Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №926/3806/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 926/3806/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

секретаря судового засідання - Кондратюк Л. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Буковест" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.07.2026 (колегія суддів: Бонк Т. Б., Бойко С. М., Якімець Г. Г.) та рішення Господарського суду Чернівецької області від 01.04.2026 (суддя Гурин М. О.) у справі

за позовом Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Буковест" до Чернівецької міської ради про визнання незаконним рішення,

за участю представників:

позивача - адвоката Купіни В. Ю.,

відповідача - Алексюка М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Спільне українсько-німецьке підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Буковест" (далі - СУНП у формі ТОВ "Буковест", позивач) звернулося в господарський суд з позовом до Чернівецької міської ради, в якому просило суд визнати незаконним (недійсним) рішення 55 сесії VIII скликання Чернівецької міської ради (далі - Чернівецька міськрада) від 28.11.2024 №2074 в частині, якою визначено таким, що втратив чинність, пункт 2 додатка 3 до рішення виконавчого комітету міської ради від 02.12.1997 № 882/23 в частині надання позивачу в постійне користування земельної ділянки за адресою: вул. Коломийська, 13-А, площею 1,9668 га для виробничих потреб та припинено право постійного користування позивача вказаною земельною ділянкою для виробничих потреб, що посвідчене державним актом на право постійного користування землею від 27.02.1998 № 778, у зв`язку з систематичною несплатою земельного податку.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що факту систематичної несплати податку немає: підприємство вчасно подало податкові декларації та сплатило земельний податок за 2024 рік у повному обсязі, а за 2025 рік навіть із переплатою. Крім того, на спірній земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомості, які належать позивачу на праві власності, тому припинення права користування землею не відновлює права міської ради і є неефективним способом захисту. Також, у рішенні міської ради вказано неправильні дані щодо державного акта, яким посвідчувалося право користування землею (зазначено акт від 27.02.1998 № 778, хоча у користуванні підприємства немає ділянки з таким документом).

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. СУНП у формі ТОВ "Буковест" на праві постійного користування належала земельна ділянка загальною площею 1,9273 га, з кадастровим номером 7310136900:65:003:0093, розташована за адресою: м. Чернівці, вул. Коломийська, 13-А, про що свідчить Державний акт на право постійного користування землею серії І-ЧВ № 000954, зареєстрований у Книзі записів державних актів від 27.02.1998 за № 778 та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 08.10.2025 № НВ-7301158402025.

4. На вказаній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно позивача, а саме: комплекс загальною площею 2159,60 кв.м., що підтверджується Інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20.06.2025 № 432252430.

5. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.06.2024 у справі № 600/7976/23-а, яке у встановленому законом порядку набрало законної сили, стягнуто з СУНП у формі ТОВ "Буковест" до місцевого бюджету податковий борг на суму 171 963,16 грн з рахунків у банках платника податків та за рахунок готівки. Вказаним рішенням, на підставі поданих позивачем розрахунків заборгованості та пені, податкової декларації з плати за землю за 2023 рік, зворотного боку інтегрованої картки платника податку станом на 2022-2024 року, копій інтегрованих карток платника податку за 2012-2022 роки, а також враховуючи подані платником податків (ТОВ "Буковест") платіжні доручення (зокрема від 28.09.2023 № 45, від 06.10.2023 № 50, від 27.10.2023 № 105, від 01.11.2023 № 56, від 28.11.2023 № 57, від 15.12.2023 № 66, від 22.12.2023 № 68, від 18.01.2024 № 120, від 23.02.2024 № 11, від 01.04.2024 № 13, від 13.05.2024 № 20) встановлено, що за платником податку СУНП у формі ТОВ "Буковест", яке перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Чернівецькій області, станом на 13.05.2024 року рахується податковий борг з земельного податку у розмірі 171 963,16 грн, з яких 120 832,00 грн основний платіж, 51 131,16 грн пеня.

6. 28.11.2024 Чернівецькою міською радою було прийнято рішення № 2074 (далі - рішення від 28.11.2024 № 2074), пунктом 5 якого визнаний таким, що втратив чинність, пункт 2 додатка 3 до рішення виконавчого комітету міської ради від 02.12.1997 № 882/23 "Про надання і передачу земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками та внесення змін в раніше прийняті рішення" в частині надання СУНП у формі ТОВ "Буковест" в постійне користування земельної ділянки за адресою вул. Коломийська,13-А, площею 1,9668 га для виробничих потреб та вважати припиненим право постійного користування СУНП у формі ТОВ "Буковест" земельною ділянкою за адресою вул. Коломийська,13-А, площею 1,9273 га (кадастровий номер 7310136900:65:003:0093) для виробничих потреб що посвідчене державним актом на право постійного користування землею від 27.02.1998р. № 778, у зв`язку з систематичною несплатою земельного податку (підстава: лист ГУ ДПС у Чернівецькій області від 27.09.2024р. № 6377/5/24-13-13-03, пункт "д" статті 141 Земельного кодексу України). Зобов`язано СУНП у формі ТОВ "Буковест" оформити документи на земельну ділянку за адресою: вул.Коломийська,13-А, площею 1,9273 га.

7. Не погоджуючись із даним рішенням органу місцевого самоврядування, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом для захисту свого порушеного права.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

8. 01.04.2026 Господарський суд Чернівецької області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.07.2026, про відмову у позові.

9. Суди виходили з того, що пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України імперативно встановлено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку. Згідно з листом ГУ ДПС у Чернівецькій області та рішенням в адміністративній справі № 600/7976/23-а встановлено факт систематичної несплати позивачем земельного податку, тому суди дійшли висновку щодо правомірності прийняття органом місцевого самоврядування рішення від 28.11.2024 № 2074 та відповідно, про відсутність підстав для скасування такого рішення.

Короткий зміст касаційної скарги

10. СП "Буковест" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

11. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

12. В обґрунтування підстав касаційного оскарження, скаржник зазначає наступне:

- суди неправильно застосували пункт «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ототожнивши факт наявності податкового боргу з автоматичним та безумовним припиненням права постійного користування земельною ділянкою. Суди не врахували, що закон встановлює чіткий покроковий порядок припинення права користування земельною ділянкою, передбачений статтею 144 ЗК України, у разі порушень (включаючи плату за землю);

- суди не встановили чи позбавлення товариства права постійного користування земельною ділянкою, на якій розміщені належні йому об`єкти нерухомості за несвоєчасну сплату земельного податку не покладає на товариство індивідуальний і надмірний тягар та не провели обов`язковий трискладовий тест втручання у право мирного володіння майном, що суперечить усталеній практиці Верховного Суду і Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Суди не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15.09.2020 у справі 469/1044/17, від 02.11.2021 № 925/1351/19, від 23.06.2020 у справі № 922/989/18, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18, від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, від 18.09.2025 у справі № 922/82/20, від 17.04.2025 у справі № 910/127/21, від 17.04.2018 у справі № 924/689/17, в яких Верховний Суд у подібних правовідносинах застосував практику ЄСПЛ щодо сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном;

- суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, від 03.04.2019 у справі №921/158/18, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 13.09.2023 у справі №918/1132/22 та від 20.11.2024 у справі №917/1938/23 щодо єдності долі землі та розташованої на ній нерухомості;

- суди безпідставно застосували доктрину "незначних формальних помилок" до акта індивідуальної дії Чернівецької міськради, оскільки помилкове зазначення реквізитів державного акта не є формальною опискою; суд апеляційної інстанції залишив вказані доводи апеляційної скарги поза увагою, що є порушенням норми процесуального права, а саме статей 86, 236, 269, 282 ГПК України;

- суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15.05.2019 у справі № 904/4051/18 та від 12.10.2023 у справі № 300/2708/21 щодо процесуального обов`язку надати відповіді на ключові доводи сторін, що є порушенням статті 7 ГПК України;

- скаржник також наголошує на відсутності висновку Верховного Суду та вважає за необхідне сформувати єдину правозастосовну практику щодо можливого застосування пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України у правовідносинах щодо припинення права постійного користування землею, переданою підприємству для виробничих потреб, з метою експлуатації об`єктів нерухомості, що перебувають у власності такого підприємства та розташовані на цій земельній ділянці.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

13. Чернівецька міськрада подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

14. Узагальнені доводи відзиву полягають у наступному:

- Чернівецька міськрада діяла в межах повноважень, визначених статтею 19 Конституції України, статей 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статті 172 Цивільного кодексу України, здійснюючи правомочності від імені територіальної громади. Оскаржуване рішення Міської ради № 2074 мало легітимну мету - відновлення порушених фінансово-економічних інтересів громади та забезпечення надходження податків, що узгоджується із широкою свободою розсуду органів влади у сфері оподаткування згідно з практикою ЄСПЛ.

- судами встановлено обов`язковий преюдиційний факт існування у ТОВ "Буковест" безперервного податкового боргу зі сплати земельного податку за ділянку по вул. Коломийській, 13-А, починаючи з 31.05.2012 року, що підтверджено рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду у справі № 600/7976/23-а;

- припинення права постійного користування ділянкою у зв`язку із систематичною несплатою земельного податку прямо передбачено пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України та узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23;

- припинення права користування не є тотожним позбавленню права власності на будівлі чи забороні доступу до них, а також не позбавляє позивача права й обов`язку ініціювати процедуру оформлення оренди цієї земельної ділянки;

- постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник, стосуються неподібних і нетотожних правовідносин, а тому їх висновки не застосовуються до цієї справи.

Позиція Верховного Суду

15. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій чинних правових норм, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

17. Предметом розгляду у цій справі є вимоги СУНП у формі ТОВ "Буковест" про визнання незаконним (недійсним) рішення Чернівецької міськради від 28.11.2024 № 2074 в частині припинення права постійного користування позивача земельною ділянкою у зв`язку з систематичною несплатою земельного податку.

18. Відповідно до частини першої статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

19. Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" унормовано, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить вирішення відповідно до закону питань із врегулювання земельних відносин.

20. Частиною 1 статті 155 ЗК України визначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

21. За змістом частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

22. Отже, передумовами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначені способи, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

23. Відповідно до частини 1 статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

24. Конституційний Суд України у Рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 зазначив, що стаття 92 ЗК України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб.

25. Право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/482/21.

26. Отже, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

27. При цьому, систематична несплата земельного податку є самостійною та спеціальною підставою для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України. Для реалізації цієї підстави орендодавцю (наприклад, територіальній громаді в особі ради як власнику землі) достатньо зафіксувати факт систематичного порушення фінансових зобов`язань (два і більше випадків).

28. Тоді як стаття 144 ЗК України регламентує особливий процесуальний порядок припинення прав виключно на ті земельні ділянки, які використовуються з порушенням земельного законодавства (у контексті статті 143 ЗК України). Ця процедура передбачає обов`язкове залучення державних інспекторів (Держгеокадастру або Держекоінспекції), складання протоколу, винесення припису про усунення порушень у 30-денний строк тощо.

29. Отже, за наявності підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, припинення права користування земельною ділянкою здійснюється у загальному порядку - за рішенням компетентного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 924/689/17, від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.

30. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 деталізувала та диференціювала питання систематичної несплати орендної плати. Зокрема, у пункті 76 постанови Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття "систематичність" у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 922/367/21, від 04.07.2023 у справі № 906/649/22, від 20.02.2024 року у справі № 917/586/23, від 02.04.2024 року у справі № 922/1165/23 та інші).

31. Вказані правові висновки є сталими у судові практиці, тому твердження скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України у спірних правовідносинах спростовуються змістом наведених судових рішень.

32. Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

33. Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на дату прийняття оскаржуваного рішення від 28.11.2024 № 2074 у позивача існувала систематична заборгованість зі сплати земельного податку. Цей факт підтверджується листом ГУ ДПС у Чернівецькій області від 27.09.2024 №6377/5/24-13-13-03, на підставі якого і було прийнято оскаржуване рішення від 28.11.2024 № 2074.

34. Суди також встановили, що систематичність несплати позивачем земельного податку також підтверджується рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.06.2024 у справі № 600/7976/23-а, яке набрало законної сили. Вказаним рішенням з позивача стягнуто податковий борг зі сплати земельного податку у розмірі 171 963,16 грн (з яких 120 832,00 грн основний платіж і 51 131,16 грн - пеня) та встановлено, що починаючи з 31.05.2012 року (коли податкова вперше офіційно виставила податкову вимогу) і аж до самого розгляду справи в адміністративному суді, податковий борг жодного разу не переривався.

35. Суди попередніх інстанцій, посилаючись на приписи частини четвертої статті 75 ГПК України, дійшли висновку, що в даному випадку преюдиційним є встановлений факт систематичної несплати СУНП у формі ТОВ "Буковест" земельного податку.

36. Крім того відхиляючи аргументи позивача щодо неналежного інформування про підготовку і розгляд спірного рішення, суди встановили, що на виконання статті 28 Регламенту Чернівецької міськради VIII скликання, проєкт рішення Чернівецької міськради, яким припинено право постійного користування позивачем земельною ділянкою, оприлюднений на офіційному вебпорталі Ради завчасно, а саме 13.11.2024 під № 24 а також шляхом публікації на офіційному веб-сайті Чернівецької міськради.

37. Водночас аргументи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права в частині оцінки реквізитів державного акта в оскаржуваному рішенні, на думку колегії суддів, є необґрунтованими з огляду на наступне.

38. Судами встановлено, що позивачу належала земельна ділянка площею 1,9273 га за адресою: м. Чернівці, вул. Коломийська, 13-А, з кадастровим номером 7310136900:65:003:0093, право користування якою посвідчено Державним актом серії І-ЧВ № 000954, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 27.02.1998 за № 778.

39. Суди також встановили, що вказівка в рішенні № 2074 саме реєстраційного номера запису "№ 778" замість бланкового номера "І-ЧВ № 000954" є опискою (технічною неточністю), яка не створює жодної правової невизначеності, оскільки суб`єкт, площа, адреса та кадастровий номер земельної ділянки співпадають та є ідентифікованими.

40. Згідно із частиною 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

41. Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

42. Згідно із частинами 1, 2 статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

43. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

44. Тому висновки судів про те, що зазначення в рішенні Чернівецької міськради від 28.11.2024 № 2074 реєстраційного номера запису "№ 778" замість бланкової серії та номера державного акта "І-ЧВ № 000954" не можуть спростовувати його правомірність, якщо суть прийнятого рішення повністю відповідає вимогам закону, а протилежного позивачем не доведено.

45. Крім того, аргументи скаржника про те, що припинення права постійного користування земельною ділянкою під належними йому об`єктами нерухомості покладає на нього надмірний тягар і порушує принцип єдності долі землі та нерухомості а також на недотримання судами трискладового тесту щодо сумісності заходу втручання із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), є безпідставними.

46. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

47. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 наголосила на фундаментальному значенні принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди (superficies solo cedit).

48. Водночас право постійного користування земельною ділянкою комунальної власності за національним законодавством (стаття 92 ЗК України) є спеціальним титулом безстрокового володіння та користування ділянкою без переходу права власності до землекористувача.

49. Припинення права постійного користування комунальною земельною ділянкою не є тотожним позбавленню позивача права власності на розташоване на ній нерухоме майно чи забороною користування ним. Збереження та реалізація цього титулу не є абсолютними та підпорядковується виконанню землекористувачем імперативних законодавчих обов`язків, ключовим з яких є конституційний та податковий обов`язок зі сплати земельного податку (стаття 67 Конституції України, стаття 269 Податкового кодексу України).

50. Припинення права постійного користування через систематичне порушення податкового законодавства не позбавляє позивача права й обов`язку оформити право користування цією ділянкою для експлуатації належної йому нерухомості на іншому правовому титулі (зокрема, шляхом укладення договору оренди землі).

51. Крім того, пунктом 5.1 оскаржуваного рішення, Чернівецька міськрада зобов`язала позивача оформити документи на земельну ділянку площею 1,9273 га за адресою: вул. Коломийська, 13-А.

52. Такі дії спрямовані на забезпечення надходження податків до місцевого бюджету та відновлення фінансово-економічних інтересів територіальної громади, що становить легітимну мету.

53. Оцінюючи пропорційність втручання, суди правомірно врахували, що заборгованість позивача зі сплати земельного податку є систематичною та триваючою з 2012 року, що підтверджено судовим рішенням в адміністративній справі № 600/7976/23-а, яке набрало законної сили. При цьому припинення права постійного користування земельною ділянкою не призводить до позбавлення позивача права власності на розташовані на ній об`єкти нерухомого майна та не перешкоджає реалізації ним права на оформлення землекористування на іншому правовому титулі (зокрема, шляхом укладення договору оренди землі відповідно до статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України), на що прямо вказано у пункті 5.1 оскаржуваного рішення.

54. За наведених обставин посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 02.11.2021 № 925/1351/19, від 23.06.2020 у справі № 922/989/18, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18, від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, від 18.09.2025 у справі № 922/82/20, від 17.04.2025 у справі № 910/127/21, від 17.04.2018 у справі № 924/689/17 щодо сумісності заходу втручання у право мирного володіння майном колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки висновки у зазначених справах сформульовані за інших фактичних обставин справи та іншого нормативно-правового регулювання.

55. Отже суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог статей 86, 236, 269, 282 ГПК України дослідили наявні у справі докази та надали вичерпну оцінку істотним аргументам сторін, тому доводи скаржника про порушення статті 7 ГПК України не знайшли свого підтвердження.

56. Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про відсутність підстав для задоволення позову, а наведені в касаційній скарзі доводи, в обґрунтування підстав касаційного оскарження, цих висновків не спростовують.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

57. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

58. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

59. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів, тому касаційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Судові витрати

60. Оскільки Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін, судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Буковест" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.07.2026 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 01.04.2026 у справі № 926/3806/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач