Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №904/3839/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року

м. Київ

cправа № 904/3839/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2025 (суддя Кеся Н. Б.) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2026 (колегія суддів Кощеєв І. М.(головуючий), Дармін М. О., Чус О. В.) у справі

за позовом керівника Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Петриківської селищної ради

до Приватного акціонерного товариства «Оріль-Лідер»,

про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки,

(у судове засідання з`явилися: прокурор Пономаренко А. Є., представник відповідача Лишак І. В.),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Слобожанська окружна прокуратура Дніпропетровської області, селище Слобожанське Дніпропетровська область, в інтересах держави в особі Петриківської селищної ради (далі-Позивач) звернулася з позовом до Приватного акціонерного товариства "ОРІЛЬ-ЛІДЕР" (далі- Відповідач. ПрАТ «Оріль-Лідер»), в якому просила:

1. Розірвати договір оренди землі, укладений між Петриківською селищною радою та ПрАТ «Оріль-Лідер» від 13.09.2007 в частині, що стосується земельної ділянки площею 55,5024 га з кадастровим номером 1223755100:02:060:0034.

2. Зобов`язати ПрАТ «Оріль-Лідер» повернути Петриківській селищній раді Дніпровського району Дніпропетровської області земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 55,5024 га, кадастровий номер 1223755100:02:060:0034.

3. Стягнути з відповідача сплачений судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ «Оріль-Лідер» до затвердження проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь, використовувало земельну ділянку площею 55,5024 га із кадастровим номером 1223755100:02:060:0034 всупереч цільовому призначенню розорювало пасовища та вирощувало сільськогосподарські культури, що є порушенням п. «а» ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, умов договору оренди та вимог земельного законодавства.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 13.09.2007 на підставі розпорядження голови Петриківської районної державної адміністрації від 23.04.2007 №181-р-07 між Петриківською районною державною адміністрацією та Закритим акціонерним товариством з іноземними інвестиціями «Оріль-Лідер» (назву якого змінено на «Оріль-Лідер») укладено договір оренди землі загальною площею 139,747 га, з них: 103,7463 га, в тому числі: 11,479 га ріллі, 69,9263 га пасовищ, 21,6352 га пасовищ, вкритих чагарниками, 0,7058 га польових доріг за рахунок державного резервного фонду (арк.с. 25-32 Т.1).

Земельні ділянки передано у користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У подальшому земельним масивам, які перебували у користуванні юридичної особи присвоєно кадастрові номери.

Так, одним із додатків до вищезазначеного договору являється поконтурна експлікація земельної ділянки площею 55,5039 га, якій у подальшому присвоєно кадастровий номер 1223755100:02:060:0034.

Відповідно до вказаної експлікації, зазначена земельна ділянка складається з 9, 3909 га пасовищ, вкритих чагарниками; 0,5154 га польових доріг та 45,5961 га пасовищ.

Строк дії договору оренди встановлено до 31.12.2016.

Рішенням восьмої сесії сьомого скликання Петриківської селищної ради від 30.05.2018 дію договору поновлено до 31.12.2026. Крім того, пунктом 7 рішення наголошено, що ПрАТ «Оріль-Лідер» має використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, суворо дотримуватись вимог земельного законодавства та умов її надання.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 05.04.2018 № 4-1179/15-111888-СГ (арк.с. 36 Т.1) передано Петриківській селищній раді у комунальну власність за актом приймання-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 2093,4131 га на території Петриківської селищної об`єднаної територіальної громади Петриківського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту згідно з додатком.

Рішенням сьомої сесії сьомого скликання Петриківської селищної ради від 25.04.2018 (арк.с. 37 Т.1) затверджено акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту з державної власності до комунальної власності (зв.арк.с. 36 Т.1).

Серед прийнятих сільською радою земель, відповідно до акта приймання-передачі, наявна земельна ділянка з кадастровим номером 1223755100:02:060:0034.

З огляду на викладене, 04.06.2018 укладено додаткову угоду до Договору оренди землі, відповідно до якої змінено Орендодавця з Петриківської районної державної адміністрації на Петриківську селищну раду (арк.с. 39 Т.1).

14.07.2021 між сторонами, а саме: Петриківською селищною радою та ПрАТ «Оріль-Лідер» (арк.с. 40-49 Т.1) укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 13.09.2007, відповідно до якою внесено зміни до п. 2 Договору та викладено його в наступній редакції:

В оренду передаються земельні ділянки загальною площею 127,5027 га: кадастровий номер 1223755100:02:060:0035, загальною площею 17,9984 га; кадастровий номер 1223755100:02:060:0036, загальною площею 18,0016 га; кадастровий номер 1223755100:02:060:0032, загальною площею 18,0012 га; кадастровий номер 1223755100:02:060:0033, загальною площею 17,9991 га; кадастровий номер 1223755100:02:060:0034, загальною площею 55,5024 га.

Крім того, змінено п. 5 Договору щодо нормативної грошової оцінки вищезазначених земельних ділянок.

Рішенням 21 сесії VIII скликання Петриківської селищної ради «Про надання дозволів на розробку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь», надано ПрАТ «Оріль-Лідер» дозволи на розробку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь земельних ділянок без зміни їх цільового призначення, з кадастровими номерами і площами, які знаходяться в межах Петриківської селищної територіальної громади, згідно з додатком, в якому міститься, в тому числі, інформація щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1223755100:02:060:0034.

Рішенням 23 сесії VIII скликання Петриківської селищної ради №726 від 19.04.2024 (зв.арк.с. 51, арк.с. 52 Т.1) затверджено проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь земельних ділянок без зміни їх цільового призначення зі зміною виду угідь з кадастровими номерами і площами, які знаходяться в межах Петриківської селищної територіальної громади, згідно з додатком, відповідно до якого в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1223755100:02:060:0034 площею 55,5024, змінено вид угідь з 54,9870 га пасовищ на ріллю.

В результаті прийняття зазначеного рішення, між сторонами договору укладено додаткову угоду від 19.04.2024 (арк.с. 50 Т.1), одним із пунктів договору є наступний: В оренду передаються земельні ділянки загальною площею 127,5027 га, в тому числі, з кадастровим номером 1223755100:02:060:0034, загальною площею 55,58024 га, з них 54,9870 га - рілля; 0,5154 га - землі під дорогами, зокрема під ґрунтовими.

Разом з цим, відповідно до акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 09.02.2021, складеного державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, за результатами виїзду на місце здійснено огляд земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 55,5024 га з кадастровим номером 1223755100:02:060:0034 та встановлено факт розорення та обробітку ПрАТ «Оріль-Лідер» за допомогою сільськогосподарської техніки земельної ділянки площею 55,5024 га, що свідчить про фактичне використання земельної ділянки площею 55,5024 га в якості ріллі з порушенням структури ґрунту.

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 27.11.2025, яке Центральний апеляційний господарський суд постановою від 29.06.2026, позов залишив без задоволення.

Судові рішення аргументовані тим, що керівником Слобожанської окружної прокуратури належним чином обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави органами прокуратури у порядку ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Основними доказами Прокурора на підтвердження факту нецільового використання Відповідачем спірної земельної ділянки є посилання на акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 09.02.2021 (арк.с. 55-57 Т.2), оригінал якого оглянутий судом в судовому засіданні, складений державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Також Прокурор посилається на картографічні дані з сервісу Google Планета Земля. pdf.

У свою чергу позивач надав письмові пояснення, згідно з якими за весь період часу з моменту укладення спірних договорів сторони належним чином виконували свої обов`язки, зокрема, ПрАТ «Оріль-Лідер» як орендар по договорам, використовував земельну ділянку згідно цільового призначення, не погіршував їх стан та своєчасно в повному обсязі виплачував орендну плату.

Крім того, акт перевірки від 09.02.2021 складений із порушенням вимог Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (в редакції, що діяла під час спірної перевірки), а саме без належного повідомлення землекористувача про проведення перевірки; не містить підпису уповноваженого представника ПрАТ «Оріль-Лідер» та доказів його участі у перевірці, містить технічні неузгодженості, зокрема, щодо дати та реквізитів наказу, на підставі якого проводилась перевірка. Таким чином, такий акт не може бути належним та допустимим доказом у справі.

