Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №902/1026/23 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Київ

cправа № 902/1026/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання Зайченко О. Г.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2026 (колегія суддів: Кульчій І. М. - головуючий, Мамченко Ю. А., Хабарова М. В.) та рішення Господарського суду Вінницької області від 21.04.2026 (суддя Тварковський А. А.)

за позовом Територіального управління служби судової охорони у Вінницькій області

до ОСОБА_1

про зобов`язання відповідача усунути недоліки неякісно виконаних ремонтних робіт,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Територіальне управління служби судової охорони у Вінницькій області (далі - Служба) звернулося до господарського суду з позовом до ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) про зобов`язання відповідача усунути недоліки неякісно виконаних ремонтних робіт.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовано з посиланням на невиконання відповідачем своїх гарантійних зобов`язань за договором підряду № 57-20 від 07.04.2020, укладеним із ОСОБА_1 у статусі фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) (22.09.2022 припинено підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 за його власним рішенням), в частині усунення недоліків виконаних ремонтних робіт.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду Вінницької області від 21.04.2026, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2026, позов задоволено.

2.2 Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, виснував доведеність обставин наявності недоліків виконаних робіт і дотримання процедури їх фіксації та повідомлення підрядника. Оскільки відповідач не усунув виявлені недоліки в межах гарантійних зобов`язань та не довів відсутності своєї вини у їх виникненні, суд, враховуючи покладений на підрядника обов`язок забезпечити належну якість робіт протягом гарантійного строку, зобов`язав відповідача усунути виявлені недоліки за власний рахунок.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі відповідач просить судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2 На обґрунтування підстав подання касаційної скарги за виключним випадком, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України, відповідач посилається на те, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах:

- Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, від 12.02.2019 у справі № 906/142/18, від 10.04.2019 у справі № 461/10610/13-ц (щодо застосування частини 6 статті 242 ГПК України);

- Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 914/187/23, від 20.09.2023 у справі № 917/1212/22, від 15.06.2021 у справі № 922/2297/20, від 19.12.2019 у справі № 911/1570/18 (на думку скаржника суди застосували норми, які не підлягали застосуванню до спірних правовідносин, зокрема, статті 875, 883, 884 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та не застосували норми права, які підлягали застосуванню, а саме статті 837, 853, 857-859 ЦК України);

- Верховного Суду України від 27.02.2012 у справі № 21-419а11 та Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 814/162/16 (у питанні розмежування поточного і капітального ремонту).

3.3 Скаржник також стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статей 883, 884 ЦК України та Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві (далі - Загальні умови), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668 у правовідносинах за договорами поточного ремонту, необхідність його формування у спірних правовідносинах, що відповідає виключному випадку касаційного оскарження, передбаченому пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.

3.4 На обґрунтування підстави подання касаційної скарги за виключним випадком, передбаченим пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на те, що:

- справу розглянуто судом першої інстанції за відсутності відповідача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судових засідань (пункт 5 частини 1 статті 310 ГПК України);

- суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України);

- апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання відповідача про долучення і дослідження доказу щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини 3 статті 310 ГПК України).

3.5 У касаційній скарзі відповідач також просить вирішити питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду в порядку статей 302, 303 ГПК України.

3.6 На обґрунтування клопотання про таку передачу зазначає, що:

- у оскаржуваній постанові одночасно наведено: (а) висновки Великої Палати Верховного Суду, за якими повернення кореспонденції "за закінченням терміну зберігання" не є доказом належного інформування; та (на думку скаржника) (б) протилежні за наслідками позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 2024-2026 років. За доводами скаржника, апеляційний суд не розв`язав цей конфлікт, а мовчазно застосував другу лінію практики, що несумісно з частиною 4 статті 236 ГПК України;

- у разі якщо колегія суддів вважатиме за можливе застосувати до частини 6 статті 242 ГПК України підхід, відображений у постановах Касаційного господарського суду 2024-2026 років, який, на думку скаржника, суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду у справах № 752/11896/17, № 906/142/18, № 461/10610/13-ц, останній клопоче про передачу справи на розгляд: "відповідно палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду для узгодження правозастосування, оскільки відступ від висновку Великої Палати можливий виключно нею самою".

