Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №910/24368/14 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/24368/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.,

за участю секретаря судового засідання Сулім А.В.,

за участю представників:

ТОВ "Теремплюс" - Коваль В.В.,

ТОВ "Полірем" - ліквідатора арбітражного керуючого Вернигори В.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теремплюс"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2026

у справі № 910/24368/14

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Андіж Трейд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем"

про визнання банкрутом.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2014 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" (далі - ТОВ "Полірем", боржник), визнано безспірними грошові вимоги ТОВ "Єдина Торгова Система-Київ" до боржника у сумі 644 979,61 грн, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражну керуючу Беніцьку В. І., вирішено інші процедурні питання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2015 за результатами попереднього засідання визнано конкурсними кредиторами боржника - ТОВ "Єдина Торгова Система-Київ" на суму 651 069,61 грн (6 090,00 грн - перша черга, 644 979,61 грн - четверта черга); ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на суму 5433075,50грн (1 218,00 грн - перша черга, 5431857,70 грн - четверта черга); визнано забезпеченим кредитором боржника - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на суму 8 795 221,08 грн, затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Полірем".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2015 замінено ТОВ "Єдина торгова система-Київ" на ТОВ "Полірем Київ".

Постановою Господарського суду міста Києва від 25.05.2015, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2016, ТОВ "Полірем" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражну керуючу Беніцьку В. І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2015 визнано грошові вимоги ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві до боржника на суму 189 376,23 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2016 залучено ОСОБА_2 до участі у справі - учасником провадження як уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) ТОВ "Полірем".

Постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2016 постанову Господарського суду міста Києва від 25.05.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2016 у справі № 910/24368/14 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2016 призначено розгляд справи на 22.12.2016, зобов`язано розпорядника майна боржника арбітражну керуючу Беніцьку В.І. надати суду: протокол зборів кредиторів боржника, на яких обрано комітет кредиторів боржника; протокол засідання комітету кредиторів, на якому вирішено питання про відкриття ліквідаційної процедури або процедури санації боржника, призначення ліквідатора або керуючого санацією боржника; звіт за наслідками проведеної процедури розпорядження майном у справі №910/24368/14, з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 08.11.2016.

07.12.2016 відбулись збори кредиторів боржника, на яких було розглянуто звіт розпорядника майна та відомості про фінансове становище боржника, прийнято рішення про перехід до наступної судової процедури - ліквідаційної процедури, призначення ліквідатором арбітражну керуючу Беніцьку В. І.

Згодом, 25.04.2016, 20.12.2016, 03.03.2017 та 31.07.2018 до Господарського суду міста Києва надійшли скарги на дії (бездіяльність) арбітражного керуючого Беніцької В. І.

У Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2018 у справі №910/24368/14, серед іншого, було відмовлено уповноваженій особі засновників (учасників) боржника ОСОБА_2. у задоволенні скарг від 20.12.16, 03.03.17 та 31.07.18 на дії розпорядника майна боржника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2018 здійснено заміну кредитора Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" його правонаступником -Товариством з обмеженою відповідальністю "Теремплюс".

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.11.2018 у справі № 910/24368/14 в частині відмови уповноваженій особі учасників (засновників) ТОВ "Полірем" ОСОБА_2. в задоволенні скарг від 20.12.2016, 03.03.2017, 31.07.2018 на дії розпорядника майна боржника (п. 1 резолютивної частини ухвали), прийнято в цій частині нове рішення, усунено арбітражну керуючу Беніцьку Валентину Іванівну від виконання повноважень розпорядника майна ТОВ "Полірем" у справі №910/24368/14, у решті ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.11.2018 у справі № 910/24368/14 залишено без змін, справу направлено до Господарського суду міста Києва для призначення іншого розпорядника майна боржника та подальшого розгляду.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2019 постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2018 в частині скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 13.11.2018 скасовано, справу у відповідній частині направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2020, серед іншого, припинено повноваження розпорядника майна ТОВ "Полірем" арбітражної керуючої Беніцької В.І.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.10.2022 призначено розпорядником майна ТОВ "Полірем" арбітражного керуючого Вернигору Володимира Петровича.

16.11.2022 надійшов звіт про діяльність арбітражного керуючого Вернигори В.П. в якості розпорядника майна ТОВ "Полірем" за період з 03.10.2022 по 14.11.2022.

02.01.2023 від розпорядника майна арбітражного керуючого Вернигори В.П. надійшов звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ "Полірем" станом на 01.04.2014.

08.02.2023 від розпорядника майна ТОВ "Полірем" надійшли протокол № 8 зборів кредиторів боржника від 26.12.2022 та протокол № 16 засідання комітету кредиторів боржника від 26.12.2022.

13.02.2023 надійшов звіт розпорядника майна арбітражного керуючого Вернигори В.П. про його діяльність в якості розпорядника майна ТОВ "Полірем" за період з 03.10.2022 по 10.02.2023.

15.02.2023 до суду надійшло клопотання ТОВ "Андіж Трейд" про продовження строку процедури розпорядження майном ТОВ "Полірем" на 90 днів.

15.02.2023 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Вернигори В.П. про припинення повноважень керівника ТОВ "Полірем" Тугая С.В. та покладення виконання обов`язків керівника боржника на розпорядника майна арбітражного керуючого Вернигору В.П.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.05.2023 визнано кредитором по відношенню до боржника: ОСОБА_2 з грошовими вимогами на суму 1 245 060,05 грн, з яких 2 756,00 грн. - вимоги першої черги, 1 242 304,05 грн - вимоги четвертої черги. Відмовлено ОСОБА_3 у визнанні кредитором боржника на суму 1 242 304,04 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 змінено ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 в частині визнання кредитором у справі по відношенню до боржника ОСОБА_2 з грошовими вимогами на суму 1245060,05 грн. Викладено пункт 1 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 в наступній редакції: "Визнати кредитором у справі № 910/24368/14 по відношенню до боржника - ОСОБА_2 з грошовими вимогами на суму 1 245 060,05 грн - вимоги шостої черги". В іншій частині ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 залишено без змін. Справу повернуто до Господарського суду міста Києва.

Постановою Верховного Суду від 27.06.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 у справі №910/24368/14 залишено без змін.

До суду надійшли клопотання розпорядника майна арбітражного керуючого Вернигори В.П. про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури і клопотання про затвердження звітів арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування понесених витрат за період виконання повноважень розпорядника майна ТОВ "Полірем".

16.10.2024 до суду надійшло клопотання розпорядника майна про долучення до матеріалів справи реєстру вимог кредиторів ТОВ "Полірем".

Короткий зміст постанови суду першої інстанції

Постановою Господарського суду міста Києва від 16.10.2024, зокрема, визнано банкрутом ТОВ "Полірем", відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором ТОВ "Полірем" арбітражного керуючого Вернигору В. П.

Приймаючи вказане судове рішення місцевий господарський суд виходив з того, що пасиви значно перевищують активи боржника, під час проведення процедури розпорядження майном наявних активів боржника, за рахунок яких можливо погасити існуючу заборгованість перед кредиторами, розпорядником майна не знайдено, пропозицій щодо санації боржника до господарського суду або розпорядника майна не надходило, а внутрішня фінансова можливість відновити платоспроможність боржника відсутня.

Ухвалюючи постанову суд врахував той факт, що були виконані всі необхідні умови процедури розпорядження майном, яка триває більше 9 років, а саме, складено реєстр заявлених вимог кредиторів, створено комітет кредиторів, подано клопотання щодо введення процедури ліквідації, встановлено відсутність пропозиції щодо санації боржника, що свідчить про наявність підстав для визнання ТОВ "Полірем" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2026 постанову Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 скасовано, матеріали справи передано на розгляд Господарському суду міста Києва.

Суд апеляційної інстанції визнав постанову від 16.10.2024 передчасною, вказавши на наявність на момент її ухвалення невирішеного спору про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ТОВ "Полірем" в межах справи про банкрутство, що унеможливлює визнання банкрутом ТОВ "Полірем" на даному етапі судового розгляду справи.

Взявши до уваги доводи, наведені в апеляційній скарзі про передчасність висновків суду першої інстанції з підстав не здійснення ним поглибленого аналізу фінансово-господарської діяльності боржника, за відсутності належних і допустимих доказів інвентаризації майна боржника, аналізу його активів та пасивів, без поглибленого дослідження документів фінансово-господарської діяльності ТОВ "Полірем" та оцінки його майна, апеляційний господарський суд виснував про недотримання місцевим судом принципу пропорційності господарського судочинства, який вимагає дотримання справедливого балансу між інтересами боржника та його кредиторів.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

ТОВ "Теремплюс" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2026 скасувати повністю, залишити в силі постанову Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 про визнання ТОВ "Полірем" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі № 910/24368/14.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження зазначає обставини, визначені пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, вказуючи, що:

1) суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми статей 1, 49, 58, 62, 90 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) та дійшов помилкового висновку про те, що наявність невирішеного спору про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника унеможливлює визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Водночас, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень статей 1, 49, 58, 62, 90 КУзПБ у подібних правовідносинах, а саме стосовно правового питання: чи є наявність незавершеного судового спору про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута (проведеного у попередніх процедурах банкрутства) процесуальною перешкодою для переходу до ліквідаційної процедури, якщо встановлено факт неплатоспроможності боржника, перевищення пасивів над активами, сплив граничних строків розпорядження майном та наявне відповідне рішення зборів кредиторів;

2) суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме: частини другу та третю статті 44, частину четверту статті 49 КУзПБ, частини четверту та п`яту статті 9, частину сімнадцяту статті 39 КУзПБ у системному зв`язку зі статтями 2, 6, 236 ГПК України, дійшовши помилкового висновку про можливість скасування постанови про визнання боржника банкрутом та повернення справи на стадію розпорядження майном до вирішення інших майнових спорів, що фактично призвело до застосування прихованого механізму зупинення провадження у справі про банкрутство.

На цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень частини четвертої, п`ятої статті 9, частини сімнадцятої статті 39, частини другої статті 44, частини четвертої статті 49 КУзПБ у подібних правовідносинах, а саме стосовно правового питання чи має право апеляційний господарський суд скасовувати постанову місцевого суду про визнання боржника банкрутом та повертати справу на стадію розпорядження майном з підстав наявності інших незавершених майнових спорів, застосовуючи фактично приховане зупинення провадження у справі про банкрутство.

За доводами скаржника, довготривалість розгляду спору щодо аукціону 2016 року жодним чином не відновлює платоспроможність ТОВ "Полірем" і не є підставою для зупинення переходу до ліквідаційної процедури, а лише визначає обсяг ліквідаційної маси, яка підлягає продажу ліквідатором.

Вважає, що скасувавши постанову суду першої інстанції, апеляційний господарський суд проігнорував правові висновки Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 49 КУзПБ, поставив перехід до ліквідації у залежність від неіснуючих процесуальних перешкод та фактично застосував прихований механізм зупинення провадження у справі про банкрутство в цілому, не зважаючи на те, що процедура розпорядження майном ТОВ "Полірем" триває понад 9,5 років.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

ОСОБА_2 як уповноважена особа засновників (учасників) боржника та кредитор боржника подав відзив з проханням залишити касаційну скаргу без задоволення, стверджуючи про її необґрунтованість, постанову апеляційного господарського суду - без змін як законну та обґрунтовану.

Вважає, що тривалість процедури розпорядження майном, відсутність плану санації, рішення кредиторів про перехід до ліквідаційної процедури та перелік дій, вчинених арбітражним керуючим Вернигорою В.П. не замінює встановлення факту неоплатності боржника, чого судом першої інстанції встановлено не було. Доводить, що результат спору щодо аукціону мають бути враховані до встановлення неоплатності боржника та переходу до його ліквідації.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Предметом касаційного судового перегляду у цій справі є постанову апеляційного господарського суду, якою скасовано постанову місцевого про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

На вирішення суду касаційної інстанції поставлено питання щодо наявності / відсутності підстав для припинення судом процедури розпорядження майном та визнання боржника - ТОВ "Полірем" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Переглянувши оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції з урахуванням доводів касаційної скарги та заперечень на неї, відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та зважаючи на визначені ГПК України межі касаційного перегляду, суд касаційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до приписів статті 58 КУзПБ, у випадках, передбачених цим Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

За статтею 1 КУзПБ банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури; боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав; неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, другої статті 49 КУзПБ у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі. До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. У разі наявності обставин, що не дають зборам кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, збори кредиторів можуть прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом.

Частиною третьою статті 49 КУзПБ визначено, що у підсумковому засіданні господарський суд ухвалює одне з таких судових рішень: ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом; ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.

Отже, саме суд у підсумковому судовому засіданні в залежності від обставин справи визначає наступну судову процедуру щодо боржника та ухвалює судове рішення про її введення.

Тлумачення положень статей 48, 49 КУзПБ свідчить, що господарський суд проводячи підсумкове засідання у справі про банкрутство приймає рішення про введення наступної судової процедури щодо боржника, які визначені положеннями статті 6 КУзПБ, з застосуванням судового розсуду (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 915/1261/16, від 12.10.2021 у справі № 916/3619/19).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими КУзПБ, ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Наявність рішення зборів кредиторів про перехід до наступної судової процедури і звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури не є саме по собі безумовною підставою для введення господарським судом ліквідаційної процедури боржника. Адже частиною четвертою статті 49 КУзПБ законодавцем надано право суду навіть за відсутності відповідного рішення зборів кредиторів боржника, але за наявності обставин (після закінчення термінів визначених КУзПБ щодо тривалості процедури розпорядження майном, за наявності ознак банкрутства та за відсутності пропозицій щодо санації боржника), прийняти постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури за власною ініціативою (висновок у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 918/420/16).

Таким чином на вирішення питання переходу до ліквідаційної процедури впливають, за загальним правилом, три чинники: закінчення 170-денного строку, відведеного для стадії розпорядження майном; наявність ознак банкрутства; наявність рішення зборів кредиторів щодо переходу до ліквідаційної процедури та відповідно відсутність пропозицій щодо санації боржника.

При цьому положеннями статті 12 КУзПБ на розпорядника майна покладено обов`язок із здійснення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника з метою забезпечення ефективного використання його майнових активів та подальшого застосування щодо нього господарським судом оптимальної судової процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі чи частково вимог кредиторів.

Звіт розпорядника майна про фінансово-майновий стан божника повинен містити відомості про активи боржника. Такий звіт має бути предметом розгляду зборів кредиторів (комітету кредиторів), і на його підставі кредитори приймають рішення про введення наступної судової процедури. У подальшому відомості про фінансово-майновий стан боржника (актив) мають бути предметом розгляду в судовому засіданні у справі про банкрутство.

Розмір пасиву боржника визначається згідно з реєстром вимог кредиторів, затвердженим судом в порядку Кодексу України з процедур банкрутства.

Отже, завдання підсумкового засідання суду полягає в з`ясуванні ознак неплатоспроможності для визначення наступної судової процедури, згідно з клопотанням комітету кредиторів, однак остаточна їх оцінка надається судом.

Таким чином, підставою для визнання боржника банкрутом є недостатність його майна для задоволення вимог кредиторів, що встановлюється судом шляхом зіставлення активів і пасивів боржника. Без встановлення фінансового стану боржника (зазначення конкретних показників, що відображають наявність фінансових ресурсів), наявності чи відсутності майнових активів у нього, за рахунок яких можна продовжити виробничу діяльність з метою погашення кредиторської заборгованості, без перевірки можливості застосування до боржника іншої, ніж ліквідація, судової процедури, висновок про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є передчасним, адже таке рішення повинно прийматися за наявності належних та допустимих доказів про відсутність можливості відновити платоспроможність боржника та погасити вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.03.2023 у справі №910/1800/22).

Розглядаючи клопотання розпорядника майна про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури суд першої інстанції встановив, що станом на 16.10.2024 у матеріалах справи наявні наступні документи, за результатом дослідження та оцінки яких судом приймається рішення про перехід до подальшої процедури у справі про банкрутство ТОВ "Полірем", а саме:

- звіт розпорядника майна від 16.12.2022 за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ "Полірем" станом на 01.04.2014;

- звіт № 02-37/07/33 від 10.02.2023 про діяльність арбітражного керуючого Вернигори В.П. в якості розпорядника майна ТОВ "Полірем" за період з 03.10.2022 по 10.02.2023, до якого долучено у тому числі докази отримання відомостей з різних державних реєстрів та звернення із запитами до відповідних державних органів/установ/організацій з метою пошуку майна боржника та встановлення актуального майнового стану ТОВ "Полірем", а також відповіді на них;

- реєстр вимог кредиторів ТОВ "Полірем" станом на 01.06.2024;

- письмові пояснення та повідомлення керівника ТОВ "Полірем" Тугая С.В. , АТ "Райффайзен Банк" і арбітражного керуючого Беніцької В.І., надані на виконання вимог ухвали суду від 28.06.2023;

- протокол № 9 зборів кредиторів ТОВ "Полірем" від 08.08.2024.

Проаналізувавши вказані документи судом встановлено, що станом на 16.10.2024 у ТОВ "Полірем" станом на 16.10.2024 наявні наступні майнові активи, а саме:

- транспортний засіб ВАЗ 21043 1451 (2000), синього кольору, ДНЗ НОМЕР_1 ;

- частка у статутному капіталі Асоціації виробників сухих будівельних сумішей (код ЄДРПОУ 30854877). Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань статутний капітал Асоціації виробників сухих будівельних сумішей складає 0,00 грн, розмір внеску ТОВ "Полірем" до статутного фонду Асоціації становить 0,00 грн.;

- технічні умови ТУ У В.2.7-26.6-24918352-003-2004 "Суміші сухі будівельні "Полірем".

Будь-яких документів на підтвердження існування у ТОВ "Полірем" дебіторської заборгованості у розмірі 6 632,0 тис.грн, яка була виявлена розпорядником майна у фінансовій звітності боржника за 2013 - 2014 роки, матеріали справи не містять.

Станом на 16.10.2024 матеріали справи не містять доказів проведення інвентаризації майна ТОВ "Полірем" відповідно до вимог Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 879 від 02.09.2014. Керівником ТОВ "Полірем" Тугаєм С.В. на виконання його Наказу про проведення інвентаризації від 01.03.2023 не було організовано її проведення.

Натомість, у своїх поясненнях від 31.07.2023 № 02/31/07/23 Тугай С.В. зазначає про відсутність у ТОВ "Полірем" будь-якого майна станом на 31.07.2023, у зв`язку з чим боржник не здійснює господарської діяльності. При цьому, керівником боржника вказано у наданих поясненнях про наявність у боржника частки у статутному капіталі Асоціації виробників сухих будівельних сумішей (розмір внеску 0,00 грн), технічних умов ТУ У В.2.7-26.6-24918352-003-2004 "Суміші сухі будівельні "Полірем", а також транспортного засобу ВАЗ 21043 1451 (2000), синього кольору.

