Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №144/1872/25 — Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 144/1872/25

РІШЕННЯ

Іменем України

15 жовтня 2026 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі

головуючого судді Карпінської Ю.Ф.,

за участю секретаря Дусанюк Н.О.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"» звернулося до суду з даною позовною заявою, мотивуючи позовні вимоги тим, що «06.10.2021 між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2037684115. 13.10.2023 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"» укладено договір факторингу №13/10/23, за умовами якого право грошової вимоги за кредитним договором №2037684115, укладеним між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"». Відповідно до реєстру боржників №1 до договору факторингу, ТОВ «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2037684115 в сумі 28 384,67 грн, з яких: 14 279,99 грн – заборгованість за кредитом, 2,94 грн – заборгованість за процентами, 14 101,74 грн – заборгованість за комісією. Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній 01.06.2024 здійснив лише платіж на суму 2 000,00 грн. Тому ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"» за кредитним договором №2037684115 в сумі 26 384,67 грн, з яких: 14 279,99 грн – заборгованість за кредитом, 12 104,68 грн – заборгованість за комісією. З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме: з 13.10.2023, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Тому просять стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №2037684115 від 06.10.2021 у загальному розмірі 26 384,67 грн, а також судові витрати».

Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою судді від 19.02.2026 відкрив провадження у даній справі та призначив судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

16.03.2026 відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що «він не заперечує в частині стягнення тіла кредиту, однак в частині стягнення заборгованості за процентами, неустойкою тощо заперечує, оскільки являється військовослужбовцем та має право на пільги. Тому просить відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з нього заборгованості за процентами та неустойкою».

20.03.2026 представник ТОВ «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"» – Золотіна Н.О. подала відповідь на відзив, в якому зазначила, що «сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк, умови кредитування та нарахування відсотків у зв`язку з простроченням повернення кредитних коштів, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення кредитного договору, на таких умовах шляхом підписання кредитного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Заборгованість нараховано відповідно до умов кредитного договору та додатків до нього. Відповідачем при підписанні кредитного договору не було висловлено жодних заперечень або зауважень щодо умов кредитного договору, в тому числі і порядку нарахування відсотків, що свідчить про факт погодження відповідача зі всіма умовами кредитного договору, враховуючи і нарахування процентів. За весь період перебування права вимоги за кредитним договором у ТОВ «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"» позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до відповідача. Нарахування відповідачу відсотків здійснювалося первісним кредитором на законних підставах, оскільки відповідач не повідомив первісного кредитора відповідно до умов чинного законодавства про те, що він являється військовослужбовцем та що на нього поширюються норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Тому просять позовні вимоги задовольнити у повному обсязі».

Судовий розгляд відкладався з поважних причин.

У судове засідання 13.10.2026 учасники справи не з`явились, хоч про день, час та місце розгляду справи повідомлялись судом в установленому законом порядку.

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"» – Білотіл А.Г. попередньо подала до суду заяву, в якій просить розгляд справи провести за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву просив справу розглядати за його відсутності.

У частині третій статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання 13.10.2026 за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Оглянувши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом установлено, що 06.10.2021 між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2037684115, за умовами якого банк надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на таких умовах: загальний розмір кредиту – 22 878,88 грн; дата остаточного повернення кредиту – 06.10.2023; комісія за управління кредитом – щомісячно у розмірі 3% від суми кредиту; протягом дії кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися фіксована процентна ставка у розмірі 0,01% річних; датою (моментом) надання банком та отримання позичальником кредиту вважається дата підписання позичальником кредитного договору; за користування кредитом банк нараховує проценти, які розраховуються банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається тарифами банку та інформаційним листом; розмір процентної ставки становить 5% в місяць, а впродовж пільгового періоду – 0,01% річних, що підтверджується копією такого договору.

На підтвердження факту укладення кредитного договору до позову долучено копію графіку платежів та розрахунок загальної вартості кредиту, а також паспорт споживчого кредиту, які підписано ОСОБА_1 .

Відповідно до копії розрахунку заборгованості за кредитним договором №2037684115 від 06.10.2021, складеного АТ «ОТП Банк», заборгованість ОСОБА_1 станом на 13.10.2023 становить 28 384,67 грн, з яких: 14 279,99 грн – заборгованість за тілом кредиту, 2,94 грн – заборгованість за відсотками, 14 101,74 грн – заборгованість за комісією.

13.10.2023 між Акціонерним товариством «ОТП Банк» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"» (фактор) укладено договір факторингу №13/10/23, за умовами якого клієнт (первісний кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржником, в розмірі портфеля заборгованості.

Згідно з копією реєстру боржників №1 від 13.10.2023, ТОВ «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №2037684115 від 06.10.2021 в сумі 28 384,67 грн, з яких: 14 279,99 грн – заборгованість за тілом кредиту, 2,94 грн – заборгованість за відсотками, 14 101,74 грн – заборгованість за комісією.

З копії розрахунку заборгованості за кредитним договором №2037684115 від 06.10.2021, складеного ТОВ «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"», убачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 31.10.2025 становить 26 384,67 грн, з яких: 14 279,99 грн – заборгованість за кредитом, 12 104,68 грн – заборгованість за комісією; 01.06.2024 відповідач ОСОБА_1 здійснив платіж на суму 2 000,00 грн.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 №518 від 10.03.2025, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 30 квітня 2024 року.

Згідно з частинами першою та другою статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У частині першій статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частинами першою та другою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині другій статті 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 (справа № 2-383/2010) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Аналіз указаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.

Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 (справа № 906/1174/18) зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Вказані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 (справа № 910/12525/20) зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

13.10.2023 між АТ «ОТП Банк» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"» (фактор) укладено договір факторингу №13/10/23, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №2037684115 від 06.10.2021.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"» набуло право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов`язанні за договором №2037684115 від 06.10.2021.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У статті 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Долучені до позовної заяви докази підтверджують надання коштів ОСОБА_1 , отримання і використання таких коштів останнім, враховуючи, що фактично отримані та використані ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку ні АТ «ОТП Банк», ні його правонаступнику – ТОВ «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"» не повернуто, тобто відповідач не виконав договірні зобов`язання, суд вважає позовні вимоги у частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом обґрунтованими і такими, що треба задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 не заперечує факту укладення договору №2037684115 від 06.10.2021, а також факту отримання коштів та визнає позовні вимоги в частині стягнення з нього заборгованості за кредитом в розмірі 14 279,99 грн.

Більше того, відповідач ОСОБА_1 , сплативши на виконання умов кредитного договору №2037684115 від 06.10.2021 кошти в сумі 2 000,00 грн, тим самим вчинив конкретні дії, що свідчать про визнання ним договору №2037684115 від 06.10.2021.

Водночас відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву вказує, що він заперечує в частині стягнення з нього заборгованості за процентами, неустойкою тощо, оскільки являється військовослужбовцем та має право на пільги.

Треба зазначити, що ТОВ «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"», звертаючись до суду з даним позовом, просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №2037684115 від 06.10.2021 в сумі 26 384,67 грн, з яких: 14 279,99 грн – заборгованість за кредитом, 12 104,68 грн – заборгованість за комісією.

Тобто вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за процентами, неустойкою та/або іншими штрафними санкціями позивач у даній справі не заявляє.

Згідно з ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Цей припис Закону є самостійною нормою і дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

У постанові Верховного Суду від 15.07.2020 (справа №199/3051/14) зазначено, що позовні вимоги в частині стягнення процентів не можуть бути задоволенні судом, якщо буде встановлено (шляхом доведення обставин), що боржник (позичальник) має право на пільги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а без встановлення наявності у позичальника пільг є всі підстави для стягнення процентів.

З наданих відповідачем документів убачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 2024 року, а кредитний договір №2037684115 укладено 06.10.2021 та усі платежі нараховувалися до 13.10.2023.

Оскільки пільги, передбачені у частині п`ятнадцятій статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», не мають зворотної сили, відтак припис цієї статті не поширюються на проценти та штрафні санкції, нараховані до набуття відповідачем статусу військовослужбовця.

Водночас позивач при розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №2037684115 від 06.10.2021 вказує про наявність у ОСОБА_1 заборгованості за комісією за управління кредитом у розмірі 12 104,68 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 627 ЦК України, у договорах за участю фізичної особи – споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

У частині четвертій статті 42 Конституції України визначено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09.12.2019 (справа № 524/5152/15-ц) вказав, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Відповідно до п. 5 Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджених постановою Правління Національного банку України від 08.06.2017 №49, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, – щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з ч. 6 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом. Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

У пункті 1.1 кредитного договору №2037684115 від 06.10.2021 установлено комісію за управління кредитом у розмірі, що нараховується щомісячно за ставкою 3% від суми кредиту.

У Цивільному кодексі України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Нікчемний правочин є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду від 08.02.2023 у справі № 359/12165/14-ц).

Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (постанова Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 613/1436/17).

Споживчий кредит (кредит) – грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 11 частини першої статті першої Закону України «Про споживче кредитування»).

Тобто споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 (справа № 202/5330/19) зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»».

Треба зазначити, що кредитний договір №2037684115 від 06.10.2021, у тому числі пункт 1.1, не містить зазначення переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу, за які банком встановлена комісія, тому у даному випадку не доведено наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору.

Тому положення пункту 1.1 кредитного договору №2037684115 від 06.10.2021 щодо обов`язку відповідача сплачувати комісію за управління кредитом є нікчемними відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10.01.2024 (справа №727/5461/23) та від 09.10.2024 (справа № 582/202/22).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією у розмірі 12 104,68 грн треба залишити без задоволення.

Враховуючи викладене, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"» треба задовольнити частково, а саме: стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"» заборгованість за кредитним договором №2037684115 від 06.10.2021 у розмірі 14 279,99 грн.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява № 4909/04).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог позивача, у порядку, передбаченому статтею 141 ЦПК України, судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у сумі 1 440,95 грн (14 279,99 ? 2 662,40 / 26 384,67) треба стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 19, 81, 141, 211, 247, 258-260, 263-265 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"» (код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за кредитним договором №2037684115 від 06.10.2021 у розмірі 14 279 (чотирнадцять тисяч двісті сімдесят дев`ять) грн 99 коп.

Решту позовних вимог – залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"» (код ЄДРПОУ 35625014) понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 1 440 (одна тисяча чотириста сорок) грн 95 коп.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"», адреса місцезнаходження: м. Бровари, вул. Лісова, 2, Київської області.

Відповідач ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Дата складення повного судового рішення – 15.10.2026.

СУДДЯ