Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №761/917/20 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 761/917/20

провадження № 61-2487св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д.,

суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Овчіннікова Ольга Сергіївна, на рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 вересня 2025 року у складі судді Захарчук С. С. та постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2026 року у складі колегії суддів: Кафідової О. В., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокампанія «Студія 1+1» (далі - ТОВ «Телерадіокампанія «Студія 1+1») про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання недостовірною інформації та її спростування.

Позовну заяву мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в ефірі загальнонаціонального телеканалу «1+1» вийшов черговий 2-й випуск програми «ІНФОРМАЦІЯ_4» (ІНФОРМАЦІЯ_4). Надалі, ІНФОРМАЦІЯ_1 2-й випуск програми «ІНФОРМАЦІЯ_4» (ІНФОРМАЦІЯ_4) був розміщений у вигляді відеозапису на вебсайті https:///plus1.ua (ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» за гіперпосиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У зазначеній програмі було використано слова депутата Київської міської ради ОСОБА_2 такого змісту: «Вся діяльність ОСОБА_1 була спрямована на те, щоб робити.., щоб кидати пил киянам в обличчя, щоб вони не бачили, що насправді коїться. Як однією рукою він ніби щось робить добре, а насправді іншою рукою грабує бюджет міста.» (45 хв 51 сек - 46 хв 10 сек).

«У певний час, я вам можу чітко сказати, що ОСОБА_1 почав сприймати взагалі бюджет столиці, як свою власну кишеню. А наше в цілому місто, як свою приватну фірму. І розпоряджатися майном, грошима, і взагалі - приймати будь-які рішення абсолютно з огляду на свої особисті приватні інтереси.» (47 хв 37 сек - 47 хв 52 сек).

Крім того, у зазначеній програмі було використано слова народного депутата України VIII скликання ОСОБА_3 наступного змісту: «ОСОБА_1 - це реальний корупціонер, за моїми зверненнями відкриті чотири кримінальні справи по ньому.» (49 хв 21 сек - 49 хв 25 сек).

«Основне збагачення ОСОБА_1 та його оточення - це дозволи, видавання містобудівних умов і обмежень, голосування в Київській міській раді за незаконні детальні плани територій, які порушують Генплан , незаконні виділення земельних ділянок для незаконних забудов.» (50 хв 00 сек - 50 хв 15 сек).

Крім того, у зазначеній програмі, журналіст ОСОБА_4 , серед іншого, зазначила: «І ця мафія на чолі з ОСОБА_1 влаштувала справжнісінький деребан столиці. Заробляли буквально на кожному метрі.» ( 48 хв 30 сек - 48 хв 40 сек). «Одна з останніх афер пана мера - багатостраждальний скляний міст.» (50 хв 26 сек - 50 хв 31 сек).

Посилаючись на те, що зазначена інформація є неправдивою, негативною інформацією, зазначеною у формі фактичних тверджень та такою, що наносить шкоду його честі, гідності та діловій репутації, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права інформацію, яка поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 у черговому ІНФОРМАЦІЯ_4 програми «ІНФОРМАЦІЯ_4» (ІНФОРМАЦІЯ_4), розміщену у вигляді відеозапису на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_3 (ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1») за гіперпосиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3/ ОСОБА_2 : «Вся діяльність ОСОБА_1 була спрямована на те, щоб робити... щоб кидати пил киянам в обличчя, щоб вони не бачили, що насправді коїться. Як однією рукою він ніби щось робить добре, а насправді іншою рукою грабує бюджет міста. » (45 хв 51 сек - 46 хв 10 сек)»; «У певний час, я вам можу чітко сказати, що ОСОБА_1 почав сприймати взагалі бюджет як свою власну кишеню. А наше в цілому місто, як свою приватну фірму. І розпоряджатися майном, грошима і взагалі - приймати будь-які рішення абсолютно з огляду на свої особисті приватні інтереси. » (47 хв 37 сек - 47 хв 52 сек)», та зобов`язати ОСОБА_2 спростувати вказану інформацію, шляхом повідомлення інформації такого змісту: «Я, ОСОБА_2 , заявляю, що згідно з рішенням суду від ____ у справі № ____, вказана інформація визнана недостовірно, тобто такою, що не відповідає дійсності.»;