Доказів існування у ТОВ "Полірем" будь-яких інших активів, вартості яких достатньо для погашення кредиторської заборгованості боржника у справі № 910/24368/14, станом на 16.10.2024 учасниками справи до суду подано не було.

Розмір пасиву визначений судом на підставі затвердженого реєстру вимог кредиторів та складає 15 484 961,01 грн.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що пасиви значно перевищують активи ТОВ "Полірем", під час проведення процедури розпорядження майном активів боржника, за рахунок яких можливо погасити існуючу заборгованість перед кредиторами, розпорядником майна не знайдено, а внутрішня фінансова можливість відновити платоспроможність боржника відсутня.

Протоколом № 9 зборів кредиторів ТОВ "Полірем" від 08.08.2024 підтверджується, що зборами було досліджено звіт розпорядника майна арбітражного керуючого Вернигори В.П. про вжиті у процедурі розпорядження майном ТОВ "Полірем" заходи, звіт розпорядника майна за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ "Полірем", а також аналіз майнового стану боржника (розміру активів), який був проведений розпорядником майна на підставі отриманих відповідей державних органів/установ/організацій на його запити, інформації з Державних реєстрів, наявних у матеріалах справи документах (у тому числі пояснень арбітражного керуючого Беніцької В.І. та повідомлення АТ "Райффайзен Банк", поданих на виконання вимог ухвали суду від 28.06.2023), а також пояснень керівника ТОВ "Полірем" Тугая С.В. від 31.07.2023 №02/31/07/23.

Зважаючи на стійку та тривалу неспроможність ТОВ "Полірем" через недостатність його майна та відсутність господарської діяльності протягом більше ніж 8 років, задовольнити вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури, неможливо, з огляду на відсутність пропозицій щодо санації ТОВ "Полірем" (що підтверджується керівником боржника Тугаєм С.В. у поясненнях від 31.07.2023 №02/31/07/23), розпорядник майна запропонував зборам кредиторів звернутися до Господарського суду міста Києва із клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури ТОВ "Полірем".

Зборами кредиторів ТОВ "Полірем" 08.08.2024 (протокол № 9) прийнято відповідне рішення про звернення до Господарського суду міста Києва із клопотанням про припинення процедури розпорядження майном у справі № 910/24368/14, визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Вказані відомості та матеріали були враховані судом першої інстанції при вирішенні питання щодо переходу до наступної судової процедури у справі про банкрутство ТОВ "Полірем", що відображено безпосередньо у мотивувальній частині постанови від 16.10.2024.

Суд першої інстанції врахувавши викладені обставини, а також той факт, що були виконані всі необхідні умови процедури розпорядження майном, складено реєстр заявлених вимог кредиторів, подано клопотання зборів кредиторів про введення процедури ліквідації, відсутні пропозиції щодо санації боржника або укладення мирової угоди, дійшов висновку про необхідність введення процедури ліквідації та визнання боржника банкрутом.

При цьому, судом першої інстанції був проведений аналіз можливості ухвалення інших судових рішень у підсумковому засіданні, окрім постанови про визнання ТОВ "Полірем" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, який додатково підтверджує правильність висновків, до яких дійшов суд у мотивувальній частині постанови.

Скасовуючи постанову місцевого господарського суду про визнання боржника банкрутом, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив, що висновок про наявність підстав для переходу до ліквідаційної процедури є передчасним, вказавши на наявність на момент її ухвалення невирішеного спору про визнання недійсними результатів аукціону 2016 року з продажу майна ТОВ "Полірем" в межах справи про банкрутство.

Колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги про помилковість висновку суду апеляційної інстанції про те, що через наявність незавершених судових процесів щодо майна боржника перехід до наступної судової процедури відносно боржника є передчасним.

Саме лише посилання на наявність судових процесів щодо майна боржника не є однозначною підставою для відмови у визнанні боржника банкрутом, оскільки без аналізу наявності ознак банкрутства та встановлення обставин відсутності пропозицій щодо санації боржника, за умови того, що існує рішення зборів кредиторів (комітету) щодо переходу до ліквідаційної процедури і закінчився 170-денний строк, відведений для стадії розпорядження майном, рішення, яким відмовляється у введенні ліквідаційної процедури буде необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 910/3943/21, від 30.11.2023 у справі № 907/935/21.

Постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом, належних і допустимих доказів у конкретній справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 910/21400/17, від 22.10.2019 у справі №904/10560/17, від 10.02.2021 у справі № 904/3214/18).

Завдання підсумкового засідання суду полягає у з`ясуванні ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі. При винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, має бути доведено факт неплатоспроможності боржника, як того вимагає стаття 205 Господарського кодексу України, відповідно до положень частини четвертої якої суб`єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням суду, у разі неспроможності суб`єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів.

Здійснюючи перехід до ліквідаційної процедури місцевий суд виходив з того, що пасиви значно перевищують активи боржника, під час проведення процедури розпорядження майном наявних активів боржника, за рахунок яких можливо погасити існуючу заборгованість перед кредиторами, розпорядником майна не знайдено, пропозицій щодо санації боржника до господарського суду або розпорядника майна не надходило, а внутрішня фінансова можливість відновити платоспроможність боржника відсутня.

Місцевим судом досліджувалися обставини щодо вжитих розпорядником майна та керівником товариства боржника заходів для проведення інвентаризації майна боржника. При цьому встановлено, що інвентаризація майна боржника не проведена, втім не встановлено обставин, які б свідчили про те, що інвентаризація майна боржника не проведена саме з вини розпорядника майна (неналежного виконання розпорядником своїх обов`язків).

Оскільки проведення інвентаризації є спільним обов`язком розпорядника майна та керівника боржника, судом першої інстанції здійснено аналіз дій (бездіяльності) учасників справи про банкрутство на предмет добросовісності їх поведінки.

За результатами аналізу дій суд встановив, що саме бездіяльність керівника ТОВ "Полірем" Тугая С.В. щодо проведення інвентаризації майна боржника призвела до порушення процесуальних строків, а саме строку процедури розпорядження майном боржника, визначеного КУзПБ, яка була введена ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2014 та триває вже більше 8 років (з урахуванням ліквідаційної процедури у справі, яка тривала з 25.05.2015 по 08.11.2016), наслідком чого є порушення прав та законних інтересів інших учасників справи, у першу чергу - кредиторів, та в цілому призводить до не досягнення мети Кодексу України з процедур банкрутства в частині процедури банкрутства юридичних осіб - максимального задоволення вимог кредиторів.

Вказане слугувало підставою для висновку, що дії суду щодо вирішення питання про перехід до наступної процедури у справі про банкрутство не можуть бути поставлені в залежність від невиконання учасниками справи вимог ухвал суду та обов`язків, покладених на них чинним законодавством та, зокрема, Кодексом України з процедур банкрутства.

За сукупністю встановлених обставин суд дійшов висновку про затягування процедури розпорядження майном, що з урахуванням відсутності документів та значного розриву між розміром визнаних кредиторських вимог і вартістю майна боржника, дозволяє суду з метою дотримання балансу інтересів сторін (адже не може бути поставлена в краще процесуальне становище особа, яка діє недобросовісно) визначити майновий стан боржника на підставі наявних у матеріалах справи доказів без акта інвентаризації.

Таким чином, судом першої інстанції під час розгляду справи, виходячи з обставин, що склались на момент відкриття провадження у справі про банкрутство та під час процедури розпорядження майном, було встановлено, що розпорядником майна боржника були вчинені дії, передбачені приписами частини третьої статті 44 КУзПБ, в тій мірі та в тому обсязі, які дозволяють дійти висновку про неплатоспроможність боржника.

