Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №766/3450/23 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

П

ОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 766/3450/23

провадження № 51-3027км25

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 з доповненням до неї на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 07 листопада 2024 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 24 червня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023230000000294, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця і жителя АДРЕСА_1 , такого, що не має судимості,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. Херсонський міський суд Херсонської області вироком від 07 листопада 2024 року засудив ОСОБА_6 за ч. 7 ст. 111-1 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, займатися правоохоронною діяльністю та діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг, на строк 15 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

2. Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 постановлено обчислювати з моменту його фактичного затримання із зарахуванням у строк відбуття покарання строку попереднього ув`язнення з 26 травня 2023 року.

3. Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, займатися правоохоронною діяльністю та діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг, постановлено виконувати окремо й обчислювати з моменту відбуття основного покарання.

4. За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у колабораційній діяльності, а саме - добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.

5. Так, ОСОБА_6 , будучи громадянином України, усвідомлюючи здійснення Російською Федерацією (далі - РФ) відкритої агресії у зв`язку з повномасштабним військовим вторгненням на територію України, захоплення м. Херсона збройними формуваннями РФ, створення на початку травня 2022 року невстановленими особами з числа військовослужбовців та представників спецслужб держави-агресора незаконного правоохоронного органу у тимчасово окупованому м. Херсоні - «експертно-криминалистического центра главного управления Министерства внутренних дел Херсонской области», та пошук осіб з числа місцевого населення для співпраці в цьому незаконному органі, діючи умисно, підтримуючи воєнну агресію РФ, 11 липня 2022 року погодився на пропозицію такого працевлаштування і відповідно до «приказа № 21 л/с от 18.07.2022» так званого «начальника ГУ МВД Херсонской области генерала-майора полиции» ОСОБА_8 добровільно зайняв посаду так званого «старшего эксперта отделения бухгалтерских и финансово-аналитических экспертиз експертно-криминалистического центра главного управления Министерства внутренних дел Херсонской области». На займаній посаді ОСОБА_6 з моменту призначення і до деокупації м. Херсона Збройними Силами України виконував функції з проведення експертних досліджень у бухгалтерській та фінансово-аналітичній сферах, зокрема вивчав методики проведення вказаних експертиз згідно із законодавством РФ, направлявся в службове відрядження до ЕКЦ МВС РФ для проходження навчання, за результатами якого мав готувати відповідні висновки експертиз незаконного правоохоронного органу - «експертно-криминалистического центра главного управления Министерства внутренних дел Херсонской области».

6. Херсонський апеляційний суд ухвалою від 24 червня 2025 року залишив без змін вирок місцевого суду.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення і закрити кримінальне провадження у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення в суді його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК, і вичерпанням можливості їх отримати. За його твердженням, він як особа, що не є громадянином РФ, не міг обіймати посаду в правоохоронних органах окупаційної влади, яка передбачає наявність організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, що є основною умовою для кваліфікації дій за ч. 7 ст. 111-1 КК. Зібраними у справі доказами не доведено поза розумним сумнівом, що взагалі між ним і правоохоронним органом РФ виникли належним чином оформлені трудові відносини, сторона обвинувачення не надала письмових доказів, які свідчили би про призначення його на посаду в незаконно створеному правоохоронному органі, а також прийняття ним рішень згідно з посадовою інструкцією. Також вважає, що апеляційний суд не виконав вимог статей 94, 404, 419 КПК щодо безпосереднього повторного дослідження обставин, не повністю встановлених місцевим судом під час судового провадження, та здійснив апеляційний розгляд формально, без належної перевірки й надання обґрунтованих відповідей на доводи, наведені в апеляційній скарзі, щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи і неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність.

8. У доповненні до касаційної скарги засуджений ОСОБА_6 ,посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення кримінального процесуального закону та явну несправедливість призначеного покарання, просить скасувати судові рішення і закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, або скасувати ухвалу апеляційного суду з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, або ж застосувати положення ст. 69 КК, призначивши основне покарання нижче від найнижчої межі санкції ч. 7 ст. 111-1 КК та виключивши додаткове покарання у виді конфіскації всього майна, яке є його власністю. На обґрунтування своєї позиції заявник стверджує, що суд першої інстанції не дотримався завдань і загальних засад кримінального провадження, розглянув провадження без сформульованого прокурором обвинувачення, побудував свій вирок на припущеннях і тих обставинах, які викладено в обвинувальному акті, проте які не відповідають фактичним обставинам справи. Зауважує, що суд мав установити не загальний факт його контакту з так званим «експертно-криминалистическим центром главного управления Министерства внутренних дел Херсонской области», а конкретний юридичний факт: коли саме, на якій підставі, у якому статусі та яку саме посаду він добровільно зайняв у незаконному правоохоронному органі і чи отримував заробітну плату за роботу на займаній посаді. Стверджує, що маючи потребу в заробітку, дійсно намагався знайти роботу і перебував у процесі працевлаштування, проте так і не досяг бажаного, а отже не виникло факту добровільного зайняття інкримінованої посади. Вважає, що добровільність його дій і умисел не доведено поза розумним сумнівом. Також засуджений зазначає, що суд, не врахувавши зазначених в обвинувальному акті обставин, які пом`якшують покарання - щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину, висновку органу пробації, а також даних про його особу, стану здоров`я та сімейних обставин, зокрема, відсутність судимості, ненастання жодних негативних наслідків від його дій, перебування на утриманні хворої матері похилого віку, безпідставно призначив йому основне покарання у максимальних межах санкції, передбаченої ч. 7 ст. 111-1 КК, ще й із призначенням додаткового покарання, яке є альтернативним. Крім того, скаржник наголошує на хибному визнанні судом вчинення злочину з використанням умов воєнного стану обставиною, яка обтяжує його покарання, оскільки вказана обставина як ознака кримінального правопорушення, передбачена статею Особливої частини КК, що впливає на його кваліфікацію, і не може враховуватися як така, що його обтяжує.

Позиції учасників судового провадження

9. У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу з доповненням до неї, просили скасувати вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 07 листопада 2024 року й ухвалу Херсонського апеляційного суду від 24 червня 2025 року і закрити кримінальне провадження або пом`якшити призначене покарання.

10. Прокурор ОСОБА_5 заперечував стосовно задоволення касаційної скарги засудженого, просив судові рішення щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.

Мотиви Суду

11. Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

12. Частиною 2 ст. 433 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

13. Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції, згідно зі ст. 438 КПК, є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

14. З будь-яких інших приводів касаційний суд не вправі втручатися в рішення судів попередніх інстанцій та виходить із фактичних обставин, установлених ними. Тож аргументи засудженого щодо незгоди з оцінкою судом доказів з точки зору їх достовірності, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням власної версії події, що по суті зводяться до невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, з огляду на положення ст. 438 КПК, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

15. Висновок про подію кримінального правопорушення, доведеність винуватості ОСОБА_6 в колабораційній діяльності, яка полягала в добровільному зайнятті ним посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, за викладених у вироку обставин, місцевий суд зробив, дотримуючись принципів змагальності, рівності сторін та вимог ст. 23 КПК, на підставі доказів, досліджених у судовому засіданні.

