Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №926/389/23 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року

м. Київ

cправа № 926/389/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючого), Власова Ю. Л., Малашенкової Т. М.,

за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.,

представників учасників справи:

позивача - Григор`єв В. В. (адвокат)

відповідача - Фуркал С. О. (самопредставництво)

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.03.2026 та

постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.06.2026

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Євродор"

до Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради

про стягнення заборгованості в сумі 4 441 589,32 грн

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Євродор" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради про стягнення заборгованості згідно з Договором № 467 від 06.10.2020 року за виконані роботи в розмірі 4 441 589,32 грн, з яких: 2 583 722,08 грн основний борг; 729 877,88 грн інфляційні втрати; 81 758,88 грн 3 проценти річних та 1 046 230,48 грн пеня.

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 06.10.2020 за наслідками проведення публічної закупівлі між товариством з обмеженою відповідальністю "Євродор" (далі-підрядник) та департаментом житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради (далі-замовник) укладено договір підряду № 467 від 06.10.2020, згідно умов якого, Замовник доручив, а Виконавець зобов`язався надати такі послуги: капітальний ремонт проспекту Незалежності від вул. Героїв Майдану до вул. Головної в м. Чернівцях. Позивач умови договору виконав в повному обсязі, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 форми КБ-2в за грудень 2021 та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 за грудень 2021 на загальну суму 2 583 722,08 грн. Однак, як зазначає позивач, відповідач безпідставно відмовився від прийняття робіт шляхом ухилення від підписання отриманих актів прийняття виконаних робіт, що стало підставою для звернення з позовом до суду.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарський суд Чернівецької області (суддя Гурин М.О.) від 06.03.2026 у справі № 926/389/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Євродор" задоволено частково; - стягнути з Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради 2 583 722,08 грн за виконані роботи, 81 758,88 грн 3% річних, 713 522,50 грн інфляційних втрат, 324 204,03 грн пені, 55 550,97 грн судового збору та витрати, пов`язані із проведенням експертизи в розмірі 42 787,20 грн.

2.2. Постановою Західного апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: Орищин Г. В., Галушко Н. А., Желік М.Б.) від 11.06.2026 у справі № 926/389/23 у задоволенні вимог апеляційної скарги Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради відмовлено. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.03.2026 у справі № 926/389/23 залишено без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі скаржник з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.03.2026 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.06.2026 у справі № 926/389/23; передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Касаційна скарга скаржника, в новій редакції від 23.07.2026 подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України, з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права судами попередніх інстанцій, а також відповідно до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України (з посиланням на пункти 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України).

4.2. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях неправильно застосували норми матеріального права (частину першу статті 844 ЦК України, частину першу статті 877 ЦК України) та порушили норми процесуального права (частину першу статті 76, статті 77 та 79, частину другу статті 86, частину першу статті 99 ГПК України) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16.04.2025 у справі № 922/1834/24, від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, від 06.02.2024 у справі № 921/515/20.

4.3. Скаржник зазначає, зокрема, про те, що для здійснення відповідачем оплати виконаних позивачем робіт за договором, позивач (підрядник) повинен був направити замовнику визначені умовами Договору документи, зокрема, акти виконаних робіт форми КБ-2в, КБ-3, а замовник повинен був їх підписати та/або надати вмотивовану відмову від їх підписання.

4.4. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що судами порушено норми процесуального права (частини першої статті 99 ГПК України, а також частини першої статті 76, статті 77 та 79, частини другої статті 86 ГПК України), оскільки судом апеляційної інстанції необґрунтовано відхилено клопотання про проведення судової будівельно-технічної експертизи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також встановлено обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

4.5. Скаржник вказує, зокрема, про те, що оскільки відповідач заперечує відповідність обсягу робіт проектно-кошторисній документації до Договору № 467, на переконання відповідача, у цій справі є необхідність не тільки дослідити питання фактичного виконання робіт ТОВ "Компанія Євродор", але і встановити відповідність таких робіт проектно-кошторисній документації до Договору № 467, однак вказане не було враховано судами при прийнятті оскаржуваних рішень.

5. Доводи інших учасників справи

5.1. Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Департаментом житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради було проведено процедуру публічної закупівлі за предметом: "Капітальний ремонт проспекту Незалежності від вул. Героїв Майдану до вул. Головної в м. Чернівцях (коригування)", ідентифікатор закупівлі UA-2020-09-25-0011687-а.

6.2. За наслідками проведення процедури закупівлі між Департаментом житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Євродор" укладено договір підряду № 467 від 06.10.2020.

6.3. За змістом вказаного договору, підрядник (Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Євродор") за завданням замовника (Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради) зобов`язався на власний ризик, власними та/або залученими силами і засобами, у межах договірної ціни, визначеної згідно з Правилами визначення вартості будівництва ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013, виконати передбачені договором роботи, передати замовнику в установлені строки об`єкт капітального ремонту відповідно до проектно-кошторисної (кошторисної) документації, умов договору та завдання замовника. У свою чергу, замовник зобов`язався прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість відповідно до умов договору (п.1.1). Договірна ціна робіт визначена на підставі кошторису, є твердою в межах кошторисної вартості та становить 29 220 858,00 грн з врахуванням податку на додану вартість за рахунок коштів міського бюджету (п.2.1). Розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі актів приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та довідок про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, підписаних уповноваженими представниками замовника та підрядника (п.3.2). Акти виконаних робіт оформлюються підрядником належним чином та подаються для підписання уповноваженому представнику замовника щомісячно не пізніше 25 числа. Уповноважений представник замовника протягом трьох днів зобов`язаний перевірити виконані роботи та підписати акти в частині фактично виконаних обсягів робіт. Замовник зобов`язаний розглянути та підписати акти або надати підряднику письмову вмотивовану відмову від прийняття робіт. Замовник зобов`язаний протягом десяти календарних днів з моменту підписання актів виконаних робіт прийняти рішення щодо оплати виконаних робіт та подати до органу Державної казначейської служби України доручення на здійснення відповідного платежу (п.3.3). Підрядник зобов`язаний виконувати роботи якісно, відповідно до проектно-кошторисної документації та у строки, встановлені договором, а також передати замовнику у порядку та строки, визначені законодавством і договором, завершені роботи та готовий після капітального ремонту об`єкт (п.6.3). За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань замовник несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення виконання зобов`язання (п.10.3). Договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 31.12.2021, а в частині виконання зобов`язань до повного виконання сторонами своїх обов`язків за договором (п.13.1).

6.4. Рішенням Чернівецької міської ради VIII скликання від 15.04.2021 № 177 "Про внесення змін та доповнень до рішення міської ради VIII скликання від 25.03.2021 № 132 "Про структуру виконавчих органів Чернівецької міської ради" було створено Департамент інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради.

6.5. Відповідно до п. 1.4 Положення про Департамент інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради VIII скликання від 26.08.2021 № 382, Департамент з дня державної реєстрації юридичної особи є правонаступником прав та обов`язків ліквідованого Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради, у тому числі за чинними договорами про закупівлю товарів, робіт і послуг, а також щодо незавершених об`єктів будівництва (нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту та реставрації) разом з усією підтвердною документацією, зокрема проектною документацією, експертними висновками, договорами, дозвільними документами, актами виконаних робіт тощо.

6.6. Підрядником 23.12.2021 направлено замовнику лист № 896/21, у якому зазначено, що у квітні 2021 року ТОВ "Компанія "Євродор" направило на адресу Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради акт приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 2 583 722,08 грн та просило надати інформацію щодо оплати виконаних робіт.

6.7. Як вбачається з відповіді Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради № 23/01-12/443 від 10.02.2022, наданої на лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Євродор" № 896/21 від 23.12.2021, акт приймання виконаних робіт на суму 2 583 722,08 грн не був оплачений у зв`язку з тим, що на момент його надходження замовнику він не містив підпису та печатки особи, яка здійснювала технічний нагляд на об`єкті. У зазначеній відповіді також вказано, що з огляду на вказані обставини підстави для здійснення оплати виконаних робіт відсутні.

6.8. Господарським судом Чернівецької області у цій справі призначалась судова будівельно-технічна експертиза. На вирішення експерта було поставлено такі питання:

1) Чи виконані фактично роботи на об`єкті будівництва: "Капітальний ремонт проспекту Незалежності від вул. Героїв Майдану до вул. Головної в м. Чернівцях (коригування)", які відображені в акті приймання виконаних будівельних робіт № 1 форми КБ-2в за грудень 2021 та довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 за грудень 2021 (а.с. 49-70, Т.1) на загальну суму 2 583 722,08 грн?

2) Чи відповідає вартість, обсяги та перелік фактично виконаних робіт, які вказані в акті приймання виконаних будівельних робіт № 1 форми КБ-2в за грудень 2021 та довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 за грудень 2021 (а.с. 49-70, Т.1) на загальну суму 2 583 722,08 грн, фактично виконаним роботам?

3) Якщо фактично виконанні роботи не відповідають зазначеним актам робіт, то яка вартість робіт, що не виконані?

6.9. Відповідно до висновку від 11.12.2025 за № СЕ-19/116-25/16349-БТ експертом встановлено, що: будівельні роботи, відображені в акті № 2 форми КБ-2в, фактично виконані; їх обсяг, вартість та перелік відповідають фактично виконаним роботам; невідповідностей не встановлено.

6.10. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором підряду № 467 від 06.10.2020 щодо оплати виконаних робіт, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Євродор" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради про стягнення 4 441 589,32 грн, з яких 2 583 722,08 грн основний борг, 729 877,88 грн інфляційні втрати, 81 758,88 грн 3 % річних та 1 046 230,48 грн пеня.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

8.2. Згідно з частиною другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

8.3. Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

8.4. Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

8.5. Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

8.6. Частиною першою статті 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

8.7. Згідно зі статтею 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

8.8. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором (стаття 844 ЦК України).

8.9. Положеннями статті 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

8.10. Відповідно до статті 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а у разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

8.11. Згідно зі статтею 849 ЦК України, замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника; якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків; якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника; замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

8.12. Статтею 882 ЦК України встановлено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або якщо це передбачено договором, етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

8.13. Як встановлено судами попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Євродор" направлено на адресу замовника лист

№ 896/21 від 23.12.2021, у якому позивач повідомив, що у квітні 2021 року ним було направлено на адресу Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради акт приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 2 583 722,08 грн, та звернувся із запитом щодо надання інформації про стан його розгляду та оплати. Зі змісту зазначеного листа вбачається, що ним повідомлено про попереднє направлення акта у квітні 2021 року та звернення з метою з`ясування стану його розгляду замовником.

8.14. За встановленими судами обставинами, факт перебування акта приймання виконаних будівельних у розпорядженні замовника та його фактичного розгляду підтверджується письмовою відповіддю Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради № 23/01-12/443 від 10.02.2022, у якій замовник не заперечує надходження акта, а навпаки надає пояснення щодо причин відмови в його оплаті, посилаючись виключно на відсутність підпису особи, що здійснює технічний нагляд.

8.15. За наведених обставин у їх сукупності, суди виснували, що акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 форми КБ-2в за грудень 2021 року на суму 2 583 722,08 грн був отриманий замовником та перебував на його розгляді, при цьому замовник не заперечив факт його отримання у квітні 2021 року та не надав доказів його повернення або неприйняття з підстав та у порядку, передбаченими умовами договору.

8.16. Як встановлено судами, відповідно до п.3.3 договору підряду № 467 від 06.10.2020, замовник зобов`язаний у строк до трьох календарних днів з моменту отримання актів виконаних робіт здійснити їх перевірку та підписати або надати мотивовану письмову відмову.

