Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №920/1000/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року

м. Київ

cправа № 920/1000/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Власова Ю. Л. - головуючого, Колос І. Б., Малашенкової Т. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01 липня 2026 року (колегія суддів: Васильєв Є. О. - головуючий, Істоміна О. А., Попков Д. О.)

у справі № 920/1000/25

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп"

про стягнення 659 530,00 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовної заяви

1. Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - ГУ ПФУ в Сумській області, позивач) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" (далі - ТОВ "Гарант Ойл Групп", відповідач) про стягнення 659 530,00 грн, що відповідає вартості невикористаних (неотоварених) талонів на пальне, переданих за договорами поставки від 10 січня 2024 року № 05/01/24 та від 16 грудня 2024 року № 279.

2. В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що відповідач неналежно виконав договірні зобов`язання з поставки пального, оскільки припинив відпуск пального за талонами на автозаправних станціях мереж "ANP" та "АВІАС". Унаслідок цього талони на загальну суму 659 530,00 грн залишилися невикористаними, а сплачені за них кошти відповідач позивачу не повернув. З метою досудового врегулювання спору позивач 20 березня 2025 року направив відповідачу претензію № 1 з вимогою повернути зазначені кошти або забезпечити відпуск пального, яка була залишена без відповіді та задоволення.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

3. Рішенням Господарського суду Сумської області від 01 квітня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 659 530,00 грн та судового збору.

4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що спірні правовідносини за своєю правовою природою є відносинами поставки, а талон посвідчує право його пред`явника отримати на АЗС визначену кількість пального. Суд встановив, що підписання сторонами видаткових накладних підтверджує передачу талонів, однак саме по собі не свідчить про фактичний відпуск пального. Оскільки відповідач не надав доказів фактичного відпуску пального в обсягах, визначених специфікаціями до договорів, а також не спростував висновку про припинення діяльності АЗС мережі "АВІАС", яке суд визнав загальновідомою обставиною відповідно до частини третьої статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 01 липня 2026 року скасовано рішення Господарського суду Сумської області від 01 квітня 2026 року в частині стягнення 658 430,00 грн та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін - у частині стягнення з відповідача на користь позивача 1 100,00 грн вартості неотовареного талона № 303611885388. Апеляційний суд також здійснив новий розподіл судових витрат, понесених у судах першої та апеляційної інстанцій.

6. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог у частині стягнення 658 430,00 грн, суд апеляційної інстанції виходив з того, що фотознімки талонів, на які посилався позивач як на підтвердження їх невикористання, подані після закінчення встановленого статтею 80 ГПК України строку, а позивач не обґрунтував неможливості подати їх своєчасно з причин, що від нього не залежали. Водночас апеляційний суд визнав доведеним факт наявності одного невикористаного талона вартістю 1 100,00 грн, оскільки його копію подано разом із позовною заявою. З огляду на це апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції в частині стягнення 658 430,00 грн та ухвалив у цій частині нове рішення про відмову в позові, а в частині стягнення 1 100,00 грн залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. У касаційній скарзі ГУ ПФУ в Сумській області просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 01 липня 2026 року та залишити в силі рішення Господарського суду Сумської області від 01 квітня 2026 року.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. Обґрунтовуючи наявність підстави, передбаченої підпунктом "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про виняткове значення справи для ГУ ПФУ в Сумській області з огляду на масовий характер спорів, пов`язаних з неможливістю отоварення раніше придбаних талонів на пальне мереж "АВІАС" та "ANP". Для підтвердження цього скаржник посилається на наявність значної кількості аналогічних судових спорів, зокрема у справах № 902/588/26, № 908/2109/25, № 906/1287/25, № 904/3164/25 та інших.

9. Скаржник наголошує і на тому, що ГУ ПФУ в Сумській області здійснює діяльність на прифронтовій території, яка зазнає систематичних обстрілів і перебоїв з електропостачанням, а тому можливість отримання оплаченого пального має істотне значення для безперервної роботи органу та виконання покладених на нього функцій щодо реалізації прав громадян. Крім того, скаржник вважає, що суд першої інстанції правомірно прийняв докази, а апеляційний господарський суд неправильно застосував стандарт вірогідності доказів, передбачений статтею 79 ГПК України.

Доводи інших учасників справи

10. ТОВ "Гарант Ойл Групп" звернулося до Верховного Суду з відзивом на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. Крім цього, у відзиві просить поновити строк на його подачу, посилаючись на воєнний стан, обстріли.

11. Разом з тим у частині 4 статті 294 ГПК України визначено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Таким чином, строк на подання відзиву на касаційну скаргу встановлюється не законом, а судом, а тому може бути продовженим, а не поновленим. Відповідно до частини 2 статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Оскільки зазначене клопотання (про поновлення строку на подання відзиву) подане поза межами встановленого строку разом з відзивом, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення. За таких обставин відзив на касаційну скаргу долучається до матеріалів справи, однак не враховується судом при розгляді останньої як такий, що поданий після закінчення встановленого судом процесуального строку (див. постанову Верховного Суду від 18 листопада 2025 року у справі № 922/4740/24).

12. Втім, колегія суддів долучає цей відзив до матеріалів справи як письмові пояснення з огляду на приписи статті 42 ГПК України і з метою продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Рух справи в суді касаційної інстанції

13. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 серпня 2026 року справу № 920/1000/25 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Власова Ю. Л. - головуючого, Бенедисюка І. М., Булгакової І. В.

14. Верховний Суд ухвалою від 05 серпня 2026 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ПФУ в Сумській області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01 липня 2026 року та вирішив здійснювати перегляд зазначеного судового рішення у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

15. За протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 жовтня 2026 року справу № 920/1000/25 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Власова Ю. Л. - головуючого, Колос І. Б., Малашенкової Т. М.

Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

16. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

17. Згідно з частиною другою статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

18. За наслідками проведення процедури закупівлі № UA-2024-01-10-006769-a 10 січня 2024 року між ТОВ "Гарант Ойл Групп" (постачальник) та ГУ ПФУ в Сумській області (покупець) укладено договір поставки № 05/01/24 з додатком № 1 (специфікацією) до нього, за умовами якого постачальник зобов`язувався передати у власність покупця картки/талони для отримання товару/пального у визначеній специфікацією номенклатурі та кількості - дизельне паливо (Євро-5) за картками/талонами у кількості 1 360 літрів, ціна за одиницю 51,40 грн з ПДВ, загальна вартість 69 904,00 грн з ПДВ.

19. Згідно з пунктом 1.1 договору продавець/постачальник зобов`язувався передати у власність покупцю/замовнику картки/талони для отримання товару/пального у визначеній специфікацією до договору номенклатурі та кількості, а покупець/замовник - прийняти й оплатити такий товар/пальне на умовах, викладених у договорі.

20. За пунктом 1.2 договору відомості про товар, що підлягає постачанню, наведені у специфікації, що є додатком № 1 до договору.

21. Відповідно до пункту 2.2 договору загальна вартість договору складає 69 904,00 грн, у тому числі ПДВ 20 % - 11 650,67 грн.

22. У пункті 3.2 договору визначено, що з метою належного виконання своїх зобов`язань щодо фактичної передачі товару покупцю постачальник залучає необхідну кількість третіх осіб-підприємств/емітентів карток (талонів), які мають відповідні права на експлуатацію АЗС і на виконання договірних відносин з постачальником, забезпечують фактичну передачу товару покупцю, за умови пред`явлення останнім діючих талонів/карток на пальне.

23. Покупець зобов`язується фактично отримати товар в межах терміну (строку) дії талонів/карток впродовж строку, визначеного цим договором. Необґрунтована відмова покупця від прийняття товару не допускається (пункт 3.7 договору).

24. За пунктом 5.8 договору перехід права власності на товар/талони і, відповідно, на пальне та ризики його використання, своєчасного отримання, випадкового знищення (псування) відбувається в момент підписання сторонами видаткової накладної на підставі оформленої належним чином довіреності про отримання матеріальних цінностей або акта приймання-передачі товару.

25. Відповідно до пункту 5.12 договору кінцевий строк, до якого покупець може отримати пальне за талоном, вказаний на самому талоні або узгоджується сторонами окремо. За необхідності після спливу терміну дії кожного з талонів продавець залишає за собою право здійснювати їх заміну/переоформлення з перерахунком кількості палива у випадку збільшеної ринкової вартості товару за діючими на момент такої заміни цінами. Про необхідність переоформлення певної кількості талонів покупець зобов`язаний повідомити продавця протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати закінчення строку, зазначеного на талоні, з обов`язковим поверненням продавцю оригіналів таких талонів. Ризики втрати талонів шляхом їх невчасного використання, пошкодження, знищення, викрадення після їх отримання несе покупець. У випадку втрати талонів вони не відновлюються і нові не видаються. Втрачені талони не компенсуються у грошовій формі та на втрачені талони право покупця на отримання пального не поновлюється. У випадку крадіжки талонів вимоги покупця щодо блокування використання талонів третіми особами продавець не приймає.

26. Згідно з пунктом 9.5 договору право власності на товар та ризик випадкової втрати товару переходить покупцю після отримання талонів.

27. Цей договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31 грудня 2024 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (пункт 10.2 договору).

28. За результатами проведення процедури закупівлі № UA-2024-12-16-020731-a між цими ж сторонами укладено договір від 16 грудня 2024 року № 279 (далі - договір № 279) з додатком № 1 (специфікацією) та додатком № 2 (переліком АЗС). За умовами договору продавець зобов`язувався передати покупцеві талони для отримання бензину А-95 (Євро-5) у кількості 15 000 літрів за ціною 55,00 грн за літр з ПДВ, загальною вартістю 825 000,00 грн, та дизельного пального (Євро-5) у кількості 3 000 літрів за ціною 51,00 грн за літр з ПДВ, загальною вартістю 153 000,00 грн. Загальна вартість товару становила 978 000,00 грн з ПДВ.

29. Згідно з пунктом 1.2 договору № 279 кількість товару визначається в додатку № 1 "Специфікація". Поставка здійснюється шляхом передання покупцеві талонів номіналом 10 або 20 літрів відповідно до акта приймання-передачі (видаткової накладної). Талони є безстроковими. У разі випуску (переходу на) талони нового зразка продавець зобов`язаний обміняти талони старого зразка, які залишилися в покупця та не були використані, на рівноцінні за номіналом талони нового зразка (пункт 2.1 договору № 279).

30. У пункті 2.5 договору № 279 встановлено строк поставки талонів - до 20 грудня 2024 року, але протягом 5 робочих днів з моменту отримання відповідної заявки від покупця. Ризики втрати талонів шляхом пошкодження, знищення, викрадення після їх отримання несе покупець. У випадку втрати талонів вони не відновлюються і нові не видаються. Втрачені талони не компенсуються у грошовій формі та на втрачені талони право покупця на отримання пального не поновлюється.

31. Відповідно до пункту 2.8 договору № 279 право власності на товар (паливо) та ризики його випадкового знищення (псування) переходить до покупця в момент приймання талонів від продавця та підписання представниками обох сторін.

32. За пунктами 2.9, 2.11 договору № 279 продавець зобов`язаний забезпечити зберігання придбаного покупцем товару (пального). Для отримання товару зі зберігання покупець зобов`язаний пред`явити відповідні талони, що підтверджують право отримати товар та технічні засоби для його отримання. Сума цього договору становить 978 000,00 грн з ПДВ (пункт 3.1 договору № 279).

33. Пункт 4.1.1 договору № 279 передбачає обов`язок продавця відпускати товар на АЗС за пред`явленням талонів. Водночас продавець звільняється від обов`язку фактичного відпуску товару на окремих АЗС мережі на час їх реконструкції, планових або поточних ремонтів, технологічних перерв, зливу нафтопродуктів із бензовоза, виходу з ладу обладнання, збоїв у роботі технічних і комп`ютерних систем, терористичних актів, дій військових, знеструмлення електромережі та з інших причин, що впливають на роботу відповідної АЗС.

34. За пунктом 4.1.4 договору № 279 продавець зобов`язувався, зокрема, здійснювати облік кількості відпущеного покупцеві товару.

35. Відповідно до пункту 4.4.3 договору № 279 покупець має право отримувати від продавця інформацію щодо проведених операцій з використанням талонів.

36. Покупець має право вимагати від продавця повернення вартості невідпущеного товару у разі систематичного незабезпечення продавцем можливості відпуску товару за пред`явленими талонами (пункт 4.4.4 договору № 279).

37. Згідно з пунктом 9.1 договору № 279 він набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2024 року, а в частині розрахунків - до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

38. У додатку № 2 до договору № 279 визначено перелік АЗС продавця, серед яких наявні АЗС мережі "ANP" за одинадцятьма адресами у Сумській області та АЗС мережі "АВІАС" за адресою: м. Лебедин, вул. Сумська, 92 -А, 92-Б, а також містить посилання на повні переліки АЗС мереж "БРСМ-НАФТА", "MARSHAL", "ANP" та "АВІАС" на відповідних інтернет-ресурсах.

39. За видатковою накладною від 10 січня 2024 року № Рн240110/003 відповідач передав, а позивач отримав картки/талони на дизельне паливо (Євро-5) у кількості 1 360 літрів на суму 69 904,00 грн з ПДВ. Оплату за вказаною видатковою накладною позивач здійснив 10 січня 2024 року згідно з платіжною інструкцією № 21.

40. За видатковою накладною від 23 грудня 2024 року № Рн241204/016 відповідач передав, а позивач отримав талони (безстрокові) на дизельне паливо у кількості 3 000 літрів на суму 153 000,00 грн з ПДВ та на бензин А-95 у кількості 15 000 літрів на суму 825 000,00 грн з ПДВ, а всього на суму 978 000,00 грн з ПДВ. Оплату за вказаною видатковою накладною позивач здійснив 23 грудня 2024 року згідно з платіжною інструкцією № 2581.

41. Позивач звертався до відповідача з претензією від 20 березня 2025 року № 1 з вимогою забезпечити наявність пального на АЗС або повернути кошти за неотоварені талони, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

42. Суд апеляційної інстанції зазначив таке:

- позивач стверджував, що має невикористані (неотоварені) талони: за договором № 279 - на бензин А-95 у кількості 1 450 талонів/9 950 літрів вартістю 547 250,00 грн з ПДВ та на дизельне пальне у кількості 100 талонів/2 000 літрів вартістю 102 000,00 грн з ПДВ; за договором № 05/01/24 - на дизельне пальне у кількості 10 талонів/200 літрів вартістю 10 280,00 грн з ПДВ, а всього на суму 659 530,00 грн з ПДВ. Разом із позовною заявою позивач подав копію талона на бензин А-95 номіналом 20 літрів № 303611885388. Згідно з видатковою накладною від 23 грудня 2024 року та розрахунком позивача ціна одного літра бензину А-95 становила 55,00 грн з ПДВ (45,833333 грн без ПДВ);

-далі для підтвердження кількості невикористаних талонів позивач надав довідку про наявність невикористаних талонів як додаток до відповіді на відзив від 10 вересня 2025 року;

- 11 березня 2026 року позивач подав до суду першої інстанції клопотання про долучення доказів - копій талонів на паливо. Відповідач проти задоволення цього клопотання заперечував через порушення позивачем строку на подання доказів, відсутністю клопотання про поновлення строку на подання доказів, а також поважних причин неподання доказів у встановлений строк. За змістом протоколу судового засідання в режимі відеоконференції від 17 березня 2026 року № 6087186 зазначене клопотання суд першої інстанції в судовому засіданні не розглядав, питання про прийняття до розгляду або відхилення зазначених доказів не вирішував.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів скаржника та висновків судів першої і апеляційної інстанцій

43. З огляду на статтю 300 ГПК України Верховний Суд переглядає оскаржуване судове рішення у частині відмови у задоволенні позову.

44. Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

45. Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків є договори.

46. За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

47. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

48. За частинами 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

49. Згідно з положеннями частини другої статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

50. Верховний Суд у застосуванні положень частини другої статті 693 ЦК України неодноразово наголошував на тому, що умовою їх застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки закон не визначив форми пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (див. постанови Верховного Суду від 15 лютого 2024 року у справі № 910/3611/23, від 09 лютого 2023 року у справі № 910/5041/22, від 07 лютого 2018 року у справі № 910/5444/17).

51. Отже, для застосування положень вказаної норми (статті 693 ЦК України) необхідним є встановлення факту непередання продавцем товару у встановлений строк (див. постанову Верховного Суду від 13 січня 2026 року у справі № 922/4740/24).

52. Талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому. Талон надає право отримати на АЗС фіксовану кількість нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому (пункт 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 (далі - Інструкція).

53. Форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. Крім цього, необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери (пункт 10.3.3.1 Інструкції). Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП (пункт 10.3.3.2 Інструкції).

54. За загальним правилом для отримання товару на АЗС покупець пред`являє оператору АЗС картку (талон) на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію талону/картки на пальне, здійснює фактичну передачу (видачу) товару відповідної марки та кількості, після чого талон/картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання покупцем товару відповідного асортименту та кількості. Отже, покупець як власник талонів/карток на пальне, отриманих від постачальника, володіє законним правом на отримання на АЗС, визначених угодою, товару (пального) по талонах/картках у кількості, маркуванні, визначеному у талонах на пальне (див. також постанову Верховного Суду від 06 червня 2023 року у справі № 903/666/22).

55. Водночас сам талон не підтверджує права власності на придбане пальне, а містить лише інформацію про вид і об`єм нафтопродуктів, попередньо оплачених. Підписання сторонами видаткової накладної не свідчить про передання постачальником покупцеві товару за договором, а тільки підтверджує факт передачі талонів, які надають право покупцеві на отримання відповідної кількості товару (палива) за договором в майбутньому.

56. Замовник вважається таким, що фактично отримав товар лише після отоварення талонів на АЗС (отримання відповідних паливно-мастильних матеріалів на підставі цих талонів).

57. Верховний Суд неодноразово наголошував і на тому, що оцінка доказів - це визначення їх об`єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів (з огляду на їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності) - є усунення суперечностей між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають з отримуваної доказової інформації. Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. Водночас суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші.

58. Відповідно до частини 1 статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

59. Стаття 79 ГПК України встановлює, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному дослідженні сукупності обставин (стаття 86 ГПК України).

60. Верховний Суд у постанові від 26 травня 2026 року у справі № 922/2188/25 виснував, що зі змісту статті 79 ГПК України випливає, що обставина вважається доведеною, якщо докази на її підтвердження є більш вірогідними, ніж докази на її спростування. Цей стандарт вимагає від суду зіставити докази обох сторін і визначити, чи є висновок про існування відповідної обставини вірогіднішим за протилежний. Принцип змагальності покладає тягар доказування на сторони, однак не зобов`язує суд вважати доведеною обставину лише тому, що одна зі сторін на ній наполягає. Такий висновок має ґрунтуватися на оцінці всієї сукупності доказів.

61. Здійснивши аналіз ухвалених у справі судових рішень, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції на підставі наявних у справі доказів встановив, що за договором № 05/01/24 відповідач мав забезпечити відпуск позивачу 1 360 літрів дизельного пального (Євро-5), а за договором № 279 - 15 000 літрів бензину А-95 (Євро-5) та 3 000 літрів дизельного пального. Водночас суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів фактичного відпуску відповідачем пального в зазначених обсягах у місцях і в строки, передбачені договорами (хоча строк поставки товару, визначений договорами, закінчився), заміни талонів, зокрема, на суму 658 430,00 грн та встановив, що відповідач не підтвердив можливості отримати за ними пального на інших АЗС. Крім того, суд першої інстанції визнав загальновідомою обставину припинення діяльності АЗС мережі "АВІАС" відповідно до частини третьої статті 75 ГПК України, чого відповідач не спростував. Отже, за встановлених обставин, керуючись статтею 693 ЦК України, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача 658 430,00 грн.

62. Крім цього, до висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення 658 430,00 грн суд першої інстанції дійшов на підставі оцінки наявних у справі доказів, зокрема, умов укладених договорів, видаткових накладних, які підтверджують факт передачі талонів, які надають позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому, відомостей про здійснення оплати, претензії позивача, дотримуючись при цьому стандарту "вірогідності доказів". Тобто суд першої інстанції висновки про наявність підстав для стягнення 658 430,00 грн робив не з огляду на наявність поданих позивачем копій відповідних талонів, а на підставі оцінки інших наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 86 ГПК України, що помилково не врахував суд апеляційної інстанції.

63. Водночас суд апеляційної інстанції відмовив у стягненні 658 430,00 грн лише з огляду на недолучення позивачем відповідних талонів на вказану суму (658 430,00 грн) до позовної заяви. Разом з тим саме собою посилання апеляційного господарського суду на несвоєчасне подання копій талонів не звільняло цей суд від обов`язку надати оцінку іншим наявним у матеріалах справи доказам, наданим у встановленому процесуальним законом порядку відповідно до статі 86 ГПК України, з`ясувати, які саме юридично обставини вони підтверджують або спростовують, і навести мотиви відхилення відповідних доказів чи доводів позивача, а також мотивів місцевого суду. Не здійснивши такої оцінки та фактично пов`язавши висновок про недоведеність позовних вимог із процесуальним недоліком подання окремого доказу, апеляційний суд не з`ясував належним чином фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, та не забезпечив повного й об`єктивного дослідження доказів відповідно до вимог статей 86 і 269 ГПК України. Апеляційний господарський суд у встановленому законом порядку не спростовував встановленої судом першої інстанції обставини непоставки відповідачем позивачу пального на спірну суму (658 430,00 грн).

64. Крім того, апеляційний господарський суд не врахував, що незазначення судом першої інстанції в протоколі судового засідання від 17 березня 2026 року № 6087186 відомостей про задоволення або відмову в задоволенні клопотання позивача про долучення доказів (копій талонів) не вплинуло на правильність вирішення спору по суті з огляду на встановлені судом першої інстанції обставини справи, що переглядається. Також суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідач не заперечував факту непоставки позивачу пального на спірну суму - 658 430,00 грн, а лише вказував про недоведення позивачем зазначеного факту належними доказами та недотримання судом першої інстанції вимог статті 80 ГПК України.

65. Колегія суддів зазначає, що відсутність дій відповідача щодо виконання зобов`язань з поставки товару з його відвантаженням замовнику на АЗС (за встановлених у цій справі обставин) надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти, попередньо сплачені останнім. Неповернення відповідачем цих коштів може прирівнюватися до порушення права на мирне володіння майном (див. також рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії", "Пономарьов проти України", "Агрокомплекс проти України").

66. З огляду на вищевикладене колегія суддів доходить висновку, що постанова апеляційного господарського суду в оскарженій частині не відповідає вимогам статті 236 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

67. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно й усебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

68. Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

69. З огляду на викладене та з урахуванням меж касаційного перегляду колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 01 липня 2026 року в частині скасування рішення Господарського суду Сумської області від 01 квітня 2026 року та ухвалення нового рішення про відмову в позові щодо стягнення 658 430,00 грн. У скасованій частині необхідно рішення Господарського суду Сумської області від 01 квітня 2026 року залишити в силі.

70. У зв`язку зі скасування постанови апеляційної інстанції у відповідній частині підлягає скасуванню також постанова апеляційного господарського суду і в частині розподілу судових витрат.

71. З огляду на вищевикладене, Верховний Суд зауважує, що не підтвердилися доводи, викладені у письмових поясненнях ТОВ "Гарант Ойл Групп".

Судові витрати

72. Відповідно до статті 129 ГПК України стягнути з ТОВ "Гарант Ойл Групп" на користь ГУ ПФУ в Сумській області 15 802,32 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 01 липня 2026 року у справі № 920/1000/25 в частині скасування рішення Господарського суду Сумської області від 01 квітня 2026 року та ухвалення нового рішення про відмову в позові щодо стягнення 658 430,00 грн скасувати. У скасованій частині рішення Господарського суду Сумської області від 01 квітня 2026 року залишити в силі.

3. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 01 липня 2026 року у справі № 920/1000/25 в частині розподілу судового збору скасувати.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області 15 802,32 грн судового збору за подання касаційної скарги. Доручити Господарському суду Сумської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Ю. Л. Власов

Суддя І. Б. Колос

Суддя Т. М. Малашенкова