Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №925/710/24(925/258/26) — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 925/710/24(925/258/26)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.,

за участю секретаря судового засідання Сулім А.В.,

за участю представників:

ТОВ "Видобувна компанія Альфа" - Яковюк Л.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Видобувна компанія Альфа"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2026

та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 18.05.2026

у справі № 925/710/24(925/258/26)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаркоп-ЮА" у особі ліквідатора банкрута

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видобувна компанія Альфа"

про стягнення грошових коштів у сумі 1 675 635,26 грн

у межах справи № 925/710/24

за заявою ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаркоп-ЮА" (попереднє найменування ТОВ "Газова компанія "Черкаси-газ")

про банкрутство юридичної особи.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Черкаської області перебуває справа №925/710/24 за заявою ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаркоп-ЮА" (попереднє найменування ТОВ "Газова компанія "Черкаси-газ").

Постановою Господарського суду Черкаської області від 10.12.2024 ТОВ "Фаркоп-ЮА" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Перепелицю В.В.

ТОВ "Фаркоп-ЮА" в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Перепелиці В.А. звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з ТОВ "Видобувна компанія "Альфа" на користь ТОВ "Фаркоп-ЮА" 518 500,00 грн як таких, що отримані без належної правової підстави.

Ліквідатор вказував, що відповідно до банківських виписок за рахунками між ТОВ "Фаркоп-ЮА" та ТОВ "Видобувна компанія "Альфа" мали місце господарські операції з різних видів діяльності і з цих виписок вбачається, що ТОВ "Фаркоп-ЮА" в період з 14.03.2019 по 13.03.2020 включно перерахувало ТОВ "Видобувна компанія "Альфа" грошові кошти в загальній сумі 518 500,00 грн в якості надання поворотної фінансової допомоги згідно договорів дог. №ФД/Ал-14/03/19 від 14.03.2019, дог. №ФД/Ал-19/09/19 від 19.09.2019, дог. №ФД/Ал-13/03/20 від 13.03.2020, однак від посадових осіб ТОВ "Фаркоп-ЮА" бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору не передано.

У зв`язку з цим ліквідатор направив ТОВ "Видобувна компанія "Альфа" запит від 15.08.2025, в якому просив в 10-ти денний строк з моменту отримання направити на адресу арбітражного керуючого завірені належним чином копії документів (договорів, угод, видаткових накладених, платіжних доручень, тощо), однак відповідач відповіді на запит арбітражного керуючого не надав та спірних коштів не повернув.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на укладання між ним та позивачем відповідних договорів, копії яких додав до відзиву, що свідчить про отримання спірних коштів за наявності відповідної правової підставі.

Також вказав, що відповідач не повідомлявся про надходження на його адресу цінного листа із запитом, оскільки відповідне повідомлення було надіслано оператором поштового зв`язку на вказаний відправником номер телефону 0504876666, який не належить відповідачеві.

Крім цього, у відзиві зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, складає 50 000 гривень витрат на правову допомогу.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 30.03.2026 відкрито провадження у справі № 925/710/24(925/258/26) за позовною заявою ТОВ "Фаркоп-ЮА" та призначено її для розгляду у спрощеному провадженні по суті у судовому засіданні на 09 год. 15 хв. 23.04.2026; залучено до участі у справі як третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ТОВ "Оператор газотранспортної системи України"; витребувано відповідно до частини 2 статті 74 ГПК України у ТОВ "Видобувна компанія "Альфа" в оригіналі договори №ФД/Ал-14/03/19 від 14.03.2019, №ФД/Ал-19/09/19 від 19.09.2019, № ФД/Ал-13/03/20 від 13.03.2020, укладені між ТОВ "Видобувна компанія "Альфа" та ТОВ "Фаркоп-ЮА" (попереднє найменування ТОВ "Газова компанія "Черкаси-газ").

23.04.2026 від позивача до суду надійшло клопотання від 22.04.2026 (вх. №6792/26 від 22.04.2026) про залишення заявленого ним позову без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 226 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23.04.2026 клопотання боржника у особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Перепелиці В.В. від 22.04.2026 (вх.суду № 6792/26 від 22.04.2026) задоволено, позовну заяву боржника у особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Перепелиці В.В. від 27.02.2026 (вх.суду № 3306/26 від 27.02.2026) залишено без розгляду відповідно до пункту 5 частини першої статті 226 ГПК України.

Зазначена ухвала суду першої інстанції в апеляційному порядку учасниками справи не оскаржувалась.

27.04.2026 за вх.№6997/26 від ТОВ "Видобувна компанія "Альфа" до суду надійшла заява від 26.04.2026 №25/01-04/26 з вимогою стягнути з ТОВ "Фаркоп-ЮА" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.

Заява обґрунтована тим, що:

- відповідно до частини 2 статті 226 ГПК України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету;

- згідно з частиною 5 статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача;

- відповідач має право заявити вимогу про компенсацію понесених ним витрат на правничу допомогу, за рахунок позивача, який ініціював спір, а надалі звернувся до суду із клопотанням про залишення поданої ним позовної заяви без розгляду;

- 31.03.2026 між ТОВ "Видобувна компанія "Альфа" та адвокатом Яковлюк Л.Ю. укладено договір про надання правової (правничої) допомоги; розмір понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу становить 50 000,00 грн.

- подання заяви про залишення позову без розгляду є виключно свідомим волевиявленням позивача, яке відповідач не міг передбачити, і вчинення позивачем цієї дії не нівелює наслідків отримання відповідачем правової допомоги адвоката, яка потребує оплати;

- у даному випадку (залишення позову без розгляду з підстави, встановленої пунктом 5 частини першої статті 226 ГПК України) позивач усвідомлював ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням ним таких процесуальних дій, в т.ч. передбачених частиною п`ятою статті 130 ГПК України.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 18.05.2026, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2026, у задоволенні заяви ТОВ "Видобувна компанія "Альфа" від 26.04.2026 №25/01-04/26 відмовлено повністю на підставі частини п`ятої статті 130 ГПК України.

Суди виходили з обставин не доведенням відповідачем та не встановлення судом, що спір у справі виник внаслідок необґрунтованих (недобросовісних) дій позивача, що свідчить про відсутність підстав для покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

ТОВ "Видобувна компанія Альфа" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 18.05.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 і ухвалити нове рішення, яким заяву ТОВ "Видобувна компанія Альфа" задовольнити та стягнути з ТОВ "Фаркоп-ЮА" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження зазначає обставини, визначені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України - суди застосували норму права без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 25.04.2024 у справі № 903/1079/23, від 20.06.2023 у справі №925/1372/21, від 11.05.2023 у справі №921/811/21, від 25.04.2023 у справі №924/341/22, від 10.10.2023 у справі № 907/636/20.

Скаржник звертає увагу, що залишення позову без розгляду не може нівелювати права відповідача на отримання компенсації понесених ним судових витрат, необхідність чого була породжена реалізацією ним своїх прав на судовий захист у рамках ініційованого позивачем судового спору.

Вважає, що подання заяви про залишення позову без розгляду є виключно свідомим волевиявленням позивача, яке відповідач не міг передбачити, і вчинення позивачем цієї дії не нівелює наслідків отримання відповідачем правової допомоги адвоката, яка потребує оплати.

У даному випадку позивач усвідомлював ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням ним таких процесуальних дій, в т.ч. передбачених частиною п`ятою статті 130 ГПК України.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

Ліквідатор ТОВ "Фаркоп-ЮА" арбітражний керуючий Перепелиця В.В. надав письмові пояснення на касаційну скаргу ТОВ "Видобувна компанія Альфа", в яких заперечує проти її доводів та вимог, просить залишити скаргу без задоволення, оскаржувані ухвалу та постанову - без змін, вважаючи їх законними та обґрунтованими.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши оскаржувані судові рішення у касаційному порядку та перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права, Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість касаційної скарги, з огляду на таке.

Предметом судового розгляду є заява відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн за наслідком залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 226 ГПК України.

Пункт 5 частини першої статті 226 ГПК України передбачає право позивача до початку розгляду справи по суті подати заяву про залишення позову без розгляду.

Про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету (частина друга статті 226 ГПК України).

Частинами першою - третьою статті 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком чого є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

У статті 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, зокрема у зв`язку із залишенням позову без розгляду.

За змістом частин п`ятої, шостої статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою-п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Аналіз статей 129 та 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною стосовно загальних правил розподілу судових витрат.

Такий правовий висновок викладено у додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.03.2023 у справі № 910/7169/18 з посиланням на близьку за змістом правову позицію у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 20.05.2021 у справі №910/14162/17, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 12.07.2021 у справі №903/317/20.

Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача (така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 925/1372/21, від 11.05.2023 у справі № 921/811/21, від 25.04.2023 у справі № 924/341/22, від 10.10.2023 у справі №907/636/20).

Водночас ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, проте відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.02.2021 у справі №905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17, від 14.03.2023 у справі № 911/1201/22, очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.

Тобто, частина п`ята статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості. Такі критерії необґрунтованих дій встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень (частина перша статті 74 ГПК України).

Місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, відмовляючи в задоволенні заяви відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, пославшись на положення частини 5 статті 130 ГПК України дійшов висновку про недоведеність відповідачем обставин необґрунтованості дій позивача, зокрема щодо звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку діям позивача, які призвели до залишення позову у цій справі без розгляду, на предмет їх обґрунтованості або необґрунтованості у розумінні приписів частини 5 статті 130 ГПК України, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ліквідатор (позивач), встановивши по банківським випискам факт перерахування коштів з рахунку боржника, направив Відповідачу запит від 15.08.2025 про надання документів, які б підтверджували правові підстави для перерахування коштів, який залишився без відповіді. У зв`язку з чим ліквідатор був змушений звернутися до суду з позовом про стягнення цих коштів як таких, що отримані без належних правових підстав. Саме на цій обставині позивач обґрунтовує відсутність необґрунтованих дій зі свого боку та правомірність подання позову.

