчий кредит №204125 від 09.10.2025 - Графіку платежів за кредитним договром (а.с.128) вбачається, що станом на 09.04.2026 загальна вартість кредиту становить 13539,21 грн, з яких: 11765 грн - сума кредиту; 3,46 грн - проценти за користування кредитом; 6 грн - за обслуговування кредитної заборгованості; 1764,75 грн - комісія за надання кредиту.

ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС" свої зобов`язання за кредитним договором виконало належним чином, що підтверджується: копією витягу з довідки ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС" про успішність операції, виданого 09.04.2026 Вих.№1670/09-04 (а.с.25-26); копією повідомлення АТ "РВС БАНК" від 05.08.2026 вих.№1893/05 (а.с.69); випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 за період з 09.10.2025 по 14.10.2025, наданою АТ "РВС БАНК"; інформацією стосовно операцій за рахунком ОСОБА_1 наданою АТ "РВС БАНК" (а.с.70).

Натомість відповідач свої зобов`язання за користування кредитними коштами належним чином не виконував.

Згідно копії картки обліку виконання договору №204125, сформованої представником ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС" (а.с.41-42) вбачається, що станом на 03.02.2026 заборгованість відповідача за кредитним договором становить 13068,86 грн, з яких: 11765 грн - заборгованість за тілом; 2,86 грн - забогованість за відсотками; 401 грн - забогованість за комісією; 900 грн - пеня. При цьому як вбачається з проведених нарахувань комісія в розмірі 401 грн є комісією за управління та обслуговування кредиту.

10.10.2025 між ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС" та ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" було укладено договір факторингу №10102025, про що свідчить його копія (а.с.32-34), відповідно до умов якого сторони погодили::

- п.2.1. - клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором;

- 4.1. право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання сторонами відповідного Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог, по формі встановленій у Додатку №3.

Відповідно до копії Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог №5 до договору факторингу №10102025 від 10.10.2025, складеного 03.02.2026 (а.с.38), клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр прав вимог від 03.02.2026 в кількості боржників 1090.

Відповідно до копії витягу з Додатку №1 до договору факторингу №№10102025 від 10.10.2025 - Реєстру прав вимог №5, складеного 03.02.2026 (а.с.37), вбачається, що ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №204125 від 09.10.2025 на суму13068,86 грн, з яких: 11765 грн - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 2,86 грн - заборгованість по відсотках; 401 грн - забогованість по комісії; 900 грн- заборгованість по штрафах/пені.

Згідно копії виписки з особового рахунку за кредитним договором про споживчий кредит №204125 від 09.10.2025 ОСОБА_1 (а.с.43), вбачається, що станом на 01.05.2026 заборгованість відповідача перед ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" за кредитним договором №204125 від 09.10.2025 складає 13068,86 грн, з яких: 11765 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 2,86 грн - прострочена заборгованість за процентами; 401 грн - прострочена заборгованість за комісією; 900 грн - заборгованість за штрафними санкціями.

У зв`язку з невиконанням відповідачем його зобов`язань за кредитним договором№204125 від 09.10.2025 представник позивача звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку зібраним у справі доказам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів ( змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч.1, 3-4, 7 та 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, положення Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису, так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а також аналога власноручного підпису.

Відповідно до ч.5 ст.18 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що до відносин за кредитним договором застосовується правове регулювання щодо відносин за договором позики.

За таких обставин зобов`язання за кредитним договором виникають з моменту передачі кредитодавцем позичальнику коштів, згідно умов кредитного договору.

Згідно вимог ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним

За змістом ч.2 та 3 ст.1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору), розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким виконанням щодо кредитних правовідношень є повернення кредитних ресурсів та сплата відсотків за їх використання з дотриманням визначених законодавством або договором умов, якими по відношенню до кредитних договорів є повернення, строковість, платність.

Згідно з ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що позивач правомірно набув право вимоги до відповідача за кредитним договором №204125 від 09.10.2025.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, при порушенні зобов`язання наступають правові наслідки установлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що у порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, оскільки не надавав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями відповідно до умов договору.

Таким чином, ухиляючись від сплати заборгованості за кредитним договором, відповідач порушує зобов`язання за вищевказаним договором.

Відповідно до п.4. ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» ( в редакції на момент укладення кредитного договору, надалі - Закон) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Частиною 2 ст.8 Закону передбачено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом безпосередньо передбачено право банку встановлювати у договорі комісію за обслуговування кредиту. В той же час даний Законом України розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч.5 ст.12 Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.1 та 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч.1 та 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Верховний Суд у постанові від 06.11.2023 по справі №204/224/21 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч.1 та 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Судом враховано, що умовами кредитного договору передбачена комісія за управління та обслуговування кредиту – комісія, яку позичальник сплачує на користь кредитодавця, що нараховується за кожний період користування кредитом між датами здійснення чергового платежу згідно графіку платежів (розрахунковий період) за зниженим тарифом. Якщо Позичальник порушив (прострочив) строки сплати чергового платежу згідно Графіку платежів, комісія у наступному розрахунковому періоді нараховується застандартним (базовим) тарифом. Також в п.2.4. визначено, що знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1 грн. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 200 гривень. При цьому, у кредитному договорі не зазначено конкретного переліку банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з управління та обслуговування кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена дана комісія.

Враховуючи те, що умовами кредитного договору встановлено комісію за управління та обслуговування кредиту, яка може включати плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч.1 ст.11 Закону України "Про споживче кредитування", тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за управління та обслуговування кредиту є нікчемним відповідно до ч.1 та 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відтак, правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за комісією в розмірі 401 грн немає, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

В свою чергу, відповідач будь-яких заперечень та доказів на спростування позиції представника позивача до суду не надав.

Оскільки станом на день розгляду справи спір між сторонами не врегульований, відповідач заборгованість за кредитним договором у добровільному порядку не сплатив, суд доходить висновку, що з відповідача, як позичальника, підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №204125 від 09.10.2025 лише в розмірі 11767,86 грн, з яких: 11765 грн - заборгованість за тілом; 2,86 грн - заборгованість за відсотками.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що належним чином повідомлений відповідач не надав суду будь-яких заперечень та доказів на спростування позиції представника позивача, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог представника позивача в заявлених нею межах та про наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, тому з врахуванням вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме, 2574,67 грн (11767,86 х 7000 / 12168,86 = 2574,67 грн), а також витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме, 6769,23 грн (11767,86 х 2662,40 / 12168,86 = 6769,23 грн), оскільки їх розмір документально підтверджений, зокрема: копією договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 (а.с.44-45); копією Додатку №1 до договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 - Протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 (а.с.45); копією Додаткової угоди №25771532830 до Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026, укладеної 20.04.2026, відповідно до якої сторони домовилися, що клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надати юридичну допомогу по захисту прав та інтересів клієнта з питань щодо стягнення заборгованості за кредитним договором відносно ОСОБА_1 (а.с.46); копією Акту прийому-передачі наданих послуг від 05.05.2026, де загальна вартість послуг визначена у розмірі 7000 грн (а.с.46); копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4267/10 від 26.08.2010 (а.с.29); копією ордеру на надання правничої допомоги від 30.01.2026 серія АІ №2189193 (а.с.29); копією довіреності від 12.02.2026 (а.с.47).

На підставі викладеного, керуючись ст.3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ч.5 ст.18 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", п.4. ч.1 ст.1, ч.2 ст.8, ч.1 та 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», ст.207, 512, 514, 516, 526, 610-612, 625, 626, 628, 629, 1048-1050, 1054, 1055, 1056-1, 1077 ЦК України, ст.4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 223, 247, 263- 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮНІТ КАПІТАЛ", ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження якого: бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, м.Київ, 01133, рахунок НОМЕР_3 в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", заборгованість за кредитним договором №204125 від 09.10.2025 в розмірі 11767,86 грн (одинадцять тисяч сімсот шістдесят сім гривень вісімдесят шість копійок), з яких: 11765 грн - заборгованість за тілом; 2,86 грн - заборгованість за відсотками.

В частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості за комісією - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮНІТ КАПІТАЛ", ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження якого: бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, м.Київ, 01133, рахунок НОМЕР_3 в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", судові витрати з оплати судового збору в сумі 2574,67 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6769,23 грн, а всього - 9343,90 грн (дев`ять тисяч триста сорок три гривні дев`яносто копійок).

Заочне рішення може бути переглянуто Тульчинським районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: