Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №673/1544/21 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 673/1544/21

провадження № 51-1739 км 26

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

у режимі відеоконференції:

захисника ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого на вирок Деражнянського районного суду Хмельницької області від 02 вересня 2025 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 05 лютого 2026 року стосовно

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

громадянина України, уродженця та мешканця

АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Деражнянський районний суд Хмельницької області вироком від 02 вересня 2025 року засудив ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, відповідно до ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань за цим вироком та за вироком Летичівського районного суду Хмельницької області від 07 липня 2022 року визначив обвинуваченому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 1 місяць.

Хмельницький апеляційний суд 05 лютого 2026 року вирок суду першої інстанції змінив, постановив:

- уважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років;

- вирок Летичівського районного суду Хмельницької області від 07 липня 2022 року виконувати самостійно, виключивши з резолютивної частини вироку в даному кримінальному провадженні посилання на призначення ОСОБА_7 остаточного покарання на підставі ч.4 ст. 70 КК;

- витрати на проведення експертиз на загальну суму 1 887,8 грн віднести на рахунок держави.

За обставин, детально викладених у судових рішеннях, ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 24 червня 2022 року приблизно о 23 годині, перебуваючи в лісосмузі у с. Розсохи Хмельницького району Хмельницької області, під час словесного конфлікту з ОСОБА_8 умисно наніс останньому щонайменше 3 удари кулаками в обличчя, від яких останній втратив рівновагу та впав на землю. Після цього ОСОБА_7 наніс ОСОБА_8 ще щонайменше чотири удари взутою ногою в грудну клітку та живіт потерпілого.

Своїми діями ОСОБА_7 спричинив ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала його смерть.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 , не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Свої вимоги засуджений обґрунтовує тим, що:

- його затримання відбулося з порушенням ч. 1 ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки очевидців події не було, безпосередньо після виявлення трупа ОСОБА_8 ніхто на нього не вказував, жодні очевидні ознаки на тілі, одязі чи місці події також не вказували на вчинення злочину саме ним;

- стороною обвинувачення проігноровано його показання, інші версії причин смерті потерпілого не перевірялись;

- слідчий суддя задовольнив клопотання слідчого про надання дозволу на обшук дерев`яної споруди та прилеглої території, розташованої на березі ставка, яка перебувала в його користуванні, в порушення вимог ч. 2 ст. 237, ст. 234 КПК, без установлення власника;

- не перевірено добровільність згоди власника на огляд житлового приміщення та прилеглої території ставка;

- ухвали про накладення арештів на тимчасово вилучене майно, виявлене під час обшуків, винесено без проведення повної фіксації судового засідання, без участі слідчого та прокурора, що є істотним порушенням ч. 4 ст. 107 КПК та свідчить про недопустимість доказів, отриманих під час виконання цих ухвал;

- орган досудового розслідування порушив його право на захист при призначенні та проведенні експертиз;

- всупереч вимогам п. 5 ч. 2 ст. 42 КПК він не був допитаний після повідомлення про підозру та йому було відмовлено в задоволенні клопотання про допит щодо зміненої підозри;

- слідчим при призначенні комісійної судово-медичної експертизи за клопотанням сторони захисту змінив запропоновані запитання, а експерти у висновку № 77 не врахували його показання від 18 серпня 2022 року та під час проведення слідчого експерименту 08 вересня 2022 року й не надали відповіді на порушені стороною захисту питання;

- матеріали кримінального провадження не містять доказів його винуватості в інкримінованому злочині, відсутні частково аудіо- та відеозаписи судових засідань від 23 березня, 06 грудня 2023 року та 16 січня 2024 року;

- у судових засіданнях 06 вересня та 06 листопада 2023 року через відсутність оригіналів флеш-накопичувачів, низьку якість записів і нестабільне з`єднання з медіасервісом фактично залишились недослідженими протокол слідчого експерименту від 08 вересня 2022 року та протоколи НСРД;

- його дії кваліфіковано неправильно, оскільки відсутня кваліфікуюча ознака - умисне спричинення тілесних ушкоджень, що призвело до смерті потерпілого;

- суд першої інстанції:

- не відреагував на допущені органом досудового розслідування порушення та безпідставно послався на надані стороною обвинувачення висновки експертів №№ 45, 77 як докази підтвердження його винуватості в інкримінованому злочині, відкинувши натомість висновок експертів № 022, яким спростовувались попередні висновки щодо нанесення ним ударів, унаслідок яких настала смерть ОСОБА_8 ;

- прийнявши до розгляду обвинувальний акт, не звернув уваги на невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам п. 2 ч. 2 ст. 109 КПК;

- переклав на сторону захисту тягар доведення його невинуватості, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 373 КПК;

- не врахував його показань, які підтверджувались показаннями свідка ОСОБА_9 , наданими в судовому засіданні, висновком комісійної судово-медичної експертизи № 022 від 21 березня 2025 року, поясненнями експертів ДСУ «Чернівецьке обласне бюро СМЕ», характеристикою на ОСОБА_8 від 02 березня 2023 року;

- ухвалив вирок на припущеннях, не навів у ньому мотивів неприйняття доказів сторони захисту, при цьому зробив незаконні висновки, вказавши у рішенні, що його вина повністю підтверджується показаннями свідків та дослідженими в ході судових засідань письмовими документами й відеозаписами;

- суд апеляційної інстанції:

- дійшов помилкового висновку щодо доведеності його винуватості в інкримінованому злочині за наведених у вироку обставин, виклав у своєму рішенні його позицію, яка не відповідає дійсності, залишив поза увагою його доводи, послався на недосліджені ним безпосередньо докази, не забезпечив його права на справедливий судовий розгляд та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Позиції учасників судового провадження

Захисник і засуджений підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.

Прокурор заперечив проти касаційної скарги засудженого та просив залишити без зміни оскаржувані судові рішення.

Мотиви Суду

Положеннями ст. 433 КПК установлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги; при цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ст. 412 цього Кодексу).

У поданій касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 покликається, зокрема, на недоведеність його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону під час досудового розслідування і судового провадження.

Згідно з положеннями ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:

1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;

4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;

5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;

6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення;

7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру та спеціальної конфіскації.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до ст. 94 КПК слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх рішеннях, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний із елементів, які є важливими для правової кваліфікації: як ті, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону.

Обов`язок всебічного й неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для визнання винуватості доведеною поза розумним сумнівом версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що стосуються події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їхній підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

З одного боку, стандарт доведення поза розумним сумнівом передбачає, що сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має ґрунтуватися на певних установлених судом обставинах або недоведеності важливих для справи обставин, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення і який неможливо спростувати наданими сторонами доказами.

З іншого боку, для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням (постанови ККС ВС від 21 січня 2020 року у справі № 754/17019/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 760/23459/17, від 12 травня 2026 року у справі 175/272/23).

Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів; обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання; мотиви призначення покарання; підстави для задоволення цивільного позову; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Системний аналіз положень ч. 3 ст. 374 КПК, п. 13 ч. 1 ст. 3, ст. 17, ст. 91 цього Кодексу дає підстави для висновку про те, що під обвинуваченням, визнаним судом доведеним, слід розуміти висновок суду, який зроблений у стверджувальній формі, про доведення факту вчинення певною особою діяння, яке підпадає під ознаки конкретного кримінального проступку чи злочину, передбаченого Особливою частиною КК, з описом цього діяння із викладенням обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, що характеризують це діяння.

Суд першої інстанції наведених положень кримінального процесуального закону та стандарту доведення винуватості обвинуваченої особи поза розумним сумнівом не дотримався.

Зі змісту вироку вбачається, що ОСОБА_7 24 червня 2022 року спричинив ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала смерть останнього.

Проте, обґрунтовуючи свій висновок про винуватість ОСОБА_7 , суд першої інстанції:

- послався на частину доказів, наданих стороною обвинувачення, але не проаналізував та не оцінив кожен із них з точки зору належності, допустимості й достатності;

- зазначив про підтвердження винуватості обвинуваченого показаннями свідків та відеозаписами, водночас не виклав у вироку зміст цих доказів та їхній аналіз;

- не навів обґрунтування свого висновку про доведення винуватості ОСОБА_7 поза розумним сумнівом у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого саме ч. 2 ст. 121 КК.

З огляду на викладене колегія суддів касаційного суду вважає, що суд першої інстанції ухвалив вирок стосовно ОСОБА_7 , який не можна вважати обґрунтованим та вмотивованим, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, що, в свою чергу, могло вплинути на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, тому він підлягає скасуванню на підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, а кримінальне провадження - призначенню до нового розгляду у суді першої інстанції.

Оскільки під час касаційного перегляду було встановлено, що суд першої інстанції допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, Суд не вбачає підстав для надання оцінки іншим доводам касаційної скарги засудженого ОСОБА_7 , однак вони підлягають перевірці під час нового судового розгляду як такі, що мають суттєве значення у кримінальному провадженні.

У зв`язку зі скасуванням вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 підлягає скасуванню й ухвала суду апеляційної інстанції, в якій до того ж допущені протиріччя у викладенні позиції обвинуваченого щодо вироку суду першої інстанції, озвученій під час апеляційного провадження.

Під час нового розгляду суд першої інстанції повинен урахувати вищенаведене та ухвалити законне й обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 433 КПК та беручи до уваги неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення, не вирішуючи наперед питання про винуватість/невинуватість ОСОБА_7 , проте з метою запобігання ризику переховування від суду, колегія суддів уважає за необхідне обрати йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Керуючись статтями 433, 441, 442 КПК, Суд

постановив:

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Деражнянського районного суду Хмельницької області від 02 вересня 2025 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 05 лютого 2026 року стосовно ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Обрати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3