Водночас, стверджуючи про відсутність необґрунтованих дій позивача та правомірність подання позову, суди не перевірили обставини дотримання позивачем порядку направлення та вручення реєстрованих поштових відправлень, визначеного Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 № 1071), відповідно до яких вручення реєстрованого поштового відправлення передбачає належне повідомлення адресата, яке, зважаючи на заперечення відповідача, в даному випадку не відбулося виключно внаслідок неправильного зазначення позивачем номера телефону одержувача.

Відповідач доводить, що не міг надати відповідь на запит позивача, про існування якого він не був належним чином повідомлений через помилку при оформленні ліквідатором поштового відправлення.

Не дослідивши належним чином наведених обставин суди не надали належної оцінки доводам відповідача про те, що саме звернення позивача з позовом у цій справі без достатніх доказів на підтвердження заявлених позовних вимог є необґрунтованими діями позивача, що зумовило понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу.

Висновки судів, що надання відповідачем документів разом з відзивом на позовну підтверджує його попередню недобросовісну поведінку колегія суддів вважає необґрунтованими, адже позовна заява, до якої було додано запит ліквідатора, була отримана відповідачем через систему "Електронний суд", що підтверджується квитанцією № 61141103 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС.

Після отримання зазначених документів позивачем було подано заяву позовної заяви без розгляду, в якій містяться посилання на пункту 5 частини першої статті 226 ГПК України та на частину другу статті 226 ГПК України, проте не наведено будь-яких пояснень щодо причин подання такої заяви, не зазначено, які саме обставини стали підставою для такого процесуального рішення, та фактично припинено підтримання заявлених позовних вимог.

Колегія суддів зазначає, що залишення позову без розгляду не може нівелювати права відповідача на отримання компенсації понесених ним судових витрат, необхідність чого була породжена реалізацією своїх прав на судовий захист у рамках ініційованого позивачем судового спору. У даному випадку (залишення позову без розгляду з підстави, встановленої пунктом 5 частини першої статті 226 ГПК України) не є необхідними такі ознаки, як недобросовісність, зловживання чи незаконність, оскільки законодавець у такому випадку чітко визначив інший термін - "необґрунтованість", який є відмінним від наведених, заявляючи про залишення позову без розгляду із зазначеної підстави, позивач усвідомлює ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням ним таких процесуальних дій, в т.ч. передбачених частиною п`ятою статті 130 названого Кодексу.

Верховний Суд зазначає, що встановлення обставин необґрунтованості дій позивача у розумінні положень частини п`ятої статті 130 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду, і суд, застосовуючи дискрецію для вирішення такого питання, виходить із конкретних обставин кожної окремої справи. Індивідуальний характер обставин кожної окремої справи, на підставі яких судом встановлюється необґрунтованість дій позивача, дискреційний характер визначення судом необґрунтованості / обґрунтованості таких дій позивача, зумовлюють висновок про відсутність універсального підходу для вирішення цього питання. Близька за змістом правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10.03.2026 зі справи № 914/390/22, від 21.04.2026 зі справи № 924/1004/25.

Як неодноразово виснувала Велика Палата Верховного Суду, закриття провадження у справі не підтверджує ні відсутність спору позивача з відповідачем, ні відсутність предмета спору, ані свідоме порушення позивачем правил суб`єктної юрисдикції та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу. Стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат у разі закриття провадження у справі можливе саме у випадку необґрунтованості дій позивача (див. постанову від 18.12.2019 зі справи № 640/1029/18-ц, ухвали від 07.07.2020 зі справи № 906/961/17, від 08.07.2020 зі справи № 810/3711/18, на які посилається скаржник).

Для стягнення на підставі частини п`ятої статті 130 ГПК України здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується тощо.

У справі, судові рішення в якій переглядаються, обставини необґрунтованості дій позивача належним чином досліджені не були, суди не надали оцінки усім діям позивача та відповідача у їх сукупності, належним чином не проаналізували поведінку сторін у справі за цих обставин, про що зазначено вище за змістом цієї постанови, що свідчить про передчасність висновку судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу.

З огляду на викладене вище, Верховний Суд за результатами касаційного перегляду оскаржуваних ухвали та постанови дійшов висновку про те, що доводи відповідача, наведені в касаційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За частиною 3 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Враховуючи, що суди першої та апеляційної інстанції допустившись порушення норм процесуального права - належним чином не дослідили наявні у справі доводи та заперечення сторін, докази, надані на їх підтвердження, а допущені судами порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом враховуючи межі розгляду справи в суді касаційної інстанції, визначені положеннями статті 300 ГПК України, касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувані ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції скасувати із направленням справи щодо розгляду заяви ТОВ "Видобувна компанія Альфа" про відшкодування витрат на правничу допомогу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду заяви відповідача суду першої інстанції слід врахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Видобувна компанія Альфа" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 18.05.2026 у справі №925/710/24(925/258/26) скасувати.

3. Справу № 925/710/24(925/258/26) передати на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Огороднік К. М.

Судді Жуков С.В.

Картере В.І.