Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №910/11925/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/11925/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Власова Ю. Л. - головуючого, Колос І. Б., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Бутенка А. О.,

позивача - Косендюк Я. А.,

відповідача - Пащенко М. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Антимонопольного комітету України

на рішення Господарського суду міста Києва від 02 квітня 2026 року (суддя Підченко Ю. О.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30 червня 2026 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Гаврилюк О. М., судді: Майданевич А. Г., Сулім В. В.)

у справі № 910/11925/25

за позовом Виробничо-комерційного приватного підприємства "Агропромтехцентр"

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним та скасування рішення,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Виробничо-комерційне приватне підприємство "Агропромтехцентр" (позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - АМК, Комітет) про визнання недійсним та скасування рішення АМК від 17 липня 2025 року № 307-р у справі № 126-26.13/191-24.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що АМК, розглянувши матеріали справи № 126-26.13/191-24, виніс рішення від 17 липня 2025 року № 307-р (далі також - рішення № 307-р), відповідно до якого: визнав, що позивач вчинив порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11 січня 2001 року № 2210-III (далі - Закон 2210-III) у вигляді неподання інформації АМК на вимогу заступника голови АМК - державного уповноваженого від 10 серпня 2023 року № 126-25/09-8956е у встановлені строки; наклав на позивача штраф у сумі 191 000, 00 грн за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення.

3. Позивач також зазначив таке: вимогу АМК позивач не отримував, хоча згідно з інформацією Акціонерного товариства "Укрпошта" (далі - АТ "Укрпошта") за рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303515916604 вимогу вручено 15 серпня 2023 року; підприємство просило АМК зупинити розгляд справи з огляду на звернення до Ковельського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області із заявою про вчинення злочину та з огляду на намір подавати клопотання про проведення почеркознавчої експертизи; ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) під час кримінального провадження заперечувала отримання листа від АМК та проставлення підпису про його отримання; до моменту отримання результатів почеркознавчої експертизи висновки АМК щодо наявності чи відсутності порушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону № 2210-III, є передчасними.

Короткий зміст судових рішень

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02 квітня 2026 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30 червня 2026 року, позов задоволено. Визнано недійсним та скасовано рішення АМК від 17 липня 2025 року № 307-р у справі № 126-26.13/191-24.

5. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходили з того, що відповідач не надав належних доказів фактичного вручення вимоги уповноваженій особі позивача, а висновок експертизи спростовує інформаційні довідки АТ "Укрпошта" та факт належного повідомлення суб`єкта господарювання. Суд зазначив, що АМК, приймаючи оскаржуване рішення, не довів обставини, які мають значення для справи і які визнані встановленими; відповідачем неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що, відповідно до положень статті 59 Закону № 2210-III є підставою для визнання недійсним та скасування його рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. У касаційній скарзі АМК, з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02 квітня 2026 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30 червня 2026 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

7. Скаржник підставами касаційного оскарження судових рішень визначив пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Рух справи в суді касаційної інстанції

8. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 серпня 2026 року для розгляду зазначеної касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Малашенкова Т. М.

9. Верховний Суд ухвалою від 07 вересня 2026 року відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою АМК на підставі пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

10. Розпорядженням Заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 12 жовтня 2026 року № 32.2-01/1886 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 910/11925/25 у зв`язку з відрядженням судді Булгакової І. В.

11. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 жовтня 2026 року справу № 910/11925/25 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Власова Ю. Л. - головуючий, Колос І. Б., Малашенкової Т. М.

Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

12. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права

13. Нормами частини 2 статті 300 ГПК України встановлені межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

14. На обґрунтування підстав касаційного оскарження АМК посилається на:

- пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України - суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах:

від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-6, від 21 січня 2021 року у справі № 910/16249/19, від 19 травня 2021 року у справі № 910/16033/20, від 20 липня 2021 року у справі № 916/1178/20, від 22 жовтня 2024 року у справі № 910/18480/20, про те що: "направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника";

від 09 червня 2026 року у справі № 910/14168/23, від 09 червня 2026 року у справі № 914/2382/25 щодо застосування статей 58, 71, 76, 78, 89, 90, 96, 105 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила № 270), пунктів 4.1, 6.11 Регламенту внутрішньої письмової кореспонденції, затвердженого наказом AT "Укрпошта" 28 грудня 2023 року № 6668 (далі - Регламент № 6668). Посилається також на постанови Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2006 року у справі № 8/376-О-А-05, від 30 вересня 2014 року у справі № 910/13775/13;

- пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України - відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 3 розділу VII Порядку розгляду АМК та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженого розпорядженням АМК від 19 квітня 1994 року № 5 (у редакції розпорядження від 29 червня 1998 року № 169-р (далі - Порядок № 169-р).

15. У касаційній скарзі АМК також посилається на таке: у цій справі вимогу Комітету було направлено рекомендованим поштовим відправленням на адресу місцезнаходження позивача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Комітетом також було вжито додаткових заходів для перевірки факту вручення вимоги та додатково направлено окремий запит до AT "Укрпошта", яке підтвердило вручення поштового відправлення уповноваженій особі позивача на підставі чинної довіреності; досліджений судом висновок експерта від 03 жовтня 2025 року № СЕ-19/103- 25/9442-ПЧ, за результатами проведення почеркознавчої експертизи, відноситься до матеріалів кримінального провадження № 12024035550000434 та має досліджуватись в його межах.

Доводи інших учасників справи

16. Позивач звернувся до Верховного Суду з відзивом, в якому просив залишити касаційну скаргу АМК без задоволення з підстав, наведених у цьому відзиві.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

17. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що АМК, розглянувши матеріали справи № 126-26.13/191-24 про порушення Виробничо-комерційним приватним підприємством "Агропромтехцентр" законодавства про захист економічної конкуренції та подання з попередніми висновками Департаменту досліджень і розслідувань ринків виробничої сфери від 09 квітня 2025 року № 126-26.13/191-24/108-спр виніс рішення від 17 липня 2025 року № 307-р, відповідно до якого постановив: 1. Визнати, що Виробничо-комерційне приватне підприємство "Агропромтехцентр" вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону № 2210-III у вигляді неподання інформації АМК на вимогу заступника голови АМК - державного уповноваженого від 10 серпня 2023 року № 126-25/09-8956е у встановлені строки. 2. Накласти на Виробничо-комерційне приватне підприємство "Агропромтехцентр" штраф у розмірі 191 000,00 грн за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення.

18. Суди попередніх інстанцій також встановили таке. Комітет здійснював розгляд справи № 126-25/10-22-ЕК про концентрацію у вигляді придбання Приватним акціонерним товариством "ДНІПРОМЕТИЗ" частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕЙЛ", що забезпечує перевищення 50 % голосів у вищому органі управління товариства.

19. Під час розгляду вказаної справи виникла необхідність в отриманні інформації від учасників ринку цвяхів (у тому числі в сегментах їх оптового та роздрібного продажу), яка була необхідна для здійснення всебічного аналізу впливу концентрації на товарний ринок України. У зв`язку із цим, керуючись статтями 7, 16 та 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" від 26 листопада 1993 року № 3659-XII (далі - Закон 3659-XII), на адресу позивача (45000, Волинська обл., м. Ковель, вул. Театральна, буд. 15, код ЄДРПОУ 20133772) Комітет направив вимогу, у якій вимагалося у 10-денний строк із дня її отримання надати відповідну інформацію та копії документів.

20. Водночас відповідач наголошує, що згідно із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303515916604 вимогу вручено 15 серпня 2023 року, тобто строк надання інформації на вимогу припадав на 25 серпня 2023 року.

21. Для встановлення фактичної дати отримання вимоги, а також для визначення уповноваженої особи підприємства на одержання поштових відправлень Комітет направив вимогу про надання інформації від 28 вересня 2023 року № 126-29.3/09-10500е до АТ "Укрпошта".

22. Листом від 06 жовтня 2023 року № 1.10.004.-15609-23 АТ "Укрпошта" повідомлено, що рекомендований лист № 0303515916604 вручений під підпис уповноваженій на одержання пошти підприємства ОСОБА_1 на підставі довіреності, що підтверджується таким: копією довіреності від 02 січня 2023 року (чинної з 02 січня 2023 року до 31 грудня 2023 року), яку видав директор підприємства Семенюк П. Т., на уповноваження ОСОБА_1., зокрема, відправляти та отримувати відправлення від імені підприємства; копією повідомлення про вручення рекомендованого листа № 0303515916604 (ф. 22) уповноваженій особі ОСОБА_1

23. Водночас позивач заперечив проти отримання вимоги та наголосив на неможливості своєчасно надати витребувану Комітетом інформацію саме через її неотримання.

24. Висновком експерта від 03 жовтня 2025 року № СЕ-19/103-25/9442-ПЧ, за результатами проведення почеркознавчої експертизи, встановлено, що буквено-цифровий запис та підпис розділу "вид та категорія поштового відправлення графи рекомендоване" лицьового боку рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 11 серпня 2023 року № 0303515916604 виконаний не ОСОБА_1., а іншою особою.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

25. Предметом касаційного оскарження за касаційною скаргою АМК є рішення Господарського суду міста Києва від 02 квітня 2026 року та постанова Північного апеляційного господарського суду від 30 червня 2026 року.

26. Перевіривши наявність зазначених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судового рішення (пункти 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла таких висновків.

27. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

28. Верховний Суд у постанові від 03 вересня 2024 року у справі № 910/14049/23 дійшов висновку, що крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтуванням необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

29. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

30. Формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини. При цьому формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

31. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

32. Згідно зі статтею 3 Закону Закон 3659-XII основним завданням АМК є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель; проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.

33. Приписами статті 4 Закону Закон 3659-XII визначено, що АМК будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

34. Статтею 7 Закону Закон 3659-XII встановлено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції АМК має такі повноваження, зокрема: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

35. Відповідно до частини 1 статті 35 Закону № 2210-III розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

36. За результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи АМК приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо (частина 1 статті 48 Закону № 2210-III).

37. Згідно з пунктом 13 частини першої статті 50 Закону № 2210-III порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, неподання інформації АМК, його територіальному відділенню у встановлені органами АМК, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.

38. Обов`язок суб`єктів господарювання надавати інформацію АМК передбачений статтею 22-1 Закону № 3659-XII.

39. Верховний Суд у розгляді справ про неподання інформації чи подання інформації в неповному обсязі АМК, його територіальному відділенню також неодноразово та послідовно зазначав, що під час вирішення такого спору підлягають з`ясуванню обставини, чи було повідомлено суб`єкта господарювання про необхідність надання ним відомостей та у який саме спосіб, а також причини, з яких відомості не було надано або надано невчасно (див. висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2025 року у cправі № 915/1439/24 та від 30 січня 2025 року у cправі № 910/12310/23).

40. У постанові від 30 січня 2025 року у справі № 910/12310/23 Верховний Суд виснував: "… оскільки відповідно до вимог законодавства про захист економічної конкуренції АМК не обмежений у способах вручення вимог про надання інформації, відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, обраний спосіб повинен забезпечувати документальне підтвердження отримання вимоги адресатом або його уповноваженою особою. У разі якщо вимога направляється засобами поштового зв`язку, відповідні докази мають свідчити про направлення вимоги за місцезнаходженням суб`єкта господарювання і про отримання його уповноваженою на це особою підприємства".

41. Отже, висновок про порушення суб`єктом господарювання обов`язку, передбаченого статтею 22-1 Закону № 3659-XII, можливий за умови встановлення факту доведення до його відома (отримання) вимоги АМК про надання інформації, оскільки саме з таким повідомленням пов`язується виникнення обов`язку виконати цю вимогу у встановлений строк.

42. Разом з тим відповідно до приписів пункту 3 розділу VII Порядку розгляду справ, у разі якщо вимогу про надання інформації не вручено за місцезнаходженням юридичної особи чи останнім відомим задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) фізичної особи, орган Комітету/голова територіального відділення Комітету забезпечує розміщення вимоги про надання інформації на офіційному вебсайті Комітету.

43. Законодавець у статті 79 ГПК України закріпив норму, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному дослідженні сукупності обставин (стаття 86 ГПК України).

44. Верховний Суд неодноразово робив висновок про допустимість висновку експерта, який проведений у межах кримінального провадження (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 373/2163/21). Разом з тим згідно зі статтею 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

45. Частина 1 статті 59 Закону № 2210-III встановлює, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

46. Колегія суддів зазначає, що господарські суди у розгляді справ про визнання недійсними рішень Комітету не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Комітету, але при цьому зобов`язані перевіряти правильність застосування органами Комітету відповідних правових норм. Дискреційні повноваження не повинні використовуватися органом свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо корупції та свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу (див. пункт 75 постанови Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 910/23000/17).

47. Отже, проаналізувавши оскаржувані судові рішення та доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що, з`ясовуючи питання належного повідомлення позивача про необхідність надання інформації на вимогу АМК та спосіб такого повідомлення з огляду на суть установленого АМК порушення, суди попередніх інстанцій установили, що на підтвердження вручення відповідної вимоги відповідач, зокрема, посилався на рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 11 серпня 2023 року № 0303515916604. Водночас суди попередніх інстанцій встановили, що позивач неодноразово звертався до АМК з клопотанням зупинити розгляд справи з метою дочекатися висновку почеркознавчої експертизи та всебічно дослідити отримання/неотримання уповноваженою особою підприємства відповідної вимоги АМК та що згідно з наявним у справі висновком експерта буквено-цифровий запис і підпис у відповідних графах лицьового боку вказаного рекомендованого повідомлення виконані не ОСОБА_1., уповноваженою особою на отримання кореспонденції від імені підприємства, а іншою особою. За таких встановлених обставин, а також відсутності інших належних доказів, якими підтверджується обставина вручення відповідної вимоги позивачу, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що зазначене поштове повідомлення не підтверджує належним чином факту вручення позивачу вимоги АМК, а отже, і виникнення у нього обов`язку надати запитувану АМК інформацію у встановлений строк. Встановивши недоведеність обставин, покладених в основу оскаржуваного рішення АМК, що відповідач неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність передбачених статтею 59 Закону № 2210-III підстав для визнання оскаржуваного рішення АМК недійсним та його скасування.

48. Верховний Суд враховує встановлені судами обставини, що позивач звертався до АМК з повідомленням про неотримання запиту, підроблення підпису особи на поштовому повідомленні про вручення, клопотанням про зупинення справи до отримання висновку експертизи. За таких умов АМК мав дослідити ці заперечення, вжити дій щодо встановлення обставин отримання позивачем запиту, вирішити за необхідності питання призначення експертизи, отримати пояснення від представників пошти тощо, що не здійснив. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій ґрунтованими.

49. Водночас скаржник посилається на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України. Проте, оскільки Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами наведених скаржником у касаційній скарзі норм права, підстав для формування висновку щодо застосування зазначених норм у цих правовідносинах немає.

50. Отже, колегія суддів визнає недоведеною наведену скаржником підставу касаційного оскарження, визначену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

51. Законодавець у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України закріпив норму, відповідно до якої підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

52. Велика Палата Верховного Суду у пункті 60 постанови від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц зазначила про те, що зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

53. Разом з тим вказаною підставою для касаційного оскарження (пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України) є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Цитування скаржником окремих висновків, наведених у постановах Верховного Суду, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України (див., зокрема, ухвалу Верховного Суду від 08 жовтня 2024 року у справі № 274/1477/20). Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення (див., зокрема, підхід в частині оцінювання спірних правовідносин на предмет подібності, який застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19).

54. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. Самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

55. Оцінивши постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, колегія суддів зазначає таке:

- у справі № 800/547/17 предметом спору було визнання протиправним та скасування рішення КДКП про притягнення до дисциплінарної відповідальності й накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури, визнання протиправним та скасування наказу Генерального прокурора України про звільнення ОСОБА_2 з посади заступника прокурора Кіровоградської області за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики на підставі рішення КДКП, поновлення ОСОБА_2 на зазначеній посаді з 06 жовтня 2017 року та стягнення з прокуратури Кіровоградської області середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

- у справі № 913/879/17 предметом спору було визнання договору оренди землі поновленим. У цій справі Верховний Суд перевіряв обґрунтованість застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин положень частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі";

- у справі № 10/249-10/19 предметом спору було стягнення заборгованості за генеральним кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем-1 (позичальником), відповідачем-2 та відповідачем-3 (поручителями) договірних зобов`язань перед позивачем;

- у справі № 24/260-23/52-6 предметом спору було витребування майна, скасування державної реєстрації та зобов`язання вчинити певні дії;

- у справі № 910/16249/19 розглядалася заява ОСОБА_3 про визнання його неплатоспроможним;

- у справі № 910/16033/20 предметом касаційного перегляду була ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з визнанням неповажними наведених скаржником причин пропуску строку на апеляційне оскарження;

- у справі № 916/1178/20 предметом спору було зобов`язання Садівничого кооперативу "Весна" здійснити демонтаж парканів, шлагбаумів та інших перешкод, установлених на вулицях "Южная", "Цветочная", "Удачная", "Лиманная", "Надежда", розташованих на території Садівничого кооперативу "Весна" за адресою: Одеська область, Біляївський район, Іллінська сільська рада, з метою забезпечення розвантаження вулиці Центральної та альтернативного безперешкодного проїзду зазначеними вулицями автотранспорту членів кооперативу й допоміжного господарського обслуговуючого автотранспорту, а також зобов`язання кооперативу здійснити покриття вулиць "Центральна", "Южная", "Цветочная", "Удачная", "Лиманная", "Надежда", розташованих за тією самою адресою, гранітним щебенем і жорствою у співвідношенні 120 частин гранітного щебеню до 200 частин жорстви. У цій справі Верховний Суд переглядав постанову апеляційного господарського суду, якою скасовано ухвалу Господарського суду Одеської області від 23 грудня 2020 року та справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду;

- у справі № 910/18480/20 ТОВ "Термал Віжн Текнолоджис" звернулося до суду зі скаргою на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця, одночасно заявивши клопотання про поновлення строку на подання такої скарги. Верховний Суд переглядав ухвалу Господарського суду міста Києва від 27 лютого 2024 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19 червня 2024 року, якими скаргу ТОВ "Термал Віжн Текнолоджис" на дії державного виконавця у виконавчому провадженні № 67033233 у справі № 910/18480/20 задоволено частково та визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Шевченківського ВДВС Ліщинського О. В., яка полягала в ненаправленні до банківських установ у строк, передбачений частиною другою статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", постанови від 29 грудня 2021 року про зняття арешту з коштів ТОВ "Термал Віжн Текнолоджис" у зазначеному виконавчому провадженні;

- у справі № 910/14168/23 предметом спору було визнання недійсним рішення АМК. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Комітет ухвалив рішення за неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, недоведеності обставин, визнаних установленими, та вини позивача у вчиненні порушення, а також невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи. Позивач також стверджував, що не отримував вимоги від 02 вересня 2022 року № 128-21.1/09-1676е про надання інформації та дізнався про її направлення Комітетом лише після отримання вимоги від 14 жовтня 2022 року № 28-21.1/09-2451е, на яку своєчасно надав відповідь;

- у справі № 914/2382/25 предметом спору було визнання недійсним і скасування рішення АМК. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Комітет ухвалив рішення за неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, недоведеності обставин, визнаних установленими, та вини позивача у вчиненні порушення, а також невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи. Позивач стверджував, що не отримував вимоги про надання інформації від 30 липня 2024 року та подання з попередніми висновками у справі від 04 червня 2025 року. Крім того, позивач зазначав, що його не було повідомлено про дату та час засідання адміністративної колегії, на якому ухвалено оскаржуване рішення АМК, унаслідок чого його було позбавлено можливості належним чином захищати свої права та законні інтереси, надавати пояснення, докази й зауваження щодо подання з попередніми висновками. У цій справі Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про вчинення товариством порушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону № 2210-III, оскільки відповідач, установивши що вимогу, направлену товариству за адресою його місцезнаходження, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, не було вручено, оприлюднив інформацію про цю вимогу відповідно до пункту 3 розділу VII Порядку розгляду справ, а товариство у встановлений вимогою строк не надало запитуваної інформації.

56. Отже, проаналізувавши висновки, викладені у наведених скаржником постановах Верховного Суду, колегія суддів вважає, що у справах № 800/547/17, № 913/879/17, № 10/249-10/19, № 24/260-23/52-6, № 910/16249/19, № 910/16033/20, № 916/1178/20, № 910/18480/20 судами попередніх інстанцій не переглядалося рішення АМК як у справі № 910/11925/25. У наведених справах суди попередніх інстанцій не керувалися приписами Закону № 2210-III і Верховний Суд не перевіряв підставності їх застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин. Тобто правовідносини у вищенаведених справах та у справі № 910/11925/25, що переглядається, не є подібними насамперед за змістовним критерієм, наведені справи також різняться предметом і підставами позовних вимог, фактичними обставинами, а також нормативно-правовим регулюванням відносин.

57. Щодо посилання скаржника на судові рішення у справах № 910/14168/23 та № 914/2382/25, то колегія суддів зазначає, що, попри подібність предмета спору, фактичні обставини, які зумовили ухвалення судових рішень у цих справах та у справі, що переглядається, не є подібними. Так, у зазначених скаржником справах суди не досліджували висновок судово-почеркознавчої експертизи, яким у цій справі № 910/11925/25 встановлено, що буквено-цифровий запис і підпис у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, яке містило вимогу АМК, виконані не особою, визначеною одержувачем на отримання кореспонденції, а іншою особою. Отже, на відміну від справ, на які посилається скаржник (справи № 910/14168/23, № 914/2382/25), у справі, що переглядається, наявний доказ, який має значення для оцінки достовірності відомостей про вручення позивачу вимоги АМК та, відповідно, обґрунтованості висновку про вчинення ним порушення. Крім того, у справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій не встановили, що у зв`язку з неможливістю вручення вимоги адресату (позивачу у справі) Комітет розмістив відповідну інформацію про вимогу на своєму офіційному вебсайті, як встановлено у справі № 914/2382/25. Тобто фактичні обставини, за яких ухвалювалися судові рішення у справах № 910/14168/23, № 914/2382/25 і справі, яка переглядається не є подібними, що впливає і на їх нормативно-правове регулювання.

58. Верховний Суд зазначає і про те, що, посилаючись на вказані у касаційній скарзі постанови, скаржник залишає поза увагою, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, чого скаржник у цьому випадку не довів. Посилаючись на постанови Верховного Суду, скаржник фактично тлумачить ці висновки неправильно, на свою користь.

59. Щодо посилання скаржника на постанови Вищого господарського суду України, а саме: від 24 жовтня 2006 року у справі № 8/376-О-А-05, від 30 вересня 2014 року у справі № 910/13775/13, то необхідно зазначити, що відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду. Постанова Вищого господарського суду України не є судовим рішенням невідповідність якому є підставою касаційного оскарження, встановленою пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

60. Законодавець у пункті 5 частини 1 статті 296 ГПК України закріпив норму, відповідно до якої суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

61. Оскільки наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження, порушеного на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, за касаційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 02 квітня 2026 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30 червня 2026 року у справі № 910/11925/25. У частині підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України - касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції і постанову апеляційного господарського суду - без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

62. Відповідно до частини 1 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2 статті 236 ГПК України). Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 ГПК України).

63. Згідно з частиною 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

64. Врахувавши доводи касаційної скарги, межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку з чим підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Судові витрати

65. Відповідно до вимог статті 129 ГПК України судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити касаційне провадження у справі № 910/11925/25, порушене за касаційною скаргою Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду міста Києва від 02 квітня 2026 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30 червня 2026 року у справі № 910/11925/25 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

2. Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02 квітня 2026 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30 червня 2026 року у справі № 910/11925/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Л. Власов

Судді І. Б. Колос

Т. М. Малашенкова