- визнати недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права, інформацію, яка поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 у черговому ІНФОРМАЦІЯ_4 програми «ІНФОРМАЦІЯ_4» (ІНФОРМАЦІЯ_4), розміщену у вигляді відеозапису на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_3 (ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1») за гіперпосиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3/ ОСОБА_3 : « ОСОБА_1 - це реальний корупціонер, за моїми зверненнями відкриті чотири кримінальні справи по ньому». «Основне збагачення ОСОБА_1 та його оточення - це дозволи, видавання містобудівних умов і обмежень, голосування в Київській міській раді за незаконні детальні плани територій, які порушують Генплан , незаконні виділення земельних ділянок для незаконних забудов.» та зобов`язати ОСОБА_3 спростувати вказану інформацію, шляхом повідомлення інформації такого змісту: «Я, ОСОБА_3 , заявляю, що згідно з рішенням суду від ____ у справі № ____, вказана інформація визнана недостовірно, тобто такою, що не відповідає дійсності».

- визнати недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права, інформацію, яка поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 у ІНФОРМАЦІЯ_4 програми «ІНФОРМАЦІЯ_4» (ІНФОРМАЦІЯ_4), розміщену у вигляді відеозапису на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_3 (ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1») за гіперпосиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3/ поширену ОСОБА_4 : «І ця мафія на чолі з ОСОБА_1 влаштувала справжнісінький деребан столиці. Заробляли буквально на кожному метрі.» та зобов`язати ОСОБА_4 спростувати вказану інформацію, шляхом повідомлення інформації наступного змісту: «Я, ОСОБА_4 , заявляю, що згідно з рішенням суду від ____ у справі № ____, вказана інформація визнана недостовірно, тобто такою, що не відповідає дійсності.».

- зобов`язати ТОВ «Телерадіокомпанія Студія 1+1» надати ефірний час в черговому випуску програми «ІНФОРМАЦІЯ_4», після набрання законної сили рішенням суду, для спростування ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 недостовірної інформації, яка поширена ними ІНФОРМАЦІЯ_1 у ІНФОРМАЦІЯ_4 програми «ІНФОРМАЦІЯ_4» (ІНФОРМАЦІЯ_4), розміщену у вигляді відеозапису на вебсайті https://1plus1.ua (ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1») за гіперпосиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3/;

- стягнути на його користь з відповідачів витрати на виготовлення висновку експерта від 16 грудня 2019 року № 056/384 у розмірі 5 000,00 грн, витрати за виконання науково-дослідної роботи з аналізу текстового матеріалу публікації у розмірі 28 000,00 грн та витрати у вигляді сплати судового збору у розмірі 5 378,80 грн

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 17 вересня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних і допустимих доказів факту поширення відповідачами ІНФОРМАЦІЯ_1 у черговому ІНФОРМАЦІЯ_4 програми «ІНФОРМАЦІЯ_4» (ІНФОРМАЦІЯ_4) інформації, яка є недостовірною та принижує його честь, гідність та ділову репутацію, та яка розміщена у вигляді відеозапису на вебсайті https://1plus1.ua (ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1») за гіперпосиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3/, а отже позов є недоведеним.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 22 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Овчіннікова О. С., залишено без задоволення, а рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 вересня 2025 року - без змін.

Залишаючи без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають наявним у матеріалах справах доказам. Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У лютому 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Овчіннікова О. С., через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2026 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19 серпня 2021 року у справі № 756/8124/19, від 08 листопада 2023 року у справі № 369/569/22, від 10 жовтня 2024 року у справі № 331/2308/22 та інших постановах (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України). Також заявник вказує на неналежну оцінку судами попередніх інстанцій наявних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:

- не дослідили відеозапис чергового ІНФОРМАЦІЯ_4 випуску програми «ІНФОРМАЦІЯ_4» (ІНФОРМАЦІЯ_4) від ІНФОРМАЦІЯ_1, що поданий позивачем на CD-диску, як доказ поширення оспорюваної інформації в ефірі телеканалу «1 +1» та в мережі Інтернет;

- не надали належної оцінки сукупності інших доказів, зокрема: архівній версії вебсторінки сайту https//1plus1.ua станом на ІНФОРМАЦІЯ_5, адвокатському запиту та відповіді на нього щодо надання інтерв`ю журналістам передачі, звіту про фіксацію вебсторінки з анонсом передачі, роздруківці програми передач на основних телеканалах за ІНФОРМАЦІЯ_1, а також матеріалам щодо анонсу та подальшого виходу в ефір 3-го випуску програми «ІНФОРМАЦІЯ_4»;

- безпідставно відмовили у задоволенні клопотань заявника та його представника про витребування доказів, хоча ці докази мали значення для встановлення факту існування та поширення телепрограми;

- не дослідили обставини невиконання ТОВ «Телерадіокампанія «Студія 1+1» ухвали про витребування доказів та не застосували наслідки, передбачені частиною десятою статті 84 ЦПК України;

- не врахували надані позивачем докази перенаправлення відповідачем ТОВ «Телерадіокампанія «Студія 1+1» вебсторінки, на якій розміщувалася програма «ІНФОРМАЦІЯ_4» (ІНФОРМАЦІЯ_4) від ІНФОРМАЦІЯ_1, з домену ІНФОРМАЦІЯ_3та не перевірили обставини, такого перенаправлення;

- безпідставно відмовили у проведенні огляду вебсторінки ІНФОРМАЦІЯ_3 в мережі Інтернет, за допомогою якого позивач мав намір підтвердити факт і дату перенаправлення сторінки зі спірною телепрограмою.

Також у касаційній скарзі заявник вказав на те, що суд першої інстанції не здійснив належної перевірки доводів позивача щодо заявленого відводу судді Захарчук С. С., зокрема щодо обставин, які викликали об`єктивні сумніви у її безсторонності та неупередженості, а апеляційний суд залишив ці доводи поза увагою тощо.

Крім того, у касаційній скарзі заявник виклав клопотання про поновлення йому строку на касаційне оскарження рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 вересня 2025 року та постанови Київського апеляційного суду від 22 січня 2026 року, яке обґрунтував тим, що повний текст оскаржуваної постанови апеляційного суду він отримав через підсистему «Електронний суд» лише 27 січня 2026 року. На підтвердження зазначеного у клопотанні надав суду картку руху документа в підсистемі «Електронний суд».

Станом на момент розгляду справи Верховним Судом відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Овчіннікова О. С., від інших учасників справи не надходили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 27 лютого 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Овчіннікова О. С., на рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2026 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Луспеник Д. Д., Лідовець Р. А.

Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2026 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 вересня 2025 року та постанови Київського апеляційного суду від 22 січня 2026 року. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Овчіннікова О. С., залишено без руху та надано заявнику строк для усунення її недоліків, а саме запропоновано подати докази доплати судового збору.

Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2026 року (після усунення недоліків касаційної скарги) відкрито касаційне провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Подільського районного суду міста Києва матеріали справи № 761/917/20; надано іншим учасникам справи строк для подання відзиву.

У травні 2026 року матеріали справи № 761/917/20 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2026 року справу № 761/917/20 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач ОСОБА_1 обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги у цій справі, зазначив, що оспорювана інформація була поширена відповідачами ІНФОРМАЦІЯ_1 у черговому ІНФОРМАЦІЯ_4 програми «ІНФОРМАЦІЯ_4» (ІНФОРМАЦІЯ_4) та розміщена у вигляді відеозапису на вебсайті https:///plus1.ua (ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» за гіперпосиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3/.

За вказаним гіперпосиланням відеосюжет програми чергового ІНФОРМАЦІЯ_4 випуску програми «ІНФОРМАЦІЯ_4» (ІНФОРМАЦІЯ_4) відсутній.

Зміст доданого до позовної заяви CD-диску із файлом під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4 програми «ІНФОРМАЦІЯ_4» (ІНФОРМАЦІЯ_4) ІНФОРМАЦІЯ_1» свідчить про те, що датою створення відповідного файлу є ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є відмінною від ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 18 липня 2023 року у ТОВ «Телерадіокомпанії «Студія 1+1» витребувано роздруківку (скриншоти) або іншим чином зафіксовані дані з хостингу вебсайту щодо контенту (наповнення) вебсторінки ІНФОРМАЦІЯ_3/ за ІНФОРМАЦІЯ_1.

Листом від 11 березня 2024 року ТОВ «Телерадіокомпаніїя «Студія 1+1» повідомило суд про відсутність технічної можливості у наданні роздруківки (скриншоту) або іншим чином зафіксованих даних з хостингу вебсайту ІНФОРМАЦІЯ_3/ за ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відсутність вказаної технічної можливості обґрунтована тим, що законодавством України не передбачено обов`язок фіксування контенту (наповнення) вебсторінок, на яких особа розміщує певну інформацію, натомість згідно зі статтею 48 Закону України «Про телебачення та радіомовлення» (чинній станом на ІНФОРМАЦІЯ_1) телерадіоорганізація була зобов`язана зберігати лише передачі, які вона транслювала чи ретранслювала або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою особою (постачальником електронних телекомунікаційних послуг) протягом 14 днів, від дати їх розповсюдження, якщо у цей строк не надійшло скарги щодо їхнього змісту.

Таким чином, контент (наповнення) від ІНФОРМАЦІЯ_1 за гіперпосиланням ІНФОРМАЦІЯ_3/ відсутній і не зберігається у ТОВ «Телерадіокомпанії «Студія 1+1», а тому виконати вимоги ухвали неможливо.

На підтвердження вказаних обставин ТОВ «Телерадіокомпанії «Студія 1+1» долучило до листа роздруківку скриншоту із зображенням вебадреси ІНФОРМАЦІЯ_3/, на якій відображено текст такого змісту: «404 помилка. Спробуйте відкрити іншу сторінку».

Відповідно до листа Голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Герасим`юк О. від ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо наявності інформації про трансляцію ІНФОРМАЦІЯ_1 в ефірі ТОВ «ТРК «Студія 1+1» та розміщення на вебсайті телеканалу інтерв`ю в.о. голови Національної ради у ІНФОРМАЦІЯ_4 телепрограми «ІНФОРМАЦІЯ_4», у Національній раді не передбачено окреме ведення обліку та зберігання програм, учасниками яких були посадові особи Національної ради, технічні можливості моніторингового центру Національної ради по довготривалому зберігання аудіо та відеоматеріалів є обмеженими, в Національній раді відсутні повноваження щодо засвідчення цілісності аудіо та відеозаписів, тому станом на ІНФОРМАЦІЯ_6 Національна рада не може спростувати чи підтвердити факт трансляції передачі та інтерв`ю, оскільки запис ефіру ТОВ «ТРК «Студія 1+1» за ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутній.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх правове обґрунтування

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (стаття 277 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі.

Відповідно до частини першої статті 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації

Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації (частина третя статті 277 ЦК України).

При розгляді справ зазначеної категорії справ суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації, поданого на захист ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Отже, обставина поширення спірної інформації входить до предмета доказування у відповідній справі.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про інформацію» основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя. За змістом частин першої та другої статті 7 цього Закону право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Статтею 27 Закону України «Про інформацію» передбачено, що порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України.

За статтею 59 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (чинного станом на ІНФОРМАЦІЯ_1) телерадіоорганізація, зокрема, зобов`язана: дотримуватися законодавства України та вимог ліцензії; поширювати об`єктивну інформацію.

Поширенням інформації вважається опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до змісту статті 48 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (чинного станом на ІНФОРМАЦІЯ_1) кожна телерадіоорганізація-ліцензіат зобов`язана вести журнал обліку передач, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою особою (оператором телекомунікацій). У журналі обліку передач фіксуються: дата випуску, час початку і закінчення передачі; назва і тема передачі; прізвище авторів і ведучих передачі; мова передачі. Журнал обліку передач зберігається телерадіоорганізацією протягом року з дня останнього запису в ньому. Усі передачі, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою особою (оператором телекомунікацій), повинні бути записані і зберігатися протягом 14 днів від дати їх розповсюдження, якщо у цей строк не надійшло скарги щодо їхнього змісту. У разі подання скарги щодо змісту передачі її записи зберігаються до того часу, поки скаргу не буде розглянуто і рішення стосовно неї не буде прийнято у визначеному порядку.

За змістом частин першої, третьої, п`ятої статті 64 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (чинного станом на ІНФОРМАЦІЯ_1) громадянин або юридична особа мають право вимагати від телерадіоорганізації спростування поширених у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь і гідність особи. Заяву з вимогою спростування має бути подано до телерадіоорганізації у письмовій формі протягом 14 днів з дня поширення таких відомостей з письмовим повідомленням про це Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. На вимогу заявника телерадіоорганізація зобов`язана надати йому можливість безкоштовного прослуховування (перегляду) відповідного фрагмента програми чи передачі або надати копію запису фрагмента з відповідною оплатою.

Однак звернення громадянина або юридичної особи до телерадіоорганізації зі скаргою в порядку статті 64 Закону України «Про телебачення та радіомовлення» не є обов`язковою передумовою звернення до суду за захистом недоторканості ділової репутації, адже передбачає право, а не обов`язок особи на звернення до телерадіоорганізації зі скаргою щодо змісту відповідних програм та передач та, відповідно, на отримання копії запису фрагмента зі спірної інформацією. Право на судовий захист ділової репутації не залежить від того, чи скористалися громадянин чи юридична особа правом вимагати від телерадіоорганізації спростування недостовірної інформації в позасудовому порядку.

Тому сплив установленого законом 14-денного строку зберігання трансльованої передачі та незвернення заявника до телерадіоорганізації протягом цього строку з відповідною (відповідними) вимогою (вимогами) у порядку частин третьої, п`ятої статті 64 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» про спростування недостовірної інформації та/або про надання копії запису фрагмента передачі не позбавляє його можливості захистити свої права у судовому порядку з дотриманням принципу змагальності сторін, суть якого полягає, зокрема, в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (пункт 5 частини третьої статті 2, частина третя статті 13 та частина перша статті 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).,

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), вебсайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 ЦПК України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, що переглядається, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про недоведеність позовних вимог із тих підстав, що позивачем не надано належних та допустимих доказів факту поширення спірної інформації.

Суд першої інстанції по суті обмежився формальною констатацією того, що наданий позивачем CD-диск із файлом «ІНФОРМАЦІЯ_4 програми «ІНФОРМАЦІЯ_4» (ІНФОРМАЦІЯ_4) ІНФОРМАЦІЯ_1» має дату створення ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є відмінною від дати трансляції передачі, а за наведеним у позові гіперпосиланням відображається помилка «404».

Проте колегія суддів Верховного Суду вважає такий підхід суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, помилковим і таким, що ґрунтується на неправильному застосуванні норм процесуального та матеріального права з ігноруванням ключових стандартів доказування.

Суд першої інстанції не врахував, що чинне законодавство України, яке регулює відносини, пов`язані з поширенням недостовірної інформації шляхом її транслювання по телебаченню чи розміщення в мережі Інтернет, не передбачає, що докази поширення такої інформації можуть бути отримані виключно в порядку, передбаченому Законом України «Про телебачення і радіомовлення», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин.

Встановлені вказаним Законом порядок та терміни звернення до телерадіоорганізації зі скаргою щодо змісту програми або витребування копії фрагмента передачі є правом, а не обов`язком особи. Вони за своєю юридичною природою не можуть бути обмеженням особи у реалізації її конституційного права на судовий захист, гарантованого як статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так і нормами національного законодавства. Сплив установленого законом 14-денного строку зберігання мовником трансльованої передачі та незвернення заявника до телерадіоорганізації у цей строк жодним чином не позбавляє його можливості захистити свої права у судовому порядку з дотриманням принципу змагальності сторін.

У контексті цього Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 07 грудня 2021 року у справі № 905/902/20 у подібних правовідносинах сформулювала чіткий правовий висновок, відповідно до якого для досягнення мети здійснення судового розгляду, позивач має право надати або відеозапис, отриманий у порядку статті 64 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», або відеозапис з електронного інтернет-джерела (електронної платформи), на якому (якій) розміщено відеоролик. Якщо особа не має такого запису і надає копію, отриману з інших джерел, відповідно до частини п`ятої статті 100 ЦПК України суд може витребувати відеозапис за наявності сумніву у відповідності поданого відеозапису оригіналу. Якщо відеозапис не зберігся взагалі, то сторони мають право доводити факти порушеного права у справі будь-якими доказами.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, вказаних вимог закону та висновків Верховного Суду не врахував, відхиливши наданий позивачем CD-диск із файлом «ІНФОРМАЦІЯ_4 програми «ІНФОРМАЦІЯ_4» (ІНФОРМАЦІЯ_4) ІНФОРМАЦІЯ_1» виключно через дату створення файлу та спосіб його фіксації.

Поряд із цим суд першої інстанції не надав належної процесуальної оцінки обставинам виконання ухвали Подільського районного суду міста Києва від 18 липня 2023 року, якою у ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» витребовувалися дані з хостингу вебсайту щодо наповнення спірної сторінки станом на ІНФОРМАЦІЯ_1. Прийнявши повідомлення відповідача про відсутність технічної можливості надати такі дані, суд не перевірив у взаємному зв`язку доводи сторін щодо причин неподання витребуваних відомостей та технічних аспектів подальшого функціонування відповідного гіперпосилання, фактично усунувшись від оцінки наслідків невиконання судового рішення про витребування доказів.

Також поза увагою суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд,залишилося і те, що відповідач ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» не надало суду жодних доказів на підтвердження власних доводів щодо іншого дійсного змісту випуску програми «ІНФОРМАЦІЯ_4» від ІНФОРМАЦІЯ_1 чи відсутності в ньому оспорюваних сюжетів, як і не надав жодних доказів втручання в цілісність або структуру наданого позивачем аудіовізуального твору, який містив постійний логотип телеканалу «1+1», хронометраж, виступи ведучого та пряму мову інших відповідачів.

Крім того, здійснюючи оцінку доказів у цій справі, суд першої інстанції повністю відокремив електронний доказ на CD-диску від інших матеріалів справи, не дослідивши надану позивачем сукупність похідних доказів у їх взаємному зв`язку, як того вимагає стаття 89 ЦПК України.

Так, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, взагалі не надав правової оцінки та залишив поза увагою наявні в матеріалах справи докази, а саме: архівну версію вебсторінки ІНФОРМАЦІЯ_3/ з міжнародного вебресурсу https:// web.archive.org станом на ІНФОРМАЦІЯ_5, яка може підтверджувати тривале існування та доступність ІНФОРМАЦІЯ_4 випуску програми «ІНФОРМАЦІЯ_4» (ІНФОРМАЦІЯ_4) на офіційному сайті ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» (т. 4 а. с. 42-46), копію звіту за результатами проведеної фіксації і дослідження вебсторінки у мережі Інтернет від 21 березня 2023 року вих. № 65/2023-3В, складеного Державним підприємством «Центр компетенції адресного простору мережі інтернет» консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» з анонсом випуску програми «ІНФОРМАЦІЯ_4» від ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 3 а. с. 155-174); роздруківку програми передач телеканалу «1+1» за ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 3 а.с. 175-179); роздруківку з каналу відповідача ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» на вебресурсі https://www.youtube.com/ зі списком відтворення випуску програми телеканалу «1+1» «ІНФОРМАЦІЯ_4» та самого випуску програми на цьому ресурсі (т. 3 а.с. 181-183); роздруківку з вебсторінки ІНФОРМАЦІЯ_3 з переліком відеофайлів програми «ІНФОРМАЦІЯ_4» телеканалу «1+1».

Заперечуючи сам факт поширення інформації та необґрунтовано відхиляючи електронні докази і сукупність похідних матеріалів без їх належного аналізу по суті, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обмежив право позивача на ефективний судовий захист.

За таких обставин, колегія суддів Верховного Суд вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зробив передчасний висновок про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання недостовірною інформації та її спростування.

У свою чергу апеляційний суд, в силу повноважень, визначених статтею 374 ЦПК України, вказаних помилок суду першої інстанції не усунув, не перевірив правильність застосування судом норм матеріального права, не звернув уваги на наведені у в апеляційній скарзі позивача доводи, не дослідив наявні у справі докази, а залишив таке судове рішення без змін.

Отже, відповідні доводи касаційної скарги відповідача та підстави касаційного перегляду знайшли своє часткове підтвердження.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Отже, оскільки суди попередніх інстанцій не з`ясували належним чином усіх фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, не врахували висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, не дослідили та не надали комплексної правової оцінки всім зібраним у справі доказам, а суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій з урахуванням обсягу їх повноважень, то відповідно до статті 411 ЦПК України Верховний Суд дійшов висновку про задоволення вимог касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог норм матеріального і процесуального права, проаналізувати всі доводи, заперечення сторін, ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема із розподілу судових витрат.

Оскільки розгляд справи не закінчено, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Овчіннікова Ольга Сергіївна, задовольнити.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2026 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник

Судді:І. Ю. Гулейков

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк