Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №128/2994/26 — Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/2994/26

РІШЕННЯ

Іменем України

15 жовтня 2026 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі

судді Карпінської Ю.Ф.,

за участі секретаря Дусанюк Н.О.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, який обґрунтовує тим, що «23.06.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно нього було винесено постанову за №R592986/3834 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою на нього накладено штраф у сумі 17 000,00 грн. Він працює в ОСОБА_2 та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 . 25.04.2025 позивачу військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 було проведено медичний огляд, за результатами якого його визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв?язку, оперативного забезпечення, охорони, про що ним отримано відповідну довідку. 17.06.2026 позивачем від роботодавця було отримано повістку №7775784. Того ж дня він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де відносно нього було складено протокол №241 від 25.05.2026 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Відповідно до протоколу, « ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та підпункту 2 п. 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних, а саме 05.01.2026 в строк, вказаний у повістці №6183709 від 23.12.2025, не прибув у визначений термін для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_2 та не повідомив про причини неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що є порушенням військового обліку. Розгляд справи про адміністративне правопорушення було призначено на 10:00 год 23 червня 2026 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 . При наданні пояснень він зазначив, що працівники пошти не повідомляли його про надходження на його ім?я повісток. Також повідомлено про те, що 17.06.2026 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою, яку дійсно отримав. Своєї провини не визнав. Попри те, що він через свої хвороби (тільки у 2026 році безперервно знаходився на лікуванні понад 2 місяці) тривалий час проживав за іншою адресою, а не за місцем реєстрації, про що надавав дані до ІНФОРМАЦІЯ_2 , практично кожного дня навідується до будинку за адресою, на яку відповідач надіслав повістку, але будь-яке повідомлення від працівників пошти щодо отримання повістки він не отримував, про що додатково і зазначив працівнику ТЦК під час надання пояснень. 23.06.2026 керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 справу було розглянуто, за результатом чого винесено постанову за №R592986/3834, якою на позивача накладено штраф у сумі 17 000 грн. Про грубе порушення норм чинного законодавства свідчить і той факт, що протокол містить зовсім іншу дату його складення, а саме: 25 травня 2026 року, а не 17 червня 2026 року. Всупереч вимог ст. 256 КУпАП та Інструкції, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено місце вчинення ним адміністративного правопорушення, що є неприпустимим. Крім того, докази, а саме: копії повісток, які додані до протоколу, були відсутні та не були надані йому для ознайомлення під час його складання. Після складення протоколу він, виявивши бажання бути присутнім при розгляді справи, біля 9 години ранку 23.06.2026 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , але працівниками ТЦК було заявлено про те, щоб він чекав на готову постанову, що свідчить про порушення його права на захист. В зв?язку із зазначеним вважає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами його винних дій, а тому оскаржувану постанову прийнято без будь-яких належних на те підстав. Крім того, оспорювана постанова винесена поза межами строків, встановлених ст. 38 КУпАП. Згідно з ч. 7 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. В контексті правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП, поведінка особи набуває протиправного характеру після нез`явлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк, визначений у повістці. Відповідно до складеного протоколу, позивач зобов`язаний був прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 05.01.2026. Саме неприбуття у зазначену дату становить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. У даному випадку строки притягнення до адміністративної відповідальності необхідно обчислювати саме з моменту вчинення правопорушення. Днем вчинення правопорушення є 05.01.2026, про вказану обставину відомо посадовим особам відповідача, обов?язком яких є забезпечення здійснення контролю за прибуттям осіб за повістками, який вони могли і повинні були реалізувати. Проте відповідач 17.06.2026 склав протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Передбачений ч. 7 ст. 38 КУпАП тримісячний строк накладення адміністративного стягнення розпочав свій відлік з 06.01.2026 та сплив 06.04.2026, у зв?язку з чим наявні підстави для висновку про винесення 23.06.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 спірної постанови поза межами строків, встановлених ст. 38 КУпАП. Тому просить визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №R592986/3834 від 23.06.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП; провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП».

Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою судді від 10.07.2026 відкрив провадження у справі та призначив судове засідання з повідомленням сторін.

