Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №158/3689/24 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

П

ОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 158/3689/24

провадження № 51-265км26

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 09 травня 2025 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024030590000958, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Луцька Волинської області, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого в тому ж населеному пункті ( АДРЕСА_2 , такого, що не має судимості на підставі ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. Ківерцівський районний суд Волинської області вироком від 09 травня 2025 року засудив ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

2. На підставі ч. 5 ст. 72 КК постановлено зарахувати ОСОБА_7 у строк відбування покарання час затримання з 05 вересня 2024 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

3. Вирішено питання щодо судових витрат і речових доказів.

4. За вироком суду ОСОБА_7 05 вересня 2024 року в період з 00:00 до 04:00 за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, шляхом зриву металевої решітки і подальшого розбиття вікна вдерлися до продовольчого магазину фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 , що на АДРЕСА_3 , звідки таємно викрали алкогольні й тютюнові вироби,чим завдали потерпілій майнової шкоди на загальну суму 20 936,50 грн.

5. Волинський апеляційний суд ухвалою від 21 жовтня 2025 року вирок щодо ОСОБА_7 залишив без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Захисник ОСОБА_6 у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу Волинського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Стверджує, що судове слідство проведено однобічно, неповно, з істотними порушеннями норм кримінального процесуального закону, у тому числі з порушенням права на захист і принципу змагальності, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які належні докази, які б підтверджували вчинення ОСОБА_7 крадіжки поза розумнім сумнівом. Вважає, що місцевий суд в основу обвинувального вироку поклав недостатні й суперечливі докази сторони обвинувачення, водночас повністю проігнорував дані, які свідчили про непричетність ОСОБА_7 до злочину. Зокрема, твердить заявниця, поза увагою суду залишилися показання свідка ОСОБА_9 про вчинення ним цього злочину одноособово, свідка ОСОБА_10 про залишення ОСОБА_7 відбитків пальців на вікні за інших обставин, свідка ОСОБА_11 про перебування ОСОБА_7 вдома в час вчинення крадіжки. Крім того, заявниця вказує, що суд обмежив захист у збиранні доказів, оскільки, маючи дані про виявлення на місці події, крім відбитків пальців її підзахисного, відбитків пальців, які належать іншій невстановленій особі, відмовив у призначенні додаткової експертизи, яка могла б підтвердити непричетність ОСОБА_7 до крадіжки. Стверджує, що в апеляційній скарзі вона звертала увагу апеляційного суду на ці порушення, допущені судом першої інстанції, проте він усупереч положенням ст. 419 КПК не надав належної оцінки її доводам і залишив апеляційну скаргу без задоволення, не зазначивши підстав, на яких визнав її необґрунтованою.

Позиції учасників судового провадження

7. Захисник ОСОБА_6 підтримала касаційну скаргу, просила задовольнити її, скасувати ухвалу Волинського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_7 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

8. Прокурор ОСОБА_5 вважав, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, просив залишити судові рішення щодо ОСОБА_7 без змін.

9. Іншим учасникам судового провадження належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.

Мотиви Суду

10. Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції у межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

11. За приписами частин 1, 2 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК.

12. Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

13. Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

14. З урахуванням цих вимог закону, вирішуючи питання щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судових рішень, Суд виходить з установлених фактичних обставин, викладених у судових рішеннях.

15. Попри зазначені вимоги закону щодо підстав для перегляду судових рішень касаційним судом, захисник у касаційній скарзі вказує на невідповідність висновків суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні крадіжки майна приватного підприємця ОСОБА_8 фактичним обставинам справи, відсутність у матеріалах кримінального провадження будь-яких належних і беззаперечних доказів його вини.

16. У кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_7 уночі 05 вересня 2024 року за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, шляхом зриву металевої решітки та розбиття вікна вдерлися до продовольчого магазину приватного підприємця ОСОБА_8 , звідки таємно викрали алкогольні й тютюнові вироби на загальну суму 20 936,50 грн.

17. Такий висновок, з яким правильно погодилася апеляційна інстанція, суд обґрунтував належними, допустимими та достовірними доказами, які розглянуто в судовому засіданні й оцінено в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку згідно з вимогами ст. 94 КПК.

18. Так, визнаючиОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, суд у вироку послався:

- на показання потерпілої ОСОБА_8 , яка після крадіжки з приміщення її магазину на дорозі знайшла рюкзак із побитими пляшками, пляшки з алкоголем, банки «Рево» і два пакети з тютюновими виробами та пляшками з алкоголем. Вона впізнала, кому належить згаданий рюкзак;

- показання свідка ОСОБА_12 , за словами якої, крім продавців, до вікна ніхто не мав доступу, ОСОБА_7 і ОСОБА_10 ніколи разом до магазину не заходили, знайденим із викраденим алкоголем рюкзаком користувалися ОСОБА_9 і ОСОБА_7 ;

- показання свідка ОСОБА_13 , яка 05 вересня 2024 року в складі слідчо-оперативної групи провела огляд місця події, у ході якого вилучила сліди рук із внутрішньої сторони віконної рами та з холодильника, а також була залучена для проведення обшуку в будинку, де проживали ОСОБА_7 і ОСОБА_9 ;

- показання свідка ОСОБА_14 про те, що біля вікна, яке розбили, стоїть морозильна камера і балон із квасом і до цього вікна у відвідувачів доступу не було;

- показання експерта ОСОБА_15 , який суду пояснив, що ідентичність сліду встановлюється за окремими та загальними ознаками, сліди порівнюються з наданими дактилокартами, досліджуються тільки надані об`єкти на предмет, чи вони придатні для ідентифікації і чи належать конкретній особі, але час залишення сліду не встановлюється;

- протокол прийняття заяви від ОСОБА_8 про крадіжку 05 вересня 2024 року з продовольчого магазинуна АДРЕСА_3 ;

- протокол огляду місця події - продовольчого магазину, розташованого на АДРЕСА_3 , та прилеглої до нього території від 05 вересня 2024 року із планом-схемою і фототаблицею до нього, у ході якого виявлено рюкзак і пакети з викраденим майном;

- акт про застосування службового собаки від 05 вересня 2024 року, згідно з яким службовий собака взяв слід від місця злочину і привів до помешкання ОСОБА_7 , якого було виявлено на подвір`ї з ознаками алкогольного сп`яніння;

- протокол обшуку від 05 вересня 2024 року з додатком до нього, за даними якого в помешканні засудженого виявлено викрадені в магазині ОСОБА_8 цигарки, а також порожні з-під алкоголю пляшки;

- висновок експерта від 22 жовтня 2024 року № СЕ-19/103-24/13105-Д, за результатами якого вилучені 05 вересня 2024 року під час огляду місця події в продовольчому магазині сліди пальців руки розмірами 13х19 і 14х21 мм належать ОСОБА_7 .

19. При цьому суд не взяв до уваги показань свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_10 і ОСОБА_9 , належним чином обґрунтувавши своє рішення. Зокрема, як вказав суд, ОСОБА_11 є цивільною дружиною ОСОБА_7 і, намагаючись його вберегти від кримінальної відповідальності, свідчила про перебування його вдома під час крадіжки; ОСОБА_10 - рідний дядько ОСОБА_7 , його показання є лише особистими припущеннями щодо події, крім того, повністю спростовуються показаннями свідка ОСОБА_12 , які узгоджуються з рештою доказів. Показання ОСОБА_9 про вчинення ним крадіжки одноособово суд оцінив критично з огляду на те, що на внутрішній поверхні вікна, доступу до якого не було ні в кого, крім продавців магазину, та на задній частині морозильної камери виявлено сліди пальців рук ОСОБА_7 , до місця проживання якого привів службовий собака, а кількість викраденого майна свідчить про те, що ОСОБА_9 не мав фізичної можливості самостійно винести це майно в сумці і принести до місця проживання.

20. Вирок відповідає вимогам ст. 374 КПК. Суд навів у вироку формулювання обвинувачення, визнане доведеним, із зазначенням місця, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення. На виконання приписів ст. 370 КПК суд обґрунтував вирок тими доказами, які розглянув у судовому засіданні.

21. Апеляційний суд, розглядаючи кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 , яка стверджувала про однобічність і неповноту судового слідства та неправильне встановлення судом фактичних обставин справи, просила скасувати вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 і виправдати останнього у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, дотримався вказаних вимог процесуального закону.

22. Як убачається з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції ретельно перевірив викладені в апеляційній скарзі доводи, які є аналогічними доводам, зазначеним у касаційній скарзі, і своє рішення належним чином мотивував.

23. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо допустимості, належності й достатності доказів, які були предметом ретельного дослідження. Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, цей суд в ухвалі зазначив підстави, з яких визнав її необґрунтованою, а отже, дотримався вимог ст. 419 КПК.

24. Так, визнаючи надуманими твердження сторони захисту про відсутність прямих, належних і допустимих доказів винуватості ОСОБА_7 , апеляційний суд зазначив, що місцевий суд обґрунтував свої висновки про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, показаннями потерпілої ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , експерта ОСОБА_15 , які є послідовними, узгоджуються між собою, в сукупності повно відтворюють картину події та підтверджуються письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.

25. Визнаючи неспроможними твердження захисника про те, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у призначенні додаткової судової дактилоскопічної експертизи для підтвердження чи спростування обставин, з`ясування яких має істотне значення для ухвалення законного та справедливого рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що експерт, який на підставі ст. 70 КПК був попередньо попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків у суді, невиконання інших обов`язків, здійснив експертне дослідження за Законом України «Про судову експертизу», дотримуючись чітких правил і інструкцій проведення такої експертизи.

26. За результатами дослідження встановлено, що виявлені, відкопійовані на відрізки липкої стрічки та вилучені під час огляду місця події 05 вересня 2024 року з внутрішньої поверхні вікна, через яке здійснювалося проникнення до продовольчого магазину на АДРЕСА_3 , сліди пальців рук розмірами 13x19 і 14x21 мм залишено вказівним і середнім пальцями правої руки особи, дактилокарта якої заповнена на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

27. Колегія суддів апеляційного суду зважила на пояснення експерта ОСОБА_15 , якого суд першої інстанції безпосередньо допитав у судовому засіданні для роз`яснення його висновку, стосовно того, що ідентичність сліду встановлюється за окремими і загальними ознаками, сліди порівнюються з наданими дактилокартами, тому досліджувалися тільки надані об`єкти на предмет їхньої придатності та належності конкретній особі, при цьому час залишення сліду не досліджувався. Допитані в судовому засіданні як свідки продавчині магазину ОСОБА_12 та ОСОБА_14 пояснили, що жоден відвідувач не має доступу до цього вікна і ніколи не відкриє його, оскільки перед ним стоїть морозильна камера, яку під час прибирання їм доводиться відсувати, щоб дістатися вікна, до того ж кожного дня вони миють вікна зсередини. А свідок ОСОБА_10 у суді не підтвердив, щоб ОСОБА_7 коли-небудь відкривав вікно в магазині.

28. З огляду на те, що призначення та проведення експертизи здійснено відповідно до процесуальних норм, експерт дав відповіді на всі запитання, поставлені органом досудового розслідування, при цьому дотримався установлених чинним законодавством вимог і правил щодо проведення експертизи, а дані його експертного висновку повністю узгоджуються між собою і не суперечать іншим матеріалам справи, апеляційний суд цілком обґрунтовано зазначив, що суд першої інстанції не мав підстав для проведення додаткової експертизи.

29. Апеляційний суд ретельно перевірив твердження сторони захисту про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, і визнав їх такими, що не заслуговують на увагу. Як зазначив апеляційний суд, викладені у вироку висновки місцевого суду належним чином вмотивовані, ґрунтуються на зібраних органом досудового слідства доказах і відповідають фактичним обставинам справи. Під час судового розгляду суд дослідив усі обставини, з`ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення кримінального провадження, у тому числі належним чином дослідив висновок експертизи та з`ясував обставини, які характеризують об`єкт і об`єктивну сторону кримінального правопорушення. При цьому суд оцінив докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів проаналізував з точки зору достатності та взаємозв`язку і дійшов обґрунтованого висновку, що дії ОСОБА_7 містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК.

30. Тому за результатами розгляду апеляційний суд не встановив однобічності судового розгляду, яка могла бути підставою для скасування вироку та постановлення вироку про виправдання ОСОБА_7 , як про це зазначала сторона захисту в апеляційній скарзі.

31. Твердження адвоката про те, що суд апеляційної інстанції не дослідив доказів, хоча сторона захисту просила повторно їх дослідити, а саме не допитав свідків і не перевірив повторно всіх доказів у справі, є неспроможним.

32. У контексті положень ч. 3 ст. 404 КПК під час апеляційного перегляду в суду не виникає обов`язку досліджувати всю сукупність доказів із дотриманням засади безпосередності, якщо він по-новому (інакше) не тлумачить доказів, оцінених судом першої інстанції. У частині 2 ст. 23 КПК зазначено, що не можуть бути визнані доказами відомості, які містяться в показаннях, речах чи документах, що не були предметом безпосереднього дослідження суду. Але в разі коли місцевий суд дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, то останній не зобов`язаний знову досліджувати ці ж докази в тому ж порядку, як це зробив суд першої інстанції.

33. Апеляційний суд погодився з тим, що районний суд ретельно, належним чином дослідив усі докази, які сторони надали в судовому провадженні, дав їм належну оцінку, у зв`язку із чим не мав потреби повторно досліджувати вже встановлені обставини, а сторона захисту не навела жодних переконливих аргументів щодо необхідності повторного дослідження цих доказів.

34. Зокрема, визнаючи безпідставним зазначене клопотання адвоката, суд апеляційної інстанції зауважив, що воно взагалі не містить обґрунтування необхідності повторного дослідження доказів, а фактично зводиться до необхідності надання апеляційним судом доказам іншої юридичної оцінки, водночас підстав, передбачених ч. 3 ст. 404 КПК, не встановлено, тому немає причин для повторного дослідження всіх доказів у справі.

35. З огляду на наведене будь-яких порушень кримінального процесуального закону, допущених судовими інстанціями у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 , які могли би бути безумовними підставами для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень, не встановлено, тому Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 09 травня 2025 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3