3.7 Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому заперечує щодо доводів скаржника та вважає оскарженні судові рішення законними.

3.8 30.09.2026 скаржник подав заперечення на відзив позивача, у яких, підтримуючи свою касаційну скаргу, заперечуючи доводи відзиву просить: (1) прийняти ці заперечення до розгляду; (2) задовольнити його касаційну скаргу, скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, альтернативно - ухвалити нове рішення про відмову в позові; (3) вирішити питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду в порядку статей 302, 303 ГПК України; (4) розглянути касаційну скаргу в судовому засіданні 07.10.2026 за відсутності скаржника та його представника на підставі матеріалів справи, касаційної скарги, письмових пояснень та цих заперечень (статті 202, 301 ГПК України); (5) якщо колегія суддів визнає за необхідне заслухати пояснення представника скаржника - відкласти розгляд справи на іншу дату).

3.9 Подані скаржником заперечення у частині клопотання про розгляд касаційної скарги в судовому засіданні 07.10.2026 на підставі матеріалів справи та за відсутності скаржника (його представника) враховані Судом у судовому засіданні за наслідками неявки скаржника (його представника).

3.10 У іншій частині заперечення не можуть бути прийняті до розгляду разом із касаційною скаргою з огляду на положення частини 1 статті 298 ГПК України, оскільки фактично є доповненням до касаційної скарги, а тому згідно з частиною 2 статті 118 ГПК України залишаються без розгляду.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що 07.04.2020 Служба (замовник) і ФОП ОСОБА_1. (підрядник) уклали договір підряду № 57-20, за умовами пункту 1.1 якого замовник доручив, а підрядник взяв на себе зобов`язання надати послуги "Поточний ремонт покрівлі (нежитлових вбудованих приміщень корпусу теоретичних знань) Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області" за адресою: м. Вінниця, вул. Гонти, 39 (код ДК 021:2015 - 45000000-7, будівельні роботи та поточний ремонт), а замовник зобов`язався прийняти й оплатити надані послуги на умовах цього договору.

4.2 Згідно із підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 договору підрядник взяв на себе обов`язок виконувати поточний ремонт якісно та згідно з вимогами ДБН і ТУ на кожен вид виконуваних послуг у строк, визначений будівельними нормами.

4.3 Відповідно до пункту 6.1 договору, підрядник дає гарантію на надані за цим договором послуги з поточного ремонту протягом 5 років з дати підписання актів.

4.4 Факт виконання робіт за договором відповідно до погодженої договірної ціни підтверджується обопільно підписаним та скріпленим печатками сторін актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2020 року, який датований 12.05.2020 (форма КБ-2в).

4.5 При подальшій експлуатації покрівлі, в межах гарантійного терміну виявлено, що роботи виконано без дотримання норм якості і покрівля будівлі не забезпечує необхідної гідроізоляції.

4.6 У зв`язку із цим листами від 04.08.2022 № 33.06-245, від 12.05.2023 № 33.22-299 та від 19.07.2023 № 33.06-374 замовник повідомив підрядника про необхідність належного виконання господарських зобов`язань у межах гарантійного строку та необхідності виконання взятих зобов`язань.

4.7 З метою визначення неякісного проведення ремонтних робіт Службою було створено комісію у складі працівників позивача із залученням до складу комісії як спеціаліста старшого судового експерта відділу будівельних, земельних досліджень та оціночної діяльності Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

4.8 За результатами комісійного обстеження складено акт із висновком про те, що для покращення експлуатаційних властивостей адміністративної будівлі рекомендовано виконати, зокрема, капітальний ремонт покриття мастичної покрівлі з утепленням та ремонт опорядження поверхонь стель та стін внутрішніх приміщень 4-го поверху (усунення наслідків залиття).

4.9 Підрядника було запрошено прибути для складання акта про порядок і строки усунення виявлених недоліків (лист від 19.07.2023 № 33.06-374), проте останній залишив його без відповіді та задоволення.

4.10 З метою досудового врегулювання спору 04.07.2023 за № 33.06-360 підряднику направлено претензію щодо невиконання умов договору, однак усі звернення залишено підрядником без відповіді та належного реагування.

4.11 З огляду на предмет доказування, судом першої інстанції у справі № 902/1026/23 було призначено судову будівельно-технічну експертизу, за результатами проведення якої, складено висновок експерта від 20.01.2026 № 1217/24-21, згідно з яким:

- ремонтно-будівельні роботи, згідно з договором по поточному ремонту покрівлі даху (нежитлових вбудованих приміщень корпусу теоретичних знань) Служби за адресою: м. Вінниця, вул. Гонти, 39 не відповідають вимогам підпункту 2 пункту 4.1, підпункту 1 пункту 4.2, підпункту 1 пункту 5.1.2 ДБН В.2.6-220:2017 "Покриття будівель і споруд", додатку Б /частково/ ДСТУ-Н Б В.2.6-214:2016 "Настанова з улаштування та експлуатації дахів будинків, будівель і споруд";

- технічною причиною пошкоджень гідроізоляційного покриття виконаних ремонтно-будівельних робіт за договором могло бути порушення технології виконання ремонтно- будівельних робіт;

- вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких було необхідне для усунення пошкоджень гідроізоляційного покриття виконаних за договором, могла складати 248 687,72 грн;

- вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень окремих приміщень четвертого поверху корпусу теоретичних знань Служби за адресою: м. Вінниця, вул. Гонти, 39, виконаних за договором, станом на час проведення експертизи, може складати 212 262,00 грн.

4.12 За наслідками розгляду справи суди попередніх інстанцій дійшли єдиного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

4.13 Суди встановили, що за змістом пункту 6.1 договору відповідач, як підрядник, взяв на себе гарантійне зобов`язання щодо наданих послуг з поточного ремонту протягом 5 років з дати підписання актів, а тому, ураховуючи, що за фактом виконання робіт ФОП ОСОБА_2 за договором підписано акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2020 року, датований 12.05.2020, то договірні гарантійні зобов`язання діяли до 12.05.2025.

4.14 Позивач звернувся до господарського суду з цим позовом 02.08.2023, тобто за два роки до закінчення гарантійних зобов`язань підрядника за договором.

4.15 Суди виснували, що наявність стверджуваних позивачем дефектів, обумовлених неналежним виконання підрядником робіт за договором підтверджується актами обстеження об`єкта, листуванням сторін щодо виявлених дефектів та іншими наявними у справі доказами, у тому числі висновком експерта від 20.01.2026 № 1217/24-21, складеного за наслідками проведеної у справі судової будівельно-технічної експертизи.

4.16 Надаючи оцінку, зокрема, висновку експертизи, суди врахували, що:

- під час проведення експертного дослідження експертом здійснено аналіз матеріалів справи, проектної та кошторисної документації, матеріалів натурного обстеження об`єкта, а також проведено дослідження технічного стану покрівлі адміністративної будівлі Служби за адресою: м. Вінниця, вул. Гонти, 39, та встановлено наявність пошкоджень гідроізоляційного покриття покрівлі, дефектів виконаних робіт і ознак порушення герметичності покриття, наслідком чого стало потрапляння атмосферних опадів до приміщень будівлі та їх подальше пошкодження;

- виявлені дефекти були співставлені експертом з вимогами нормативно-технічної документації у сфері будівництва, зокрема ДБН В.2.6-220:2017 "Покриття будівель і споруд" та ДСТУ-Н Б В.2.6-214:2016 "Настанова з улаштування та експлуатації дахів будинків, будівель і споруд", за наслідками чого висновано невідповідність виконаних відповідачем за договором ремонтно-будівельних робіт з поточного ремонту покрівлі даху вимогам зазначених будівельних норм;

- окрім встановлення причин виникнення дефектів, експертом також визначено перелік необхідних ремонтно-відновлювальних заходів та розраховано їх вартість.

4.17 При цьому, зокрема, апеляційний суд звернув увагу, що наведені у висновку експерта висновки ґрунтуються на безпосередньому дослідженні об`єкта, аналізі технічної документації та застосуванні спеціальних знань у галузі будівництва. Висновок містить докладний опис проведених досліджень, наведення нормативної бази, якою керувався експерт, та мотивовані відповіді на поставлені судом питання. Водночас будь-яких даних про те, що причиною виникнення виявлених дефектів стали дії Служби, неналежна експлуатація об`єкта або проведення нею самостійних ремонтних робіт, висновок експерта не містить.

4.18 Натомість встановлена експертом невідповідність виконаних робіт вимогам будівельних норм та визначення як найбільш імовірної технічної причини пошкоджень порушення технології виконання ремонтно-будівельних робіт свідчать про наявність причинно-наслідкового зв`язку між виявленими дефектами та якістю виконаних відповідачем робіт.

4.19 За узагальненим висновком судів, позивач належними та допустимими доказами підтвердив наявність недоліків виконаних відповідачем робіт у межах гарантійного строку та дотримання встановленого порядку звернення до підрядника з вимогою про їх усунення, тоді як відповідач не довів наявності обставин, які відповідно до статей 883, 884 ЦК України звільняють його від відповідальності за такі недоліки.

4.20 При цьому, до регулювання спірних правовідносин судами попередніх інстанцій застосовано як норми ЦК України, які регулюють загальні положення про підряд (статті 837, 857-859), так і норми регулювання будівельного підряду, зокрема, статті 875, 883, 884 ЦК України, тобто суди виходили з того, що укладений сторонами договір за своєю правовою природою є саме договором будівельного підряду.

4.21 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо доводів скаржника про порушення судами норм матеріального права

4.22 Касаційне провадження за касаційною скаргою у справі відкрито, зокрема, за виключними випадками касаційного оскарження, передбаченими пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, за змістом яких підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

4.23 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі. Для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях, скаржник має навести не особисті міркування щодо незаконності та необґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права у подібних відносинах не врахували суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених ними обставин справи.

4.24 У касаційній скарзі відповідач, із посиланням на виключний випадок касаційного оскарження, передбачений пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, зокрема, посилається на неврахування судами правових висновків щодо застосування норм статей 837, 853, 857-859, 875, 883, 884 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 27.02.2012 у справі № 21-419а11, а також Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 914/187/23, від 20.09.2023 у справі № 917/1212/22, від 15.06.2021 у справі № 922/2297/20, від 19.12.2019 у справі № 911/1570/18 та від 03.11.2020 у справі № 814/162/16, вважає, що укладений сторонами договір не є договором будівельного підряду, оскільки відповідачем за договором виконувався поточний, а не капітальний ремонт покрівлі, і суди застосували норми, які не підлягали застосуванню до спірних правовідносин, зокрема, статті 875, 883, 884 ЦК України та не застосували норми права, які підлягали застосуванню, а саме статті 837, 853, 857-859 ЦК України.

4.25 У цьому контексті Верховний Суд зазначає, що у вирішенні питання правової природи договору доречно звернутися до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10.05.2018 у справі № 924/263/17, від 02.02.2022 у справі № 927/1099/20, від 23.03.2021 у справі № 916/2380/18, від 01.10.2020 у справі № 910/21935/17, від 04.07.2018 у справі № 916/935/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 19.08.2020 у справі № 915/1302/19, про те, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

4.26 За наслідками розгляду справи судами встановлено, що за висновком експерта від 20.01.2026 № 1217/24-21 ремонтно-будівельні роботи, згідно з договором по поточному ремонту покрівлі даху (нежитлових вбудованих приміщень корпусу теоретичних знань) Служби за адресою: м. Вінниця, вул. Гонти, 39 не відповідають вимогам підпункту 2 пункту 4.1, підпункту 1 пункту 4.2, підпункту 1 пункту 5.1.2 ДБН В.2.6-220:2017 "Покриття будівель і споруд", додатку Б /частково/ ДСТУ-Н Б В.2.6-214:2016 "Настанова з улаштування та експлуатації дахів будинків, будівель і споруд".

4.27 Суд звертає увагу на те, що посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду не можуть слугувати підставою для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми права, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення, правовідносини у справі, що розглядається, і в зазначених скаржником справах не є схожими за умовами конкретних договорів та фактично-доказовою базою - встановленими судами обставинами справи і зібраними та дослідженими в них доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення.

4.28 Застосування норм Верховним Судом у наведених справах залежало від умов конкретних договорів та встановлених обставин справи, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.

4.29 Відтак, доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права з посиланням на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження.

4.30 Щодо посилання скаржника на положення пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного перегляду судових рішень, колегія суддів зазначає наступне.

4.31 Висновки щодо застосування норм права суд формулює, виходячи з конкретних обставин справи. Інакше кажучи, на відміну від парламенту, суд не встановлює абстрактні правила поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певної норми права (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, від 04.07.2023 у справі № 373/626/17).

4.32 Відповідно до положень частини 3 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

4.33 Позов у справі заявлено про зобов`язання відповідача усунути недоліки неякісно виконаних ремонтних робіт.

4.34 За змістом частини другої статті 875 ЦК України договір будівельного підряду укладається на проведення, зокрема, інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

4.35 За наслідками розгляду справи судами встановлено, що за договором відповідач на підставі проектно-кошторисної документації зобов`язався виконати роботи "Поточний ремонт покрівлі (нежитлових вбудованих приміщень корпусу теоретичних знань) Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області" за адресою: м. Вінниця, вул. Гонти, 39 (код ДК 021:2015 - 45000000-7, будівельні роботи та поточний ремонт), які приймалися замовником за актом приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в.

4.36 Установлені судами умови договору свідчать про те, що предметом договору є саме закінчені роботи, а не процес їх виконання, такі роботи здійснювалися на підставі проектно-кошторисної документації та нерозривно пов`язані з місцезнаходженням об`єкта позивача у зв`язку із чим відсутні підстави стверджувати про помилкову кваліфікацію судами правової природи договору та неврахування ними у цьому контексті висновків Верховного Суду, викладених у постановах, на які посилається скаржник у якості доводу про неправильну кваліфікацію судами укладеного сторонами договору.

4.37 З урахуванням наведеного колегія суддів не вбачає і підстав для формування абстрактних висновків Верховного Суду щодо застосування наведених скаржником норм у тому контексті, про який просить скаржник, обґрунтовуючи виключний випадок касаційного оскарження, передбачений пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

Щодо доводів скаржника про порушення судами норм процесуального права

4.38 У касаційній скарзі відповідач зазначає, що справу розглянуто судом першої інстанції за відсутності відповідача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судових засідань, у зв`язку із чим вважає, що:

- судами не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду у питанні застосування частини 6 статті 242 ГПК України, викладені у постановах від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, від 12.02.2019 у справі № 906/142/18, від 10.04.2019 у справі № 461/10610/13-ц;

- наявні підстави для обов`язкового скасування судових рішень на підставі пункту 5 частини 1 статті 310 ГПК України;

- у випадку незгоди з позицією скаржника наявні підстави для розгляду питання щодо передачі справи на розгляд відповідної палати, об`єднаної палати, або Великої Палати Верховного Суду для відступу нею від викладених у зазначених постановах висновків.

4.39 Надаючи оцінку доводам скаржника в цій частині, Верховний Суд виходить з того, що відповідно до пункту 5 частини 1 статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо, справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

4.40 При цьому, як вбачається із доводів скаржника, він був належним чином повідомлений про час та місце розгляду його апеляційної скарги.

4.41 Отже, відсутні правові підстави вважати, що справу у суді апеляційної інстанції розглянуто за відсутності належного повідомлення ОСОБА_1 , про дату, час і місце судового засідання.

4.42 Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 17.04.2018 року у справі № 200/11343/14ц, той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.

4.43 Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, суд апеляційної інстанції має досліджувати причин неподання відповідачем доказів до суду першої інстанції, і в залежності від цього вирішувати питання щодо їх прийняття.

4.44 Отже, у контексті посилань скаржника на приписи пункту 5 частини 1 статті 310 ГПК України, колегія суддів зазначає, що відсутні підстави стверджувати, що цю справу розглянуто за відсутності відповідача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, оскільки відповідач реалізував своє право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції; доводів про неналежне повідомлення скаржника (його представника) щодо розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції скаржник у касаційній скарзі не доводить.

4.45 При цьому, у контексті доводів скаржника про втрату ним своїх процесуальних можливостей у зв`язку із тим, що відповідач (його представник) не брав участь у розгляді справи у суді першої інстанції, Верховний Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений можливості реалізувати такі процесуальні права (з підстав стверджуваного ним же процесуального порушення суду першої інстанції, що позбавило його таких можливостей) під час її перегляду в апеляційному поряду, ініційованого самим відповідачем.

4.46 Ураховуючи не наведення скаржником доводів про розгляд справи за відсутності відповідача саме через неналежне повідомлення його про дату, час і місце судового засідання судом апеляційної інстанції, підстав для передачі справи на розгляд відповідної палати Верховного Суду чи скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду на підставі пункту 5 частини 1 статті 310 ГПК України не вбачається.

4.47 У якості підстави касаційного оскарження судових рішень із посиланням на пункт 3 частини 3 статті 310 ГПК України скаржник зазначає про необґрунтоване відхилення апеляційним судом його клопотання про долучення витягу ГЦОСІ ДПС України про перетинання державного кордону від 12.06.2026 № Д-28016/28724.

4.48 Так, за положенням пункту 3 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

4.49 Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції відмову у задоволенні клопотання відповідача про долучення цього доказу мотивував тим, що:

- клопотання про долучення до матеріалів та поновлення строку на подання відповідного доказу подано відповідачем лише 19.06.2026, тоді як з заявою про вступ у справу як представника скаржника звернувся до суду 05.05.2026, а з апеляційною скаргою - 20.05.2026;

- оскільки зазначений доказ (відомості про перетинання державного кордону) стосується обставин, на які відповідач посилається як на підставу своїх заперечень та доводів апеляційної скарги, він повинен був подати його разом з апеляційною скаргою або, у разі неможливості такого подання, повідомити суд про причини неподання та надати докази того, що ним вчинено всі залежні від нього дії, спрямовані на своєчасне отримання відповідного доказу;

- до апеляційної скарги відповідач не лише не долучив зазначений доказ, а й не зазначив про існування такого доказу, чи то про намір подати його в подальшому, чи то про наявність обставин, які об`єктивно перешкоджали його отриманню та поданню у встановлений процесуальним законом строк (разом з апеляційною скаргою).

4.50 Колегія суддів зазначає, що згідно із положеннями частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення судами норм процесуального права, а сама лише відмова судами у задоволенні клопотань не може вважатися таким порушенням, скаржник вказаних висновків суду апеляційної інстанції не спростував.

4.51 Отже, колегія суддів не погоджується з доводами скаржника про те, що апеляційний суд безпідставно відмовив у його клопотанні, оскільки це спростовується вищевикладеним.

4.52 У касаційній скарзі відповідач також посилається на те, що суди не дослідили зібрані у справі докази.

4.53 Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення є недослідження судом зібраних у справі доказів лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

4.54 Проте, оскільки підстави касаційного оскарження у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 287 вказаного Кодексу, які зазначені скаржником, визнано необґрунтованими, тому правові підстави для перегляду судових рішень в частині таких підстав касаційного оскарження як недослідження судом зібраних у справі доказів - відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

4.55 Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини 1 статті 296 ГПК України).

4.56 Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

4.57 Розглянувши касаційну скаргу у межах доводів та вимог, викладених у скаржником, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, з огляду на положення частини другої статті 287 ГПК України та відповідно до статті 300 цього Кодексу, Суд не вбачає правових підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій. Підстави касаційного оскарження, обґрунтовані скаржником з посиланням на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України не знайшли свого підтвердження.

4.58 З огляду на наведене касаційне провадження у справі, відкрите за виключним випадком, передбаченим пунктом 1 частиною 2 статті 287 ГПК України, підлягає закриттю, у іншій частині касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

4.59 Відповідно до положень статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження у справі № 902/1026/23 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2026, відкрите за виключним випадком, передбаченим пунктом 1 частиною 2 статті 287 ГПК України, закрити.

В іншій частині касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

Ю. Я. Чумак