Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №910/2989/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/2989/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу Відкритого недержавного пенсійного фонду «Константа»

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2025 (суддя Паламар П. І.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 (колегія суддів Ходаківська І. П. (головуюча), Владимиренко С. В., Демидова А. М.) у справі

за позовом Відкритого недержавного пенсійного фонду «Константа»

до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Константа Венчур Інвест»;

2) Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Гермес»,

про визнання односторонніх правочинів недійсними,

(у судове засідання з`явилися представники: позивача - ОСОБА_2., відповідача - Приходько Т. П., Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Константа Венчур Інвест» - ОСОБА_1.),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Відкритий недержавний пенсійний фонд «Константа» (далі - ВНПФ «Константа») звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» про визнання недійсними односторонніх правочинів.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання недійсними односторонніх правочинів Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», оформлених листами №№ 104/38770/2024, 5-47/08/1317/2024 від 26.12.2024. Позивач вказав на протиправність односторонньої відмови відповідача від підтримання ділових відносин, розірвання договорів та закриття відкритих рахунків, мотивуючи свою позицію відсутністю правових підстав для встановлення йому критичного (неприйнятно) високого рівня фінансового ризику.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, позивачем та відповідачем було укладено договір про обслуговування недержавного пенсійного фонду зберігачем від 27.05.2020 № 2/2020, договір банківського рахунку № 2020/РКО/047-01 недержавного пенсійного фонду з правом розпорядження рахунками іншими юридичними особами від 15.06.2020, договір про обслуговування рахунку в цінних паперах від 30.06.2020 № 40004567/20.

За умовами вказаних договорів відповідач (банк) відкрив позивачу (клієнту) рахунки Фонду, поточні рахунки, рахунки в цінних паперах, зобов`язався проводити комплексне обслуговування рахунків клієнта та здійснювати за дорученням юридичної особи-розпорядника розрахункові та касові операції у відповідності з чинним законодавством України, здійснювати облік, зберігання на рахунках Фонду пенсійних активів Фонду та збереження документів, які підтверджують право власності на пенсійні активи Фонду, надавати послуги з обслуговування рахунку в цінних паперах депонента в системі депозитарного обліку, проводити депозитарні операції за рахунком у цінних паперах депонента на підставі розпоряджень депонента та в іншій спосіб, передбачений законодавством України.

Відповідач листами від 26.12.2024 №№ 104/38770/2024, 5-47/08/1317/2024 відмовився від ділових відносин із позивачем та закрив рахунки, відкриті за вищевказаними договорами на підставі ч. 3 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі - Закон № 361-IX).

відповідно до наявних у справі витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань:

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Константа Венчур Інвест» створене та зареєстроване 03.05.2017 з розміром статутного капіталу 7 030 000 грн. Учасниками (засновниками) цього товариства є ОСОБА_1 з розміром частки 99,57 % статутного капіталу (керівник) та ОСОБА_2 з розміром частки 0,43% статутного капіталу;

- ВНПФ «Константа» створений та зареєстрований 28.08.2019 з розміром статутного капіталу 0 грн. Учасником (засновником) цього фонду є Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Константа Венчур Інвест»;

- Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Гермес» (далі - АТ «Гермес») створене та зареєстроване 06.02.2018 з розміром статутного капіталу 500 000 000 грн. Учасником (засновником) цього товариства є ОСОБА_3 з розміром частки 100% статутного капіталу.

ОСОБА_1 є директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Константа Венчур Інвест» з 05.05.2017 донині).

На підставі договорів від 18.03.2020 та від 02.09.2020 управління активами ВНПФ «Константа» і третьої особи АТ «Гермес» здійснювалося Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Константа Венчур Інвест».

Управління грошовими коштами як пенсійного фонду (позивача), так і інвестиційного фонду (третьої особи) належало до повноважень ТОВ КУА «Константа Венчур Інвест», керівник останньої в документах на встановлення ділових відносин з банком зазначений посадовою особою, яка уповноважена здійснювати від імені фондів юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин у сфері обігу коштів.

Відповідачем здійснено перевірку фінансових операцій АТ «Гермес» за наслідком якої встановлено, що:

кошти на рахунок АТ «Гермес» зараховані в основному від Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Мідл» як кошти, що надходять як надання позики згідно договору позики (відсоткової) та оплата заборгованості за позикою (загальна сума зарахувань за вказаний період склала 128 млн. грн., що є близько 85% від обороту);

в подальшому зазначені кошти перераховані основним контрагентам Товариству з обмеженою відповідальністю «Винниківська тютюнова фабрика» в загальній сумі 105 млн. грн. що є близько 71%, та на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Мідл» в сумі 27,4 млн. грн., що є близько 17% з призначенням як надання позики згідно договору позики (відсоткової). Також, 23,3 млн. грн. (близько 12%) були перераховані на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Чемпіон» як оплата за майнові права;

контрагентами клієнта є особи, стосовно яких у банку є негативна інформація, зокрема, ТОВ «Винниківська тютюнова фабрика», якому 19.05.2023 банк відмовив у підтриманні ділових відносин у зв`язку з присвоєнням неприйнятно високого ризику та індикаторами підозрілості фінансових операцій.

