Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №643/3517/18 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 643/3517/18

провадження № 51-4109 км 22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції:

захисника ОСОБА_6 ,

особи, стосовно якої кримінальне

провадження закрито, ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_7 - особи, стосовно якої кримінальне провадження закрито, та захисника ОСОБА_6 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 08 грудня 2025 року стосовно

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Октябрський районний суд м. Полтави ухвалою від 05 вересня 2024 року, залишеною без змінухвалою Полтавського апеляційного суду від 08 грудня 2025 року, закрив кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК, на підставі п. 1-2 ч. 2 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався в тому, що 12 березня 2018 року приблизно об 11:30, перебуваючи в приміщенні дитячого садка № 336 за адресою: просп. Ювілейний, 65-Б, м. Харків, повторно, умисно таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_8 на загальну суму 1150 грн.

Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційних скаргах та доповненнях до них захисник та ОСОБА_7 , не погоджуючись із судовими рішеннями через неповноту судового розгляду, істотне порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Свої вимоги захисник та ОСОБА_7 мотивують тим, що:

- суди для обґрунтування своїх висновків про винуватість обвинуваченого врахували недопустимі докази - протоколи огляду місця події, пред`явлення потерпілій особи для впізнання, висновок товарознавчої експертизи;

- безпідставно відмовили стороні захисту в допиті свідків;

- обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК, не містить належного формулювання обвинувачення;

- суд апеляційної інстанції не надав вичерпних відповідей на доводи апеляційних скарг сторони захисту, не провів всебічного аналізу обставин кримінального провадження, провів апеляційний розгляд за відсутності обвинуваченого, хоча той наполягав на своїй участі в режимі відеоконференції.

Позиції учасників судового провадження

ОСОБА_7 і захисник підтримали касаційні скарги, просили їх задовольнити.

Прокурор частково підтримав касаційні скарги сторони захисту, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді.

Мотиви Суду

Приписами ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Доводи про проведення судового розгляду в суді апеляційної інстанції за відсутності ОСОБА_7 , внаслідок чого порушені його права на захист

У касаційних скаргах сторона захисту посилається на істотне порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону, а саме - здійснення судового розгляду справи без участі обвинуваченого ОСОБА_7 .

Відповідно до ч. 1 ст. 20 КПК підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 405 КПК апеляційний розгляд здійснюється за правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених главою 31 КПК.

У ч. 4 ст. 401 КПК визначено, що обвинувачений підлягає обов`язковому виклику в судове засідання для участі в апеляційному розгляді, якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища або якщо суд визнає обов`язковою його участь, а обвинувачений, який утримується під вартою, - також у разі, якщо про це надійшло його клопотання.

Частиною 4 ст. 405 КПК передбачено, що неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

Наведена норма процесуального закону зобов`язує суд апеляційної інстанції ретельно перевірити, чи були учасники провадження належним чином повідомлені про дату та час апеляційного розгляду, а також з`ясувати причини їхньої неявки.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 , який утримувався під вартою, не погодившись з ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 05 вересня 2024 року, подав апеляційну скаргу, в якій просив провести судовий розгляд в суді апеляційної інстанції за його участю.

Ухвалами Полтавського апеляційного суду від 27 вересня та 07 жовтня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 і призначено апеляційний розгляд на 23 грудня 2024 року та постановлено розгляд проводити дистанційно за участю ОСОБА_7 у режимі відеоконференції.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 .

Розгляд апеляційних скарг ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 неодноразово призначався до судового розгляду, зокрема 23 грудня 2024 року, 03 березня, 13 травня 2025 року.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 13 травня 2025 року працівникам Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області доручено встановити місцезнаходження та засоби зв`язку обвинуваченого ОСОБА_7 , який перебував у ДУ «Олексіївська виправна колонія (№25)», однак 11 квітня 2025 року був звільнений за відбуттям покарання.

Апеляційний розгляд було відкладено на 25 червня та 29 вересня 2025 року, але він не відбувся у зв`язку з відсутністю відомостей про належне повідомлення ОСОБА_7 . У подальшому судовий розгляд було відкладено на 08 грудня 2025 року.

Прослуховуванням технічного запису судового засідання від 08 грудня 2025 року встановлено, що під час судового розгляду апеляційних скарг ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 на початку судового розгляду головуючий повідомив про те, що ОСОБА_7 , який вже не перебуває під вартою, належним чином повідомлений про день та час судового засідання через довірителя, що не заборонено процесуальним законом, та вважав за можливе здійснити апеляційний розгляд без участі ОСОБА_7 .

Суд не погоджується з такими висновками апеляційного суду.

Дійсно, в матеріалах кримінального провадження міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення адресату ОСОБА_7 , поштова адреса: вул. Полтавський шлях, 99, м. Харків, яке 18 листопада 2025 року отримала за довіреністю «Зеленова». Однак, як свідчать матеріали кримінального провадження, ОСОБА_7 неодноразово у своїх зверненнях до суду зазначав вказану в рекомендованому повідомленні адресу як адресу ДУ «Харківський слідчий ізолятор». Тобто на момент апеляційного розгляду ОСОБА_7 перебував у ДУ «Харківський слідчий ізолятор».

Також необхідно зазначити, що обвинувачений ОСОБА_7 не заперечує, що він був належно повідомлений про апеляційний розгляд 08 грудня 2025 року, проте не міг бути присутнім, оскільки суд апеляційної інстанції не забезпечив його участі в розгляді апеляційних скарг у режимі відеоконференції між судом та ДУ «Харківський слідчий ізолятор».

За таких обставин суд апеляційної інстанції порушив вимоги ч. 4 ст. 401 КПК, оскільки не забезпечив участь обвинуваченого ОСОБА_7 в судовому засіданні 08 грудня 2025 року як особи, яка утримується під вартою і від якої надійшло клопотання. Тим самим не забезпечив його право на захист як сторони кримінального провадження, передбачене ст. 20 КПК.

Забезпечення права на захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого і виправданого у кримінальному провадженні - одна з найважливіших гарантій захисту прав і свобод людини та громадянина, закріплених ст. 59, ст. 63, ст. 129 Конституції України та міжнародними актами, які є частиною національного законодавства щодо прав людини і основоположних свобод (ст. 11 Загальної декларації прав людини; ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права; ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

З урахуванням вищезазначеного Суд уважає, що апеляційний розгляд у цьому кримінальному провадженні проведений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, оскільки обвинуваченого ОСОБА_7 було позбавлено права брати участь в апеляційному розгляді та висловити свою позицію щодо поданих ним і його захисником апеляційних скарг, надати власні пояснення, що обмежило його право на захист.

Враховуючи наведене, колегія суддів уважає передчасним вирішення інших питань, поставлених ОСОБА_7 та його захисником у касаційних скаргах.

За таких обставин касаційні скарги ОСОБА_7 та його захисника підлягають частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене, ретельно перевірити доводи апеляційних скарг та ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд

постановив:

касаційні скарги ОСОБА_7 - особи, стосовно якої кримінальне провадження закрито, та захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 08 грудня 2025 року стосовно ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3