Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №401/3533/21 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 401/3533/21

провадження № 51-410км26

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

а також в режимі відеоконференції:

захисника ОСОБА_6 ,

виправданого ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 04 листопада 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021120270000042, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого у АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.366, ч. 2 ст.191 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 березня 2025 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 КК України, та виправдано.

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався службовому підробленні, а саме внесенні службовою особою до офіційного документу завідомо неправдивих відомостей, та заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

За обставин, детально наведених у судових рішеннях, слідство вважало, що ОСОБА_7 , будучи службовою особою - директором ПП «Дорсервіс КПК», під час виконання договору підряду № 194 від 15 вересня 2020 року на виконання будівельних робіт з «Реконструкції вулиці Молодіжної від вул. Труда до буд. №51 в смт. Власівка м. Світловодськ Кіровоградської області», укладеного із Власівською селищною радою Світловодського району Кіровоградської області, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що проведені роботи виконані не в повному обсязі, перебуваючи у Світловодському районі Кіровоградської області 19 листопада 2020 року та 21 грудня 2020 року склав, підписав і завізував печаткою ПП «Дорсервіс КПК» офіційні документи (довідку про вартість виконаних робіт та витрати за листопад 2020 року форми КБ-3, акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 року форми КБ2В, довідку про вартість виконаних робіт та витрати за грудень 2020 року форми КБ-3 та акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року форми КБ2В) до яких вніс завідомо неправдиві відомості щодо обсягів, видів та вартості фактично виконаних робіт, що призвело до завищення вартості робіт на 106 245 гривень 84 копійки.

У подальшому, на підставі внесених до цих офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, на рахунок ПП «Дорсервіс КПК» ЄДРПОУ 37948128 безпідставно було перераховано кошти з місцевого бюджету в сумі 106 245 гривень 84 копійки, якими ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисливих мотивів та метою особистого збагачення, незаконно заволодів.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 04 листопада 2025 року вирок місцевогосуду змінено, доповнено резолютивну частину і вказано наступне: «виправдати його на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, а саме - в діянні обвинуваченого ОСОБА_7 не доведено наявності складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 КК України».

В іншій частині вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 березня 2025 року стосовно ОСОБА_7 - залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржуване судове рішення і призначити новий судовий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Аргументуючи свої вимоги, зазначає, що суд апеляційної інстанції в порушення приписів статей 370 і 419 КПК України належним чином не мотивував свого рішення, залишивши поза увагою доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, та ухвалив незаконне рішення.

Прокурор вважає, що наявні в матеріалах кримінального провадження докази підтверджують винуватість ОСОБА_7 у інкримінованих кримінальних правопорушеннях.

Так, на його переконання висновок судової будівельно-технічної експертизи №1537/1538/2456/2457/21-27 від 18 червня 2021 року підтверджує суму завищення вартості робіт, а висновки судів про відсутність у експерта компетенції з цього питання - є помилковими.

Крім цього стверджує, що суди безпідставно взяли до уваги висновок комплексної експертизи №1252/1253/1254 від 24 вересня 2021 року та акт відповідності робіт від 21 серпня 2021 року, які, на його думку, є необґрунтованими.

Поміж вказаного, сторона обвинувачення наголошує на тому, що апеляційний суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про дослідження доказів та ухвалив рішення про відсутність у діяннях обвинуваченого складу злочину без власного безпосереднього дослідження, аналізу та зіставлення всіх доказів.

На зазначену касаційну скаргу сторона захисту подала письмові заперечення, у яких указує на безпідставність доводів прокурора в зв`язку із чим просить залишити без змін оскаржуване судове рішення.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 просила задовольнити касаційну скаргу на викладених у ній підставах.

Захисник ОСОБА_6 і виправданий ОСОБА_7 вважали подану касаційну скаргу необґрунтованою, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до статей 412, 438 КПК України однією з підстав для скасування судових рішень є істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, тобто такі порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

За змістом положень глави 31 указаного Кодексу під час перегляду оскарженого вироку апеляційний суд має з`ясувати, чи в установленому законом порядку здобуто докази, чи відповідно до критеріїв ст. 94 цього Кодексу оцінив їх місцевий суд і чи правильно був застосований закон України про кримінальну відповідальність.

Ухвала апеляційного суду повинна відповідати вимогам законності, обґрунтованості й умотивованості, закріпленим у ст. 370 КПК України.

Згідно зі ст. 419 цього Кодексу в своїй ухвалі суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними в справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на конкретні фактичні дані й норми права; при залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі належить зазначити правові підстави, з яких подану скаргу визнано необґрунтованою.

Під час перегляду виправдувального вироку стосовно ОСОБА_7 апеляційний суд не додержався окреслених приписів.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погодившись із виправдувальним вироком щодо ОСОБА_7 , сторона обвинувачення оскаржила його в апеляційному порядку. У поданій скарзі, наводячи конкретні аргументи щодо незаконності судового рішення, прокурор акцентував увагу на істотному порушенні місцевим судом вимог КПК України, неналежній оцінці доказів і як наслідок - неправильному застосуванні закону України про кримінальну відповідальність.

Твердив, що місцевий суд:

- безпідставно та без зазначення конкретних порушень відхилив висновок експерта ОСОБА_8 , який має належну кваліфікацію та стаж роботи, а тому міг самостійно визначити розмір економічних збитків;

- не усунув суперечності між дослідженими експертизами та необґрунтовано відхилив клопотання про проведення повторної комплексної експертизи;

- проігнорував неповноту комплексної експертизи № 1252/1253/1254, яка не містить відомостей про фактичні обсяги та вартість робіт саме за інкримінований період (листопад-грудень 2020 року);

- залишив без уваги показання свідків, які склали акт обстеження від 21 серпня 2021 року і водночас не змогли в суді пояснити, як саме вони проводили заміри.

Сторона обвинувачення наполягала на тому, що досліджені в ході судового слідства фактичні дані підтверджують факт складання, підписання та засвідчення ОСОБА_7 офіційних документів (актів та довідок) до фактичного завершення виконання передбачених договором робіт. Завдяки цим документам, куди було внесено неправдиві відомості і, як наслідок завищено фактичний обсяг виконаних робіт за договором, ОСОБА_7 незаконно заволодів грошовими коштами у сумі 106 245 гривень 84 копійки.

За наслідками апеляційного розгляду, суд відмовив у задоволенні поданої скарги та погодився із висновками місцевого суду.

Своє рішення колегія суддів мотивувала тим, що стороною обвинувачення не надані належні, взаємно узгоджені докази, які у повному обсязі підтверджують винуватість ОСОБА_7 у інкримінованих злочинах.

Навпроти, апеляційний суд погодився із тим, що дії ОСОБА_7 під час виконання договору не були спрямовані на внесення неправдивих відомостей чи заволодіння чужим майном. Договір виконано у повному обсязі, а представники замовника підтвердили відсутність будь-яких претензій щодо якості чи обсягу робіт.

Однак, в ході касаційного перегляду встановлено, що доводи апеляційної скарги прокурора, апеляційний суд перевірив формально та належним чином не спростував позицію сторони обвинувачення.

Зокрема, без належної відповіді залишилися аргументи про те, що визначення вартості фактично невиконаних робіт повністю входить до компетенції експерта відповідно до профільної Інструкції, який має вищу освіту магістра, кваліфікаційні спеціальності, відповідний стаж роботи та попереджений про кримінальну відповідальність, що робить його висновок належним і допустимим доказом.

Також апеляційний суд не звернув уваги і не обґрунтував наявні суперечності у висновках №1537/1538/2456/2457/21-27 від 18 червня 2021 року та №1252/1253/1254 від 24 вересня 2021 року. У поданій скарзі сторона обвинувачення обґрунтовано стверджувала, що указані експертизи містять докорінно різні дані щодо обсягів та вартості улаштування бортових каменів (одна констатує значне невиконання та завищення, а інша - відповідність звітності) при тому, що обидві досліджували аналогічні акти виконаних робіт за листопад та грудень 2020 року.

Поміж указаного, прокурор ставив під сумнів висновки акта виконаних робіт від 21 серпня 2021 року оскільки члени комісії у судовому засіданні не змогли пояснити, яким чином вони здійснювали обміри бортового каменю та на підставі чого підписали вказаний документ і ця обставина ставить під сумнів достовірність тих фактичних даних, які у подальшому використали експерти при проведенні комплексної експертизи з ініціативи сторони захисту.

Про всі ці обставини йшлося в апеляційній скарзі прокурора, однак апеляційний суд залишив їх поза увагою, всупереч вимог ст.419 КПК України доводи сторони обвинувачення розглянув поверхнево та не навів відповідних правових підстав, з яких апеляційну скаргу визнав необґрунтованою.

Щодо доводів про необґрунтовану відмову апеляційного суду повторно дослідити фактичні дані, то слід вказати наступне.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК України), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України.

За матеріалами кримінального провадження, не погодившись із виправдувальним вироком, прокурор оскаржив його в апеляційному порядку та у поданій скарзі, наводячи конкретні доводи просив скасувати оспорюване рішення і постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним за ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 КК України. Також прокурор просив повторно дослідити докази і навів з приводу цього обґрунтовані мотиви.

Незважаючи на пред`явлені апелянтом вимоги та наведені аргументи щодо неправильної оцінки судом першої інстанції фактичних даних колегія суддів безпідставно відмовила у проведені судового слідства, що свідчить про здійснення процедури апеляційного перегляду формально та без додержання приписів ст. 2, ч. 6 ст. 22, ч. 3 ст. 404 КПК України.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає слушними касаційні доводи прокурора про те, що ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною, обґрунтованою й вмотивованою, в зв`язку з чим, вона на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду необхідно врахувати зазначене, ретельно з використанням усіх процесуальних можливостей відповідно до ст. 404 КПК перевірити доводи апеляційної скарги, аргументи сторони захисту й ухвалити законне і справедливе судове рішення, яке відповідатиме вимогам ст. 370 КПК України.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 04 листопада 2025 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_9 ОСОБА_2 ОСОБА_3