контрагентами клієнта є особи, яким банк відмовив у підтриманні ділових відносин у зв`язку із присвоєнням неприйнятно високого рівня ризику ВК/ФТ (зокрема ТОВ «Емілі-Фут-1», ТОВ «Еміліфут-2», ТОВ ТОВ «Емілі-Фут-3», ТОВ ТОВ «Емілі-Фут-4», ТОВ ТОВ «Емілі-Фут-5», ТОВ ТОВ «Емілі-Фут-6», ТОВ «Емілі-Фут-7», ТОВ «Емілі-Фут-8», ТОВ «Емілі-Фут-9», ТОВ ТОВ «Емілі-Фут-10», ТОВ «Емілі-Острів-1», ТОВ «Емілі-Острів-2», ТОВ «Емілі-Острів-3», ТОВ «Емілі-Острів-4», ТОВ «Емілі-Острів-5»);

проведення за рахунком клієнта «циклічних» фінансових операцій з використанням однієї (або наближеної) суми коштів, за результатами яких відбулось надання фінансової допомоги, погашення заборгованості за будь-яким правочином;

щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Винниківська тютюнова фабрика» наявна негативна інформація у відкритих джерелах (стаття, щодо контрабанди цигарок https://nenka.info/oleksandr-svishhov-ta-grygorij-kozlovskyjzajmayutsya-kontrabandoyu-czygarok-pid-dahom-petra-poroshenko/);

за рахунком клієнта тривалий час спостерігається аналогічна тенденція щодо обсягу дебетових та кредитових фінансових операцій протягом одного дня (незвично швидке проходження коштів через рахунок, тобто незначне сальдо на початок та кінець дня та великі щоденні обороти коштів за рахунком);

кількість працівників (у т.ч. таких, що працюють за цивільно-правовими угодами, зокрема договорами підряду) клієнта не відповідає виду та обсягам її діяльності (0 осіб).

Відповідно до результатів внутрішньої перевірки АТ «Гермес» банком складено обґрунтований висновок щодо підозрілої(их) фінансової(их) операції(й)/діяльності від 25.12.2024 яким вирішено використати право банку та на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону № 361-IX

- відмовити АТ «Гермес» у підтриманні ділових відносин. Підстава для відмови - у зв`язку із встановленням неприйнятно високого рівня ризику (діяльність клієнта є підозрілою);

- відмовити, зокрема, ВНПФ «Константа», Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Константа Венчур Інвест» у підтриманні ділових відносин. Підстава для відмови - у зв`язку із встановленням неприйнятно високого рівня ризику (директором є ОСОБА_1, який також є директором АТ «Гермес», якому банком відмовлено в підтриманні ділових відносин);

- відмовити ОСОБА_3. у підтриманні ділових відносин. Підстава для відмови - у зв`язку із встановленням неприйнятно високого рівня ризику (є КБВ ТОВ «ФК «Прості рішення», ТОВ «ФК «Мідл» та АТ «Гермес» яким банком відмовлено в підтриманні ділових відносин);

- ОСОБА_1 (є директором АТ «Гермес»), Хижняк О.М. (є головою наглядової ради АТ «Гермес» та АТ «ЗНВКІФ «Інфіті» та ТОВ «Бізнес Аутсорсинг Плюс») внести до чорного списку банку, з метою унеможливлення встановлення ділових відносин із ними/пов`язаними особами, у подальшому;

- надати інформацію про підозрілу діяльність АТ «Гермес» до ДСФМУ шляхом кейсового звітування.

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 19.11.2025, яке Північний апеляційний господарський суд постановою від 03.06.2026 залишив без змін, у позові відмовив.

Судові рішення аргументовані тим, що для встановлення клієнту неприйнятно високого ризику для суб`єкта первинного фінансового моніторингу достатньою є наявність підозри (припущення) та негативної інформації про клієнта або його кінцевого бенефіціарного власника, отриманої з офіційних документів/джерел, яка свідчить про можливий зв`язок свого клієнта з організованими злочинними групами та/або злочинними організаціями. Таким чином, банк наділений правом в односторонньому порядку відмовитися від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в т.ч. шляхом розірвання договорів.

Відповідачем, за результатом проведення внутрішньої перевірки відповідно до наявної публічної інформації встановлено неприйнятно високий ризик стосовно АТ «Гермес». Зокрема, кошти на рахунок клієнта надходили переважно від одного контрагента - ТОВ «ФК «МІДЛ» як надання та погашення позики за відсотковим договором, що становило переважну більшість обороту. У подальшому кошти перераховувалися на користь кількох контрагентів (ТОВ «Винниківська тютюнова фабрика» та ТОВ «ФК «МІДЛ») з аналогічними призначеннями платежів - надання позики, а також оплата майнових прав.

Серед контрагентів клієнта є особи (ТОВ «Емілі-Фут-1», ТОВ «Еміліфут-2», ТОВ ТОВ «Емілі-Фут-3», ТОВ ТОВ «Емілі-Фут-4», ТОВ ТОВ «Емілі-Фут-5», ТОВ ТОВ «Емілі-Фут-6», ТОВ «Емілі-Фут-7», ТОВ «Емілі-Фут-8», ТОВ «Емілі-Фут-9», ТОВ ТОВ «Емілі-Фут-10», ТОВ «Емілі-Острів-1», ТОВ «Емілі-Острів-2», ТОВ «Емілі-Острів-3», ТОВ «Емілі-Острів-4», ТОВ «Емілі-Острів-5»), яким банк відмовив у підтриманні ділових відносин у зв`язку з присвоєнням неприйнятно високого рівня ризику ВК/ФТ, а також особи, щодо яких у відкритих джерелах наявна негативна інформація про причетність до виробництва нелегальної продукції та контрабанди.

Крім того, за рахунком клієнта виявлено: циклічні фінансові операції з використанням однієї або наближеної суми коштів; незвично швидке проходження коштів через рахунок (незначне сальдо на початок та кінець операційного дня за умови великих щоденних оборотів); невідповідність кількості працівників обсягам задекларованої діяльності.

За сукупністю зазначених обставин банк дійшов висновку про неможливість встановити відповідність фінансових операцій наявній інформації про клієнта та характер його діяльності.

За наслідком внутрішньої перевірки Відповідачем складено обґрунтований висновок щодо підозрілої фінансової діяльності АТ «Гермес», яким вирішено:

- відмовити АТ «Гермес» у підтриманні ділових відносин у зв`язку із встановленням неприйнятно високого рівня ризику ВК/ФТ на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону № 361-IX;

- з тих самих підстав відмовити у підтриманні ділових відносин ТОВ «КУА «Константа венчур інвест», ВНПФ «Константа», АТ «Актив капітал», АТ «Галексі», АТ «Флум», АТ «Арлон», АТ «Геріон ворлд», АТ «ЗНВКІФ «А.В.С. Капітал» - у зв`язку з тим, що їх директором є та сама особа, що й директор АТ «Гермес», а також ОСОБА_3. - як кінцевому бенефіціарному власнику АТ «Гермес» та пов`язаних фінансових компаній;

- внести до внутрішнього чорного списку банку директора АТ «Гермес» ОСОБА_1 , голову наглядової ради Хижняк О.М. , а також АТ «ЗНВКІФ «Інфініті» та ТОВ «Бізнес аутсорсинг плюс» з метою унеможливлення встановлення ділових відносин із ними у подальшому.

З огляду на вказане, відповідач, здійснивши належну перевірку фінансових операцій та, виявивши підозрілу діяльність, керуючись приписами чинного законодавства про фінансовий моніторинг, виконав власний обов`язок суб`єкта фінансового моніторингу та встановив позивачу неприйнятно високий ризик ділових відносин та, як наслідок, відмовився від підтримання ділових відносин з ним для уникнення ризиків використання банку з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення.

Рішення відповідача про відмову від підтримання ділових відносин шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунків, у зв`язку з встановленням неприйнятно високого рівня ризику, узгоджуються з приписами Закону № 361-IX .

Правовою підставою для прийняття рішення АБ «Укргазбанк» (обґрунтований висновок від 25.12.2024) про відмову у підтриманні ділових відносин із ВНПФ «Константа» та закриття його рахунків є стаття 15 Закону № 361-IX.

Надані Відповідачем докази у своїй сукупності повністю підтверджують обґрунтованість такого рішення Банку, зокрема, встановлено, що кількість працівників АТ «Гермес» складає 0 осіб, що згідно з Додатком 19 до «Положення про здійснення банками фінансового моніторингу», затвердженого постановою правління Національного банку України від 19.05.2020 за № 65 (далі - Положення № 65)є нормативно визначеним індикатором фіктивності; встановлено циклічний характер фінансових операцій (за рахунками АТ «Гермес» зафіксовано транзитний рух значних сум коштів (128 млн грн), що надходили як позики від ТОВ «ФК «МІДЛ» та оперативно перераховувалися на користь ТОВ «Винниківська тютюнова фабрика», що відповідає ознакам «циклічних» операцій з метою формування/погашення штучної заборгованості; встановлено негативну репутацію контрагентів (ТОВ «Винниківська тютюнова фабрика», ділові відносини з яким Банком було припинено раніше через неприйнятно високий ризик, а у відкритих публічних джерелах наявна тривала негативна інформація щодо причетності службових осіб цього підприємства до контрабанди підакцизних товарів).

Посилання на те, що зазначені обставини стосувалися виключно діяльності третьої особи (АТ «Гермес»), а не самого позивача (ВНПФ «Константа»), спростовуються дослідженими матеріалами щодо структури управління. Управління активами як Позивача, так і АТ «Гермес» здійснюється однією й тією ж юридичною особою - ТОВ «КУА» Константа венчур інвест» в особі директора ОСОБА_1, який безпосередньо приймає рішення щодо розпорядження активами та руху капіталу.

За таких обставин, з огляду на втрату довіри Банк на виконання вимог пункту 61 Положення НБУ № 65 та керуючись ризик-орієнтованим підходом був позбавлений можливості технічно відокремити діяльність ОСОБА_1 як керівника різних фондів та мінімізувати виявлені ризики іншим шляхом, окрім як розірвати ділові відносини з усіма пов`язаними структурами. Таким чином, Банк діяв на виконання Закон № 361-IX.

Твердження про те, що ВНПФ «Константа» є окремою юридичною особою і не має самостійних ознак підозрілості, є помилковим, оскільки позивач не бере до уваги визначений законом принцип аналізу пов`язаних осіб та кінцевих бенефіціарних власників при здійсненні фінансового моніторингу.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. ВНПФ «Константа» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення скасувати та позов задовольнити.

Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Скаржник стверджує, що суди не врахували висновки Верховного Суду: щодо застосування частини 6 статті 7, статей 11, 12, 15 Закону 361-IX та статті 1075 ЦК України, викладені у постановах від 09.01.2024 у справі № 922/1253/23, від 27.05.2025 у справі № № 910/6311/24, від 16.12.2025 у справі № 910/18889/23, а також у справах № 910/18504/20, № 910/10855/21; щодо застосування статей 79, 86 ГПК України, принципу змагальності та стандарту переваги більш вагомих доказів ., викладені у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц. щодо застосування Також у скарзі наведено висновок Верховного Суду, викладений у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 450/2286/16-ц міститься висновок, що застосування пункту 6 статті 3 ЦК України.

Позивач зазначає, що складання Банком Висновку від 25.12.2024 без вжиття ним заходів належної перевірки АТ «Гермес», у тому числі, шляхом збору додаткової інформації щодо ділових відносин з контрагентами, які викликали у Банку підозру, та без отримання пояснень і документів від АТ «Гермес» суперечить стандарту добросовісності та має ознаки зловживання правом. За наведених обставин правомірність таких висновків Відповідача та їх обґрунтованість, по кожному із зазначених у Висновку від 25.12.2024 пунктів, не підтверджена належними та допустимими доказами.

Крім того, визначення АБ «Укргазбанк» діяльності Клієнта (АТ «Гермес») - «підозрілою», не є підставою для встановлення неприйнятно високого ризику ділових відносин стосовно клієнтів, оскільки відповідно до частини шостої статті 7 Закону 361-IX такою підставою визначено наявність обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.

Будь-яких обґрунтувань про те що діяльність АТ «Гермес» та/або ВНПФ «КОНСТАНТА» може бути фіктивною, що в свою чергу відповідно до ч. 6 ст. 7 Закону 361-IX могло б бути підставою для встановлення Банком неприйнятно високого ризику ділових відносин, Висновок АБ «УКРГАЗБАНК» не містить.

АБ «Укргазбанк» безпідставно пов`язує професійну діяльність з управління активами ТОВ «КУА «КОНСТАНТА ВЕНЧУР ІНВЕСТ» з діяльністю ВНПФ «Константа» як суб`єкта недержавного пенсійного забезпечення та АТ «Гермес» як суб`єкта спільного інвестування ототожнюючи та об`єднуючи їх як пов`язаних осіб. КУА не є власником активів ВНПФ «Константа» та/або АТ «Гермес» і не створює пов`язаності між фондом та АТ «Гермес», а виключно управляє активами на підставі договорів окремо укладених з кожним суб`єктом. На ВНПФ «Константа» посада директора ніколи не запроваджувалась, а можливість її створення заборонена згідно з вимогами статті 6 Закону 1057-IV.

На думку позивача, суди не надали належної оцінки тому, що: встановлення ВНПФ «Константа» неприйнятно високого ризику вчинено Банком без проведення внутрішньої перевірки діяльності Фонду та на підставі висновку щодо діяльності третьої особи - АТ «Гермес», яка є контрагентом КУА, як контрагента Позивача; Банк не підтвердив існування конкретних фактів та правових підстав для встановлення неприйнятно високого ризику як для АТ «Гермес» так і ВНПФ «Константа»; Банк встановив неприйнятно високий ризик ділових відносин АТ «Гермес» та ВНПФ «Константа» без формування висновку щодо наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною, а не підозрілою; Банком встановлено неприйнятно високий ризик та прийнято рішення про відмову від підтримання ділових відносин з ВНПФ «Константа» без проведення належної перевірки Позивача та оформлення Обґрунтованого висновку щодо його діяльності.

Позивач зазначає, що суди неналежним чином дослідили питання застосування абзацу третього частини шостої статті 7, та абзацу третього частини першої статті 15 Закону 361-IX, щодо наявності у банку права встановити клієнту неприйнятно високий ризик, та як наслідок, прийняли рішення про відмову у підтриманні ділових відносин, без вивчення діяльності такого клієнта згідно з п. 61 розділу IV Положення № 65 (Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Національного банку України № 65 від 19.05.2020) та оформлення обґрунтованого висновку щодо його діяльності, однак на підставі підозр за результатами вивчення діяльності іншого клієнта, що така діяльність (іншого клієнта) може бути підозрілою.

Судами залишено поза увагою пояснення ОСОБА_1 та той факт, що ані він, ані ТОВ «КУА «Константа Веенчур Інвест» не мали жодних ділових стосунків з АБ «УКРГАЗБАНК».

4.2. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує на безпідставність доводів скаржника та просить залишити без змін оскаржені судові рішення.

4.3. У додаткових поясненнях скаржник звертає увагу на постанову Верховного Суду від 23.07.2026 у справі № 757/5609/24, яка ухвалена після подання касаційної скарги.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Верховний Суд зазначає, що Главою 72 ЦК України врегульовано, зокрема, загальні положення про банківський рахунок (параграф 1).

Зокрема, стаття 1066 ЦК України передбачає, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Положення цієї глави застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунку або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом. Клієнт зобов`язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.

Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 1075 ЦК України банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі наявності підстав, передбачених Законом № 361-IX. Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту.

За змістом статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Верховний Суд виходить з того, що Закон №361-IX спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, забезпечення національної безпеки шляхом визначення правового механізму запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (далі - запобігання та протидія).

Суб`єктами первинного фінансового моніторингу, зокрема, є банки (пункт 1 частини другої статті 6 Закону №361-IX).

Згідно з частиною шостою статті 7 Закону №361-IX суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі:

- неможливості виконувати визначені цим Законом обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією;

- наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.

У статті 1 Закону №361-IX містяться, зокрема, такі визначення:

підозра - припущення, що ґрунтується на результатах аналізу наявної інформації та може свідчити про те, що фінансова операція або її учасники, їх діяльність чи походження активів пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму та/або фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, або із вчиненням іншого кримінального правопорушення або діяння, за яке передбачені міжнародні санкції;

ризики - це небезпека (загроза, уразливі місця) для суб`єктів первинного фінансового моніторингу бути використаними з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення під час надання ними послуг відповідно до характеру їх діяльності;

неприйнятно високий ризик - це максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу;

належна перевірка - це заходи, що включають: ідентифікацію та верифікацію клієнта (його представника); встановлення кінцевого бенефіціарного власника клієнта або його відсутності, у тому числі отримання структури власності з метою її розуміння, та даних, що дають змогу встановити кінцевого бенефіціарного власника, та вжиття заходів з верифікації його особи (за наявності); встановлення (розуміння) мети та характеру майбутніх ділових відносин або проведення фінансової операції; проведення на постійній основі моніторингу ділових відносин та фінансових операцій клієнта, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у суб`єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, в разі необхідності, про джерело коштів, пов`язаних з фінансовими операціями); забезпечення актуальності отриманих та існуючих документів, даних та інформації про клієнта;

фінансовий моніторинг - це сукупність заходів, що вживаються суб`єктами фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу;

фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу - порогові фінансові операції, підозрілі фінансові операції (діяльність).

Питання відмови від встановлення (підтримання) ділових відносин, проведення фінансової операції врегульовано статтею 15 Закону №361-IX в частині першій якої передбачено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі:

якщо здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників, є неможливим або якщо у суб`єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені;

встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей;

подання клієнтом чи його представником суб`єкту первинного фінансового моніторингу недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб`єкта первинного фінансового моніторингу;

виявлення у порядку, встановленому відповідним суб`єктом державного фінансового моніторингу, що банк або інша фінансова установа, з якою встановлені кореспондентські відносини, є банком-оболонкою та/або підтримує кореспондентські відносини з банком-оболонкою;

якщо здійснення ідентифікації особи, від імені або в інтересах якої проводиться фінансова операція, та встановлення її кінцевого бенефіціарного власника або вигодоодержувача (вигодонабувача) за фінансовою операцією є неможливим.

Загальні вимоги щодо виконання банками законодавства України з питань фінансового моніторингу встановлені також Положенням № 65, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 19.05.2020 (далі - Положення №65) відповідно до якого:

- у випадках, передбачених статтею 11 Закону №361-IX, банк зобов`язаний здійснювати належну перевірку, зокрема, наявних клієнтів (пункт 1 додатку 1 до Положення №65);

- у випадках, визначених частиною шостою статті 7 Закону № 361-IX, в інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах, зокрема, з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, а також щодо: 1) клієнтів, щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом; 2) клієнтів, щодо яких у банку є підстави вважати, що вони є компаніями-оболонками - банк установлює неприйнятно високий ризик ділових відносин (пункт 61 розділу IV Положення №65);

- у випадках, встановлених частиною першою статті 15 Закону №361-IX, банк зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції (пункт 1 додатку 12 до Положення №65).

Згідно з пунктами 34-37 Положення № 65 банк зобов`язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, що має бути пропорційним характеру та масштабу діяльності банку. Ризик-орієнтований підхід має застосовуватися банком на безперервній основі та забезпечувати виявлення, ідентифікацію, оцінку всіх наявних та потенційних ризиків легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, притаманних діяльності банку (ризик-профілю банку) та його клієнтам, а також передбачати своєчасне розроблення заходів з управління такими ризиками, їх мінімізації. Банк документує процес застосування ризик-орієнтованого підходу таким чином, щоб бути здатним продемонструвати його суть (зокрема те, у чому полягає різниця в підходах), прийняті банком рішення під час його застосування та обґрунтованість таких рішень. Банк, застосовуючи ризик-орієнтований підхід, має утримуватися від необґрунтованого застосування де-рискінгу. Зазначений підхід протирічить ризик-орієнтованому підходу та не сприяє фінансовій інклюзії.

При цьому банк самостійно у внутрішніх документах, зокрема, із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, визначає:

- критерії ризиків з урахуванням критеріїв ризиків, установлених у додатку 19 до Положення №65, типологічних досліджень, результатів національної оцінки ризиків, а також рекомендацій Національним банком; пріоритетність/значущість розроблених критеріїв ризику, враховуючи можливі наслідки/вплив таких ризиків, та встановлює їм відповідну питому вагу для здійснення подальшої оцінки рівня ризику (пункти 45, 46 розділу IV Положення № 65);

- види необхідних до вжиття банком заходів та обсяг необхідної додаткової інформації для здійснення заходів належної перевірки (пункт 5 додатку 6 до Положення № 65);

- порядок дій стосовно відмови банку від встановлення (підтримання) ділових відносин/відкриття рахунка (обслуговування), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку/відмови від проведення фінансової операції у випадках, передбачених Закону №361-IX (підпункт 8 пункту 26 розділу ІІІ Положення № 65);

- порядок відмови в передбачених Законом № 361-IX випадках від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) або проведення фінансової операції, що також має містити (пункт 8 додатку 12 Положення №65);

- складання висновку з чітким зазначенням підстав відмови в підтриманні ділових відносин із клієнтом (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини 15 статті Закону № 361-IX у кожному випадку (підпункт 3 пункту 8 додатку 12 Положення №65);

- порядок інформування клієнта про відмову в установленні (підтриманні) із ним ділових відносин з обов`язковим зазначенням дати відмови та відповідних підстав відмови, визначених статтею 15 Закону № 361-IX (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини цієї статті підпункт 5 пункту 8 додатку 12 Положення НБУ №65).

У постанові Верховного Суду від 23.07.2026 у справі № 757/5609/24, ухвалені після подання касаційної скарги та на яку посилається скаржник у додаткових поясненнях зазначено, що право банку як суб`єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є необмеженим. Судам необхідно в кожному випадку, виходячи із встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику.

Верховний Суд неодноразово, зокрема, у справах № 910/18504/20, № 910/10855/21, № 910/18889/23, № 910/6311/24 на які посилається скаржник, наголошував, що банк наділений правом відмовитися від подальших ділових відносин з клієнтом та розірвати відповідний договір в односторонньому порядку у випадку встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки. Разом із тим право банку відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є абсолютним, а умовним, таким, що залежить від настання певних визначених законом обставин, тобто лише за умови встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки. В кожному конкретному випадку банк повинен:

- підтвердити існування правових підстав для встановлення неприйнятно високого ризику за результатами проведення внутрішньої перевірки шляхом надання належних доказів, зокрема, рішення у вигляді висновку чи у вигляді іншого документа, який згідно з внутрішніми документами банку вважається таким рішенням, із чітким зазначенням підстав відмови від ділових відносин з клієнтом або вчинення фінансової операції, дотримавшись таким чином принципу змагальності сторін (стаття 13 ГПК України);

- достатнім чином аргументувати, на підставі чого клієнту встановлено неприйнятно високий ризик та за якими критеріями, відповідно до конкретних фактичних обставин.

Право банку як суб`єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору не є необмеженим, судам необхідно в кожному випадку, виходячи з встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику.

У постанові від 09.01.2024 у справі № 922/1253/23, на яку посилається скаржник, Верховний Суд виклав висновок що частина перша статті 15 та частина шоста статті 7 Закону № 361-IX надають банку право відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, однак банк зобов`язаний підтвердити існування правових підстав для встановлення такого ризику. Загальні посилання на норми Закону, відповідно до яких банк встановив клієнту неприйнятно високий ризик, не може вважатися належним обґрунтуванням правових підстав для встановлення такого ризику. Залежно від конкретних фактичних обставин банк повинен достатнім чином аргументувати, на підставі чого саме клієнту встановлено неприйнятно високий ризик та за якими критеріями.

У частині третій статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц на які посилається скаржник.

Як слідує із оскаржених рішень, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач прийняв рішення про відмову від ділових відносин і закриття рахунків на підставі частини третьої статті 15 Закону № 361-IX та листами від 26.12.2024 №№ 104/38770/2024, 5-47/08/1317/2024 повідомив позивача про це.

Так, за наслідком внутрішньої перевірки Відповідачем складено обґрунтований висновок щодо підозрілої фінансової діяльності АТ «Гермес», яким вирішено, зокрема:

- відмовити АТ «Гермес» у підтриманні ділових відносин у зв`язку із встановленням неприйнятно високого рівня ризику ВК/ФТ на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону № 361-IX;

- з тих самих підстав відмовити у підтриманні ділових відносин ТОВ «КУА «Константа венчур інвест», ВНПФ «Константа», АТ «Актив капітал», АТ «Галексі», АТ «Флум», АТ «Арлон», АТ «Геріон ворлд», АТ «ЗНВКІФ «А.В.С. Капітал» - у зв`язку з тим, що їх директором є та сама особа, що й директор АТ «Гермес», а також ОСОБА_3 - як кінцевому бенефіціарному власнику АТ «Гермес» та пов`язаних фінансових компаній.

Колегія суддів звертає увагу, що в межах застосування приписів Закону № 361-ІХ та Положення № 65, Банк здійснював перевірку та оцінку фінансових операцій не лише позивача, а низки юридичних осіб і саме сукупність даних дала підстави для висновку про відмову у підтриманні ділових відносин.

Верховний Суд зауважує, що суди стосовно відповідних осіб встановили такі ключові обставини:

- ТОВ «КУА «Константа Венчур Інвест» створене та зареєстроване 03.05.2017, учасниками (засновниками) цього товариства є ОСОБА_1 з розміром частки 99,57 % статутного капіталу (керівник) та ОСОБА_2 з розміром частки 0,43% статутного капіталу;

- ВНПФ «Константа» створений та зареєстрований 28.08.2019 з розміром статутного капіталу 0 грн. Учасником (засновником) цього фонду є ТОВ «КУА «Константа Венчур Інвест»;

- АТ «Гермес»- учасником (засновником) цього товариства є ОСОБА_3 з розміром частки 100% статутного капіталу.

На підставі договорів від 18.03.2020 та від 02.09.2020 управління активами ВНПФ «Константа» і третьої особи АТ «Гермес» здійснювалося ТОВ «КУА «Константа Венчур Інвест».

Управління грошовими коштами як пенсійного фонду (позивача), так і інвестиційного фонду (третьої особи) належало до повноважень ТОВ КУА «Константа Венчур Інвест».

У межах обставин, встановлених висновком від 25.12.2024 щодо підозрілої фінансової діяльності АТ «Гермес», відповідач встановив, що кількість працівників складає 0 осіб, що згідно з Додатком 19 до Положення № 65 є нормативно визначеним індикатором фіктивності; встановлено циклічний характер фінансових операцій (за рахунками АТ «Гермес» зафіксовано транзитний рух значних сум коштів (128 млн грн), що надходили як позики від ТОВ «ФК «МІДЛ» та оперативно перераховувалися на користь ТОВ «Винниківська тютюнова фабрика», що відповідає ознакам «циклічних» операцій з метою формування/погашення штучної заборгованості; встановлено негативну репутацію контрагентів (ТОВ «Винниківська тютюнова фабрика», ділові відносини з яким Банком було припинено раніше через неприйнятно високий ризик, а у відкритих публічних джерелах наявна тривала негативна інформація щодо причетності службових осіб цього підприємства до контрабанди підакцизних товарів). В межах оцінки наданих доказів суди встановили обґрунтованість зазначених тверджень відповідача.

Отже, доводи касаційної скарги про те, що відповідач фактично не встановив і не довів наявності ознак фіктивності у позивача або АТ «Гермес» є безпідставними і спростовуються фактичними обставинами справи № 910/2989/25. Змістовно суди врахували та надали оцінку доведенню Банком зазначеного і врахували у контексті позовних вимог.

Твердження позивача про те, що АБ «Укргазбанк» безпідставно пов`язує професійну діяльність з управління активами ТОВ «КУА «Константа Венчур Інвест» з діяльністю ВНПФ «Константа» спростовуються встановленими фактичними обставинами. Так, суди зауважли, що управління грошовими коштами як пенсійного фонду (позивача), так і інвестиційного фонду (третьої особи) належало до повноважень ТОВ КУА «Константа Венчур Інвест». Крім того, суди надаючи оцінку доводам скаржника щодо відсутності підстав врахування обставин діяльності АТ «Гермес», також вказали на те, що управління активами як Позивача, так і АТ «Гермес» здійснюється однією й тією ж юридичною особою - ТОВ «КУА» Константа венчур інвест» в особі директора ОСОБА_1, який безпосередньо приймає рішення щодо розпорядження активами та руху капіталу. Водночас попри заперечення аргументів судів попередніх інстанцій, скаржник вмотивовано не обґрунтував відсутність підстав вважати, що управління активами не вказує на будь-яку пов`язаність зазначених осіб між собою.

У свою чергу, доводи скаржника про те, що в ВНПФ «Константа» посада директора ніколи не запроваджувалась, а можливість її створення заборонена жодним чином не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості дій Банку під час відмови у підтриманні ділових відносин із позивачем.

Аргументи заявника щодо ненадання належної оцінки на неналежного дослідження обставин та правового застосування Закону 361-IX та Положення № 65 фактично стосуються необхідності надання повторної оцінки відповідним доказам, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, передбачених статтею 300 ГПК України. Зміст судових рішень вказує на розгляд заявлених позовних вимог у межах наявних доказів, а ключові аргументи, у тому числі у контексті наведених вище висновків Верховного Суду, оцінені під час розгляду цієї справи.

Верховний Суд зауважує, що Банк дійшов рішення про відмову від підтримання ділових відносин саме з аналізу сукупної діяльності великої кількості юридичних осіб, їх пов`язаності, підозрілих фінансових операцій та «транзиту сум коштів». Крім того, Банк врахував управлінську структуру зазначених юридичних осіб. Отже, такий загальний обсяг даних і вплинув на ухвалення рішення Банком, а тому доводи скаржника про те, що відповідач не здійснив аналіз діяльності позивача є помилковим.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Про це зазначено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19.

Також колегія суддів наголошує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, суд виконує функцію «суду права», а не «факту», отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

У постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 450/2286/16-ц, якою обґрунтована касаційна скарга, зазначено, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Позивач вважає, що складання Банком Висновку від 25.12.2024 без вжиття ним заходів належної перевірки АТ «Гермес», у тому числі шляхом збору додаткової інформації щодо ділових відносин з контрагентами, які викликали у Банку підозру, та без отримання пояснень і документів від АТ «Гермес», суперечить стандарту добросовісності та має ознаки зловживання правом.

Однак, зміст встановлених судами обставин, зокрема і висновку щодо підозрілої фінансової діяльності АТ «Гермес», вказує на те, що відповідач провів внутрішню перевірку, зокрема фінансових операцій, виявив підозрілу діяльність, дослідив сукупність даних щодо низки юридичних осіб. Дії відповідача фактично є виконанням вимог Положення № 65 та Закону № 361-IX і не вказують на недотримання саме Банком добросовісності у відносинах із позивачем.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у межах підстави касаційного оскарження скаржник не довів, що ухвалені судові рішення суперечать висновкам Верховного Суду, якими обґрунтована касаційна скарга, а їх зміст навпаки вказує, що ключові мотиви враховані під час розгляду справи № 910/2989.25.

За таких обставин, Верховний Суд вважає, що підстава касаційного оскарження не підтвердилася, а доводи скаржника щодо неправильного застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

6.1. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, оскаржені судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, то відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого недержавного пенсійного фонду «Константа» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 у справі № 910/2989/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