03.08.2026 представник ІНФОРМАЦІЯ_1 – ОСОБА_3 подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що «згідно з відомостями, наявними у ІНФОРМАЦІЯ_4 , в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов?язаних та резервістів сформовано повістку №6183709, електронний підпис начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 в якій накладено 23.12.2025, на ім?я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . ІНФОРМАЦІЯ_6 не ініціював формування направлення повістки №6183709 позивачу. Інформацію про формування повістки №61837097 та направлення її через АТ «Укрпошта» було отримано ІНФОРМАЦІЯ_6 через АІТС «Оберіг». Повістку №6183709 через АТ «Укрпошта» було надіслано рекомендованим поштовим відправленням №067065519019 на адресу задекларованого на той час позивачем місця проживання: АДРЕСА_1 . Поштове відправлення №067065519019 містило в собі повістку №6183709, адресовану ОСОБА_1 із вимогою особистої явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 05.01.2026 о 09:00 для уточнення даних. Рекомендоване поштове відправлення 067065519019, адресоване позивачу за зареєстрованим місцем проживання, було повернуто до ІНФОРМАЦІЯ_2 із відповідними відмітками у формі 20 про причини повернення/досилання: «повертається», «адресат відсутній за вказаною адресою». Відтак позивач був належним чином повідомлений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 05.01.2026 на 09:00 год. Позивач не прибув у встановлений у повістці №6183709 строк до ІНФОРМАЦІЯ_2 та не повідомив про причини неприбуття за повісткою. Відмітку про порушення військового обліку було занесено до ЄДР 14.02.2026, що надавало повну можливість повідомити ОСОБА_1 про об`єктивні обставини порушення ним військового обов`язку. ОСОБА_1 обліковується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, як порушник військового обліку у період з 14.02.2026 і знятий 18.06.2026 у зв?язку із прибуттям 17.06.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_2 . 14.02.2026 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 було виявлено порушення військового обліку військовозобов`язаним ОСОБА_1 – неприбуття за повісткою, оскільки позивач не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 у встановлений у ній строк. 17.06.2026 начальником групи розгляду та супроводження адміністративних правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі лейтенанта юстиції ОСОБА_4 було складено протокол за №241 відносно громадянина ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. В протоколі №241 зазначено, що об?єктивною стороно правопорушення є порушення мобілізаційного законодавства, а саме, що даний військовозобов`язаний всупереч вимог абз. 3 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов?язок і військову службу», абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та підпункту 2 п. 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022, 05.01.2026 в строк, вказаний у повістці №6183709 від 23.12.2025, не прибув у визначений термін для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_2 та не повідомив про причини неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Протокол №241 містить підписи позивача про роз?яснення йому положень ст. 63 Конституції України, прав та обов?язків, передбачених ст. 268 КУпАП. Він містить також підпис позивача про отримання ним другого примірника протоколу. У протоколі №241 містяться технічні помилки, а саме: виправлення дати складання та нумерації протоколу. Дата складання адміністративного протоколу виправлена з «25 травня» на «17 червня», проте дата «17 червня» є фактичною датою, яка підтверджується самим протоколом №241, а саме: під графами «особа, яка склала протокол», навпроти прізвища та підпису « ОСОБА_1 » мають місце чіткі записи: «17 червня 2026 року». Крім того, порядковий номер протоколу 241, хоча виправлений, але є дійсний і чітко проглядається в самому документі. Вищевказані технічні помилки стались через значний обсяг навантаження на посадову особу, яка складає адміністративні протоколи, суть правопорушення та відповідальність правопорушника жодним чином на це не вплинули. В позовній заяві позивач зазначає, що 06.04.2026 сплив строк накладення адміністративного стягнення, оскільки відповідачу достеменно було відомо про вчинення позивачем правопорушення вже 06.01.2026. Адміністративне правопорушення, вчинене позивачем, є разовим, однак виявленим лише 17 червня 2026 року. Запис в ЄДР, який відображає порушення правил військового обліку 14.02.2026, само по собі не є автоматичним доказом факту виявлення адміністративного правопорушення у сенсі початку строків застосування ст. 38 КУпАП. Під «виявленням» слід розуміти встановлення факту правопорушення уповноваженим органом з оформленням відповідних процесуальних або службових документів (наприклад, протоколу про адміністративне правопорушення, постанов про притягнення до відповідальності чи іншого офіційного акту), які і порушують провадження. Протоколом про адміністративне правопорушення було зафіксовано та виявлено правопорушення позивача, а тому строки, передбачені ст. 38 КУпАП, відраховуються з 17.06.2026. Тому просить у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю».

Судовий розгляд відкладався з поважних причин.

У судове засідання 14.10.2026 учасники справи не з`явились, хоч про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом у встановленому законом порядку.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Лопарев Е.В. попередньо подав до суду клопотання, в якому просить розглянути справу за відсутності позивача та його представника.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 – Морозюк С.М. попередньо подав до суду заяву, в якій просить розглядати справу без участі представника відповідача.

У частині третій статті 194 КАС України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Будь-які інші заяви чи клопотання учасники справи до суду не подавали.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання 14.10.2026 за відсутності учасників справи та без фіксування засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Оглянувши матеріали справи № 128/2994/26, суд дійшов такого висновку.

Судом установлено, що 17.06.2026 начальник групи розгляду та супроводження адміністративних правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_2 лейтенант юстиції ОСОБА_4 склав відносно ОСОБА_1 протокол №241 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, в якому зазначив, що «громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 3 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та підпункту 2 п. 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року, а саме: 05.01.2026 в строк, вказаний у повістці №6183709 від 23.12.2025 не прибув у визначений термін для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_2 , та не повідомив про причини неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що є порушенням військового обліку», що підтверджується копією такого протоколу.

