Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №638/5420/23 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 638/5420/23

провадження № 61-8863св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д.,

суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Колісниченко Артур Сергійович, на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2025 року у складі судді Щепіхіної В. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 04 червня 2026 року у складі колегії суддів: Мальованого Ю. М., Маміної О. В., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини, в якому просив визначити місце проживання їхньої з відповідачкою дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним.

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини з нею.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2023 року первісний позов ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_1 об`єднано в одне провадження (справа № 638/5420/23).

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2024 року первісну позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2024 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини (справа № 638/21400/24).

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2024 року об`єднано в одне провадження справу № 638/5420/23 та справу № 638/21400/24. Об`єднаній справі присвоєно № 638/5420/23.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2024 року роз`єднано зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини та позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини.

Позовні вимоги ОСОБА_2 виділено у самостійне провадження. Позовні вимоги ОСОБА_1 вирішено розглядати в межах цивільної справи № 638/5420/23.

Отже, предметом судового розгляду у цій справі є зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини.

Зустрічний позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що вони з ОСОБА_2 із 28 квітня 2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 липня 2017 року (справа № 638/2081/17) було розірвано.

У шлюбі в них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу дитина постійно проживала разом з матір`ю, яка повністю займалася її вихованням та утриманням.

Судовим наказом Московського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2018 року у справі № 643/10649/18 стягнено з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дочки.

Дитина проживала з нею, відвідувала школу та додаткові заняття, мала значні успіхи, розвивала свої здібності з англійської мови, займалася акробатикою, а також брала активну участь у творчому житті школи. Вона належним чином забезпечувала якнайкращі інтереси дитини у вихованні та розвитку.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації (далі - рф) проти України вони з дитиною, за згодою батька дитини, переїхали до Німеччини, де дитина, зокрема, продовжила займатися балетом, почала вивчати німецьку мову, зарахована до початкової школи, а надалі - до гімназії, займалась верховою їздою.

Вона забезпечувала дочці належний рівень морально-культурного розвитку, належні побутові умови.

У 2023 році під час літніх канікул, на прохання ОСОБА_2 , вона з дочкою приїхали до України. Однак ОСОБА_2 фактично викрав дитину, змінивши місце її проживання. Він відмовився повертати дитину матері, здійснюючи психологічний тиск на дитину та користуючись її уразливим станом, зумовленим війною.

Водночас він не приділяє дитині належного догляду, залишає її саму дома у м. Харкові, де трапляються обстріли та систематичні повітряні тривоги. Позивачка змушена таємно від батька дистанційно організовувати отримання дитиною допомоги психолога. ОСОБА_3 перестала займатися освітньо-виховними заняттями, що шкодить її навчальному процесу.

Дитина мала стійкі соціальні зв`язки, друзів, коло постійного спілкування, отримувала сучасну європейську освіту, відвідувала навчальні гуртки, була на обліку в медичному закладі та проходила лікування.

Відповідач без узгодження з нею змінив усталене життя дитини, жодних соціальних зв`язків за новим місцем проживання дочка не має. ОСОБА_2 не забезпечив умов для належного виховання та розвитку дочки, зокрема, вона навчається у дистанційному режимі, не відвідує жодного гуртка, змушена проживати в одній кімнаті із дочкою співмешканки відповідача, що негативно на неї впливає. Наявність у відповідача іншої родини є істотною обставиною, яка впливає на морально-емоційний стан дитини та не відповідає її інтересам.

Крім того, першочерговим є питання забезпечення безпечного життя та здоров`я дитини, у той час коли м. Харків є наближеним до фронту містом, яке постійно піддається обстрілам.

Посилаючись на наведене, позивачка просила суд визначити місце проживання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 , вирішити питання щодо судових витрат.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2025 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 04 червня 2026 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивоване тим, що з урахуванням фактичних обставин справи та думки дитини визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 з матір`ю не відповідатиме якнайкращим інтересам дитини.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У липні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Колісниченко А. С., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 04 червня 2026 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення її позовних вимог.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, статей 141, 150, 151, 157, 160, 161, 171 СК України, статті 3 Закону України «Про охорону дитинства», статей 3, 12, 18 Конвенції про права дитини, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та порушенням норм процесуального права, а саме статей 2, 12, 13, 76-81, 89, 263, 367, 376 ЦПК України, без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах:

1) від 07 травня 2025 року у справі № 552/5588/23; від 30 квітня 2025 року у справі № 210/1936/22; від 28 травня 2025 року у справі № 759/14917/20; від 26 листопада 2025 року у справі № 727/5956/23; від 12 січня 2022 року у справі № 663/724/19; від 19 жовтня 2022 року у справі № 373/1234/20; від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20 про те, що створення перешкод у спілкуванні з іншим із батьків руйнують зв`язки дитини із сім`єю, є проявом психологічного насильства (синдрому батьківського відчуження) та не відповідають якнайкращим інтересам дитини;

2) від 27 січня 2021 року у справі № 727/3856/18; від 14 лютого 2029 року у справі № 377/128/18; від 09 листопада у справі № 487/7241/18; від 22 грудня 2021 року у справі № 554/1124/20; від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17; від 12 лютого 2019 року у справі № 461/3144/17; від 27 листопада 2019 року у справі № 400/829/17; від 24 жовтня 2018 року у справі № 487/545/17-ц; від 24 жовтня 2019 року у справі № 585/2392/18; від 28 квітня 2022 року у справі № 359/6726/20; від 16 лютого 2024 року у справі № 465/6496/19; від 22 травня 2024 року у справі № 754/3063/22 про те, що згода (бажання) дитини на проживання з одним із батьків не є для суду абсолютною та безумовною, якщо вона не відповідає інтересам дитини і може бути зумовлена впливом того з батьків, з ким дитина проживає;

3) від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц; від 03 листопада 2021 року у справі № 569/5582/17; № від 16 червня 2022 року у справі № 712/11527/17; від 06 липня 2022 року у справі № 333/3895/19; від 12 травня 2022 року у справі № 607/10896/19; від 20 квітня 2022 року у справі № 359/6726/20; від 18 березня 2020 року у справі № 336/1205/19-ц; від 13 липня 2022 року у справі № 946/6707/19; від 22 червня 2022 року у справі № 336/3145/20; від 22 серпня 2018 року у справі № 539/1406/17; від 23 жовтня 2021 року у справі № 127/17427/20; від 20 січня 2022 року у справі № 761/43925/19; від 30 листопада 2022 року № 343/96/21; від 14 лютого 2020 року у справі № 574/886/18; від 09 лютого 2023 року у справі № 753/572/20 щодо критеріїв визначення якнайкращих інтересів дитини, врахування сталих соціальних зв`язків, умов проживання, особистих якостей батьків, наявності іншої родини, а в умовах воєнного стану - першочергового забезпечення права дитини на життя та безпеку.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що вирішуючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що небажання дитини бачитися з матір`ю є підставою для залишення її з батьком, оскільки це небажання є результатом тривалого правопорушення з боку відповідача. Визначення місця проживання з батьком за таких обставин лише поглиблює психологічну травму дитини та остаточно розриває її зв`язок із матір`ю, що є грубим порушенням принципу забезпечення найкращих інтересів дитини.

Суд не звернув уваги на те, що протягом 11 років дитина мала найвищий рівень довіри до матері (про що свідчать численні спільні досягнення, успіхи в навчанні та балеті, проте після кількох місяців перебування в ізоляції під впливом батька - ці почуття кардинально змінилися на «низький рівень позитивного інтересу». Така стрімка інверсія почуттів дитини (від любові до повного блокування та неприйняття) є класичним індикатором зовнішнього маніпулятивного впливу, а не природним розвитком стосунків.

У той же час, дитина на початку зміни свого місця проживання, що тривало до кінця 2023 року та початку 2024 року, продовжувала спілкування із матір`ю та контактувала з нею, а після квітня 2024 року повністю припинила будь-яке спілкування із матір`ю та заблокувала її в усіх телефонах, мессенджерах та соціальних мережах, вчинивши так як і відповідач. За таких обставин позивачка позбавлена будь-якої можливості контактувати з дитиною та отримувати будь-яку інформацію про неї.

Суду першої інстанції належало критично оцінити висловлену у судовому засіданні думку дитини, яка ніяк не пояснила свою зміну ставлення до матері. Дитина повідомила, що вона «не знає», чому так сталося у спілкуванні із мамою, і що вона не спілкується із нею бо просто «не бажає», незазначивши жодних обставин та причин. Відсутність у дитини будь-якої раціональної аргументації щодо причин припинення спілкування з матір`ю дає підстави для висновку про штучне походження такого ставлення.

Таким чином, зміна ставлення ОСОБА_3 до матері після квітня 2024 року є не природною зміною почуттів, а результатом реалізації батьком плану з відчуження дитини; потурання дитячому бажанню «уникнути навантажень» (відмова від очної форми навчання у гімназії в м. Мюнхені на користь гаджетів у Харкові) не відповідає найкращим інтересам дитини у розумінні статті 3 Конвенції про права дитини; визначення місця проживання з батьком, який вже продемонстрував схильність до блокування контактів дитини з усією родинною лінією матері, призведе до остаточного знищення родинних зв`язків та непоправної шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_3 .

Суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_2 самостійно свавільно, без погодження із позивачкою за зустрічним позовом, здійснюючи психологічний тиск на малолітню дитину та користуючись її вразливим станом, зумовленим війною, діючи умисно та протиправно, змінив постійне місце проживання дитини, не повернувши її матері після надання йому дитини для спілкування та відпочинку.

ОСОБА_3 постійно проживала з матір`ю, за місцем свого проживання вона мала стійкі соціальні зв`язки, тобто друзів, коло постійного спілкування, отримувала сучасну європейську освіту та відвідувала навчальні гуртки, була на обліку в медичному закладі та проходила лікування. Однак після її грубого викрадення відповідачем усі соціальні зв`язки дитини були розірвані, умови її проживання та навчання стали гіршими.

Наявність у відповідача іншої родини є істотною обставиною, яка впливає на морально-емоційний стан дитини та не відповідає її інтересам, оскільки у цьому випадку дитині доведеться адаптуватися до нового соціального середовища, що може негативно вплинути на її психологічний стан.

Вирішуючи позовні вимоги, суд першої інстанції фактично проігнорував обов`язок оцінити безпековий та освітній компоненти середовища, в якому опинилася дитина. Зокрема, м. Харків є наближеним до фронту та систематично піддається обстрілам. Дитина навчається у дистанційному режимі, що сприяє соціальній ізоляції дитини, що в поєднанні з блокуванням контактів із матір`ю та родичами по материнській лінії створює умови для повного замикання дитини в межах квартири батька та віртуального світу гаджетів.

Висновок апеляційного суду про те, що досягнення дитиною 14-річного віку автоматично виключає можливість судового захисту прав матері та дитини, є помилковим та таким, що суперечить суті завдань цивільного судочинства, засадам справедливості та релевантній практиці Верховного Суду.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що під час визначення місця проживання дитини суд зобов`язаний критично оцінити, чи є думка дитини щирою, чи не є вона результатом психологічного тиску, маніпуляцій, залякування або тривалого навіювання з боку того з батьків, з ким вона проживає. Якщо думка дитини деформована неправомірною поведінкою дорослих, вона не може слугувати законним підґрунтям для вирішення спору.

Усунувшись від критичного аналізу причин та умов виникнення позиції дитини, апеляційний суд порушив вимоги статті 89 ЦПК України щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх наявних у справі доказів у їх сукупності. Це призвело до ухвалення незаконного судового рішення, яке не забезпечує реального захисту прав та інтересів дитини, а лише сприяє ситуації відчуження матері від процесу виховання.

Висновок суду апеляційної інстанції про те, що сам лише факт воєнного стану в Україні за більш безпечних умов у Німеччині не може бути підставою для зміни усталеного місця проживання дитини проти її волі, суперечить висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 09 лютого 2023 року у справі № 753/572/20, згідно з яким в умовах воєнного стану першочерговим завданням є забезпечення безпеки та права дитини на життя, які переважають над бажаннями батьків.

Апеляційний суд фактично поставив формально встановлену «волю» дитини, сформовану в умовах відчуження, вище за її право на життя та безпеку, чим припустився неправильного застосування статті 3 Конвенції про права дитини.

У липні 2026 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Кутовий Г. І., у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відзив мотивовано тим, що ОСОБА_2 був вимушений звернутися до суду із позовом про визначення місця проживання дитини, оскільки психоемоційний стан дочки непокоїв його, зокрема, вона часто перебувала у стані глибокого хвилювання, причиною якого були погані (неоднозначні) стосунки з матір`ю через постійні сварки та приниження з боку матері, як у приватному спілкуванні так і у присутності інших людей.

Перебуваючи у Німеччині, ОСОБА_3 неодноразово розповідала батьку, що через те, що матір її зовсім не розуміє та не підтримує, а стосунки з однолітками не складаються, у неї періодично з`являлись суїцидальні думки.

Майже за півтора року дитині так і не сподобалося навчатися у Німеччині, їй не подобалися діти, які її оточували, вона не бажала спілкуватися з ними і це стало причиною відсутності інтересу вчити мову та в цілому навчатися, у зв`язку з чим дитина постійно перебувала у стресовому стані.

У зв`язку з відсутністю зацікавленості з боку матері за навчанням дитини, вчителі рекомендували ОСОБА_1 перевести ОСОБА_3 в найнижчу за рангом (градацією) школу (міттельшулє), у зв`язку з її незадовільним навчанням та відсутністю результатів за шкільною програмою.

Зазначене призвело до того, що ОСОБА_3 , перебуваючи вже у батька, була вимушена все літо 2023 року додатково займатися іноземними мовами та математикою, щоб опанувати програму 5 класу.

На цей час дитина продовжує займатися улюбленою справою та відвідує кінний клуб у м. Харкові, в якому має гарні результати та отримує схвальні відгуки від персонального тренера. Вона має нагороди за призові місця на обласних змаганнях із верхової їзди, а шкільну програму за 7 та 8 класи завершила відмінно.

Безпідставним є твердження ОСОБА_1 про те, що батько фактично викрав дитину, скориставшись її вразливим станом, зумовленим, зокрема, війною.

При першій зустрічі, яка відбулася у перших числах червня 2023 року, дитина одразу виявила бажання залишитися разом із батьком, а через 3 дні категорично відмовилася повертатися з матір`ю до Німеччини.

У липні 2023 року ОСОБА_1 повторно приїхала до м. Харкова з метою поговорити із ОСОБА_3 та впевнитися у її виборі. ОСОБА_3 прямо сказала про те, що вона хоче надалі жити з батьком та в жодному разі не має бажання повертатися назад до Німеччини, мотивуючи це тим, що в неї немає там друзів, їй не подобається навчатися і вона не може надалі співіснувати із матір`ю.

ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , яка має дочку, з якою у ОСОБА_3 склалися дуже гарні стосунки. Діти добре ставляться одна до одної, підтримують та мають багато спільних інтересів.

Проживання ОСОБА_4 із батьком відповідає її інтересам. Дитина має гарні умови для життя, а саме: кімнату, необхідні меблі, окреме місце для занять та відпочинку, цифрову техніку та інше. Із батьком дитина живе в гармонії та у морально сприятливих умовах, вона виховується в атмосфері любові та поваги.

ОСОБА_2 та його дружина офіційно працевлаштовані, мають стабільний дохід, який дозволяє утримувати сім`ю та дітей, забезпечувати їх усім необхідним, створювати належні умови для навчання та задовольнити гармонійний розвиток їх особистостей.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 02 липня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Колісниченко А. С., на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 04 червня 2026 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2026 року (після усунення недоліків) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Колісниченко А. С., на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 04 червня 2026 року з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 389, витребувано з Шевченківського районного суду м. Харкова матеріали цивільної справи № 638/5420/23; надано учасникам справи строк для подання відзиву.

У вересні 2026 року матеріали справи № 638/5420/23 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2026 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою

статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що із 28 квітня 2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 липня 2017 року (справа № 638/2081/17) було розірвано.

У шлюбі у них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після розлучення ОСОБА_3 залишилася проживати з матір`ю та переїхала з нею до м. Києва.

Судовим наказом Московського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2018 року у справі № 643/10649/18 стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання заяви - 03 серпня 2018 року до досягнення дитиною повноліття.

На початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року ОСОБА_3 разом з матір`ю виїхала за межі України, а надалі стала проживати у Німеччині. Весь цей час (до виїзду за кордон) вона вільно спілкувалася з батьком. Під час перебування у Німеччині ОСОБА_3 не припиняла спілкування з батьком. У червні 2023 року ОСОБА_3 разом з матір`ю вдруге приїхала до України побачитися з батьком та залишилася у нього проживати.

На цей час дитина проживає у м. Харкові з батьком ОСОБА_2 та його родиною (дружина та її донька, яку ОСОБА_2 удочерив).

ОСОБА_1 проживає у Мюнхені за адресою: АДРЕСА_1 .

У листі від 14 червня 2023 року № 078/38-331 керівник Київського міського центру з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» (далі - КМЦ «Інваспорт») висловив ОСОБА_1 повагу та вдячність за активну участь у розвитку гольфу серед осіб з інвалідністю у країні та в м. Києві.

Згідно з характеристикою, наданою директором Комунального закладу «Харківська спеціальна школа № 5» Харківської обласної ради Мірошник О. від 09 серпня 2023 року № 01-22/86, ОСОБА_1 на базі їхнього закладу заснувала Центр інноваційно-інклюзивного супроводу осіб з інвалідністю по слуху, спрямований на відкриття абсолютно нових чотирьох напрямків саморозвитку для дітей з порушеннями слуху «Нечуючі потребують більшого», який підтримала Харківська міська рада у рамках замовлення на 2018 рік міського соціального проекту «Єдина соціальна мережа». ОСОБА_1 дуже організована, відповідальна як в особистому житті, так і в професійному, своєю честю та порядністю може служити прикладом багатьом.

Відповідно до листа виконувача обов`язків генерального секретаря Громадської організації «Всеукраїнська федерація гольфу» Терещук А. В. від 10 серпня 2023 року № 120/08-23 ОСОБА_1 з листопада 2018 року працює у команді Всеукраїнської федерації гольфу, очолюючи напрям розвитку інклюзивного гольфу; вона є прикладом гармонійного поєднання успішної жіночої професійної реалізації та материнства; її донька ОСОБА_3 досить часто проводить вільний час разом з матір`ю у гольф-клубах Харкова та Києва; мати піклується про забезпечення дочки найкращими умовами для проживання, освіти, всебічного розвитку та відпочинку. Автор листа просить розглянути можливість не позбавляти ОСОБА_1 права проживати з дитиною і продовжувати щоденно піклуватися про неї, виховувати та розвивати її, знайти можливість повернення дочки до рідної матері.

Згідно з характеристикою, наданою головою Громадської організації «Родинне коло Тростянеччини» Іговською Г. , ОСОБА_1 характеризується як гарна матір, яка захищає та забезпечує інтереси дочки, створює умови для виховання, проводить з нею час, контролює успіхи дитини, любить дочку та весь свій час присвячує розвитку дитини.

Крім того, відповідно до характеристики ОСОБА_1 , наданої першим віце-президентом Всеукраїнської громадської організації Спортивна федерація глухих України О. Лавриком, ОСОБА_1 зарекомендувала себе як доброзичлива, відповідальна, ініціативна особа, здатна приймати правильні та виважені рішення в межах своєї компетенції, в колективі користується повагою та авторитетом, уважна та чуйна до осіб з інвалідністю.

Згідно з листом директора Женевського осередку Українського товариства в Швейцарії Ахтирської- Декрем І. , ОСОБА_1 є активним представником їхнього благодійного фонду в Женеві, Швейцарії та Мюнхені, Німеччині; вона є прекрасним прикладом для багатьох дітей, протягом останнього року проводила дистанційні курси психологічної підтримки для мам та дітей, які рятуються за кордоном від війни.

Матеріали справи містять грамоти, сертифікати та рекомендації, надані дочці сторін ОСОБА_3 , а також світлини, які стосуються обставини життя та перебування дитини у Німеччині у 2022 - 2023 роках.

Згідно з копією договору про навчання між гімназією імені Терезії Герхардінгер у Ангері та ученицею ОСОБА_3 в особі законного опікуна ОСОБА_1 , укладений договір про навчання, школа прийняла ученицю ОСОБА_3 у 5 клас, починаючи з 08 травня 2023 року.

У матеріалах справи міститься довідка про відвідування ОСОБА_3 гімназії Фюрстенрід у 2022/2023 навчальному році.

ОСОБА_3 отримала посвідчення про право на проживання за адресою: проживання: АДРЕСА_2 . За цією ж адресою отримала право на проживання і ОСОБА_1 .

Із жовтня 2022 року ОСОБА_3 відвідувала курси верхової їзди в Мюнхені, балетну школу, мала європейську картку медичного страхування.

Відповідно до трудового договору ОСОБА_1 з 17 травня 2022 року залучена до трудових відносин та працює у компанії «Dachwerk Loft GmbH Co.KG» в м. Мюнхені.

Позивачка працює помічником з організації заходів на умовах мінімальної зайнятості. Регулярна щомісячна оплата праці становить 160,00 євро (брутто). Отримання вказаного доходу, а також інших виплат, підтверджується, зокрема, листом Центру зайнятості м. Мюнхена від 01 липня 2025 року, згідно з яким ОСОБА_1 щомісячно (з липня 2025 до грудня 2025 року) отримувала 1 250,00 євро, до складу вказаної суми входить допомога по безробіттю (стандартна потреба) у розмірі 260,00 євро та витрати на житло (оренду) у розмірі 990,00 євро.

Позивачка підтвердила її дохід за минулі періоди, зокрема, надала довідку Центру зайнятості в Мюнхені, згідно з якою вона отримувала загальну щомісячну суму з жовтня 2023 року до лютого 2024 року у розмірі 1 021,00 євро, загальну щомісячну суму за березень 2024 року в розмірі 136,52 євро. Відомостей про отримання інших доходів позивачка не надала.

Згідно з довідкою, наданою Центром зайнятості м. Мюнхена від 29 вересня 2025 року, ОСОБА_3 отримувала базову допомогу (громадянську допомогу) у Центрі зайнятості м. Мюнхена у період з 01 квітня 2023 року до 31 травня 2023 року. Якщо ОСОБА_3 знову подасть заяву на отримання допомоги вона буде перевірена і якщо всі умови будуть виконані, вона отримає необхідні виплати згідно з вимогами Соціального кодексу Німеччини.

Суд першої інстанції звертався до компетентного органу Федеративної Республіки Німеччина із судовим дорученням про надання правової допомоги в рамках розгляду цивільної справи № 638/5420/23 та отримав повідомлення від Окружного суду м. Мюнхена (ФРН) з доданими листом Міської адміністрації Мюнхена, соціального відомства Соціального управління - Центру, а також протоколом, складеним на закритому засіданні районного суду Мюнхена 03 травня 2024 року у справі № 346 AR 14736/24.

Згідно з листом Міської адміністрації Мюнхена, соціального відомства Соціального управління - Центру, ОСОБА_1 проживає у двокімнатній квартирі приблизно 65 кв. м у дуже центральному районі міста. У дочки ОСОБА_3 є власна кімната, яка облаштована відповідно до її віку. У кімнаті є письмовий стіл, велике ліжко, шафа для одягу, а також м`які іграшки та одяг. Мати спить у вітальні, щоб забезпечити дочці окрему кімнату. ОСОБА_3 в Німеччині отримує належну медичну допомогу, лікарні та медичні заклади знаходяться поблизу. ОСОБА_3 забезпечена медичним страхуванням в державній установі АОК. Останнім часом ОСОБА_3 була зареєстрована в «Theresien Gymnasium», що знаходиться лише за 10 хв. пішки. Це приватна школа, тому ОСОБА_3 може в будь-який час повернутися до неї і продовжити навчання. Крім того, ОСОБА_3 відвідувала в Мюнхені школу верхової їзди та балету. Вона зможе продовжити заняття в цих установах після повернення до Мюнхена . ОСОБА_1 отримує соціальну допомогу і успішно здала курс німецької мови на рівні В1, відвідує додаткові курси для можливості працевлаштування. В даний час вона працює на мініджобі як менеджер з організації заходів у компанії «Dachwerk Event». Крім того, вона є членом Баварської гольф-асоціації, де волонтерить, допомагаючи ветеранам війни з України та надаючи їм підтримку для доступу до реабілітаційних послуг у Німеччині. З соціально-педагогічної точки зору, ОСОБА_3 отримує в Німеччині належну медичну допомогу, школа знаходиться поруч, є можливості для позашкільних занять, а також ОСОБА_3 має власну кімнату, що забезпечує її приватність. Завдяки контакту матері з українськими родинами в школі, яка активно підтримує українських дітей та підлітків, ОСОБА_3 також має можливість спілкуватися з іншими українськими дітьми та підлітками в свій вільний час. З точки зору автора вказаного повідомлення, дуже важливо, щоб ОСОБА_3 мала регулярні контакти з матір`ю, будь-то через відеодзвінки, канікули або інші способи спілкування. Ці контакти мають проходити без участі батька аби уникнути можливих втручань з його боку.

Відповідно до протоколу, складеного на закритому засіданні районного суду Мюнхена 03 травня 2024 року у справі № 346 AR 14736/24, свідок ОСОБА_15 повідомила, що умови проживання у ОСОБА_1 цілком нормальні, ОСОБА_3 має власну кімнату. Відносини між ОСОБА_3 та матір`ю цілком нормальні, нічого особливого вона не помітила. Умови для навчання для їхніх дітей хороші, була створена українська група, інтенсивно вивчалася німецька мова, ОСОБА_3 добре вчилася та справлялася з домашніми завданнями. Медичне обслуговування в Німеччині таке ж хороше, як і в Україні. Свідок ОСОБА_16 пояснила, що умови проживання у Німеччині в ОСОБА_1 та її дочки були хороші, ОСОБА_3 мала світлу кімнату. ОСОБА_3 поїхала на канікули в Україну і не подумала, що її батько більше не дозволить їй виїхати. Відносини між матір`ю і дочкою були дуже добрі, вони були майже як подруги. Свідок бачила в ОСОБА_1 приклад для себе. ОСОБА_1 дуже добре виховала дочку, вони багато подорожували, відвідували театр, гуляли в парку. ОСОБА_1 ніколи не кричала на дочку, вона була дуже спокійною, вони разом вчили німецьку, мати організувала для неї курс верхової їзди, балетну школу, культурно розвивала її. У ОСОБА_3 наявні соціальні зв`язки з іншими дітьми.

Суд першої інстанції дослідив умови проживання дочки сторін ОСОБА_3 з червня 2023 року в м. Харкові разом з батьком.

Згідно з довідкою Харківського ліцею № 149 Харківської міської ради від 24 серпня 2023 року № 97 ОСОБА_4 навчається у 6-В класі, а також відвідує заняття з верхової їзди у м. Харкові.

ОСОБА_2 працює в органах прокуратури з 2004 року, що підтверджується довідкою Харківської обласної прокуратури від 02 червня 2023 року.

Згідно з довідкою про заробітну плату, виданою Харківською обласною прокуратурою від 19 вересня 2023 року № 60-356, за період з березня 2023 року до серпня 2023 року включно ОСОБА_2 нараховано заробітну плату у розмірі 523 330,93 грн, сума до видачі становить 328 229,40 грн.

Відповідно довідки про заробітну плату, виданої Харківською обласною прокуратурою від 06 листопада 2025 року № 21-128, за період з січня 2025 року до жовтня 2025 року включно ОСОБА_2 нараховано заробітну плату у розмірі 1 100 447,81 грн, утримано - 253 103,01 грн.

Згідно з довідкою про заробітну плату його дружини ОСОБА_5 , виданою Харківською обласною прокуратурою від 19 вересня 2023 року № 60-355, за період з березня 2023 року до серпня 2023 року їй нараховано заробітну плату у розмірі 464 010,30 грн, сума до видачі становить 373 528,30 грн.

Відповідно до висновку від 18 вересня 2023 року психологічного обстеження стану ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке проводилося у серпні-вересні 2023 року психологом Громадської організації «Харківська правозахисна група» Захарченко Н. О. , дитина потребує психологічної підтримки, захисту та теплої сімейної атмосфери, де її приймають, розуміють та люблять. Також у дівчинки розвиваються наслідки травматизації, обумовлені конфліктами з матір`ю, висока тривожність через стан невизначеності та страх зустрічі з матір`ю.

Крім того, у висновку зазначено, що інтелектуальний, емоційний та психосексуальний розвиток дитини відповідає її віку, відхилень від норми не спостерігається.

Під час психологічного обстеження за рахунок використаних методик та наративів було виявлено небажання бачитися з матір`ю, яка їй ввижається та яку ОСОБА_3 боїться, страх зустріти бабусю та часте бажання сховатися в маленькій комірчині (під час життя з мамою дівчина таким чином справлялася зі страхом та ховалася в шафі, коли її лаяли або били мати та бабуся).

Психолог виявила дуже низький рівень позитивного інтересу та психологічного прийняття зі сторони матері, висока директивність, заснована виключно на амбітних претензіях та жорсткому контролі, емоційне відкидання, відсутність добрих людських відносин і відгородженості від проблем і інтересів дочки.

Стосовно виховного впливу батька психолог з`ясувала: високий рівень довіри, психологічне прийняття і підтримка дівчинки, принципи директивності, які засновані на турботі.

Дитина явно відчуває психологічний дискомфорт та потребу у захисті, дівчинка не бачить майбутнього, знаходиться в стані очікування агресії та обвинувачень від матері та її родичів.

Свою фігурку ОСОБА_3 на усіх малюнках малює останньою, маленьку із непромальованими рисами обличчя, що свідчить про невпевненість, бажання зникнути, страх спілкування, прагнення сховатися від проблем. У бесіді ОСОБА_3 неодноразово підкреслювала про своє обурення на бабусю та мати за те, що вони часто зазначали, що її народження зіпсувало життя матері.

Суд дослідив листування ОСОБА_3 з матір`ю в липні 2023 року після повернення до України, де вона зазначає, що не бажає повертатися до Німеччини, в м. Мюнхені перебувати для неї великий стрес, там немає друзів, вона бажає назавжди залишитися жити в м. Харкові, а також листування ОСОБА_3 з батьком щодо її стосунків з матір`ю.

Згідно з висновком Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком, ОСОБА_2 .

У висновку зазначено, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , де створені умови для проживання та навчання дитини.

Відповідно до довідки про проходження попереднього та позачергового психіатричних оглядів протипоказань для виконання обов`язків опікуна не виявлено. Мати таку інформацію органу опіки не надала.

ОСОБА_2 офіційно працевлаштований, позитивно характеризується за місцем роботи, має самостійний дохід.

ОСОБА_1 працює у команді Всеукраїнської федерації гольфу, позитивно характеризується за місцем роботи.

Під час навчання ОСОБА_3 у початковій школі 1-3 класи у м. Харкові батьки брали постійну участь у шкільному житті дочки. Вони приділяють належну увагу дитині, піклуються про її розвиток та навчання.

Під час надання висновку орган опіки та піклування врахував думку дитини, яка заявила, що й надалі бажає проживати разом з батьком.

У суді першої інстанції дочка сторін ОСОБА_3 пояснила, що коли батьки розлучилися, вона проживала з матір`ю. Стосунки з матір`ю почали погіршуватися десь у 2020-2021 роках. Також зазначила, що вона бажає проживати з батьком, оскільки мати дуже погано ставилася до неї, постійно сварила її, не приділяла їй уваги, не захоплювалася її успіхами. Під час перебування у Німеччині мати багато часу проводила на роботі. Зазначила, що їй також не подобається сім`я матері, тобто її бабуся та дідусь, через образливі висловлювання в її бік. Під час конфліктів мати хапала її за руки та трусила. Казала, що вона не повинна дозволяти плакати, що таким чином вона показує свою слабкість. Після початку вторгнення рф на територію України вона з матір`ю проживали у Німеччині, там у неї було дистанційне навчання в попередній школі. У той період мати могла вдарити її по нозі, по спині, по руках, дуже часто кричала на неї. Два рази вона приїжджала до України для того, щоб побачитися з батьком. На другий раз вона залишилися жити з батьком через складні стосунки з матір`ю. З батьком, крім неї, також проживає дружина батька та її сестра (дочка батька). Зазначила про те, що з ними у неї дуже гарні стосунки, вони разом проводять час, ходять за покупками, гуляють з собакою, спільно виконують побутові обов`язки. Зараз вона займається професійно кінним спортом, заняття індивідуальні. У Німеччині вона також займалася кінним спортом, але заняття проходили в групі та їй не дуже подобалося. Також вона ходить до спортивного залу. З матір`ю вона спілкувалася останній раз в кінці 2023 року чи на початку 2024 року. В той момент мати постійно казала їй, що вона зробила неправильний вибір, коли повернулася до України. Батько однаково ставиться і до неї, і до її сестри. Якщо бачить, що вона ( ОСОБА_3 ) на щось зла або її щось турбує, батько завжди з нею розмовляє, а матері на це було байдуже. Відчуває, що з батьком більше часу проводить, ніж з матір`ю. ОСОБА_3 також підтвердила, що проходила курс психотерапії після повернення в Україну через складні стосунки з матір`ю та батьком. У Німеччині у неї була лише одна подруга, з якою вона припинила спілкування, коли повернулася до України, оскільки та стала на бік її матері. На питання суду, чому на теперішній час ОСОБА_3 не спілкується з мамою та блокує її у месенджері, остання відповіла, що не відчуває з її боку щирості і через це їй важко спілкуватися.

Нормативно-правове обґрунтування та мотиви, з яких виходив Верховний Суд

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Суд - це фактично останній інструмент, який підлягає використанню при вирішенні сімейних спорів, коли спір неможливо вирішити іншим шляхом.

Водночас розлучення має відбутися таким чином, щоб батько і матір як і раніше співпрацювали при виконанні батьківських обов`язків.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Згідно зі статтею 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).

Звертаючись до суду з позовом про визначення місця проживання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 посилалася на те, що після розлучення дитина проживала з нею, відвідувала школу та додаткові заняття. Вона належним чином забезпечувала якнайкращі інтереси дитини у вихованні та розвитку.

У зв`язку з військовою агресією рф проти України вони з дитиною зі згоди ОСОБА_2 переїхали до Німеччини, де дитина продовжила займатися балетом, почала вивчати німецьку мову, була зарахована до початкової школи, а надалі - до гімназії, займалася верховою їздою.

У 2023 році під час літніх канікул ОСОБА_2 фактично викрав дитину, змінивши місце її проживання. Він відмовився повертати дитину матері, здійснюючи психологічний тиск на дитину та користуючись її вразливим станом, зумовленим війною.

Вирішуючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дослідивши зібрані у справі докази, встановив, що після розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (2017 рік) дочка сторін проживала з матір`ю.

У зв`язку з повномасштабним вторгненням рф на територію України з 2022 року позивачка разом з дочкою виїхала за кордон та фактично проживала у Німеччині.

Дочка сторін ОСОБА_3 до червня 2023 року проживала з матір`ю у м. Мнюнхені, а надалі, приїхавши до України під час шкільних літніх канікул, за власним бажанням залишилася проживати з батьком та його сім`єю у АДРЕСА_3 .

Перевіряючи аргументи позивачки про те, що бажання дитини проживати з батьком сформоване внаслідок вчинення з його боку психологічного тиску на дитину, суди дослідили, зокрема: листування між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (під час перебування у Німеччині), листування між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (липень 2023 року), у яких вона зазначала, що не хоче повертатися до Німеччини, оскільки перебувати в Мюнхені для неї «великий стрес», там вона не має друзів і хоче назавжди залишитися жити в м. Харкові, висновок психологічного обстеження (серпень - вересень 2023 року) стану ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 18 вересня 2023 року, складений психологом ГО «Харківська правозахисна група» Захарченко Н. О. , у якому зазначено, що дитина потребує психологічної підтримки, захисту та теплої сімейної атмосфери, де її приймають, розуміють та люблять.

У дівчинки розвиваються наслідки травматизації, обумовлені конфліктами з матір`ю, висока тривожність через стан невизначеності та страх зустрічі з матір`ю; інтелектуальний, емоційний та психосексуальний розвиток дитини відповідає її віку, відхилень від норми не спостерігається.

Під час психологічного обстеження психолог виявив: небажання дитини бачитися з матір`ю, яка їй ввижається та яку ОСОБА_3 боїться, страх зустріти бабусю та часте бажання сховатися в маленькій комірчині (під час життя з мамою дитина таким чином справлялася зі страхом та ховалася в шафі, коли її сварили або били мати та бабуся); низький рівень позитивного інтересу та психологічного прийняття зі сторони матері, високу директивність, засновану виключно на амбітних претензіях та жорсткому контролі, емоційне відкидання, відсутність добрих людських відносин і відгородженості від проблем та інтересів дочки.

Стосовно виховного впливу батька психолог виявив: високий рівень довіри, психологічне прийняття і підтримку дочки, принципи директивності, які засновані на турботі.

Дитина явно відчуває психологічний дискомфорт та потребу у захисті; дівчинка не бачить майбутнього, знаходиться в стані очікування агресії та обвинувачень від матері та її родичів. Свою фігурку ОСОБА_3 на усіх малюнках малює останню, маленьку з непромальованими рисами обличчя, що свідчить про невпевненість, бажання зникнути, страх спілкування, прагнення сховатися від проблем.

У бесіді із психологом ОСОБА_3 неодноразово підкреслювала про свою образу на бабусю та матір за те, що вони часто зазначали, що її народження зіпсувало життя матері.

Таким чином, дослідивши обставини та підстави виникнення у дитини бажання проживати з батьком, суди попередніх інстанцій не встановили вчинення ОСОБА_2 будь-яких дій, спрямованих на формування негативного ставлення до матері, зокрема й шляхом застосування психологічного тиску на дитину.

Зважаючи на наведене, доводи касаційної скарги про те, що оскаржувані судові рішення ухвалені без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07 травня 2025 року у справі № 552/5588/23; від 30 квітня 2025 року у справі № 210/1936/22; від 28 травня 2025 року у справі № 759/14917/20; від 26 листопада 2025 року у справі № 727/5956/23; від 12 січня 2022 року у справі № 663/724/19; від 19 жовтня 2022 року у справі № 373/1234/20; від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20, про те, що створення перешкод у спілкуванні з іншим із батьків руйнують зв`язки дитини із сім`єю, є проявом психологічного насильства (синдрому батьківського відчуження) та не відповідають якнайкращим інтересам дитини, не знайшли свого підтвердження.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мав критично оцінити думку дитини стосовно її бажання проживати з батьком, яка не є абсолютною для суду, оскільки суперечить найкращим інтересам дитини.

Зокрема, на переконання позивачки, бажання їхньої з відповідачем дочки ОСОБА_3 проживати з батьком, крім вчинення ним психологічного тиску на дитину, зумовлене не кращими умовами для її розвитку, а навпаки - можливістю уникнути необхідних зусиль для здобуття освіти та особистісного росту.

Перевіривши доводи позивачки, Верховний Суд виходить з такого.

У постанові Верховного Суду від 16 лютого 2024 року у справі № 465/6496/19 зазначено, що система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і має гарантувати захист прав дитини.

Дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється правами: отримувати всю відповідну інформацію; отримувати консультацію та мати можливість висловлювати свої думки; клопотати про призначення спеціального представника під час розгляду судовим органом справ, бути поінформованою про можливі наслідки реалізації своїх думок та про можливі наслідки будь-якого рішення (статті 3, 4 Європейської конвенції про здійснення прав дітей 1996 року).

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати інтересам дитини (стаття 12 Конвенції про права дитини, стаття 171 СК України, стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства»).

Думка дитини може бути висловлена у письмових доказах (висновках органів опіки та піклування, спеціалістів тощо); електронних доказах (відео-, аудіоматеріалах); висновках психологічної експертизи; показаннях самої дитини, присутньої в залі судового засідання або з використанням режиму відеоконференції.

Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (постанова Верховного Суду

від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17).

При оцінці пояснень дитини необхідно враховувати її вік на момент опитування, рівень розвитку та психологічні особливості, притаманні відповідному віку.

У справі, що переглядається, ІНФОРМАЦІЯ_2 у судовому засіданні у суді першої інстанції суд заслухав думку дочки сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка у присутності представника органу опіки та піклування, зокрема, пояснила суду, що стосунки з матір`ю почали погіршуватися десь у 2020-2021 роках; вона бажає проживати з батьком, оскільки мати дуже погано ставилася до неї, постійно сварила її, не приділяла їй уваги, не захоплювалася її успіхами; їй не подобається сім`я матері, тобто її бабуся та дідусь, через образливі висловлювання в її бік; під час конфліктів мати хапала її за руки та трусила.

У Німеччині (у попередній школі) вона навчалася дистанційно, у той період мати могла вдарити її по нозі, по спині, по руках, дуже часто кричала на неї. Два рази вона приїжджала до України для того, щоб побачитися з батьком. На другий раз вона залишилися жити з батьком через складні стосунки з матір`ю.

Із батьком, крім неї, також проживає його дружина та її сестра (дочка батька), з якими у неї дуже гарні стосунки, зокрема, вони разом проводять час, ходять за покупками, гуляють з собакою, спільно виконують побутові обов`язки.

Зараз вона професійно займається кінним спортом (заняття індивідуальні) та відвідує спортивний зал.

У Німеччині вона також займалася кінним спортом, але заняття проходили в групі та їй не дуже подобалося.

Із матір`ю вона спілкувалася останній раз у кінці 2023 року чи на початку 2024 року. Мати постійно казала їй, що вона зробила неправильний вибір, коли повернулася до України.

ОСОБА_3 підтвердила, що проходила курс психотерапії після повернення до України через складні стосунки з матір`ю та батьком.

На питання суду, чому на цей час ОСОБА_3 не спілкується з мамою, дитина відповіла, що не відчуває з її боку щирості і через це їй важко спілкуватися.

Надаючи оцінку зазначеним поясненням дитини, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зазначив, що висловлене дитиною, якій на час надання пояснень виповнилося 13 років, бажання й надалі проживати з батьком, з яким вона проживає з червня 2023 року, є її свідомим вибором, обставин застосування до дитини психологічного тиску суд не встановив.

Висловлене у судовому засіданні в суді першої інстанції дитиною бажання проживати з батьком, відповідає бажанню дитини, відображеному у зібраних у справі доказах, які були належно досліджені судом першої інстанції, зокрема у висновку органу опіки та піклування, висновках психологів, а також листуванні між дитиною та кожним із батьків.

Суд першої інстанції приділив належну увагу поясненням дочки сторін ОСОБА_3 , ураховувавши висловлену дитиною думку системно, її вік на момент опитування (13 років), рівень розвитку та психологічні особливості, притаманні відповідному віку, з`ясовувавши належно фактичні обставини справи, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний, не встановив підстав для висновку про те, що поведінка та висловлювання дитини не відповідає інтересам дитини та зумовлена впливом батька, з яким вона проживає.

Такий висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, не суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 27 січня 2021 року у справі № 727/3856/18; від 14 лютого 2029 року у справі № 377/128/18; від 09 листопада у справі № 487/7241/18; від 22 грудня 2021 року у справі № 554/1124/20; від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17; від 12 лютого 2019 року у справі № 461/3144/17; від 27 листопада 2019 року у справі № 400/829/17; від 24 жовтня 2018 року у справі № 487/545/17-ц; від 24 жовтня 2019 року у справі № 585/2392/18; від 28 квітня 2022 року у справі № 359/6726/20; від 16 лютого 2024 року у справі № 465/6496/19; від 22 травня 2024 року у справі № 754/3063/22, про те, що згода (бажання) дитини на проживання з одним із батьків не є для суду абсолютною та безумовною, якщо вона не відповідає інтересам дитини і може бути зумовлена впливом того з батьків, з ким дитина проживає.

У контексті дотримання найкращих інтересів дочки сторін ОСОБА_3 , суди врахували, що у сім`ї батька, який має достатній рівень матеріального забезпечення, дитині подобається проживати, вона має гарні стосунки із дружиною батька та сестрою, їй подобається проводити з ними дозвілля. Вона навчається у Харківському ліцеї № 149 Харківської міської ради, займається кінним спортом та відвідує спортивний зал.

Будь-яких обставин, які б давали підстави для висновку про те, що проживання дитини з батьком будь-яким чином шкодить життю і здоров`ю дитини, натомість визначення місця проживання дитини з матір`ю буде мати більш позитивний вплив на дитину, ніж залишити її проживати з батьком, суди не встановили.

Перевіряючи доводи позивачки про те, що суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 09 лютого 2023 року у справі № 753/572/20, згідно з яким в умовах воєнного стану першочерговим завданням є забезпечення безпеки та права дитини на життя, які переважають над бажаннями батьків, Верховний Суд виходить з такого.

Так, у згаданій постанові від 09 лютого 2023 року Верховний Суд дійшов висновку про те, що з огляду на введення воєнного стану в Україні, вирішуючи спори, що стосуються прав та інтересів дитини, першочерговим завданням держави є забезпечення її безпеки і права на життя.

За обставинами вказаної справи, урахувавши норми Конвенції про права дитини щодо забезпечення її якнайкращих інтересів та безпеки і права на життя, введенння в Україні воєнного стану, перебування дитини з матір`ю в Румунії, її право бути заслуханою, бажання самої дитини, якій виповнилося 11 років на час ухвалення оскаржуваного рішення, дійшов висновку про обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, яким у визначенні місця проживання дитини з батьком у м. Києві було відмовлено.

Аналізуючи наведене, необхідно дійти висновку про те, що урахування безпекової ситуації в Україні є однією з умов, які підлягають обов`язковому врахуванню у контексті забезпечення якнайкращих інтересів дитини, зокрема, її розвитку у безпечному та спокійному середовищі. У той же час, безпечне та спокійне середовище для дитини полягає не лише у фізичній безпеці, а й у безпечному та стабільному емоційному стані дитини.

На відміну від справи № 753/572/20, у справі, що переглядається, дочка сторін, якій на час перегляду справи апеляційним судом виповнилося 14 років, за власним бажанням, яке вона підтримала на кожному етапі вирішення цієї справи, з 2023 року проживає з батьком у м. Харкові та категорично заперечує стосовно проживання з матір`ю в Німеччині.

Вирішуючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, урахувавши як думку дитини, так і висновки психологів та органу опіки та піклування, дійшов висновку про те, що зміна місця проживання дочки сторін ОСОБА_3 може призвести до вкрай негативних та непередбачуваних психологічних травм для дитини, а тому не відповідає її інтересам щодо зростання у передбачуваній емоційно-стабільній атмосфері.

Отже, незважаючи на те, що національні органи влади зобов`язані максимально сприяти забезпеченню якнайкращих інтересів дитини, зокрема її безпеки і права на життя, будь-який обов`язок застосування примусу з цих питань має бути обмежено, оскільки мають бути враховані інтереси, а також права та свободи усіх зацікавлених осіб, із наданням першочергової важливості основним інтересам дитини та її правам за статтею 8 Конвенції про права дитини.

Перевіряючи посилання ОСОБА_1 на втрату контакту з дитиною і позбавлення її можливості спілкуватися з дитиною, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що за наявності відповідних підстав, вона має право на звернення до органу опіки та піклування чи до суду з вимогами про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу її участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

У контексті забезпечення права дитини на спілкування з матір`ю, а також права матері на виховання своєї дитини, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що вона безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку своєї дочки, має право та обов`язок піклуватися про її здоров`я, стан розвитку, проводити з нею необхідну кількість часу, незалежно від того, з ким вона буде проживати більшість часу. Проживання дитини з батьком не повинно негативно впливати на її взаємовідносини з матір`ю.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди з їх оцінкою судом апеляційної інстанції, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень касаційного суду.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду

від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Висновок суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суди попередніх інстанцій, повно встановили фактичні обставини справи, правильно застосували норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, та надавши належну оцінку фактичним обставинам справи і зібраним у справі доказам, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

З огляду на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Колісниченко Артур Сергійович, залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 04 червня 2026 року, залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник

Судді:І. Ю. Гулейков

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк