Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №643/8372/20 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 643/8372/20

провадження № 61-5059св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (судді-доповідача), Петрова Є. В., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які є правонаступниками ОСОБА_3 ,

відповідач - Харківська міська рада,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Харківської міської ради на рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 16 червня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Савченко Л. І., та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 березня 2026 року, ухвалену колегією у складі суддів Пилипчук Л. І., Дряниці Ю. В., Чумак О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності у порядку спадкування.

2. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який є його двоюрідним братом. Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, зокрема, на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

3. У грудні 2018 року він звернувся до Третьої Харківської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, інші спадкоємці заяв про прийняття спадщини не подавали. Нотаріусом заведена спадкова справа № 63497328, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовлено, оскільки у копії актового запису про народження матері померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 зазначено її батьками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а у копії актового запису про народження батька позивача - ОСОБА_8 вказано, що його батьками є ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Тобто, розбіжності виникли через різне написання імен українською та російською мовами, хоча мати померлого та його батько були рідними братом і сестрою.

4. Крім того, згідно із записом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_11 і її прізвище стало « ОСОБА_5 ». Відповідно до запису з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження батьками спадкодавця є ОСОБА_11 та ОСОБА_13 . При реєстрації шлюбу ОСОБА_4 його прізвище зазначено « ОСОБА_4 ». Різниця в написанні прізвища спадкодавця стала підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

5. Із огляду на те, що заповіт померлим не складався, а спадкування відбувається за законом, і він єдиний спадкоємець, який прийняв спадщину, однак нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, він звернувся до суду з позовом.

6. Враховуючи наведені обставини, позивач просив суд:

- встановити факт родинних відносин, а саме факт того, що ОСОБА_4 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його двоюрідним братом, що є підставою для вчинення нотаріальної дії Третьою Харківською міською Державною нотаріальною конторою, а саме: видачі свідоцтва про право на спадщину за спадковою справою від 14 грудня 2018 року № 63497328;

- визнати за ним право власності на нерухоме майно, а саме однокімнатну квартиру, загальною площею 32,4 кв. м, житловою площею 16,7 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 (спадкова справа № 63497328 від 14 грудня 2018 року) [т. 1 а. с. 8, 9].

7. Октябрський районний суд міста Полтави ухвалою від 05 березня 2024 року залучив до участі у справі в якості правонаступників позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 180).

8. У жовтні 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до суду заяву про зміну предмета позову та повернення до стадії підготовчого провадження.

9. Зазначена заява мотивована тим, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкоємцями, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , є дружина ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 . Ухвалою суду від 05 березня 2024 року їх було залучено до участі у справі в якості правонаступників позивача. Враховуючи, що ОСОБА_3 просив визнати за ним право власності на нерухоме майно в порядку спадкування згідно зі статтею 1263 та частиною четвертою статті 1266 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а станом на дату смерті рішення у справі № 643/8372/20 не ухвалено, тому відповідне право переходить до його спадкоємців - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Отже, виникла необхідність у зміні предмета позову, тому позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд:

- повернутися до стадії підготовчого провадження у справі № 643/8372/20;

- прийняти до розгляду заяву про зміну предмету спору;

- визнати право власності в порядку спадкування на 1/2 частку на однокімнатну квартиру, загальною площею 32,4 кв. м, житловою площею 16,7 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 та на 1/2 частку на однокімнатну квартиру, загальною площею 32,4 кв. м, житловою площею 16,7 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 (т. 2 а. с. 15-19, 25-27).

10. Октябрський районний суд міста Полтави ухвалою від 17 грудня 2024 року задовольнив клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діяв представник - адвокат Чуб С. В., про повернення до стадії підготовчого провадження. Прийняв заяву про зміну предмета позову, відклав підготовче засідання (т. 2 а. с. 58).

11. 25 квітня 2025 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменування місцевих загальних судів» № 4273-IX, згідно з яким Октябрський районний суд міста Полтави перейменовано на Шевченківський районний суд міста Полтави.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

12. Шевченківський районний суд міста Полтави рішенням від 16 червня 2025 року (т. 2 а. с. 128-131), залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 12 березня 2026 року (т. 2 а. с. 98-105), позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнив. Встановив факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є двоюрідним братом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Визнав за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на 1/2 частку однокімнатної квартири, загальною площею 32,4 кв. м, житловою площею 16,7 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Визнав за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на 1/2 частку однокімнатної квартири, загальною площею 32,4 кв. м, житловою площею 16,7 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

13. Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що факт родинних відносин між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , які є двоюрідними братами, підтверджено наданими доказами, а розбіжності в актах цивільного стану про народження їхніх родичів сталися через скорочення імен та по-батькові, а також довільним перекладом прізвища з російської на українську мову.

14. Визнаючи за правонаступниками позивача право власності в порядку спадкування в рівних частках на спадкову квартиру, суд встановив, що ОСОБА_3 є спадкоємцем третьої черги за законом після смерті двоюрідного брата ОСОБА_4 , але за життя не встиг оформити право власності на спадкове майно, тому його спадкоємці першої черги за законом дружина ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 , які прийняли спадщину після його смерті, мають обґрунтовані підстави для визнання за ними права власності в порядку спадкування на цю квартиру.

15. Шевченківський районний суд міста Полтави додатковим рішенням від 13 жовтня 2025 року стягнув із Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судовий збір у сумі 2 042,60 грн у рівних частках, тобто по 1 021,30 грн на користь кожного (т. 2 а. с. 222).

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

16. 16 квітня 2026 року Харківська міська рада через систему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 16 червня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 березня 2026 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

17. Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції ухвалою від 17 грудня 2024 року у порушення вимог ЦПК України повернувся на стадію підготовчого провадження у справі.

18. Позивач не надав доказів того, що він звертався до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану із заявою про внесення змін до актового запису про народження, а також мотивованої відмови такого органу в цьому. Таким чином, позивач, звертаючись до суду, не використав усіх можливих засобів для встановлення того, що відсутня можливість внесення змін до актових записів про народження.

19. Апеляційний суд не перевірив та не надав належної оцінки тому, що суд першої інстанції при розгляді та ухваленні рішення не вивчив підстави щодо сплати судового збору та правильності його розрахунку. Так, до матеріалів справи в обґрунтування ціни позову надано звіт про оцінку майна № ZX18-190215-062, який на дату подання позовної заяви до суду та відкриття провадження у цій справі втратив чинність, оскільки зазначений звіт дійсний 6 місяців від дати оцінки.

20. 26 червня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Чуб С. В., через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу Харківська міська рада залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

21. Відзив мотивовано тим, що наведені у касаційній скарзі доводи загалом аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлених обставин справи, що були предметом дослідження та оцінки судами, та переважно спрямовані на переоцінку доказів у справі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, не дають підстав вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального права або допущено порушення норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

22. Факт родинних відносин між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , які є двоюрідними братами, підтверджено наданими доказами, а розбіжності в актах цивільного стану про народження їхніх родичів сталися через скорочення імен та по-батькові, а також довільним перекладом прізвища з російської на українську мову.

23. Повернення судом першої інстанцій до стадії підготовчого провадження було зумовлено необхідністю забезпечення права на ефективний судовий захист учасників справи, що відповідає завданням цивільного судочинства, тому доводи касаційної скарги про порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження.

24. Як вбачається з матеріалів справи неточності та скорочення в актових записах містяться як щодо прізвищ, імен та по-батькові батьків, дідусів та бабусь ОСОБА_4 , так і родичів ОСОБА_3 . Водночас, ОСОБА_3 не є спадкоємцем померлих батьків, дідусів та бабусь ОСОБА_15 , тому в нього відсутнє право на звернення із заявою про внесення змін до актових записів цивільного стану щодо цих осіб.

25. Судовий захист у справі про визнання права власності в порядку спадкування є єдиним дієвим механізмом, що дозволяє уникнути правової невизначеності та забезпечити реалізацію спадкових прав позивачів, що відповідає практиці Верховного Суду щодо ефективності способу захисту.

Провадження у суді касаційної інстанції

26. Верховний Суд ухвалою від 08 червня 2026 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради на рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 16 червня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 березня 2026 року, витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

27. У червні 2026 року матеріали цивільної справи № 643/8372/20 надійшли до Верховного Суду.

28. Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що суди застосували норму права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15, від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, постановах Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19, від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19, від 16 грудня 2021 року у справі № 910/7103/21, від 27 лютого 2024 року у справі № 688/2822/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи

29. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 08 вересня 2018 року Харківський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області склав актовий запис про смерть № 13288 (т. 1 а. с. 212).

30. За життя ОСОБА_4 належала однокімнатна квартира, загальною площею 32,4 кв. м, житловою площею 16,7 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 25 липня 2003 року № 241480 серії ВАМ, зареєстрованого у реєстрі за 3-1121 (т. 1 а. с. 42, 46).

31. 14 грудня 2018 року ОСОБА_3 подав до Третьої Харківської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 двоюрідного брата ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 208)

32. Відповідно до інформаційної довідки зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 14 грудня 2018 року № 54488952 та інформаційної довідки зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 14 грудня 2018 року № 54489033 інформація щодо ОСОБА_16 відсутня (т. 1 а. с.209, 210).

33. На запит нотаріуса Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» листом від 04 лютого 2019 року за вих. № 1120/2/07-05 повідомило, що ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , із 13 липня 2005 року (т. 1 а. с. 229).

34. Державний нотаріус Третьої Харківської міської державної нотаріальної контори Лебедєва Н. В. постановою від 22 липня 2019 року відмовила ОСОБА_3 , батько якого, а дядько спадкодавця ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , у видачі на його ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки надані заявником до нотаріальної контори документи не підтверджують його родинні відносини з померлим, тобто те, що він є його двоюрідним братом.

35. Постанова нотаріуса мотивована тим, що документи, надані заявником до нотаріальної контори, не підтверджують його родинні відносини, що він є його двоюрідним братом. Зокрема, у копії актового запису про народження матері померлого ОСОБА_5 зазначено, що її батьками є ОСОБА_17 (в імені вказана тільки перша літера, перша буква у по-батькові написана незрозуміло) та ОСОБА_9 (так зазначено у копії актового запису), а у копії актового запису про народження батька спадкоємця ОСОБА_8 вказано, що його батьками є ОСОБА_9 та ОСОБА_18 (як зазначено у копії актового запису), тобто зазначені різні прізвища батьків вищевказаних осіб, також не повністю записані їх імена та по-батькові. У витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України (далі - СК України) зазначено, що батьками померлого є ОСОБА_4 та ОСОБА_13 , але згідно з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб ОСОБА_5 зареєструвала шлюб і її прізвище стало « ОСОБА_4 », тобто при реєстрації шлюбу прізвище батьків померлого було « ОСОБА_4 », а при реєстрації народження спадкодавця прізвище його та батьків « ОСОБА_5 » (т. 1 а. с. 35).

36. Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, сформованого та виданого Холодногірським районним у місті Харкові Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області 13 грудня 2018 року за № 00021673163, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батько ОСОБА_11 , мати - ОСОБА_13 , державна реєстрація проведена відповідно до статті 133 СК України(т. 1 а. с. 226).

37. Відповідно до інформації з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 14 червня 2019 року № 00023132283 30 серпня 1961 року уклали шлюб наречена ОСОБА_5 (прізвище після реєстрації шлюбу ОСОБА_4 ), наречений ОСОБА_11 (т. 1 а. с. 233).

38. 04 грудня 1979 року шлюб між ними розірвано, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про розірвання шлюбу, сформованого 14 червня 2019 року за № 00023133053 (т. 1 а. с. 234).

39. ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується повним витягом із Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть (т. 1 а. с. 229).

40. Згідно із записом про народження за № 4, складеного 11 січня 2025 року, народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_5 , батьки ОСОБА_17 , ОСОБА_19 (т. 1 а. с. 231).

41. Згідно з повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 14 червня 2019 року № 00023132582 ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (т. 1 а. с. 239).

42. Із повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 14 червня 2019 року № 00023132357 слідує, що дитина ОСОБА_3 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_8 , батько - ОСОБА_8 , мати - ОСОБА_20 (т. 1 а. с. 237, 238).

43. Згідно із архівної довідки та запису про народження від 04 листопада 1926 року № 48 по Миронівській сільській раді Золочівського району Харківської області про народження ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_8 , його батьки ОСОБА_21 , 26 років, українець, та ОСОБА_22 , 22 років, українка (т. 1 а. с. 235, 236).

44. Із повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 14 червня 2019 року № 00023133169 слідує, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_10 (т. 1 а. с. 232).

45. Виписка із сайту «Вся Україна» мешканці вказує про те, що прізвище « ОСОБА_23 » має невірне схилення цього прізвища (т. 1 а. с. 37, 38).

46. Згідно із виписки із сайту «Подвиг народу» щодо місця проживання ОСОБА_6 (російською мовою) діда померлих, що він та батьки ОСОБА_24 і ОСОБА_3 народилися в одному населеному пункті: с. Миронівка, Золочевського району, Харківської області (т. 1 а. с. 39, 40).

47. Позивач ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщину після його смерті прийняли дружина ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 , що підтверджено повідомленням Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори від 09 лютого 2024 року № 76/01-16 (т. 1 а. с. 175).

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Щодо вимог про встановлення факту родинних відносин

48. Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

49. Юридичні факти - це обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

50. Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені у судовому порядку.

51. Пунктом 1 частини першої вказаної статті передбачено, що суд розглядає справу про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

52. Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

53. Суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання свідоцтва про право на спадщину.

54. Із системного аналізу частини шостої статті 294, статті 315 ЦПК України вбачається, що за наявності спору про право суд в порядку позовного провадження може розглядати справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в тому числі й факти родинних відносин, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення або особа не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факти, що мають юридичне значення.

55. Справи про спадкування повинні розглядатися судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

56. Верховний Суд зауважує, що цивільне законодавство не передбачає обов`язкового переліку доказів, якими особа може підтвердити факт родинних відносин з іншою особою, оскільки, реалізуючи свої процесуальні права з урахуванням принципу диспозитивності, сторона подає ті докази, які, на її думку, підтверджують обставини, які входять до предмета доказування.

57. Доказами, що підтверджують факт родинних відносин, можуть бути документи, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб); довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану; пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником.

58. Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18 березня 2026 року у справі № 461/8511/23.

59. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

60. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

61. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

62. У справі, що переглядається у касаційному порядку, встановлено, що позивач на підтвердження факту родинних відносин між ним та ОСОБА_4 надав суду витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, архівні довідки та записи про народження.

63. Надавши належну правову оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

64. Суди попередніх інстанцій виходили із того, що ОСОБА_8 , батько ОСОБА_3 , та ОСОБА_25 , мати ОСОБА_4 , є рідними братом та сестрою, а їхніми батьками є ОСОБА_21 ( ОСОБА_18 ) та ОСОБА_26 ( ОСОБА_22 ). При цьому суди попередніх інстанцій обґрунтовано вказали, що розбіжності у актах цивільного стану про народження родичів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 сталися через скорочення імен та по-батькові, а також довільний переклад прізвищ з російської на українську мову.

65. Доводи касаційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що позивачі зверталися до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану для внесення змін до актових записів та їм було відмовлено, є необґрунтованими, оскільки період часу, в якому народжувалися, вступали в шлюб та вмирали родичі спадкодавця ОСОБА_16 , становить значний проміжок часу (починаючи із 1925 року) та коло родичів, і не відносно кожного з них ОСОБА_3 був спадкоємцем та, як наслідок, не міг бути заявником щодо внесення відповідних змін в актові записи. Факти, які підлягають встановленню у цій справі, мають юридичне значення, тобто від них залежать виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав позивачів, оскільки існує спір про право власності на спадкове майно, іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення, позивачі не мають.

Щодо визнання права власності у порядку спадкування

66. Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

67. Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

68. За частиною першою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

69. Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

70. Відповідно до частини першої статті 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

71. За правилами частин першої-третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

72. Відповідно до частини першої статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

73. Положеннями частини першої статті 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

74. У справі, що переглядається у касаційному порядку, встановлений факт того, що ОСОБА_3 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 , є двоюрідними братами.

75. 14 грудня 2018 року ОСОБА_3 подав до Третьої Харківської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 двоюрідного брата ОСОБА_4 .

76. Таким чином, ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті свого двоюрідного брата ОСОБА_4 . Інших осіб, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 , у справі не встановлено.

77. Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій, встановивши, що померлий ОСОБА_3 був єдиним спадкоємцем за законом після смерті двоюрідного брата ОСОБА_4 , але за життя не встиг оформити право власності на спадкове майно, дійшли правильного висновку про те, що його спадкоємці першої черги за законом а саме: дружина ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 , які прийняли спадщину після його смерті, набули право на визнання за ними права власності в порядку спадкування на спірну квартиру.

78. Доводи касаційної скарги про те, що визнанню права власності на майно в порядку спадкування в судовому порядку мали передувати заходи, спрямовані на оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, є безпідставними, оскільки у справі встановлено, що ОСОБА_3 , прийнявши спадщину, не зміг оформити її в нотаріальному порядку у зв`язку із відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину через не підтвердження родинних відносин зі спадкодавцем, тому звернувся в суд та під час судового провадження помер. Враховуючи, що спірні правовідносини допускають правонаступництво, суд першої інстанції правомірно залучив до справи в якості позивачів його спадкоємців першої черги та визнав за ними право власності на спадкове майно в судовому порядку.

79. Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції ухвалою від 17 грудня 2024 року з порушенням норм ЦПК України повернувся на стадію підготовчого провадження, є необґрунтованими.

80. Згідно з частиною першою статті 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

81. Підготовче провадження починається відкриттям провадження в справі і закінчується закриттям підготовчого засідання (частина друга статті 189 ЦПК України).

82. ЦПК України не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття.

83. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

84. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16 грудня 2021 року у справі № 910/7103/21виснував, що відповідно до практики Верховного Суду, яку колегія суддів враховує на підставі частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції за наявності певних обставин може прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Водночас такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу, як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

85. Встановлено, що Октябрський районний суд міста Полтави ухвалою від 05 березня 2024 року залучив до участі у справі в якості правонаступників позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 180).

86. У жовтні 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до суду заяву про зміну предмета позову та повернення до стадії підготовчого провадження, яка мотивована тим, що вони є спадкоємцями ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Враховуючи, що ОСОБА_3 просив визнати за ним право власності на нерухоме майно в порядку спадкування на спірне майно, а станом на дату його смерті рішення у справі № 643/8372/20 не ухвалено, тому відповідне право переходить до його спадкоємців - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Отже, виникла необхідність у зміні предмета позову, тому позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд визнати за ними право власності в порядку спадкування по 1/2 частині спірної квартири.

87. Октябрський районний суд міста Полтави ухвалою від 17 грудня 2024 року задовольнив клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діяв представник - адвокат Чуб С. В., про повернення до стадії підготовчого провадження. Прийняв заяву про зміну предмета позову, відклав підготовче засідання (т. 2 а. с. 58).

88. Вказана ухвала мотивована тим, що позивачі не подали заяву про зміну предмета позову на стадії підготовчого провадження з причин правової необізнаності, а тому з метою ефективного захисту прав позивачів, доступу громадян до правосуддя за захистом своїх прав та можливості реалізувати процесуальні дії, вчинення яких можливе лише під час підготовчого судового засідання, суд вважав за можливе повернутися до стадії підготовчого провадження та прийняття заяви про зміну предмета позову.

89. Таким чином, у зв`язку з об`єктивними та непередбачуваними обставинами (смерть позивача у справі та залучення його правонаступників), суд першої інстанції за відсутності недобросовісності зі сторони позивачів мав вагомі обставин для повернення до стадії підготовчого провадження для зміни предмету позову через залучення до справи правонаступників позивача.

90. Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції не перевірив правильності розрахунку судового збору, сплаченого позивачем під час звернення до суду із позовом, зокрема, ціна позову розрахована на підставі звіту про оцінку майна, який станом на дату подання позовної заяви та відкриття провадження у справі втратив чинність, не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки не свідчить про те, що це призвело до ухвалення незаконного рішення. При цьому, колегія суддів враховує висновок Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, зроблений у постанові від 19 червня 2026 року у справі № 925/1421/20, про те, що у випадку, якщо позивач не сплатив судовий збір у повному обсязі, а суд першої інстанції виявив недоплату судового збору вже після ухвалення рішення по суті спору, то процесуальний обов`язок позивача сплатити судовий збір слід вважати припиненим, оскільки презюмується, що суд, не здійснивши перерахунок судового збору із урахуванням реальної ціни позову, визначив остаточний розмір судового збору. Як наслідок, відповідальність за вказану судову помилку не повинен нести позивач.

91. Доводи касаційної скарги про те, що суди застосували норму права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15, від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, постановах Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19, від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19, від 16 грудня 2021 року у справі № 910/7103/21, від 27 лютого 2024 року у справі № 688/2822/22, є необґрунтованими, оскільки встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, у зазначених заявником справах та у справі, яка переглядається у касаційному порядку, є різними.

92. Так, у справі № 338/180/17 спір виник щодо стягнення безпідставно одержаних коштів та визнання договору укладеним та стягнення заборгованості за договором підряду.

93. У справі № 905/1926/16 позивачем було заявлено вимоги про зобов`язання надати акти приймання-передачі електроенергії. Суд касаційної інстанції вказав, що вимога надати акт приймання-передачі електроенергії за відповідним договором купівлі-продажу не може бути предметом позову, оскільки такий акт є підтвердженням наявності чи відсутності фактів передачі однією стороною та прийняття іншою стороною предмета договору. Тобто, такий акт є лише доказом виконання сторонами обов`язків за договором, а підписання акту не може розглядатись як окремий обов`язок щодо виконання сторонами договірних зобов`язань.

94. У справі №569/17272/15 спір виник щодо зобов`язання відповідача здійснити публікацію про порушення авторських прав позивачів на твір та стягнення суми компенсації за використання твору.

95. У справі № 320/948/18 суд касаційної інстанції зробив висновок про те, що вимоги про встановлення передбачених підстав для призначення чи відмови в призначенні захисника під час розгляду кримінальної справи не можуть розглядатися шляхом встановлення такого факту в іншій справі за правилами будь-якого судочинства. Такі вимоги вирішуються під час розгляду кримінальної справи вирішуються в межах цієї справи.

96. У справі № 910/3907/18 суд касаційної інстанції зробив висновок про те, що спори про визнання недійсними електронних торгів з продажу агентством активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та укладених на їх підставі договорів купівлі-продажу відповідних активів мають розглядатися як спори, пов`язані з порушенням цивільних прав власників цих активів, а тому є приватноправовими й підлягають розгляду за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін.

97. У справі № 205/2102/19 суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, виходив із того, що висновок судів про те, щоіз заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, є помилковим, суди не зазначили, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право позивача на прийняття спадщини, тобто не встановили між ким існує спір, оскільки існування спору про право повинно реальним, а не гіпотетичним.

98. У справі № 227/3750/19 позивач просила суд установити факт постійного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю на час відкриття спадщини, визнати за нею право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом. Послалася на те, що нотаріус відмовив їй в отриманні свідоцтва про право на спадщину, оскільки вона не підтвердила прийняття спадщини, а саме не надала довідку про склад сім`ї, в якій би було зазначено, що вона та її баба були зареєстровані за однією адресою. Верховний Суд скасував судові рішення та повністю задовольнив позов, вказавши, що апеляційний суд, встановивши, що позивач постійно проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та як спадкоємець за заповітом у встановлений статтею 1270 ЦК України строк заяву про відмову від спадщини нотаріусу не подала, тобто є такою, що прийняла спадщину, помилково вважав, що вимоги позивача про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню, незважаючи на те, що нотаріус відмовив їй у вчиненні нотаріальної дії.

99. У справі № 910/7103/21 суд касаційної інстанції зробив висновок про те, що суд першої інстанції за наявності певних обставин може прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Водночас такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті. У справі, що переглядається у касаційному порядку, суд першої інстанції встановив вагомі обставини для повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття, а тому відсутні підстави вважати, що місцевий суд порушив зазначений висновок щодо застосування норм процесуального права.

100. У справі № 688/2822/22 суди встановили, що позивач як спадкоємець першої черги за законом є таким, який прийняв спадщину після смерті матері, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини і протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не заявив про відмову від неї. У зв`язку з цим, суд також дійшов висновку про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом.

101. Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц).

102. Посилання заявника на загальні висновки у відповідних постановах Верховного Суду не підтверджують доводів касаційної скарги про те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права, оскільки фактичні обставини у наведених як приклад справах відрізняються від тих, що установлені судами у розглядуваній справі.

103. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження.

104. Касаційний суд з урахуванням частини першої статті 400 ЦПК України переглянув у касаційному порядку оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі.

105. Підстав для виходу за межі доводів касаційної скарги судом касаційної інстанції не встановлено.

106. Відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення -без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

107. Доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, тому колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Щодо клопотання Харківської міської ради про проведення судового засідання в режимі відеоконференції

108. У касаційній скарзі Харківська міська рада просить забезпечити розгляд справи в усіх судових засіданнях в цьому касаційному провадженні у режимі відеоконференції.

109. Колегія суддів вважає за необхідне у задоволенні вказаного клопотання відмовити з огляду на наступне.

110. Відповідно до частини першої статті 212 ЦПК Україниучасник справи, його представник має право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду за умови наявності в суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою.

111. Частиною першою статті 402 ЦПК Українипередбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

112. Оскільки колегією суддів не ухвалювалося рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні), а тому підстав для задоволення клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції немає.

Щодо судових витрат

113. Оскільки суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Харківської міської ради про проведення судового засідання за участю Харківської міської ради у режимі відеоконференції.

Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 16 червня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. А. Калараш

Є. В. Петров

В. В. Пророк