8.17. Як встановлено судами, матеріали справи не містять доказів того, що замовник у встановлений договором строк вчинив будь-яку з передбачених дій, зокрема не надав мотивованої відмови від підписання акта приймання виконаних робіт за грудень 2021 року.

8.18. Таким чином, суди дійшли висновку про те, що в силу прямої умови договору та положень статті 882 ЦК України, акти виконаних робіт вважаються такими, що підлягали прийняттю замовником у встановленому порядку, а відсутність заперечень у визначений строк свідчить про втрату права посилатися на недоліки робіт у подальшому.

8.19. Суди попередніх інстанцій також покликалися на правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04.06.2026 у справі № 926/921/25, відповідно до яких у разі отримання замовником акта приймання виконаних робіт та ненадання ним обґрунтованої відмови від його підписання у встановлений договором строк, а також за відсутності доказів заявлення замовником у цей період претензій щодо якості, обсягу або вартості робіт, такі роботи вважаються прийнятими, а заперечення, сформульовані після спливу встановленого строку, не можуть впливати на обсяг грошового зобов`язання замовника.

8.20. Також, судом апеляційної інстанції зазначено про те, що обов`язок замовника щодо прийняття та оплати фактично виконаних робіт виникає не з моменту будь-якого повторного звернення з відповідними документами, а з моменту їх первинного направлення у межах строку дії договору, що встановлено судом на підставі досліджених у справі доказів. Крім того, з письмової відповіді Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради № 23/01-12/443 від 10.02.2022 вбачається, що відмова в оплаті була обґрунтована саме розглядом акта приймання виконаних робіт, отриманого замовником, а не будь-якими іншими зверненнями або документами, які могли бути подані у 2022 році.

8.21. Водночас, надаючи оцінку аргументам касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження судових рішень, необхідно зазначити таке.

8.22. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.23. Скаржник посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків, що містяться в постановах Верховного Суду, які зазначені в розділі 4 цієї постанови.

8.24. Як неодноразово наголошував Верховний Суд, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.25. Отже, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

8.26. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

8.27. Колегія суддів також враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19. Так, за висновками Суду задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

8.28. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

8.29. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

8.30. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

8.31. Ураховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16; від 25.04.2018 у справі № 925/3/17; від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16; від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц; від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц; від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц та № 522/2110/15-ц; від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

8.32. Так, у справі № 922/1834/24 (на постанову у якій покликається скаржник) предметом розгляду був спір про стягнення заборгованості за договором про закупівлю робіт у розмірі 4 975 953,60 грн.

8.33. В означеній постанові від 16.04.2025 суд касаційної інстанції наголосив, що у судовій практиці стосовно акта виконаних робіт, підписаного однією стороною, усталеною є правова позиція, викладена в пункті 6.3 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18, та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 916/693/21, від 14.07.2021 у справі № 911/1981/20, від 20.04.2021 у справі № 905/411/17, від 17.03.2021 у справі № 910/11592/19, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18, відповідно до якої передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.

8.34. Отже, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності (1) реального виконання робіт за договором у разі (2) неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.

8.35. У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20 (на яку також покликається скаржник) зазначено, що відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника. У такому разі генпідрядник повинен довести, що він надсилав замовнику акт та, у випадку необґрунтованої відмови останнього від його підписання, реальне виконання робіт за договором (такі висновки також наведені і у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18, від 18.07.2019 у справі № 910/6491/18, від 19.06.2019 у справі № 910/11191/18).

8.36. При цьому, якщо замовник в порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18.

8.37. Наведене вище дає підстави дійти висновку, що для здійснення відповідачем оплати виконаних позивачем робіт за договором, позивач (підрядник) повинен був направити замовнику визначені умовами Договору документи, зокрема, акти виконаних робіт форми КБ-2в, КБ-3, а замовник мав обов`язок їх підписати та/або надати вмотивовану відмову від їх підписання.

8.38. У постанові Верховного Суду від 06.02.2024 у справі № 921/515/20 (на яку покликається скаржник) предметом розгляду був спір про стягнення 3 908 904,29 грн заборгованості.

8.39. У вказаній постанові Верховний Суд зазначив про те, що особливістю спору у цій справі є те, що відповідно до встановлених судами обставин, предметом спору є роботи, які не були передбачені умовами договору, ці роботи не відносяться до робіт з експлуатаційного утримання, а є роботами з капітального ремонту. Отже, предметом доказування у справі є не лише обставини реального (фактичного) виконання робіт за договором, на чому наполягає скаржник, а й те, що роботи були виконані відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

8.40. В свою чергу, зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що судами попередніх інстанцій встановлено, зокрема, наступне:

- акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 форми КБ-2в за грудень 2021 року на суму 2 583 722,08 грн був отриманий замовником та перебував на його розгляді, при цьому замовник не заперечив факт його отримання у квітні 2021 року та не надав доказів його повернення або неприйняття з підстав та у порядку, передбаченими умовами договору;

- факт перебування акта приймання виконаних будівельних у розпорядженні замовника та його фактичного розгляду підтверджується письмовою відповіддю Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради № 23/01-12/443 від 10.02.2022, у якій замовник не заперечує надходження акта, а навпаки надає пояснення щодо причин відмови в його оплаті, посилаючись виключно на відсутність підпису особи, що здійснює технічний нагляд;

- відповідно до п.3.3 договору підряду № 467 від 06.10.2020, замовник зобов`язаний у строк до трьох календарних днів з моменту отримання актів виконаних робіт здійснити їх перевірку та підписати або надати мотивовану письмову відмову;

- матеріали справи не містять доказів того, що замовник у встановлений договором строк вчинив будь-яку з передбачених дій, зокрема не надав мотивованої відмови від підписання акта приймання виконаних робіт за грудень 2021 року;

- відповідно до висновку від 11.12.2025 за № СЕ-19/116-25/16349-БТ експертом встановлено, що: будівельні роботи, відображені в акті № 2 форми КБ-2в, фактично виконані; їх обсяг, вартість та перелік відповідають фактично виконаним роботам; невідповідностей не встановлено.

8.41. Отже, зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що дослідивши обставини справи, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам згідно з вимогами статті 86 ГПК України, суди дійшли заснованого на вимогах статей 853, 882 ЦК України висновку, що позивач виконав відображені в актах роботи за договором, а відповідач в порушення вимог закону та умов Договору безпідставно ухилився від прийняття робіт, адже не заявив про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, та безпідставно їх не оплатив.

8.42. Тому, у цьому випадку відсутні підстави стверджувати про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у зазначених скаржником постановах Верховного Суду.

8.43. Натомість, враховуючи встановлені судами у цій справі фактичні обставини, оскаржувані судові рішення таким висновкам не суперечать, а відтак підстава касаційного оскарження передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, у цьому випадку, не отримала підтвердження.

8.44. Щодо іншої заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України (з посиланням на пункти 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України), колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає таке.

8.45. За змістом пунктів 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є необґрунтоване відхилення клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заява) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи або встановлення судом обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

8.46. Обґрунтовуючи вказані доводи скаржник зазначає, зокрема те, що судом апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про проведення судової будівельно-технічної експертизи, заявлене з тих підстав, що відповідач заперечує відповідність обсягу робіт проектно-кошторисній документації до Договору № 467. При цьому, на переконання відповідача, у цій справі є необхідність не тільки дослідити питання фактичного виконання робіт ТОВ "Компанія Євродор", але і встановити відповідність таких робіт проектно-кошторисній документації до Договору № 467.

8.47. Як вже було зазначено, Господарським судом Чернівецької області у цій справі вже призначалася судова будівельно-технічна експертиза. На вирішення експерта було поставлено такі питання:

1) Чи виконані фактично роботи на об`єкті будівництва: "Капітальний ремонт проспекту Незалежності від вул. Героїв Майдану до вул. Головної в м. Чернівцях (коригування)", які відображені в акті приймання виконаних будівельних робіт № 1 форми КБ-2в за грудень 2021 та довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 за грудень 2021 (а.с. 49-70, Т.1) на загальну суму 2 583 722,08 грн?

2) Чи відповідає вартість, обсяги та перелік фактично виконаних робіт, які вказані в акті приймання виконаних будівельних робіт № 1 форми КБ-2в за грудень 2021 та довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 за грудень 2021 (а.с. 49-70, Т.1) на загальну суму 2 583 722,08 грн, фактично виконаним роботам?

3) Якщо фактично виконанні роботи не відповідають зазначеним актам робіт, то яка вартість робіт, що не виконані?

8.48. Судами встановлено, що відповідно до висновку від 11.12.2025 за № СЕ-19/116-25/16349-БТ експерт встановив, що: будівельні роботи, відображені в акті № 2 форми КБ-2в, фактично виконані; їх обсяг, вартість та перелік відповідають фактично виконаним роботам; невідповідностей не встановлено.

8.49. При цьому, щодо посилань скаржника на необхідність дослідження питання відповідності виконаних робіт проектно-кошторисній документації до Договору № 467 колегія суддів зазначає про те, що, як вже було зазначено вище з посиланням на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 06.02.2024 у справі № 921/515/20 (на яку покликається також сам скаржник), дослідження питання відповідності виконаних робіт проектно-кошторисній документації можливе у випадку, якщо предметом спору є роботи, які не були передбачені умовами договору, чого в цьому випадку скаржником не було доведено.

8.50. Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи у відповідній частині фактично зводяться до незгоди з висновками судів стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановлення інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

8.51. Ураховуючи мотиви, з яких виходили суди першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції у межах наданих повноважень та вимог чинного ГПК України розглянув клопотання та дійшов висновку щодо відмови у його задоволенні, враховуючи положення статті 269 ГПК України.

8.52. Слід зазначити, що міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування судового рішення, у тому числі, стосовно розгляду клопотання про призначення судової експертизи, може бути різною залежно від характеру такого судового рішення.

8.53. Призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

8.54. Окрім того Верховний Суд зауважує, що сама по собі незгода скаржника з відмовою суду в призначенні експертизи не може бути підставою для висновку про порушення норм процесуального права (схожі висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.12.2023 у справі № 910/3600/22, від 10.01.2024 у справі № 921/39/23, від 06.02.2024 у справі № 910/12661/22).

8.55. Таким чином, з огляду на достатність в матеріалах справи доказів, які надали можливість судам встановити обставини, що входять до предмета доказування у цьому спорі, Верховний Суд зазначає, що в силу положень статей 2, 13, 42, 269 ГПК України, відсутні підстави для висновків щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

8.56. Інші аргументи скаржника щодо порушення норм процесуального права, з посиланням на положення пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України зводяться лише до заперечень скаржника щодо повноти оцінки судами наявних у матеріалах справи доказів та встановлення інших обставин спору, а тому підлягають відхиленню як необґрунтовані та такі, що зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлених судами обставин.

8.57. Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

8.58. Зі змісту судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку наданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду цього господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

8.59. Ураховуючи наведене у цій постанові крізь призму встановлених обставин справи та мотивів, з яких виходили суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень, з огляду на межі касаційного оскарження колегія суддів дійшла висновку, що підстави касаційного оскарження не знайшли свого підтвердження.

8.60. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicata можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

8.61. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

10. Судові витрати

10.1. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення оскаржуваних судових рішень без змін, то судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.03.2026 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.06.2026 у справі № 926/389/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Ю. Власов

Суддя Т. Малашенкова