Жодної оцінки вказаним обставинам суд апеляційної інстанції не надав та висновків місцевого господарського суду не спростував.

За змістом оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що висновки місцевого господарського суду не спростовані з посиланням на докази, які враховувалися та оцінювалися судом першої інстанції щодо недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, відсутність пропозицій щодо санації, неспроможності боржника відновити свою платоспроможність за допомогою іншої процедури, окрім ліквідаційної, при ухваленні постанови про визнання боржника банкрутом.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що процедури банкрутства за приписами КУзПБ, мають строковий характер. Закріплений Кодексом принцип строковості судових процедур у справі про банкрутство полягає в тому, що кожна судова процедура у справі може здійснюватися, а дії учасників справи - мають реалізовуватися в межах строку, визначеного цим Кодексом для такої процедури.

За приписами статті 44 КУзПБ процедура розпорядження майном боржника вводиться строком до 170 календарних днів.

Слід зауважити, що продовження строку процедури розпорядження майном можливо лише у межах граничних строків, визначених цим Кодексом (частина друга статті 49 КУзПБ).

Вказані норми КУзПБ фактично є "запобіжниками" щодо зволікань під час провадження у справі про банкрутство та переслідують мету стимулювання всіх учасників судового процесу до неухильного та своєчасного виконання покладених на них законом обов`язків.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах проти України. Так, згідно з рішенням ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України" роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

Водночас на державні органи покладено обов`язок щодо дотримання принципу ''належного урядування'' і ті з них, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення ЄСПЛ від 20.11.2011 у справі ''Рисовський проти України'').

Отже, у нормах КУзПБ закріплено граничний строк проведення процедури розпорядження майном боржника, після закінчення якого суд згідно з приписами частини третьої статті 49 КУзПБ приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації, внаслідок чого процедура розпорядження майном та повноваження розпорядника майна припиняються (частина шоста статті 49 КУзПБ) або постановляє ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.

Провадження у справі про банкрутство має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

Як встановлено судами, процедура розпорядження майном боржника тривала у даній справі з 17.12.2014 до 16.10.2024 (без урахування ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" у період з 25.05.2015 по 08.11.2016), та на дату постановлення судом першої інстанції постанови про визнання боржника банкрутом тривала більше 8 років, тобто понад визначені КУзПБ строки для такої процедури. Вказані обставини залишені поза увагою суду апеляційної інстанції.

Суд наголошує, що роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними, а обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору.

З огляду на тривалість розгляду цієї справи та перебування боржника в процедурі розпорядження майном більше 8 років, завершення строків процедури розпорядження майном, прийняття зборами кредиторів рішення про застосування до боржника інших судових процедур банкрутства, встановлені судом першої інстанції і не спростовані судом апеляційної інстанції обставини щодо неоплатності боржника (недостатності майна для задоволення вимог кредитора), наявності непогашених грошових вимог перед кредитором, які визнані судом, перевищення зобов`язань боржника над його наявним майном (перевищення пасивів над активами) та відсутність заяв від потенційних інвесторів щодо оздоровлення фінансового становища боржника, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про можливість задоволення вимог кредиторів лише через застосування щодо боржника процедури ліквідації.

Дійшовши вказаного висновку, колегія суддів визнає обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження аргументи касаційної скарги в частині щодо невірного застосування судом апеляційної інстанції норм КУзПБ, неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи та неврахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.

З огляду на викладене касаційна інстанція вважає наведені у касаційній скарзі доводи достатніми для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції із залишенням у силі постанови господарського суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Згідно з положеннями статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на викладене у цій постанові, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду від 04.06.2026 підлягає скасуванню, а постанова місцевого господарського суду від 16.10.2024 у цій справі - залишенню в силі. Відповідно касаційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теремплюс" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2026 у справі №910/24368/14 скасувати.

3. Постанову Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 у справі №910/24368/14 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Огороднік К. М.

Судді Жуков С.В.

Картере В.І.