23.06.2026 начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 виніс постанову №R592986/3834 у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою наклав на ОСОБА_1 штраф у сумі 17 000,00 грн за те, що « ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з копією довідки №1104/11 від 03.07.2026, Басейнове управління водних ресурсів річки Південний Буг повідомляє, що розпоряджень та повісток від ІНФОРМАЦІЯ_2 на ім`я ОСОБА_1 , який перебуває на військовому обліку в даному ІНФОРМАЦІЯ_2 за період 01.01.2025 по 31.12.2025 в управління не надходило; в ОСОБА_2 надійшло розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_2 від 08.06.2026 №5322 та повістка №7775784 на ім`я ОСОБА_1 ; 17.06.2026 ОСОБА_1 з наказом про оповіщення щодо виклику до ІНФОРМАЦІЯ_2 ознайомився, повістку отримав.

У повістці №6183709 від 23.12.2025 зазначено, що « ОСОБА_1 належить з`явитися за адресою: АДРЕСА_2 о 09 год 00 хв 05.01.2026 для уточнення даних», що підтверджується копією повістки.

У статті 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

У статті 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У частині другій статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

У статті 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Установлено, що 23.06.2026 начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 виніс постанову №R592986/3834 у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою наклав на ОСОБА_1 штраф у сумі 17 000,00 грн за те, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

У повістці №6183709 від 23.12.2025 зазначено, що ОСОБА_1 належить з`явитися за адресою: АДРЕСА_2 о 09 год 00 хв 05 січня 2026 року для уточнення даних, що підтверджується копією повістки.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно з ч. 9 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Визначення на законодавчому рівні у статті 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов`язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб`єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу.

Відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Приписи статті 247 КУпАП є імперативними та чітко вказують, що суд повинен лише закрити провадження і не вирішувати при цьому жодних інших питань. Після виключення провадження унеможливлюється здійснення будь-яких заходів, спрямованих на притягнення особи до адміністративної відповідальності.

При вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення.

Поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття провадження у справі свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Днем виявлення правопорушення треба вважати день, коли уповноваженій посадовій особі органу, законно наділеного правом складати документи про адміністративне правопорушення чи розглядати справу, стали відомі фактичні дані, що свідчать про вчинення особою дій чи бездіяльності, які утворюють склад адміністративного правопорушення.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що «Відмітку про порушення військового обліку було занесено до ЄДР 14.02.2026, що у свою чергу надавало певну можливість повідомити ОСОБА_1 про об`єктивні обставини порушення ним військового обліку. ОСОБА_1 обліковується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, як порушник військового обліку у період з 14.02.2026 і знятий 18.06.2026 у зв?язку із прибуттям 17.06.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_2 . 14.02.2026 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 було виявлено порушення військового обліку військовозобов`язаним ОСОБА_1 – неприбуття за повісткою, оскільки позивач не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 у встановлений у ній строк».

Військовий облік полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо фіксації, накопичення та аналізу людських мобілізаційних ресурсів, забезпечення дотримання правил військового обліку, а також подання відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Правові та організаційні засади функціонування зазначеного Реєстру визначені Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів є інформаційно-комунікаційною системою, призначеною для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створеною для забезпечення військового обліку громадян України.

За приписами Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Тобто відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію бази даних, які до Реєстру вносяться.

Оскільки запис в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку внесено 14.02.2026, тому в даному випадку днем виявлення ІНФОРМАЦІЯ_7 вчиненого ОСОБА_1 правопорушення є 14 лютого 2026 року, про що і сторона відповідача стверджує у поданому до суду відзиві на позовну заяву.

Днем вчинення правопорушення є день, коли позивач без поважних причин не з`явився за повісткою, тобто 05 січня 2026 року.

Відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП, тримісячний строк накладення адміністративного стягнення з дня виявлення правопорушення (14.02.2026) закінчився 14 травня 2026 року.

Оскаржувана постанова №R592986/3834 винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 23 червня 2026 року, тобто поза межами тримісячного строку, встановленого законом.

Наклавши на ОСОБА_1 адміністративне стягнення 23 червня 2026 року (після закінчення 14 травня 2026 року встановленого у частині дев`ятій статті 38 КУпАП строку), відповідач діяв протиправно, всупереч вимогам частини другої статті 19 Конституції України та статей 7, 38, 247, 279-9 КУпАП.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, оскільки оскаржувану постанову №R592986/3834 у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення винесено 23 червня 2026 року, тобто після закінчення визначеного у статті 38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення, тому вона підлягає скасуванню, а провадження у справі – закриттю, так як в судовому засіданні повно і всебічно з`ясовано обставини справи, доказів правомірності винесеного рішення стороною відповідача не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 треба задовольнити.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява № 4909/04).

Керуючись статтями 2, 5, 6, 9, 14, 72-78, 241-246, 250, 255, 286, 293-295 КАС України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову №R592986/3834 від 23.06.2026 у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 . Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, – закрити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

СУДДЯ