Щодо зображень із сервісу Google Earth, то суди зазначили, що зазначені зображення не дозволяють достовірно визначити вид угідь або факт обробітку землі. Верховний Суд у постанові від 28.03.2023 у справі № 420/4540/22 вказав, що зображення з Google Earth можуть оцінюватися лише у сукупності з іншими належними доказами, але самі по собі не підтверджують факту порушення.

Суд першої інстанції також зазначив, що зображення на цьому веб-ресурсі не є достатнім доказом, оскільки таке трактування зображення при відсутності офіційних даних є припущенням, яке вимагає підтвердження з інших джерел.

Отже, в матеріалах справи відсутні докази, які би однозначно підтвердили зміну відповідачем цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1223755100:02:060:0034.

Водночас, матеріали справи свідчать про те, що Рішенням 23 сесії VIII скликання Петриківської селищної ради №726 від 19.04.2024 (зв.арк.с. 51, арк.с. 52 Т.1) затверджено проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь земельних ділянок комунальної власності, відповідно до якого в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1223755100:02:060:0034 площею 55,5024, змінено вид угідь з 54,9870 га пасовищ на ріллю.

В результаті прийняття зазначеного рішення, між сторонами договору укладено додаткову угоду від 19.04.2024 (арк.с. 50 Т.1), одним із пунктів договору є наступний: «В оренду передаються земельні ділянки загальною площею 127,5027 га, в тому числі, з кадастровим номером 1223755100:02:060:0034, загальною площею 55,58024 га, з них 54,9870 га - рілля; 0,5154 га - землі під дорогами, зокрема під ґрунтовими».

Враховуючи викладене суд першої інстанції зазначив, що вимога прокурора про повернення земельної ділянки орендодавцю в будь-якому випадку не призведе до повернення землі в первісний стан, оскільки ані рішення Петриківської селищної ради, яким змінено вид цільового використання спірної земельної ділянки, ані внесені відповідні зміни до договору оренди землі не оспорені Прокурором. У свою чергу Суд апеляційної інстанції вважав, що обраний прокурором спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про повернення земельної ділянки орендодавцю в будь-якому випадку не призведе до повернення землі в первинний стан.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Перший заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення скасувати та позов задовольнити.

Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Скаржник посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах:

від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, від 25.05.2022 у справі №922/1135/21, від 21.06.2022 у справі №912/1520/21, від 09.08.2022 у справі №132/2222/20 та від 24.05.2023 у справі № 914/556/22 в частині обов`язку землекористувача використовувати земельні ділянки, надані для сінокосіння і випасання худоби лише у межах вказаного виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником;

від 12.03.2025 у справі № 197/757/20, від 28.01.2019 у справі № 473/4413/17 та від 16.03.2026 у справі № 395/736/24 щодо наявності підстав для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду у разі встановлення факту істотного порушення його умов, а саме нецільового використання земельної ділянки.

від 12.12.2019 у справі № 904/1054/19, від 22.01.2020 у справі № 468/1498/17-ц, від 21.06.2022 у справі № 912/1520/21 про те, діяльність відповідачів щодо розорювання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка за своїми характеристиками відносяться до пасовищ, є такою, що порушує встановлені законодавством та договором вимоги використання спірної земельної ділянки.

від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21, від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20, від 05.06.2024 у справі № 910/12823/21, від 16.06.2022 у справі № 910/23713/16, від 14.11.2023 у справі № 904/2063/20 щодо надання оцінки доказам;

від 20.06.2023 у справі № 420/4540/22 щодо використання в якості допустимих та належних доказів даних отриманих з Google Maps, який є безкоштовним картографічним веб-сервісом від компанії Google, а також набором застосунків, побудованих на основі цього сервісу й інших технологій Google;

від 15.11.2023 у справі №918/119/21 та від 28.01.2026 у справі №441/3106/24 щодо обраного прокуратурою способу захисту - розірвання договору оренди у зв`язку з нецільовим використанням земельної ділянки. У зазначених постановах виснувано, що розірвання, як наслідок протиправної поведінки орендаря, ураховуючи вимоги абзацу другого статті 1 Першого протоколу до Конвенції, є не лише передбаченим законом і таким, що переслідує легітимну мету контролю за користуванням цінним майном відповідно до загальних інтересів, але й пропорційним цій меті, оскільки в такий спосіб орендодавець забезпечує відповідний контроль, а орендар, укладаючи договір оренди землі, погодився з відповідними умовами й обмеженнями та має їх дотримуватися.

Розорення відповідачем орендованих земельних ділянок та їх засівання сільгоспкультурами свідчить про фактичне використання земельної ділянки для цілей, що не відповідають встановленому виду користування землею, не забезпечують, а більш того унеможливлюють випасання худоби на розорених землях. Встановлений на законодавчому рівні правовий режим використання сільськогосподарських угідь «пасовища», не передбачає можливості розорювання земель i вирощування на них сільськогосподарських культур.

Оскільки Петриківською селищною радою рішенням № 76 від 19.04.2024 затверджено проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, а не прийнято рішення про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки, фактично її цільове призначення не змінилось та відповідач продовжує її використання всупереч вимог договору оренди та законодавства.

Вищезазначений факт підтверджується в повному обсязі актом перевірки від 09.02.2021. Не прийняття судом у якості доказу вищезазначеного акта перевірки є незаконним, позаяк у зазначеній справі не йдеться про притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, тому відсутність представника орендаря під час проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства не може свідчити про нікчемність акта перевірки, яким встановлено нецільове використання земельної ділянки.

Крім того, технічна помилка допущена в акті перевірки Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 09.02.2021 № 68-ДК/126/АП/09/01/-21 в частині дати наказу на підставі якого було проведено перевірку не спростовує встановлених фактів розорення відповідачем спірної земельної ділянки та використання її за нецільовим призначенням.

Звернення прокурором з позовом про розірвання договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку є єдиним можливим та ефективним способом відновлення порушених інтересів держави.

4.2. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує на безпідставність доводів скаржника та просить залишити без змін оскаржені судові рішення.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Предметом позовних вимог у справі № 904/3839/25 є розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки

За змістом статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У розумінні положень наведеної норми істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору, на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 зазначеного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати. Орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Частинами першою, другою статті 18 Земельного кодексу України передбачено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Статтею 19 Земельного кодексу України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

За змістом частини 5 статті 20 Земельного кодексу України встановлено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

У постанові від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, на яку посилається прокурор, Велика Палата Верховного Суду виснувала про те, що нормами права, а саме статтями 31, 33- 37 Земельного кодексу України визначено види використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства. Власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених зазначеними нормами для такого виду використання. Подібні висновки також викладено у постановах Верховного Суду від 09.08.2022 у справі № 132/2222/20, від 21.06.2022 у справі № 912/1520/21, від 25.05.2022 у справі № 922/1135/21, від 24.05.2023 у справі № 914/556/22, якими обґрунтована касаційна скарга.

У разі істотного порушення умов договору оренди землі (а саме нецільового використання земельної ділянки) для дострокового його розірвання за рішенням суду достатньо встановлення самого факту такого істотного порушення, а подальше його усунення не позбавляє орендодавця права вимагати розірвання договору у зв`язку із невиконанням його умов. Подібні висновки наведено у постановах Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 197/757/20, від 28.01.2019 у справі № 473/4413/17 та від 16.03.2026 у справі № 395/736/24, якими обґрунтована касаційна скарга.

У постановах від 12.12.2019 у справі № 904/1054/19, від 22.01.2020 у справі № 468/1498/17-ц Верховний Суд виклав узагальнені висновки про те, що діяльність щодо розорювання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, які за своїми характеристиками належить до пасовищ, порушує встановлені законодавством та договором вимоги використання такої земельної ділянки.

Як вбачається із оскаржених рішень, суди попередніх інстанцій в межах доводів прокурора щодо наявності підстав для розірвання договору оренди зазначили, що відсутні докази, які би однозначно підтвердили зміну відповідачем цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1223755100:02:060:0034.

Так, суди надали оцінку ключовим доказам, якими прокурор обґрунтовував здійснення відповідачем розорення та обробітку ПрАТ «Оріль-Лідер» за допомогою сільськогосподарської техніки земельної ділянки. Зокрема, щодо акта перевірки від 09.02.2021 суди вказали на те, що він складений із порушенням вимог Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (в редакції, що діяла під час спірної перевірки). З огляду на форму та зміст акта суди вказали, що він не може бути належним та допустимим доказом у справі. Щодо зображень із сервісу Google Earth, то суди зазначили, що вказані зображення не дозволяють достовірно визначити вид угідь або факт обробітку землі. Суд першої інстанції також зазначив, що зображення на цьому веб-ресурсі не є достатнім доказом, оскільки таке трактування зображення при відсутності офіційних даних є припущенням, яке вимагає підтвердження з інших джерел.

Отже, саме в межах позовних вимог та доказів, які надані під час звернення прокурора до суду, суди не встановили підстав для задоволення позову. Саме відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт істотного порушення умов договору оренди землі стала підставою для відмови у позову. Водночас посилання скаржника на наведені вище висновки Верховного Суду не спростовують мотивів суду попередніх інстанцій, оскільки застосування вказаних правових позицій безпосередньо пов`язане із належним доведення фактів порушення умов договору, зокрема і розорювання земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Відсутність сукупності доказів які б підтверджували зазначене не може автоматично вказувати на невідповідність судових рішень таким висновкам Верховного Суду.

У свою чергу, у постанові Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 420/4540/22, на яку посилається скаржник, зазначено, що дані з Google Maps, який є безкоштовним картографічним вебсервісом від компанії Google, а також набором застосунків, побудованих на основі цього сервісу й інших технологій Google, можна вважати допустимими та достовірними доказами, оскільки вони збираються з різних джерел, таких як супутники, автомобільні камери, додатки користувачів та інших джерел, а також з урахуванням того, що Google постійно оновлює та перевіряє дані, щоб забезпечити їх точність і актуальність. Однак, судові рішення змістовно враховують вказаний висновок, а відхилення такого доказу як картографічні дані з сервісу Google Earth фактично зумовлено недостатністю для достовірного встановлення виду угідь або факту обробітку землі.

Отже, Верховний Суд зауважує, що доводи скаржника, зазначені у касаційній скарзі, фактично зводяться до необхідності надання оцінки та переоцінки доказів, дослідження та встановлення обставин справи, які вже були відповідно до вимог процесуального закону досліджені та оцінені як місцевим, так в подальшому і апеляційним судом.

Водночас, доводи скаржника свідчать про прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній, однак зазначене не є підставою для скасування ухвалених судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази, вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21, від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20, від 05.06.2024 у справі № 910/12823/21, від 16.06.2022 у справі № 910/23713/16, від 14.11.2023 у справі № 904/2063/20. У наведених постановах Верховний Суд сформулював загальні правові висновки щодо принципу змагальності, розподілу обов`язку доказування між сторонами та оцінки доказів, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність та вірогідність доказів у їх сукупності.

Саме з огляду на повноваження, передбачені процесуальним законодавством суди оцінили наявні у справі докази, водночас Верховний Суд в силу приписів статті 300 ГПК України не може здійснювати переоцінку встановлених обставин.

Також колегія суддів відхиляє посилання прокурора на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 918/119/21 та від 28.01.2026 у справі № 441/3106/24. Так, у зазначених справах підставою для розірвання договорів оренди стала передача земельної ділянки у суборенду всупереч вимог законодавства, водночас у справі яка переглядається прокурор стверджував про розірвання договору оренди у зв`язку з нецільовим використанням земельної ділянки. Крім того, під час розгляду справи у межах наданих доказів судами не встановлено обґрунтованості позовних вимог прокурора.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Про це зазначено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19.

Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 ГПК України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі №916/1004/18).

Зважаючи на викладене, оскільки доводи скаржника щодо неправильного застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права не знайшли підтвердження в межах підстави касаційного оскарження, колегія суддів не убачає підстав для скасування судових рішень.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

6.1. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, оскаржені судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, то відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2026 у справі № 904/3839/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