16. Зокрема, суд взяв до уваги показання самого обвинуваченого про те, що він, маючи економічну освіту, розуміючи, що м. Херсон окупувала інша держава, пішов влаштовуватися на роботу в експертно-криміналістичний центр МВС Росії в м. Херсоні за оголошенням по телевізору, для чого подав усі документи та в межах підготовки до роботи за наказом керівника вивчав зразки експертиз, конституцію і закони РФ, а також за рахунок держави-окупанта їздив у відрядження на навчання в м. Москву; показання свідка ОСОБА_9 про те, що у липні 2022 року ОСОБА_6 добровільно прийшов у статусі кандидата на посаду в «експертно-криминалистический центр главного управления Министерства внутренних дел Херсонской области», де вона працювала інспектором з персоналу; свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які підтвердили, що ОСОБА_6 дійсно обіймав посаду експерта у незаконному правоохоронному органі РФ, створеному на тимчасово окупованій території; свідка ОСОБА_13 , яка бачила, як обвинувачений у кінці серпня 2022 року отримував заробітну плату в приміщенні експертно-криміналістичного центру МВС Росії в м. Херсоні; дані протоколів пред`явлення особи для впізнання, в яких зафіксовано, як зазначені вище свідки прямо вказали на ОСОБА_6 як на особу, що працювала в незаконному правоохоронному органі РФ в окупованому м. Херсоні; дані письмових доказів, у тому числі наказу від 18 липня 2022 року про призначення ОСОБА_6 на підставі його заяви на посаду тимчасового виконувача обов`язків експерта відділу товарознавчих, гемологічних, економічних, будівельних, земельних досліджень і оціночної діяльності ЕКЦ ГУ МВС РФ і зарахування його до числа співробітників експертно-криміналістичного центру МВС РФ Херсонської області станом на вказану дату (т. 3, а. с. 93-112), копії протоколу № 22 засідання «експертно-кваліфікаційної комісії» від 22 вересня 2022 року про те, що на підставі оцінки випробувань старший експерт відділу бухгалтерських і фінансово-аналітичних експертиз відділу економічних, будівельно-технічних і товарознавчих експертиз ЕКЦ ГУ МВС Херсонської області ОСОБА_6 допускається до самостійної участі в якості спеціаліста в процесуальних діях та оперативно-розшукових заходах (т. 3, а. с. 150), рапорту ОСОБА_6 від 18 жовтня 2022 року про те, що він з 30 вересня по 17 жовтня 2022 року на підставі наказу начальника ГУ МВС Херсонської області № 64 л/с від 15 вересня 2022 року перебував у службовому відрядженні в м. Москві, де з 03 по 14 жовтня 2022 року проходив навчання в Московському університеті МВС Росії ім. В. Я. Кикотя за професійною програмою підвищення кваліфікації у формі стажування за темою «бухгалтерська експертиза», про що отримав сертифікат (т. 3, а. с. 228), та інші докази, оцінивши їх точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

17. Як правильно зазначив суд першої інстанції, зібрані у справі докази свідчать про те, що ОСОБА_6 добровільно, будучи громадянином України, зайняв посаду в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 7 ст. 111-1 КК.

18. Твердження засудженого ОСОБА_6 в касаційній скарзі про те, що він не обіймав посади експерта в незаконно створеному окупаційною владою правоохоронному органі в м. Херсоні, адже не виконував жодних обов`язків згідно із цією посадою, не проводив експертиз, не складав документів за законодавством РФ, до того ж не був громадянином держави, на зайняття посади в правоохоронному органі якої він міг би претендувати, і сама процедура призначення не була завершеною, Суд уважає безпідставними.

19. Зайняття посади в розумінні ч. 7 ст. 111-1 КК - це добровільне прийняття пропозиції, призначення або обрання на посаду в незаконних правоохоронних/судових органах,створених на тимчасово окупованій території. Ключовим є добровільність (відсутність примусу) і лише самого факту добровільного зайняття громадянином України однієї з таких посад достатньо для кваліфікації відповідних дій за вказаною нормою кримінального закону, адже суспільна небезпечність їх є очевидною: особа допомагає агресору створити вертикаль незаконних органів влади. Саме така вертикаль є основою функціонування державного механізму загалом.

20. ОСОБА_6 , маючи вищу освіту, будучи за кваліфікацією спеціалістом зоо-інженером і магістром з фінансів, маючи досвід роботи в різних сферах діяльності, зокрема торгівлі (як менеджер, комірник, бухгалтер), дизайну (як художник-дизайнер, дизайнер комп`ютерної графіки), аудита (як бухгалтер-ревізор, асистент аудитора, аудитор), про що свідчать матеріали кримінального провадження (т. 3, а. с. 162-165), свідомо обрав працевлаштування саме в правоохоронній системі держави-окупанта. Він особисто знайшов запропоновані окупаційною владою вакантні посади в правоохоронному органі системи Міністерства внутрішніх справ РФ і вирішив використати знання, здобуті в українських вишах, а також навички роботи у тому числі в фінансовій галузі, на користь ворога. З цією метою обвинувачений подав документи про спеціальну вищу освіту в так званий експертно-криміналістичний центр МВС Росії в м. Херсоні, після чого доклав зусиль, щоб отримати посаду експерта, вивчаючи законодавство країни-окупанта, проходячи стажування в м. Москві та складаючи іспити. Така послідовність і виваженість дій засудженого свідчить про добровільність прийняття ним рішення обійняти посаду в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території. Суспільна небезпечність його дій полягала в допомозі агресору створити вертикаль незаконних органів влади.

21. При цьому матеріали справи не містять даних щодо наявності в обвинуваченого збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин, а також вчинення ним кримінального правопорушення під впливом погрози, тиску чи примусу. Сам засуджений ані під час досудового розслідування, ані в ході судового розгляду справи не робив заяв про вплив на його волю, погане поводження, катування чи змушування представниками окупаційної влади його до співпраці. Також він не заявляв про те, що під окупацією стояв перед вибором між зубожінням і тюремним ув`язненням. У суді ОСОБА_6 пояснював, що його сім`я вирішила залишитись в окупації, спільно порадившись на сімейній нараді, а не через непереборні обставини. Тому умисел і факт добровільності зайняття ОСОБА_6 посади в незаконному правоохоронному органі держави-окупанта не викликають сумніву.

22. Суд також вважає хибним твердження засудженого про те, що він фактично не був працевлаштованим, бо не встиг провести експертні дослідження на посаді експерта в правоохоронному органі окупаційної влади, адже зазначена обставина є результатом успішного контрнаступу Збройних Сил України, які звільнили місто Херсон від окупантів 11 листопада 2022 року, і не може бути підставою для визнання його невинуватості у вчиненні інкримінованого злочину.

23. Доводи, наведені в доповненні до касаційної скарги засудженого, про те, що суд першої інстанції всупереч вимогам закону призначив до розгляду кримінальне провадження, в якому обвинувальний акт не містив формулювання обвинувачення, не знайшли свого підтвердження.

24. Як видно з матеріалів справи, обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 , який було складено старшим слідчим слідчого відділу УСБУ в Херсонській області і затверджено прокурором 10 серпня 2023 року, містить відомості, передбачені пунктами 1-9 ч. 2 ст. 291 КПК, зокрема: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення ч. 7 ст. 111-1 КК і формулювання обвинувачення, що ОСОБА_6 як громадянин України вчинив саме добровільне зайняття посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.

25. Про офіційне доведення до відома ОСОБА_6 фактичних та юридичних підстав пред`явленого відповідно до обвинувального акта обвинувачення свідчить його розписка про отримання ним копій обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування (т. 1, а. с. 12).

26. Також із матеріалів справи вбачається, що після оголошення в судовому засіданні прокурором обвинувального акта ОСОБА_6 підтвердив зрозумілість пред`явленого обвинувачення. І саме від такого обвинувачення він за допомогою адвоката ОСОБА_14 захищався у суді першої інстанції.

27. Фактичні обставини кримінального провадження були предметом ретельної перевірки апеляційного суду під час провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_14 , доводи апеляційних скарг яких є аналогічні доводам, викладеним у касаційній скарзі. В ході провадження колегія суддів суду апеляційної інстанції допитала обвинуваченого ОСОБА_6 , заслухала прокурора із запереченнями щодо недоведеності винуватості засудженого, на що вказувала сторона захисту, з урахуванням приписів статей 404, 405 КПК перевірила матеріали справи, провела судові дебати та надала обвинуваченому останнє слово. Погоджуючись із викладеними у вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 висновками й мотивами прийнятого ним рішення, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відповідність постановленого стосовно ОСОБА_6 вироку вимогам статей 370, 374 КПК і законно та обґрунтовано постановив залишити цей вирок без змін, із чим погоджується і колегія суддів касаційного суду. Ухвала апеляційного суду відповідає ст. 419 КПК.

28. Разом із тим Верховний Суд не може визнати справедливими рішення судів попередніх інстанцій в частині призначеного ОСОБА_6 покарання.

29. Суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_6 , врахував, що він учинив особливо тяжкий злочин, раніше не судимий, на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває та відсутність обставин, які пом`якшують покарання. Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, суд відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 67 КК визнав вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

30. Як зазначив місцевий суд, урахувавши підвищену суспільну небезпечність злочину, оскільки громадянин України ОСОБА_6 вчинив особливо тяжкий злочин проти основ національної безпеки України в період установленого в Україні воєнного стану, наявність обставини, що обтяжує покарання, та відсутність пом`якшуючих покарання обставин, виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе в умовах ізоляції від суспільства, та призначив засудженому покарання у максимальних межах санкції ч. 7 ст. 111-1 КК. Апеляційний суд погодився з таким рішенням.

31. Указані судження судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам закону. По-перше, приписи ст. 50 КК метою покарання визначають не тільки кару, а й виправлення засуджених. По-друге, правила ч. 2 ст. 66 КК дозволяють суду під час призначення покарання визнавати такими, що його пом`якшують, інші обставини, не зазначені в ч. 1 цієї статті. По-третє, у частині 2 ст. 67 КК закон надає суду право (залежно від характеру вчиненого злочину і при обов`язковому мотивуванні свого рішення у вироку) не визнати будь-яку із зазначених у пунктах 1, 3-5, 8, 11 та 13 ч. 1 ст. 67 КК обставину такою, що обтяжує покарання. При цьому підставою для рішення про визнання такої обставини обтяжуючою є наявність зв`язку відповідної обставини з характером вчиненого особою злочину.

32. ОСОБА_6 дійсно вчинив особливо тяжкий злочин. Разом із тим, як убачається з матеріалів справи, від його дій не настало негативних наслідків, він раніше не судимий, на обліках у лікарів нарколога і психіатра не стоїть, має тісні соціальні зв`язки, одружений, на його утриманні перебуває матір похилого віку, яка потребує постійного медикаментозного лікування (т. 1, а. с. 147-149). Зазначені обставини Суд уважає такими, що пом`якшують покарання винуватого.

33. Крім того, колегія суддів вважає безпідставним визнання місцевим судом наявності в обвинуваченого обтяжуючої обставини, передбаченої п. 11 ч. 1 ст. 67 КК, оскільки цей суд не з`ясував, чи були використані умови воєнного стану для вчинення ОСОБА_6 злочину, не навів у вироку зв`язку цієї обставини з характером вчиненого злочину. Тому вказівка суду на вказану обставину як на обтяжуючу підлягає виключенню з мотивувальної частини вироку.

34. Ураховуючи конкретні обставини справи, дані про особу засудженого, відсутність обставин, які обтяжують покарання та наявність обставин, які його пом`якшують, Суд уважає, що є підстави для пом`якшення призначеного ОСОБА_6 основного та обов`язкового додаткового покарання, а крім того, для виключення додаткового покарання у виді конфіскації всього майна, що передбачене в санкції цієї норми закону як альтернативне.

35. Водночас колегія суддів не має підстав для задоволення касаційних вимог ОСОБА_6 про застосування до нього правил ст. 69 КК.

36. Таким чином Суд дійшов висновку, що за результатами касаційного розгляду встановлено підстави для часткового задоволення касаційної скарги засудженого з доповненням до неї та зміни оскаржених судових рішень.

Керуючись статтями 433, 434, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 з доповненням до неї задовольнити частково.

Вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 07 листопада 2024 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 24 червня 2025 року стосовно ОСОБА_6 змінити.

Виключити з мотивувальної частини вироку вказівку суду на визнання обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_6 , - вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Пом`якшити ОСОБА_6 основне покарання за ч. 7 ст. 111-1 КК до 13 років позбавлення волі, додаткове покарання - до 12 років позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, займатися правоохоронною діяльністю та діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг.

Виключити з вироку та ухвали рішення про конфіскацію всього майна, яке є власністю ОСОБА_6 .

У решті судові рішення залишити без зміни.

Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3