Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №591/2591/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 591/2591/25

провадження № 61-6638св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Черняк Ю. В. (суддя - доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , законний представник ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державний нотаріус Сумської міської державної нотаріальної контори Охріменко Олена Іванівна, Зарічний відділ державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (у м. Суми),

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 19 січня 2026 року, ухвалене у складі судді Ніколаєнко О. О., та постанову Сумського апеляційного суду від 26 березня 2026 року, ухвалену у складі колегії суддів: Сидоренко А. П., Собини О. І., Щербаченко М. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2025 року ОСОБА_1 , як законний представник малолітнього ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державний нотаріус Сумської міської державної нотаріальної контори Охріменко О. І. (далі - державний нотаріус Охріменко О. І.), Зарічний відділ державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (у м. Суми) (далі - Зарічний ВДВС Північно-Східного МРУ МЮ (у м. Суми)), про визнання права власності, стягнення коштів.

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина після смерті ОСОБА_4 , спадкоємцями за законом після смерті якого є його батько - ОСОБА_3 , та його малолітній син ОСОБА_2 , 2013 року народження.

Судовим рішенням у справі №578/429/13, яке набрало законної сили, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на утримання їхнього сина в розмірі 1/4 частини його заробітку, починаючи з 13 травня 2013 року. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було розірвано у 2015 році.

07 лютого 2025 року державний нотаріус відмовив їй, як законному представнику ОСОБА_2 , у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з ненаданням оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Встановлено, що 1/2 частка квартири та 1/2 частка шести земельних ділянок належали ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Її син ОСОБА_4 прийняв спадщину шляхом спільного проживання зі спадкодавцем, однак спадкові права не оформив та помер.

Також ОСОБА_1 , як законний представник малолітнього ОСОБА_2 , посилалася на наявність заборгованості спадкодавця ОСОБА_4 зі сплати аліментів.

Державним виконавцем здійснено перерахунок заборгованості за виконавчим листом № 578/586/18 (за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та зміну розміру аліментів), зменшено її розмір до 140 659,80 грн. Крім того, за виконавчим листом № 578/429/13 (за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на дитину та дружину) у ОСОБА_4 обліковується заборгованість у розмірі 41 407,11 грн.

На її думку, загальний розмір заборгованості спадкодавця зі сплати аліментів на користь малолітнього сина ОСОБА_2 становить 182 066,91 грн, у зв`язку з чим вона просила стягнути з відповідача 1/2 частину цієї суми, що складає 91 033,45 грн.

Уточнивши остаточно позовні вимоги, ОСОБА_1 , як законний представник малолітнього ОСОБА_2 , просила визнати право власності в порядку спадкування за законом за ОСОБА_2 після смерті батька ОСОБА_4 на:

- 1/4 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/4 частку земельної ділянки площею 0,5478 га (кадастровий номер 5920982400:09:001:0041);

- 1/4 частку земельної ділянки площею 0,5840 га (кадастровий номер 5920982400:02:002:0363)

- 1/4 частку земельної ділянки площею 0,8148 га (кадастровий номер 5920982400:08:002:0040);

- 1/4 частку земельної ділянки площею 1,5485 га (кадастровий номер 5920982400:03:001:0244);

- 1/4 частку земельної ділянки площею 2,1487 га (кадастровий номер 5920982400:05:003:0051);

- 1/4 частку земельної ділянки площею 2,1487 га (кадастровий номер 5920982400:05:001:0395),

наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Буринської територіальної громади Конотопського району Сумської області (до об`єднання - Гвинтівської сільської ради Буринського району), які належали ОСОБА_5 , спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 якої прийняв її син - ОСОБА_4 (шляхом спільного проживання), але не оформив її та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

стягнути з ОСОБА_3 , як спадкоємця ОСОБА_4 , на користь ОСОБА_1 , як законного представника малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , суму заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 91 033,45 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 16 січня 2026 року позов ОСОБА_6 , як законногопредставника малолітнього ОСОБА_2 , задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 право власності на:

- 1/4 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/4 частку земельної ділянки площею 0,5478 га (кадастровий номер 5920982400:09:001:0041), наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Буринської територіальної громади Конотопського району Сумської області (до об`єднання - Гвинтівської сільської ради Буринського району);

- 1/4 частку земельної ділянки площею 0,5840 га (кадастровий номер 5920982400:02:002:0363), наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Буринської територіальної громади Конотопського району Сумської області (до об`єднання - Гвинтівської сільської ради Буринського району);

- 1/4 частку земельної ділянки площею 0,8148 га (кадастровий номер 5920982400:08:002:0040), наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Буринської територіальної громади Конотопського району Сумської області (до об`єднання - Гвинтівської сільської ради Буринського району);

- 1/4 частку земельної ділянки площею 1,5485 га (кадастровий номер 5920982400:03:001:0244), наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Буринської територіальної громади Конотопського району Сумської області (до об`єднання - Гвинтівської сільської ради Буринського району);

- 1/4 частку земельної ділянки площею 2,1487 га (кадастровий номер 5920982400:05:003:0051), наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Буринської територіальної громади Конотопського району Сумської області (до об`єднання - Гвинтівської сільської ради Буринського району);

- 1/4 частку земельної ділянки площею 2,1487 га (кадастровий номер 5920982400:05:001:0395), наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Буринської територіальної громади Конотопського району Сумської області (до об`єднання - Гвинтівської сільської ради Буринського району), які належали померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , спадщину після якої прийняв її син ОСОБА_4 (шляхом спільного проживання), але не оформив її та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнуто з ОСОБА_3 , як спадкоємця ОСОБА_4 , на користь ОСОБА_1 , як законного представника малолітнього сина ОСОБА_2 , суму заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 47 451,60 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_7 разом зі своєю сестрою ( ОСОБА_8 ) прийняли спадщину після смерті матері - ОСОБА_5 , якій за життя належали квартира та шість земельних ділянок, які є предметом позову у цій справі. Тобто частка ОСОБА_7 у спадковому майні, на яку він мав право, становить 1/2.

Після смерті ОСОБА_7 спадщину за законом прийняли його батько ( ОСОБА_3 ) та малолітній син ( ОСОБА_2 ). Враховуючи, що право на частку у спадковому майні у спадкоємців є рівним, ОСОБА_2 має право в порядку спадкування за законом після смерті батька на 1/2 частину майна, яке належало його батьку, тобто на 1/4 частину квартири та шести земельних ділянок, що за життя належали бабі ОСОБА_2 - ОСОБА_9 .

У зв`язку з відсутністю у законного представника малолітнього ОСОБА_2 правовстановлюючих документів на спадкове майно, державний нотаріус відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

У відзиві на позовну заяву відповідач визнав позов в частині вимог провизнання права власності на спадкове нерухоме майно та заперечував проти стягнення заборгованості за аліментами.

Враховуючи наведене, факт визнання позову в цій частині вимог відповідачем, місцевий суд дійшов всновку про наявність підстав для визнання за ОСОБА_2 в порядку спадкування після померлого батька права власності на 1/4 частки квартири та земельних ділянок.

Також суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для стягнення з відповідача 1/2 частини заборгованості ОСОБА_4 за аліментами.

Надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд встановив документально підтверджену заборгованість ОСОБА_4 за аліментами:

- за виконавчим листом № 578/586/18 за період з 01 липня 2018 року до 01 січня 2024 року у розмірі 87 646,18 грн, перерахування грошових коштів ОСОБА_1 - у сумі 34 150 грн, відповідно залишок - 53 496,18 грн (87 646,18 грн - 34 150 грн);

- за виконавчим листом № 578/429/13-ц - 41 407,02 грн,

а разом - 94 903,20 грн.

З урахуванням частки відповідача як спадкоємця (1/2), на нього покладається обов`язок зі сплати 47 451,60 грн.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Сумського апеляційного суду від 26 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 19 січня 2026 року змінено в частині стягнення заборгованості зі сплати аліментів та судових витрат.

Стягнуто з ОСОБА_3 , як спадкоємця ОСОБА_4 , на користь ОСОБА_1 , як законного представника малолітнього ОСОБА_2 , суму заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 45 921,60 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 3 183,71 грн судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , як законного представника малолітнього ОСОБА_2 , судові витрати в розмірі 5 731, 30 грн.

В іншій частині рішення Зарічного районного суду м. Суми від 19 січня 2026 року залишено без змін.

Відшкодовано ОСОБА_3 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 72, 67 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь малолітнього ОСОБА_2 , в особі законного представника ОСОБА_1 , витрати на правничу допомогу за апеляційний перегляд справи в розмірі 2 760 грн.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що відповідач оскажив рішення місцевого суду в частині вимог про стягнення коштів, а тому в силу вимог статті 367 ЦПК України в іншій частині вказане рішення у апеляційному порядку не переглядалося.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо стягнення 1/2 частини заборгованості ОСОБА_4 за аліментам з відповідача як його спадкоємця, а також з необхідністю врахування при визначенні їх розміру відомостей про працевлаштування платника аліментів та отримання ним доходів у виді пенсії.

Заборгованість спадкодавця за аліментами за виконавчим листом № 578/429/13-ц згідно з розрахунком державного виконавця у розмірі 41 407,02 грн не спростована відповідачем належними та допустимими доказами.

Враховуючи надані відповідачем фіскальні чеки, встановлено, що при розрахунку перерахованих ОСОБА_4 аліментів ОСОБА_1 за виконавчим листом № 578/586/18 не взято до уваги сплату спадкодавцем 12 квітня 2018 року 1 000 грн, 24 листопада 2018 року - 1 000 грн, 20 січня 2020 року - 1 060 грн, а разом - 3 060 грн.

Отже, аліментні зобов`язання на утримання сина в період 2018 - 2021 роки за виконавчим листом № 578/586/18 ОСОБА_4 виконав в розмірі 37 210 грн, їх залишок становить 50 436,18 грн (87 646,18 грн - 37 210 грн).

Таким чином, наданими суду доказами встановлено загальну суму заборгованості платника аліментів за виконавчими листами в розмірі 91 843,20 грн (41 407,02 грн + 50 436,18 грн), обов`язок зі сплати 1/2 частки якої покладається на відповідача як спадкоємця, у розмірі 45 921,60 грн, а не 47 451,60 грн.

За встановлених обставин справи рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру заборгованості зі сплати аліментів.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції висновків щодо застосування норм права в контексті поширення позовної давності на позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що із заявою про застосування наслідків спливу позовної давності відповідач особисто або через представника у суді першої інстанцій не звертався.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

14 травня 2026 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку з касаційною скаргою на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 19 січня та постанову Сумського апеляційного суду від 26 березня 2026 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 18 травня 2026 року для розгляду справи визначено такий склад колегії: суддя-доповідач - Черняк Ю. В. та судді, які входять до складу колегії: Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2026 року поновлено ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження рішення Зарічного районного суду м. Суми від 19 січня 2026 року та постанови Сумського апеляційного суду від 26 березня 2026 року, відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

29 травня 2026 року матеріали цивільної справи № 591/2591/25 надійшли до Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить суд скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 19 січня та постанову Сумського апеляційного суду від 26 березня 2026 року в частині розрахунку заборгованості за аліментами та у частині стягнені судових витрат, направити справу на новий розгляд.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2023 у справі № 911/3594/17, у постановах Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 199/5826/16, від 23 грудня 2020 року у справі № 757/28231/13-ц, від 16 червня 2021 року у справі № 754/17707/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржених судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди неправильно застосували норми статті 195 СК України та порушили положення статей 89,110, 411 ЦПК України.

Методика розрахунку заборгованості за аліментами передбачає, що заборгованість платника аліментів, який працює, визначається виходячи з його фактичного заробітку (доходу). Суд не наділений дискреційними повноваженнями щодо зміни цього алгоритму або проведення розрахунку на власний розсуд, якщо у справі наявні офіційні дані про доходи та суми сплачених коштів.

Суди не врахували висновок судової економічної експертизи від 01 вересня 2025 року № СЕ-19/119-25/13825-ЕК, яким документально підтверджується нарахування заборгованості за аліментами ОСОБА_4 за період з 01 липня 2018 року до 01 січня 2024 року у розмірі 87 646,18 грн за виконавчим листом № 578/586/18 і обов`язок у межах 9 673,09 грн з урахуванням сплачених ОСОБА_4 в добровільному порядку 37 210 грн.

Суд не має права самостійно розраховувати суми, які потребують спеціальних знань, і не має права відхиляти висновок експерта без належного обгрунтування.

Відповідач порушував питання про застосування позовної давності у справі, що проігноровано судами.

Суд апеляційної інстанції стягнув з відповідача судовий збір, ігноруючи його статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи другої категорії, що вказує на неправильне застосування положення статті 22 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 від ОСОБА_2 , в особі законного представника ОСОБА_1 , до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1, а. с. 13).

З 27 жовтня 2012 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Краснопільського районного суду Сумської області від 05 березня 2015 року у справі № 578/133/15-ц (т. 1, а. с. 17, 18).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (т. 1, а. с. 122, зворот).

Після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняв ОСОБА_4 шляхом спільного проживання разом зі спадкодавцем на момент її смерті (т. 1, а. с. 125), а також її дочка - ОСОБА_8 (т. 1, а. с. 130, 141-142).

За життя ОСОБА_5 на праві приватної власності належали:

- квартира АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 162);

- земельна ділянка розміром 0,5478 га (кадастровий номер 5920982400:09:001:0041) на території Гвинтівської сільської ради Буринського району Сумської області ;

- земельна ділянка розміром 0,5840 га (кадастровий номер 5920982400:02:002:0363) на території Гвинтівськоїсільської ради Буринського району Сумської області ;

- земельна ділянка розміром 0,8148 га (кадастровий номер 5920982400:08:002:0040) на території Гвинтівської сільської ради Буринського району Сумської області ;

- земельна ділянка розміром 1,5485 га (кадастровий номер 5920982400:13:001:0224) на території Гвинтівської сільської ради Буринського району Сумської області ;

- земельна ділянка розміром 2,1487 га (кадастровий номер 5920982400:05:003:0051) на території Гвинтівської сільської ради Буринського району Сумської області;

- земельна ділянка площею 2,1487 гектара (кадастровий номер 5920982400:05:001:0395) на території Гвинтівської сільської ради Буринського району Сумської області (т. 1, а. с. 162-207).

24 жовтня 2024 року дочці ОСОБА_5 - ОСОБА_8 , видано свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частини квартири та 1/2 частини від шести земельних ділянок (т. 1, а. с. 224, 227).

З матеріалів спадкової справи відомо, що свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_4 не видавалося.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (т. 1, а. с. 19), 19 січня 2024 року заведено спадкову справу щодо його майна (т. 2, а. с. 1-26).

Після смерті ОСОБА_4 спадщину за законом прийняв його батько - ОСОБА_3 , та малолітній син - ОСОБА_2 (т. 2, а. с. 2).

Постановою державного нотаріуса Охріменко О. І. від 07 лютого 2025 року відмовлено ОСОБА_1 як законному представнику малолітнього ОСОБА_2 , у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно після померлого батька ОСОБА_4 .

Нотаріус обґрунтувала відмову відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, що складається з 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 та 1/2 частки шести земельних ділянок, які належали померлій ОСОБА_5 , спадщину після якої прийняв її син ОСОБА_4 шляхом спільного проживання, але не оформив та помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 2, а. с. 19, 20).

У Зарічному ВДВС Північно-Східного МРУ МЮ (у м. Суми) на виконанні перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 578/429/13-ц, виданого Краснопільським районним судом Сумської області, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліментів на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 14 травня 2013 року (т. 2, а. с. 82-83).

Крім того, на виконанні у Зарічному ВДВС Північно-Східного МРУ МЮ (у м. Суми)перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 578/586/18, виданого Краснопільським районним судом Сумської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліментів на сина ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше п`ятидесяти відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

10 лютого 2025 державним виконавцем складено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, відповідно до якого за період з 08 листопада 2018 року до 01 січня 2024 року розмір заборгованості за аліментами становить 176 559,69 грн (т. 2, а. с. 23).

На підтвердження сплати аліментів ОСОБА_4 в період 2018-2021 роки ОСОБА_3 надав суду копії квитанцій (т. 2, а. с. 38-47).

Відповідно до довідки ТОВ «Сервіс-Ресурс» з 16 січня 2019 року до 15 лютого 2022 року ОСОБА_4 працював на підприємстві та за цей період йому було нараховано дохід в сумі 286 266,89 грн, з якого було сплачено податок на доходи фізичних осіб в сумі 51 528,02 грн та військовий збір - 4 294,07 грн (т. 2, а. с. 49).

Відповідно до довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області у періоді з липня 2022 року до січня 2024 року ОСОБА_4 отримав пенсію по інвалідності: у липні 2022 року - 2 577,07 грн; з серпня 2022 року до лютого 2023 року - по 2 853,19 грн щомісячно; з березня 2023 року до січня 2024 року - 2 953,19 грн щомісячно (т. 2, а. с. 57).

Матеріали справи також містять довідку Управління Пенсійного фонду України в Сумській області про розрахунку заробітку ОСОБА_4 за період з 2002 року до 31 липня 2022 року (т. 2, а. с. 59-60).

Відповідно до інформації з Державного реєстру платників податків ОСОБА_4 у період із третього кварталу 2018 року до грудня 2023 року отримав доходи від ФОП ОСОБА_10 , ТОВ «Сервіс-Ресурс», Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, Сумського міського центру зайнятості та ТОВ «СКА Біофарма Плаза», а також Благодійної організації «Благодійний фонд «Карітас Суми» (т. 2, а. с. 75-76).

19 червня 2025 року державним виконавцем Зарічного ВДВС Північно-Східного МРУ МЮ (у м. Суми) здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим листом № 578/429/13 від 29 липня 2013 року, виданим Краснопільським районним судом Сумської області, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення нею повноліття щомісячно, починаючи з 14 травня 2013 року. Відповідно до цього розрахунку заборгованість зі сплати аліментів за період з травня 2013 року до листопада 2018 року склала 41 407,02 грн (т. 2, а. с. 82-83).

Відповідно до розрахунку державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 19 червня 2025 року по виконавчому листу № 578/429/13 (стягнення на користь ОСОБА_1 аліментів у розмірі 400 грн щомісяця на утримання дитини до 3-х років), розмір заборгованості становить 7466,80 грн (т. 2, а. с. 84).

Згідно з розрахунком державного виконавця Зарічного ВДВС Північно-Східного МРУ МЮ (у м. Суми) заборгованості від 15 липня 2025 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо виконання виконавчого листа № 578/586/18 від 28 вересня 2018 року, виданого Краснопільським районним судом Сумської області, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліментів на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення від дня набрання чинності рішення, тобто з 08 листопада 2018 року, за період з листопада 2018 року до 01 січня 2024 року розмір заборгованості зі сплати аліментів склав 140 659,89 грн (т. 2, а. с. 85, 86).

У відзиві на уточнену позовну заяву ОСОБА_3 повідомив суду про проведенняекспертом Сумського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України на його замовлення економічної експертизи.

Згідно з висновком судової економічної експертизи від 01 вересня 2025 року документально підтверджена заборгованість за аліментами ОСОБА_4 за період з 01 липня 2018 року до 01 січня 2024 року у розмірі 87 646,18 грн, перерахування грошових переказів на адресу ОСОБА_1 у сумі 34 150 грн (т. 2, а. с. 102-109).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції в незміненій апеляційним судом частині та постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину; кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині; вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

Виходячи зі змісту зазначеної вище норми, це правило визначає загальний характер відповідальності спадкоємців за боргами спадкодавця, незалежно від виду спадкування. Для всіх спадкоємців існує однакова межа відповідальності за боргами спадкодавця, зокрема, часткова відповідальність, в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Аналогічний за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 161/11682/15-ц та від 12 серпня 2020 року у справі № 61-20217св19, на які заявник посилався як на підставу касаційного оскарження.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема, обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України.

У відзиві на позовну заяву відповідач визнав позов в частині вимог про визнання права власності на спадкове нерухоме майно та заперечував проти стягнення заборгованості за аліментами.

Суди встановили, що ОСОБА_4 мав заборгованість за аліментами на сина ОСОБА_2 на підставі виконавчих листів № 578/429/13-ц та № 578/586/18.

За змістом статті 194 СК України від погашення заборгованості за аліментами боржника не може звільнити жодна обставина. У випадку смерті платника аліментів його спадкоємці за рахунок наявних активів спадкової маси зобов`язані погасити заборгованість за аліментами на дитину. Обов`язок платника аліментів щодо їх сплати після його смерті припиняється як такий, що нерозривно пов`язаний з особою батька і не може бути виконаний іншою особою (стаття 608 ЦК України).

Борг спадкодавця, який він мав за життя у вигляді заборгованості за аліментами, не є тотожним обов`язку зі сплати аліментів, та вказує на наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача як спадкоємця майна померлого сина заборгованості за аліментами.

Якщо предметом спору у справі є стягнення боргу спадкодавця, який він мав за життя у вигляді заборгованості за аліментами, наявна на момент смерті спадкодавця заборгованість зі сплати аліментів входить до складу спадщини.

Схожі за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 161/11682/15-ц (провадження № 61-3563св18) та від 12 серпня 2020 року у справі № 199/5826/16-ц (провадження

№ 61-20217св19).

Оскільки предметом спору у цій справі є стягнення боргу спадкодавця, який він мав за життя у вигляді заборгованості за аліментами, а не його обов`язок зі сплати аліментів, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правомірно виходив з наявності підстав для стягнення з відповідача, який є спадкоємцем майна померлого сина, заборгованості останнього за аліментами.

Заперечуючи проти визначеного позивачкою до стягнення розміру заборгованості за аліментами, відповідач разом з відзивом на уточнену (збільшену) позовну заяву надав суду висновок економічної експертизи від 01 вересня 2025 року, проведеної на його замовлення експертом Сумського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, згідно з яким загальний розмір заборгованості, який він (як спадкоємець) має сплатити на користь онука, становить 9 673,09 грн.

За змістом частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, що містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини перша, третя статті 77, частина друга статті 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Системний аналіз наведених процесуальних норм дозволяє дійти висновку, що кожна сторона зобов`язана вжити заходів та надати докази на підтвердження тієї обставини, на яку вона посилається як на підставу для задоволення вимоги чи навпаки на заперечення існування такі обставини, а суд, виходячи з наданих сторонами доказів здійснює їх оцінку.

Відповідно до норм частини п`ятої статті 106 ЦПК України у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).

При вирішенні питання щодо розміру заборгованості за аліментами суд апеляційної інстанції виходив з необхідності урахування відомостей про працевлаштування платника аліментів та отримання ним офіційного доходу, тоді як розрахунки державного виконавця ґрунтуються на відсутності доходів у боржника ОСОБА_4 .

Також, оцінюючи надані відповідачем докази, зокрема фіскальні чеки про перерахування ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліментів на сина ОСОБА_2 і висновок експерта від 01 вересня 2025 року, апеляційний суд встановив сплату боржником 3 060 грн додатково до визначеної місцевим судом суми за виконавчим листом № 578/586/18.

Натомість у висновку судової економічної експертизи від 01 вересня 2025 року не враховані відповідні копії фіскальних чеків на вказану суму.

Таким чином, з аналізу наданих відповідачем доказів апеляційним судом встановлено сплату грошових коштів в якості аліментних зобов`язань на утримання ОСОБА_4 сина - ОСОБА_2 , в період 2018 - 2021 роки за виконавчим листом № 578/586/18 в розмірі 37 210 грн, а не 34 150 грн, як зазначив місцевий суд.

Відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами заборгованість спадкодавця за виконавчим листом № 578/429/13-ц у розмірі 41 407,02 грн.

Апеляційний суд оцінив кожен з наведених доказів в сукупності з іншими доказами у справі, тоді як відповідач належних і допустимих доказів, які б спростовували такі обставини, суду не надав.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, суд апеляційної інстанції, надавши належну правову оцінку поданим сторонами доказам, доводам сторін, вірно встановивши фактичні обставини спору, зробив обґрунтовані висновки про те, що позивачка підтвердила наявність заборгованості ОСОБА_4 за аліментами на утримання сина в період 2018 - 2021 роки за виконавчим листом № 578/586/18 в розмірі 50 436,18 грн, за виконавчим листом № 578/429/13-ц у розмірі 41 407,02 грн, а разом 91 843,20 грн. Будь-яких доказів повного погашення ОСОБА_4 заборгованості за аліментами відповідач до суду не надав. Висновки апеляційного суду в цій частині позовних вимог відповідають вимогам закону.

Враховуючи, що відповідач є одним із двох спадкоємців після смерті ОСОБА_4 , інший спадкоємець - син ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ) у спірних правовідносинах поєднує у собі і боржника, і кредитора, то відповідно до положень статті 606 ЦК України його зобов`язання щодо виконання обов`язку, передбаченого статтею 1282 ЦК України, припинено, та з урахуванням розміру заборгованості, який відповідає частці відповідача у спадщині (1/2 частина), суд апеляційного інстанції правомірно стягнув з нього на користь ОСОБА_1 , як законного представника малолітнього ОСОБА_2 , суму заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 45 921,60 грн.

Посилання відповідача на проведення судом розрахунку заборгованості за аліментами на власний розсуд є необґрунтованими та спростовуються наведеними вище мотивами.

Незгоду з висновком експерта апеляційний суд належним чином обґрунтував.

Аргументи касаційної скарги про застосування позовної давності у справі були предметом перевірки апеляційного суду, який зазначив про те, що відповідач не звертався до суду першої інстанції з відповідною заявою, що підтверджується матеріалами справи.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції стягнув з відповідача судовий збір, ігноруючи його статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи другої категорії, є помилковими.

За змістом пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Натомість на відповідачів відповідна пільга не поширюється.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені судами обставини по суті спору та переважно зводяться до необхідності переоцінки доказів, які були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) вказано, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Суди попередніх інстанцій створили необхідні умови для реалізації відповідачем права надати особисті пояснення, заявити відповідні клопотання та реалізувати інші процесуальні права.

Під час апеляційного перегляду справи суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування судових рішень в оскаржених частинах. Суди зробили обґрунтовані висновки по суті спору з урахуванням доказів, наданих сторонами.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки колегія суддів встановила, що рішення місцевого суду в незміненій апеляційним судом частині та постанова апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, то відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України їх необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 19 січня 2026 року в незміненій апеляційним судом частині та постанову Сумського апеляційного суду від 26 березня 2026 року в частині стягнення заборгованості зі сплати аліментів та судових витрат залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник