Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №484/1630/20 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 484/1630/20

провадження № 61-9357св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д.,

суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (відповідач за зустрічним позовом),

відповідачка - ОСОБА_2 (позивачка за зустрічним позовом),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Первомайська міська рада Миколаївської області, Служба у справах дітей Острицької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Тандир Дмитро Віталійович, на постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 травня 2026 року у складі колегії суддів: Самчишиної Н. В., Коломієць В. В., Серебрякової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Первомайська міська рада Миколаївської області, Служба у справах дітей Острицької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, про зміну порядку участі у спілкуванні та вихованні дитини.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що він є батьком малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 липня 2019 року у справі № 759/19510/17 ОСОБА_4 зобов`язано не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначено такий спосіб участі батька у вихованні дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, особисте спілкування: побачення першої та третьої суботи та неділі з 12 год 00 хв до 18 год 00 хв за місцем проживання чи перебування дитини, під час побачень йому дозволено гуляти з дитиною у присутності матері ОСОБА_4 з 14 год 00 хв до 16 год 00 хв.

Зобов`язано ОСОБА_4 за два дні до дня зустрічі ОСОБА_1 з дочкою надавати йому точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання, перебування дитини, а у разі настання змін, повідомити його особисто наступного дня після настання таких обставин чи змін.

Зазначене судове рішення перебуває на примусовому виконанні у Первомайському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (виконавче провадження № 62164863).

Відповідачка неодноразово повідомляла державному виконавцю недостовірну інформацію стосовно їхнього з дитиною місця проживання, що унеможливлювало виконання рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 липня 2019 року у справі № 759/19510/17.

Зокрема, ще до початку повномасштабного вторгнення, весь 2021 рік, кожні два тижні, задля зустрічей з дочкою, ОСОБА_1 об`їздив декілька міст Західної частини України, а саме: Рівне, Львів, Ворохта, Яремче, Івано-Франківськ, однак вже тоді ні дитина, ні її мати не мали постійного місця проживання в Україні.

Посилаючись на те, що відповідачка своїми недобросовісними діями порушує право позивача на участь у вихованні малолітньої дочки, чинить йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, повідомляє недостовірну інформацію щодо місця знаходження дитини, ОСОБА_1 просив суд змінити порядок його участі у спілкуванні та вихованні малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_3 .

Визначити спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні малолітньої дочки ОСОБА_3 шляхом:

періодичних побачень кожної суботи та неділі першого, третього та п`ятого тижня щомісячно з 12 год 00 хв до 19 год 00 хв за визначеним у судовому порядку місцем проживання дитини ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , з правом безперешкодного перебування батька з дитиною без присутності матері та інших сторонніх осіб зі сторони матері на всій території населеного пункту, в тому числі, але не виключно, за місцем проживання батька, в парках, скверах, розважальних закладах, на спортивних майданчиках, цирку, театрі/кінотеатрі та інших об`єктах дитячої інфраструктури;

з 2027 року, після досягнення дитиною 10 років, шляхом періодичних побачень кожного першого, третього, п`ятого тижня щомісячно з 09 год 00 хв суботи до 20 год 00 хв неділі без присутності матері та сторонніх осіб зі сторони матері за місцем проживання батька ОСОБА_1 , з правом відвідування, в тому числі, але не виключно, парків, скверів, розважальних закладів, спортивних майданчиків та інших об`єктів дитячої інфраструктури;

спільного святкування дитини з батьком Нового року, Різдва, Великодня кожного парного року без присутності матері за місцем проживання батька;

побачень з 10 год 00 хв до 20 год 00 хв в день народження дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 кожного парного року та ІНФОРМАЦІЯ_3 (на наступний день після дня народження) кожного непарного року за визначеним в судовому порядку місцем проживання дитини ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , з правом безперешкодного перебування батька з дитиною без присутності матері та інших сторонніх осіб зі сторони матері на території населеного пункту, в тому числі, але не виключно, за місцем проживання батька, в парках, скверах, розважальних закладах, на спортивних майданчиках та інших об`єктах дитячої інфраструктури;

спільного щорічного відпочинку дитини з батьком без присутності матері двічі у літній період часу протягом 20 днів, а саме у період з 01 до 20 червня та з 27 липня до 15 серпня, з можливістю виїзду за межі України;

спільного щорічного відпочинку ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_3 без присутності матері в період осінніх, зимових, весняних шкільних канікул протягом не менше десяти днів з можливістю виїзду за межі України.

Зобов`язати ОСОБА_2 у дні (періоди) для побачень (зустрічей) та спільного відпочинку передавати дитину батькові біля вхідних дверей будинку за визначеним в судовому порядку місцем проживання дитини: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_2 організовувати безперешкодне дистанційне спілкування (контакт) ОСОБА_1 з дочкою без присутності матері та інших сторонніх осіб зі сторони матері шляхом відеозв`язку, телефонного та/або електронного (Інтернет) зв`язку, зокрема з використанням месенджерів, в тому числі, але не виключно, «Telegram», «Viber», «WhatsApp», «FaceTime» та/або програм «Zoom», «Teams», «Google Meet», щодня з 19 год 00 хв до 20 год 00 хв та завчасно надавати ОСОБА_1 актуальну інформацію (номери телефонів, електронні посилання) для такого дистанційного спілкування (контакту).

Зобов`язати ОСОБА_2 негайно (протягом дня) повідомляти батька ОСОБА_1 про факти захворювання та заплановані/ургентні медичні втручання і лікування дитини з обов`язковим надсиланням якісних копій та/або фото/сканкопій медичної картки дитини і задокументованих лікарських висновків.

Зобов`язати ОСОБА_2 завчасно (не пізніше ніж за два дні) та негайно у випадку екстрених ситуацій повідомляти ОСОБА_1 про зміну фактичного місця проживання дитини (обставини, напрямок та точну адресу) чи довгостроковий виїзд (2 дні і більше) дитини ОСОБА_3 за межі населеного пункту, який є визначеним в судовому порядку місцем проживання дитини, чи в якому тимчасово на період воєнного стану проживає дитина, а також про зміну засобів зв`язку для дистанційного спілкування з дитиною.

Зобов`язати ОСОБА_2 надавати ОСОБА_1 інформацію про місця та графік навчання та/або відвідування дитиною навчальних закладів, гуртків, секцій тощо з наданням актуальної інформації про контактні відомості (прізвища, імена, номери телефонів, електронні адреси) відповідальних осіб (вчителів, викладачів, тренерів тощо), а також негайно (не пізніше ніж протягом двох днів з дня виникнення факту) повідомляти батька дитини ОСОБА_1 про факт і причини зміни чи припинення відвідування таких закладів/гуртків/секцій.

Визначити, що у випадку неможливості приїзду ОСОБА_1 у визначений судовим рішенням день для зустрічі з дитиною ОСОБА_3 або у випадку хвороби дитини, підтвердженої довідкою медичної установи, якщо такий період припадає на день зустрічі, зустріч підлягає перенесенню на іншу, погоджену між батьками найближчу дату.

Визначити, що неявка ОСОБА_1 на зустрічі з дитиною ОСОБА_3 з об`єктивних поважних причин (висока зайнятість, хвороба, надзвичайна ситуація, проблеми з транспортом тощо) не тягне за собою жодної юридичної відповідальності.

У липні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Первомайська міська рада Миколаївської області про встановлення графіка спілкування батька з дитиною.

Вимоги зустрічного позову обґрунтовувано тим, що протягом тривалого часу вона з дитиною перебувала у Німеччині, де навчалася та проживала.

У 2025 році вона повернулася до України та на цей час мешкає разом з матір`ю у Чернівецькій області, про що повідомила ОСОБА_1 .

Розрив стосунків між нею з ОСОБА_1 , перебування дитини тривалий час за кордоном призвело до необхідності залучення психолога для нормалізації психоемоційного стану дитини.

ОСОБА_1 не звертає належної уваги на те, як збільшення спілкування з дитиною вплине на неї, чи покращить це психоемоційний стан дитини.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_2 просила суд встановити графік спілкування батька з дитиною, а саме:

вільне спілкування батька з дитиною за допомогою засобів електронного та мобільного зв`язку, в тому числі месенджерів, в разі забезпечення належної технічної можливості;

можливість особистого спілкування батька з дитиною шляхом спільних прогулянок у перші та треті вихідні кожного місяця з 15 год 00 хв до 17 год 00 хв, у присутності матері чи у інший час, що заздалегідь погоджений сторонами та не шкодить графіку життя дитини;

своєчасне, не пізніше трьох днів, отримання інформації стосовно життя, здоров`я дитини у разі їх настання;

безперешкодне отримання інформації щодо свят у шкільних закладах, з правом їх безперешкодного відвідування, а також відвідування днів народження дитини, інших релігійних та не релігійних свят, за умови завчасного повідомлення матері дитини.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 березня 2026 року первісний та зустрічний позови задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначено ОСОБА_1 спосіб участі у вихованні дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

побачення батька з дитиною щосуботи та щонеділі з 12 год 00 хв до 18 год 00 хв за місцем фактичного проживання дитини з матір`ю, з правом гуляти з дитиною без присутності матері, у разі згоди дитини;

щодня спілкуватися з дитиною через засоби програмного забезпечення телекомунікаційного призначення з 19 год 00 хв до 20 год 00 хв за бажанням дитини;

кожного парного року проводити разом з батьком Новий рік, Різдво, Великдень за місцем проживання батька, але за бажанням дитини;

побачення 17 грудня, на наступний день після дня народження дитини, з 10 год 00 хв до 20 год 00 хв за місцем фактичного проживання дитини, у вільний від шкільних занять час, з правом гуляти з дитиною без присутності матері на території населеного пункту, в якому фактично проживає дитина, але за бажанням дитини.

Зобов`язано ОСОБА_2 :

за два дні до зустрічі з дитиною повідомляти батька про фактичне місце проживання/перебування дитини, а також засоби зв`язку для дистанційного контакту з дитиною;

у разі зміни фактичного місця проживання/перебування дитини, а також засобів зв`язку для дистанційного контакту з дитиною, повідомляти про це ОСОБА_1 особисто на наступний день після настання таких змін та надати відповідну актуальну інформацію.

У задоволенні інших вимог первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зібрані у справі докази не дають підстав для висновку про здійснення ОСОБА_1 психологічного тиску на дитину, жорстокого поводження чи травмування дитини, а також, що особиста зустріч із ним становить ризик для добробуту чи безпеки дитини.

Надаючи оцінку висновку Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області від 31 липня 2020 року № 5151/03.01-26, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що такий не повністю відповідає дійсним обставинам справи, оскільки з часу складення висновку минуло понад п`ять років, дитина виросла та фактично проживає в іншому населеному пункті.

Висновок Виконавчого комітету Острицької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 12 листопада 2026 року № 1696 про недоцільність внесення змін до порядку участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дочки ОСОБА_3 , оскільки зазначене не відповідає найкращим інтересам дитини (батько не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не бере участі у її вихованні, не відвідує школу та не цікавиться розвитком дитини), суд першої інстанції визнав необґрунтованим, зважаючи на те, що батько з об`єктивних причин не може брати активну участь у вихованні та спілкуванні з дитиною, яка весь час, що тривають судові спори, проживає з матір`ю, в інших населених пунктах ніж батько і навіть в іншій країні.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 19 травня 2026 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 березня 2026 року змінено.

Визначено ОСОБА_1 спосіб участі у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкуванні з нею:

кожної першої та третьої суботи та неділі місяця з 12 год 00 хв до 17 год 00 хв у межах населеного пункту за місцем проживання дитини без присутності матері;

необмежене спілкування з дитиною особисто засобами програмного забезпечення телекомунікаційного призначення;

кожного парного року святкування з батьком Нового року, Різдва, Великодня без присутності матері;

побачення 17 грудня, на наступний день після дня народження дитини, з 10 год 00 хв до 20 год 00 хв за місцем фактичного проживання дитини, у вільний від шкільних занять час, без присутності матері.

В іншій частині оскаржуване рішення залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач виявляє бажання бачитися з дочкою, брати участь у її вихованні, згідно зі встановленим судом графіком побачень. Обстави, які б давали підстави для висновку про неможливість спілкування ОСОБА_1 з дочкою, відповідачка не довела, а суд не встановив.

Надаючи оцінку висновку Служби у справах дітей Острицької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 06 листопада 2025 року № 09-30/20 як органу опіки та піклування, у якому, зокрема, зазначено, що малолітня ОСОБА_3 негативно ставиться до факту проживання з батьком; дитина зазначила, що спілкуватися з батьком буде лише у телефонному режимі, суд апеляційної інстанції встановив, що батько дитини постійно проявляє бажання бачитися з дочкою, хоче брати участь у її вихованні, однак ОСОБА_2 ухиляється від виконання судового рішення щодо його участі у житті дитини.

Водночас визначений судом першої інстанції порядок участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, лише за згодою дитини на спільне проведення часу, може унеможливити зустрічі ОСОБА_1 з дочкою, яка є малолітньою, проживає з матір`ю і може перебувати під впливом інших осіб та, до відновлення стосунків з батьком, може не повністю розуміти цінність батьківської любові і турботи.

Суд апеляційної інстанції роз`яснив сторонам, що відновлення позитивного образу батька у сприйнятті дочки і налагодження стосунків між ними вимагає, в першу чергу, від матері дитини, з якою вона постійно проживає, відмови від конфліктної позиції у стосунках з ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 необхідно виявляти терпіння і турботу, власною поведінкою сприяти формуванню прихильності дитини і довести, що надалі він готовий підтримувати дочку.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У липні 2020 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Тандир Д. В., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 травня 2026 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження відповідачка посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25 липня 2023 року у справі № 752/3009/21, від 05 червня 2024 року у справі № 753/6405/20, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 16 лютого 2024 року у справі № 465/6496/19, від 17 липня 2019 року у справі № 185/6994/15, від 14 березня 2025 року у справі № 527/955/24, від 29 травня 2025 року у праві № 527/3078/23, від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16, від 21 квітня 2021 року у справі № 910/701/17 та інших (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

Касаційна скарга обґрунтована тим, що вирішуючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції не зазначив, у чому полягає зміна істотних обставин, які б давали підстави для висновку про необхідність зміни способу участі позивача у вихованні дитини.

На порушення норм процесуального права апеляційний суд, досліджуючи висновок Служби у справах дітей Острицької сільської ради Чернівецького району Чернівецької від 06 листопада 2025 року № 09-30/20, не надав йому належної оцінки, мотивів його неврахування в оскаржуваному судовому рішенні не зазначив.

Крім того, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не вказав мотивів неврахування думки дитини, яка зазначена у вказаному висновку органу опіки та піклування.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на доводи ОСОБА_2 про те, що вона не чинила позивачу перешкод у спілкуванні з дитиною, відповідні докази у матеріалах справи відсутні.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану відповідачка з дочкою тривалий час проживали в Німеччині, зокрема, дитина не мала особистого контакту з батьком понад 4 роки, а тому раптове збільшення часу спілкування з батьком, фактично у примусовому порядку, не відповідає найкращим інтересам дитини.

Суд апеляційної інстанції помилково не взяв до уваги наданих відповідачкою висновків психологів, метою яких було поступово підготувати дитину до особистих контактів з батьком.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 13 липня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_7 , на постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 травня 2026 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2026 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє Тандир Д. В., на постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 травня 2026 року, з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, витребувано із Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області матеріали справи № 484/1630/20; надано учасникам справи строк для подання відзиву.

У серпні 2026 року матеріали справи № 484/1630/20 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою

статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_4 проживала з ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Згідно зі свідоцтвом про народження від 21 грудня 2016 року, серія НОМЕР_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року та постановою Верховного Суду від 08 квітня 2020 року, у справі № 759/19510/17 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо, задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_4 не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з дочкою, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: побачення першої, третьої суботи та неділі з 12 год 00 хв до 18 год 00 хв за місцем проживання чи перебування дитини. Під час побачень дозволено ОСОБА_1 гуляти з дитиною у присутності матері ОСОБА_4 з 14 год 00 хв до 16 год 00 хв.

Зобов`язано ОСОБА_4 за два дні до зустрічі ОСОБА_1 з дочкою надавати йому точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання, перебування дитини, а в разі настання змін, повідомити його особисто на наступний день після настання таких обставин чи змін.

У задоволенні вимог ОСОБА_1 про участь у вихованні доньки шляхом прогулянок з дитиною з 14 год 00 год до 16 год 00 хв на вулиці за відсутності матері відмовлено.

11 лютого 2022 року ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_4 .

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 19 жовтня 2023 року, у справі «Терещенко проти України», ухваленого за заявою ОСОБА_1 , було встановлено, що у справі № 759/19510/17 процес ухвалення рішення не відповідав застосовним вимогам статті 8 Конвенції, оскільки національні суди не навели відповідних і достатніх підстав для виправдання встановлення обмежень на періодичність побачень заявника з його дочкою. Отже, не було встановлено, що ці обмеження відповідали найкращим інтересам дитини, а інтерес заявника у частіших побаченнях зі своєю дитиною не був належним чином врахований. У зв`язку з цим було порушено статтю 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07 липня 2022 року у справі № 484/1402/20, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 лютого 2025 року, визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

На час вирішення справи ОСОБА_2 зареєстрована та проживає з чоловіком ОСОБА_2 та дочкою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою старости Горбівського старостинського округу № 2 від 30 червня 2025 року № 463.

Згідно з висновком Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області від 31 липня 2020 року № 5151/03.01-26 року орган опіки та піклування визнав доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини, змінити порядок побачення ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_3 , а саме:

встановити порядок побачення батька з дитиною кожної суботи та неділі з 12 год 00 хв до 18 год 00 хв за місцем реєстрації матері (у разі відсутності реєстрації, за адресою: АДРЕСА_1 ) з правом гуляти з дитиною без матері, у разі згоди дитини;

щодня спілкуватися з дитиною через скайп чи інші засоби програмного забезпечення телекомунікаційного призначення з 19 год 00 хв до 20 год 00 хв, за бажанням дитини;

кожного парного року проводити разом з батьком Різдво (07.01.) з 10 год 00 хв до 15 год 00 хв без присутності матері, але за бажанням дитини;

щорічні побачення в день народження батька (щороку 26 жовтня) з 10 год 00 хв до 20 год 00 хв за місцем реєстрації матері (у разі відсутності реєстрації, за адресою: АДРЕСА_1 ) з правом гуляти з дитиною без присутності матері на території населеного пункту, в якому фактично перебуває дитина, або в якому матір зареєстрована;

побачення 17 грудня на наступний день після дня народження дитини з 10 год 00 хв до 20 год 00 хв за місцем реєстрації матері (у разі відсутності реєстрації, за адресою: АДРЕСА_1 ) з правом гуляти з дитиною без присутності матері на території населеного пункту, в якому фактично перебуває дитина, або в якому матір зареєстрована.

Зазначено, що за два дні до зустрічі з дитиною мати має повідомляти батька про фактичне місця проживання, перебування дитини, а також засоби зв`язку для дистанційного контакту з дитиною; у разі зміни фактичного місця проживання, перебування дитини, місця реєстрації матері, а також засобів зв`язку для дистанційного контакту з дитиною, повідомляти про це ОСОБА_1 особисто на наступний день з дня настання таких змін та надати відповідну актуальну інформацію.

Відповідно до висновку Служби у справах дітей Виконавчого комітету Острицької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 12 листопада 2026 року № 1696, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Острицької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 11 листопада 2025 року № 113, служба у справах дітей дійшла висновку про недоцільність внесення змін до визначеного порядку участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дочки ОСОБА_3 , оскільки зазначене не відповідає найкращим інтересам дитини.

Висновок мотивовано тим, що дитина постійно проживає з матір`ю, забезпечена належними умовами для життя, навчання, та розвитку. Батько має можливість брати участь у вихованні дитини відповідно до раніше визначеного графіка, але він його не виконує, не бере участі у вихованні дитини, не підтримує з нею постійного контакту, що підтверджується поясненнями матері, педагогів, лікаря, сусідів та самої дитини. Відсутність стабільного спілкування з боку батька негативно впливає на дитину та не створює підстав для розширення його участі.

На засідання комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_1 без поважних причин не з`явився, що свідчить про відсутність належної зацікавленості у вирішенні питання.

20 жовтня 2025 року комісією у складі начальника служби у справах дітей Острицької сільської ради, начальника відділу соціальної роботи для сім ї та молоді Центру надання соціальних послуг Острицької сільської ради та поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами Відділу поліції Чернівецького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецької області було обстежено умови проживання ОСОБА_2 з дитиною за адресою: АДРЕСА_2 , про що складено відповідний акт, згідно з яким, умови проживання дитини задовільні; дитина демонструє емоційний контакт і довірливі стосунки з матір`ю, виглядає радісно та позитивно налаштована. Загрози життю та здоров`ю дитини не виявлено.

У присутності матері з дитиною проведено бесіду з метою врахування її думки при розгляді питання щодо зміни графіка участі батька ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дитини. Малолітня ОСОБА_3 повідомила, що хоче проживати разом з матір`ю. Вона з радістю розповідала різні історії про те, як проводить час з мамою та вітчимом. Дитина негативно ставиться до факту проживання з батьком, різко змінила вираз обличчя, змінився її настрій. Вона наголосила, що спілкуватися з батьком буде лише у телефонному режимі та підтвердила той факт, що батько її не відвідував, подарунків на свята чи бажаних речей не дарував, не вітав навіть з днем народженням. За 8 років вона отримала від нього два подарунки на день народження, що є наслідком відсутності спілкування з його боку.

Батько не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, що підтверджується педагогічною характеристикою дитини з Чернівецького ліцею від 30 жовтня 2025 року № 14, згідно з якою ОСОБА_3 навчається у 3 класі. Школу відвідує систематично, зарекомендувала себе як старанна та уважна. Вона старанно виконує домашні завдання. Мати ОСОБА_2 та вітчим ОСОБА_2 турбуються про дитину, беруть активну участь у шкільному житті дитини. Підтримують зв`язок зі школою та класним керівником. Батько, ОСОБА_1 вихованням дочки не займається, жодного разу не відвідував дочку у школі, не цікавився її здобутками та труднощами.

На переконання служби у справах дітей, зазначені обставини свідчать про невиконання ОСОБА_1 , батьківських обов`язків. Він не піклується жодним чином про фізичний і духовний розвиток дитини, її підготовкою до самостійного життя, зокрема, не цікавився її бажанням та успіхами, не бере участі в виховному та освітньому процесі, не піклується про здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток дитини взагалі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не проявляє батьківської турботи.

Згідно з висновками практичного психолога Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 24 «Гвоздичка» ОСОБА_10 , дочка ОСОБА_3 переживає психологічний тиск з боку батька ОСОБА_1 , не сприймає його як батька та потребує психологічної допомоги з боку фахівців - психологів та психотерапевтів. Після зустрічей з батьком спостерігаються неспокійний сон, плаксивість, роздратованість.

Відповідно до висновку фахівця від 25 червня 2020 року, складеного за результатами психологічного дослідження ОСОБА_3 , психологом ОСОБА_11 , головним лікарем ОСОБА_12 Приватного медичного центру «Кабінет Сімейного Лікаря», у дитини спостерігається тривожність середнього ступеня, яка пов`язана із стосунками з батьком ОСОБА_1 . ОСОБА_3 відчуває тиск та нерозуміння з боку батька. Дівчинка не включає його в коло значущих, близьких людей.

У висновках психологічних досліджень (від 13 вересня 2023 року, від 08 лютого 2024 року, 19 квітня 2024 року), наданих психологом вищої категорії ОСОБА_14 , встановлено у ОСОБА_3 високий рівень ситуативної та особистісної тривожності, пов`язаний з обставинами, які турбують дівчинку, зокрема в моменті розмови про можливість спілкування з батьком. Нав`язування та/або примушування до спілкування може бути сприйняте ОСОБА_3 , як акт емоційного насилля, що не може не впливати на її рівень самоцінності, відчуття внутрішньої тривожності та зовнішньої безпеки.

Нормативно-правове обґрунтування та мотиви, з яких виходив Верховний Суд

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на виховання дитини. Навпаки, міжнародні договори та національне законодавство гарантують батькам реалізацію принципу рівності щодо виховання дитини.

У Резолюції «Рівність і спільна батьківська відповідальність: роль батька»

від 02 жовтня 2015 року № 2079 Парламентська Асамблея Ради Європи підкреслила необхідність поваги органів влади держав-членів до права батьків нести спільну відповідальність, забезпечивши, щоб сімейне право передбачало у разі роздільного проживання батьків або розірвання шлюбу можливість спільної опіки над дітьми в їх найкращих інтересах на основі взаємної згоди між батьками (пункт 2).

Крім того, Парламентська Асамблея Ради Європи звернула увагу, що розвиток спільної батьківської відповідальності допомагає подолати гендерні стереотипи щодо ролей, які нібито призначаються жінкам і чоловікам у сім`ї, і є очевидним відображенням соціологічних змін, які відбулися за останні п`ятдесят років в організації приватної та сімейної сфер (пункт 4).

Статтею 7 Конвенції про контакт з дітьми передбачено, що під час вирішення спорів стосовно контакту судові органи вживають усіх належних заходів для: забезпечення поінформованості кожного з батьків про важливість для їхньої дитини та їх обох установлення та підтримання регулярного контакту з їхньою дитиною; заохочення батьків та інших осіб, які мають сімейні зв`язки з дитиною, до досягнення мирових угод стосовно контакту, зокрема шляхом використання сімейного посередництва та інших процедур для вирішення спорів; забезпечення перед прийняттям рішення наявності достатньої інформації, зокрема від носіїв батьківської відповідальності, для прийняття рішення в найвищих інтересах дитини, і, коли необхідно, одержання додаткової інформації від інших відповідних органів чи осіб.

В аспекті наявності підстав для встановлення обмежень щодо побачень батька з дитиною заслуговує на увагу рішення Європейського суду з прав людини

від 19 жовтня 2023 року («Терещенко проти України», № 35481/20), у якому суд констатував порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при зменшенні періодичності побачень батька з дитиною (4 дні на місяць) без відповідних і достатніх підстав для цього, зокрема якщо ці обмеження відповідали найкращим інтересам дитини. Крім того, судом констатовано неврахування національними судами положення статті 19 СК України, відповідно до якої, вирішуючи спори щодо участі батьків у вихованні дитини, суди могли не погоджуватися з висновком органу опіки та піклування, лише якщо висновок органу був недостатньо обґрунтованим або суперечив інтересам дитини.

Рівноцінне спілкування малолітньої дитини з батьком в тій же мірі, що і з матір`ю, відповідає її якнайкращим інтересам.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Приймаючи рішення в інтересах дитини, суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками, інтереси кожного з батьків, а також інтереси суспільства, враховуючи, зокрема, те, що відбудова та розвиток держави значною мірою залежать від тих громадян, хто у майбутньому відіграватиме провідну роль у суспільних процесах.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.

Звертаючись до суду з позовом про зміну порядку участі батька у вихованні дитини, ОСОБА_1 , зокрема, посилався на те, що відповідачка чинить йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, судове рішення у справі № 759/19510/17, яким йому було визначено порядок участі у виховані та спілкуванні з дочкою, вона не виконує, а сама лише сплата аліментів на утримання дитини не може замінити повноцінної участі батька у її житті.

Судове провадження у справі № 759/19510/17 про визначення участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною було розпочато, коли дитина досягла одного року життя, водночас станом на час звернення до суду з цим позовом (справа № 484/1630/20) дитині більше трьох років, вона прихильно до нього ставиться, між ними є тісний емоційний зв`язок.

Вирішуючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, урахувавши інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, місце проживання дитини, а також бажання позивача брати участь у вихованні та спілкуванні з дочкою, дійшов висновку про наявність правових підстав для встановлення ОСОБА_1 способу участі у вихованні дочки шляхом періодичних тимчасових побачень з дитиною за місцем її проживання за відсутності матері.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Тандир Д. В., посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував усталену практику Верховного Суду, згідно з якою спосіб участі батька у вихованні дитини згодом може бути змінений у зв`язку зі зміною обставин, у тому числі віку дитини, налагодження відносин між дитиною та тим з батьків, хто проживає окремо, порозуміння батьків дитини у питаннях щодо спілкування з нею одним з батьків, який проживає окремо. Але такі обставини за своїм змістом мають відповідати найкращим інтересам дитини та забезпечувати реальне спілкування батька з дитиною (постанови Верховного Суду від 25 липня 2023 року у справі № 752/3009/21, від 05 червня 2024 року у справі № 753/6405/20). Водночас суд апеляційної інстанції не встановив, які обставини змінилися у питанні спілкування позивача з дитиною.

Перевіривши доводи відповідачки, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що оскаржуване судове рішення згаданим висновкам касаційного суду не суперечить.

Суд апеляційної інстанції встановив, що у зв`язку з наявністю конфліктної ситуації між колишнім подружжям батько викликає негативні емоції у дитини, а матір ухиляється від виконання судового рішення (справа № 759/19510/17) щодо участі батька у житті дитини.

Вирішуючи позовні вимоги, апеляційний суд не встановив факту негативної поведінки ОСОБА_1 , зокрема й вчинення ним психологічного тиску на дитину чи жорстокого поводження з дочкою, тобто обставин, які б свідчили про необхідність обов`язкової присутності матері під час побачень батька з дитиною, якій на час вирішення спору судом першої інстанції виповнилося 9 років.

Зазначене дає підстави для висновку про те, що визначаючи порядок побачень дитини з батьком, суд апеляційної інстанції урахував наявність конфлікту між батьками та неможливість самостійно дійти згоди щодо виховання дитини, тому за відсутності встановлених обставин, які б свідчили про небезпеку для дитини з боку батька, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком апеляційного суду про доцільність проведення побачень дитини з батьком без присутності матері. Такий порядок відповідатиме найкращим інтересам дитини, сприятиме формуванню емоційного зв`язку з батьком та зменшенню впливу на дитину конфлікту між батьками.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 30 липня 2025 року у справі № 753/2281/23.

Перевіривши доводи касаційної скарги про те, що на порушення вимог статті 19 СК України суд апеляційної інстанції, дослідивши висновок органу опіки та піклування, не надав йому належної оцінки, колегія суддів Верховного Суду виходить з такого.

Відповідно до частин четвертої і п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 26 липня 2021 року у справі № 638/15336/18, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21, від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23, на які посилається відповідачка у касаційній скарзі).

Із матеріалів справи відомо, що Служба у справах дітей Виконавчого комітету Острицької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області надала висновок від 12 листопада 2026 року № 1696 щодо вирішення спору між сторонами, згідно з яким дійшла висновку про недоцільність внесення змін до визначеного порядку участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дочки ОСОБА_3 , оскільки зазначене не відповідає найкращим інтересам дитини.

Надаючи оцінку вказаному висновку, суд апеляційної інстанції визнав його необґрунтованим та таким, що першочергово відповідає інтересам матері дитини, а не самої дитини. Суд встановив, що ОСОБА_1 постійно виявляє бажання бачитися з дочкою, хоче брати участь у її вихованні, водночас ОСОБА_2 створює йому у цьому перешкоди, зокрема, шляхом ухилення від виконання судового рішення щодо участі батька у житті дитини, ухваленого ще у 2019 році. Водночас право батька на спілкування з дитиною та участь у її вихованні є його незаперечним правом та відповідає інтересам дитини.

Заперечуючи стосовно зміни графіка побачень батька з дитиною, зокрема без участі матері, ОСОБА_2 не довела наявності підстав для зменшення кількості та часу побачень ОСОБА_1 з дочкою, яка потребує як материнської, так і батьківської підтримки, любові і турботи, яку має можливість та зобов`язаний їй надавати рідний батько.

Зазначене спростовує аргументи відповідачки про те, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки висновку Служби у справах дітей Виконавчого комітету Острицької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 12 листопада 2026 року № 1696, які в цій частині фактично зводяться до необхідності переоцінки вказаного висновку, що в силу положень статті 400 ЦПК України не належить до повноважень касаційного суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції помилково не врахував думку дитини, Верховний Суд звертає увагу на те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага повинна приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17).

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Дитина є суб`єктом права і, незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

Із цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

Проте суд має враховувати висловлену думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню спору. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб.

Із матеріалів справи відомо, що Службою у справах дітей Виконавчого комітету Острицької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області у присутності ОСОБА_2 з дитиною проведено бесіду з метою врахування її думки при розгляді питання щодо зміни графіка участі батька ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дитини. Малолітня ОСОБА_3 повідомила, що хоче проживати разом з матір`ю. Вона з радістю розповідала різні історії про те як проводить час з мамою та вітчимом. Дитина негативно ставиться до факту проживання з батьком, різко змінила вираз обличчя, змінився її настрій. Вона наголосила, що спілкуватися з батьком буде лише у телефонному режимі та підтвердила той факт, що батько її не відвідував, подарунків на свята чи бажаних речей не дарував, не вітав навіть з днем народженням. За 8 років вона отримала від нього два подарунки на день народження, що є наслідком відсутності спілкування з його боку.

Суд апеляційної інстанції врахував висловлену думку дитини системно, з`ясував фактичні обставини справи, дослідив та надав належну оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, та ухвалив судове рішення всупереч думці дитини, оскільки цього вимагають її інтереси. Апеляційний суд установив, що формуванню у дитини негативної думки стосовно батька сприяє наявність конфлікту між батьками, тривале проживання дитини з матір`ю та відсутність стабільного контакту з батьком, зокрема й з огляду на ухилення матері від виконання судового рішення, яким було визначено спосіб участі батька у житті дочки.

У контексті наведеного колегія суддів Верховного Суду вважає необхідним зазначити, що порядок спілкування батька з дитиною, а також його характер та обсяг обумовлюються обставинами кожної справи та повинні визначатися з урахуванням основних інтересів дитини. Незважаючи на те, що національні органи влади зобов`язані максимально сприяти такій взаємодії, будь-який обов`язок застосування примусу з цих питань має бути обмежено, оскільки мають бути враховані інтереси, а також права та свободи усіх зацікавлених осіб, із наданням першочергової важливості основним інтересам дитини та її правам за статтею 8 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людиниу справі «Йохансен проти Норвегії» від 07 серпня 1996 року).

Положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

Наявність визначеного апеляційним судом графіка спілкування батька із дитиною без адаптаційного періоду не є перешкодою для позивача у реалізації його батьківських прав відносно дитини та не впливає на його можливість у межах встановленого судом способу участі у житті дочки спілкуватися та проводити час із нею як у присутності матері, у разі наявності такої необхідності, так і без її присутності, з метою поступового налагодження контакту з дитиною.

Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки доказів.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду

від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 416, 419, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Тандир Дмитро Віталійович, залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 травня 2026 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник

Судді:І. Ю. Гулейков

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк