Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №953/8327/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 953/8327/25

провадження № 61-7203 св 26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш Городок»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Булавінова Юлія Володимирівна, на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2025 року у складі судді Власової Ю. Ю. та постанову Харківського апеляційного суду від 12 травня 2026 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Мальованого Ю. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та заяви про відмову від позову

Усерпні 2025 року об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш Городок» (далі - ОСББ «Наш Городок») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг у загальному розмірі 25 708, 97 грн.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 14 серпня 2025 року відкрито провадження у справі.

У жовтні 2025 року до суду надійшла заява від ОСББ «Наш Городок» про відмову від позову та закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України, яка мотивована тим, що ОСОБА_1 після відкриття провадження у справі сплатив на користь ОСББ «Наш Городок» вищевказаний розмір заборгованості.

У вказаній заяві заявлено клопотання про розподіл судових витрат, зокрема: судового збору у розмірі 3 028 грн і правничої допомоги у розмірі 30 000 грн. Позивач вважав, що сплачена ним сума судового збору та витрати на правничу допомогу повинні бути стягнуті з ОСОБА_1 на його користь.

Короткий зміст ухали суду першої інстанції

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2025 року прийнято відмову ОСББ «Наш Городок» від позову, провадження у справі закрито.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Наш Городок» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що після звернення до суду з позовом у цій справі позивачем подано заяву про відмову від позову у зв`язку з погашенням відповідачем заборгованості. Суд не встановив підстав для неприйняття відмови від позову та дійшов висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у частині судового збору, суд першої інстанції виходив з того, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (пункт 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір»). Оскільки провадження у цій справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова прийнята судом, правові підстави для стягнення судового збору відсутні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у суді першої інстанції, суд першої інстанції надав оцінку доказам, наданим на підтвердження цих витрат, застосував відповідні норми ЦПК України, у тому числі, частину третю статті 142 ЦПК України, відповідно до якої якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Суд першої інстанції врахував судову практику Верховного Суду з указаного процесуального питання і зазначив про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 4 000 грн витрат на правничу допомогу, а не 30 000 грн, як просило ОСББ «Наш Городок», вказавши, що такий розмір витрат на правничу допомогу відповідає критерію реальності та пропорційності.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

ПостановоюХарківського апеляційного суду від 12 травня 2026 рокуапеляційну скаргу Булавінової Ю. В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2025 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції зробив вірні висновки щодо розподілу судових витрат, правильно застосував норми ЦПК України, які регулюють розподіл судових витрат, надав належну правову оцінку доказам, поданим позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу.

В іншій частині (прийняття відмови позивача від позову та закриття провадження у справі) ухвала суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалася.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

27 травня 2026 року через підсистему Електронний суд представник ОСОБА_1 - адвокат Булавінова Ю. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 травня 2026 року, в якійпросить оскаржувані судові рішення скасувати в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні вимог ОСББ «Наш Городок» про стягнення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції відмовити. В іншій частині (закриття провадження у справі) судові рішення просить залишити без змін.

Отже, судові рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються лише в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Касаційна скарга подана на підставі абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтована тим, що судами неправильно застосовано норми процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 953/8327/25, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

23 червня 2026 року справа № 953/8327/25 надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Булавінової Ю. В. мотивована тим, що суди попередніх інстанцій невірно здійснили розподіл судових витрат.

Вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, безпідставно стягнув з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу, понесені останнім у суді першої інстанції в розмірі 4 000 грн. Розмір таких витрат не відповідає критерію співмірності та розумності. Судами не надано оцінку складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг, мінімального часу, витраченого на їх виконання, та інші обставини справи.

При цьому саме внаслідок дій позивача у відповідача виникла заборгованість зі сплати житлово-комунальних послуг.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У серпні 2025 року ОСББ «Наш Городок» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг у загальному розмірі 25 708, 97 грн.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 14 серпня 2025 року відкрито провадження у справі.

У жовтні 2025 року до суду надійшла заява від ОСББ «Наш Городок» про відмову від позову та закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України, а також про розподіл судових витрат.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції позивач надав ордер на надання правничої допомоги серії АХ № 1064579; договір про надання правової (правничої) допомоги від 29 січня 2020 року № 01/2901/2020, укладений між адвокатським об`єднанням «Архонт» в особі керуючого партнера Бєлокриницького А. О.; додаткову угоду від 30 травня 2025 року № 01/2025 до договору про надання правої (правничої) допомоги від 29 січня 2020 року № 01/2901/2020, відповідно до якої ОСББ «Наш Городок» доручило адвокатському об`єднанню представництво інтересів та надання професійної правничої допомоги у судовій справі за позовом ОСББ «Наш Городок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, крім того сторони узгодили фіксований гонорар у розмірі 30 000 грн; акт приймання наданих послуг від 24 жовтня 2025 року № б/н з детальним описом виконаних адвокатом робіт, зазначенням кількості витраченого адвокатом часу та кількості виконаних адвокатом послуг та їх вартості, які становлять 30 000 грн; рахунок фактуру від 24 жовтня 2025 року № б/н на оплату адвокатських послуг в розмірі 30 000 грн.

У жовтні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Булавінова Ю. В. подала до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому вона серед іншого заперечувала щодо розміру судових витрат, заявлених позивачем, посилалась на необґрунтованість їх розміру.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Згідно з абзацом 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Булавінова Ю. В., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, належить вирішити процесуальне питання щодо правильності здійсненого судами за результатом закриття провадження у справі розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд ураховує, що у цій справі позивач, після відкриття провадження у справі, подав до суду першої інстанції заяву про відмову від позову, яку прийнято судом і, як наслідок, закрито провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України.

Суд першої інстанції закрив провадження у зв`язку із відмовою позивача від позову, про що останній подав письмову заяву, у зв`язку з погашенням відповідачем заборгованості.

У цій частині судові рішення судів попередніх інстанцій не оскаржуються в касаційному порядку, а тому не переглядаються (стаття 400 ЦПК України). Тобто відповідач погоджується з правовою підставою закриття провадження у справі.

В суді першої інстанції ОСББ «Наш Городок» просило вирішити питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу відповідно до частини третьої статті 142 ЦПК України.

Статтею 142 ЦПК України передбачений порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.

У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача (частина третя статті 142 ЦПК України).

Тлумачення частини третьої 142 ЦПК України свідчить про те, що суд може покласти на відповідача обов`язок відшкодувати позивачу понесені ним витрати лише в тому разі, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 255 ЦПК України) внаслідок задоволення відповідачем його вимог після пред`явлення позову.

Такі правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 06 травня 2026 року у справі № 726/2253/25 (провадження № 61-13391св25).

У справі, яка переглядається Верховним Судом, суд першої інстанції закрив провадження у справі у зв`язку з відмовою позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 255 ЦПК України) саме внаслідок задоволення відповідачем його вимог після пред`явлення позову.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (стаття 133 ЦПК України).

Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу ОСББ «Наш Городок» надало суду відповідні докази: договір про надання правової (правничої) допомоги від 29 січня 2020 року № 01/2901/2020; додаткову угоду від 30 травня 2025 року № 01/2025 до договору про надання правої (правничої) допомоги від 29 січня 2020 року № 01/2901/2020; акт приймання наданих послуг від 24 жовтня 2025 року № б/н з детальним описом виконаних адвокатом робіт, зазначенням кількості витраченого адвокатом часу та кількості виконаних адвокатом послуг та їх вартості, які становлять 30 000 грн; рахунок фактуру від 24 жовтня 2025 року № б/н на оплату адвокатських послуг в розмірі 30 000 грн.

У відзиві на позовну заяву представник ОСОБА_1 - адвокат Булавінова Ю. В. заперечувала щодо стягнення витрат на правничу допомогу, посилаючись, в тому числі, на недоведеність та безпідставність таких витрат. Просила врахувати, що саме поведінка позивача призвела до виникнення заборгованості у відповідача, а в подальшому - до виникнення спору та необхідності його вирішення в судовому порядку та понесення позивачем судових витрат, а також поведінку відповідача в справі (факт добровільної сплати ним заборгованості після відкриття провадження у справі та до початку розгляду справи по суті).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, застосував відповідні норми ЦПК України, у тому числі, частину третю статті 142 ЦПК України, надав оцінку доказам, поданим на підтвердження цих витрат, врахував складність цієї справи, фактичний обсяг послуг, наданих адвокатом, та їх необхідність, а також критерії розумності та справедливості, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Доводи касаційної скарги щодо неспівмірності відшкодованих позивачу витрат на правничу допомогу, є безпідставними, оскільки суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, врахував їх реальність та необхідність та обґрунтовано зменшив їх розмір з 30 000 грн до 4 000 грн.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком та вважає, що визначений судом розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача, відповідає критеріям реальності, розумності та справедливості.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16 (провадження № 14-446цс18)).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Булавінова Ю. В., які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки в задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Булавінова Юлія Володимирівна, залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 травня 2026 року в частині розподілу витрат на правничу допомогу залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Сердюк