Суд: Касаційний господарський суд Верховного Суду
Інстанція: Касаційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них
Дата: 12 жовтня 2026 р.
Справа: №916/4306/25
Суддя: Могил С.К.
ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 916/4306/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О. В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларі"
про ухвалення додаткової постанови у справі щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених у Касаційного господарського суду
у справі № 916/4306/25
за позовом заступника керівника Пересипської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп Плюс Сервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларі",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеський ордена "Знак пошани" завод продовольчого машинобудування»,
про скасування державної реєстрації змін до розділу про право приватної власності,
В С Т А Н О В И В:
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.09.2026 у справі № 916/4306/25 залишено без задоволення касаційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2026 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2026 у справі № 916/4306/25 в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2026 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2026 у справі № 916/4306/25 залишено без змін. Закрито касаційне провадження у справі № 916/4306/25, порушене за касаційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2026 та рішення Господарського суду Одеської області від 09.04.2026 у справі № 916/4306/25 в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
03.10.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларі" через підсистему "Електронний суд" подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заяву про ухвалення додаткової постанови у справі щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених у Касаційного господарського суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07.10.2026 призначено до розгляду заяву ТОВ "Ларі" про ухвалення додаткової постанови у справі щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених у Касаційного господарського суду, у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заступник керівника Пересипської окружної прокуратури міста Одеси подав 12.10.2026 до Верховного Суду заперечення на заяву ТОВ "Ларі" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, в яких просив відмовити ТОВ "Ларі" в задоволенні цієї заяви, а також просив внести дані Пересипської окружної прокуратури міста Одеси до додаткових відомостей про учасника справи.
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат та заперечення на неї, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 3 вказаної статті передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 2-4 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч. 5, 8 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст.126 ГПК України).
Колегія суддів установила, що до ухвалення Верховним Судом постанови від 29.09.2026 відповідач - представник ТОВ "Ларі" - адвокат Поприцький Д. М. подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що ТОВ "Ларі" очікує понести судові витрати в суді касаційної інстанції, які становлять 11500,00 грн.
У строк, визначений п. 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України, ТОВ "Ларі" подало до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткової постанови у справі щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених у Касаційного господарського суду, в якій просить стягнути із Одеської обласної прокуратури понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11 500,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в розмірі 11500,00 грн відповідач надав копії:
- Договору про надання правничої допомоги від 25.11.2025 № 06-11/25, укладеного між АО «ПРЕЦЕДЕНТ ПРАВА» в особі адвоката Попроцького Д. М. та ТОВ "Ларі";
- Додатку № 3 від 01.10.2026 до Договору про надання правничої допомоги від 25.11.2025 № 06-11/25;
- акта № 03/2026-ЛАРІ від 01.10.2026 приймання-передач наданих правничих послуг до Договору № 06-11/25 від 25.11.2025 та Додатку № 3 від 01.10.2026;
- ордера серії ВН №1754393 від 31.07.2026;
- детального опису та розрахунку вартості послуг адвоката до акта № 03/2026-ЛАРІ від 01.10.2026 до Договору № 06-11/25 від 25.11.2025 та Додатку № 3 від 01.10.202.
У поданій заяві про ухвалення додаткової постанови у справі щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених у Касаційного господарського суду, представник ТОВ "Ларі" зазначає, що правнича допомога надавалася АО «ПРЕЦЕДЕНТ ПРАВА» в особі адвоката Попроцького Д. М. на підставі Договору про надання правничої допомоги від 25.11.2025 № 06-11/25. Додатком № 3 від 01.10.2026 до Договору про надання правничої допомоги від 25.11.2025 № 06-11/25 сторони погодили вартість правничої допомоги на стадії касаційного перегляду в сумі 11 500,00 грн, виходячи з 23 годин роботи за ставкою 500 грн/год. Як зазначає заявник, Актом № 03/2026-ЛАРІ від 01.10.2026 підтверджено фактичне надання та прийняття послуг, а детальний опис містить перелік усіх виконаних робіт, включаючи підготовку відзиву, письмових пояснень, заяви про ВКЗ та участь у засіданнях 22.09.2026 і 29.09.2026.
Верховний Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
При цьому колегія суддів звертає увагу на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, відповідно до якого розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що ч. 3 ст. 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
У такому випадку визначальним для оцінки обґрунтованості витрат є факт надання послуг, їх пов`язаність із розглядом справи та оцінка судом їх співмірності (ч. 4 ст. 126, ч. 5 ст. 129 ГПК України).
Згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження судових витрат докази мають окремо та в сукупності відповідати вимогам статей 75- 79 ГПК України.
Відповідно до акта № 03/2026-ЛАРІ від 01.10.2026 приймання-передач наданих правничих послуг ТОВ "Ларі" були надані такі послуги:
- аналіз касаційної скарги Одеської обласної прокуратури, ухвали Верховного Суду від 28.07.2026 про відкриття касаційного провадження та матеріалів справи;
- аналіз правових позицій судів попередніх інстанцій і практики Верховного Суду; формування позиції ТОВ "Ларі" у касаційній інстанції;
- складення, редагування та подання через підсистему «Електронний суд» відзиву ТОВ "Ларі" на касаційну скаргу прокуратури;
- підготовка письмових пояснень у касаційному провадженні щодо доводів прокуратури та правових питань касаційного перегляду;
- підготовка і подання заяви про участь представника ТОВ "Ларі" в судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду;
- представництво інтересів ТОВ "Ларі" та участь адвоката Попроцького Д.М. у судовому засіданні Верховного Суду 22.09.2026; надання усних пояснень, підтримання відзиву та заперечень проти касаційної скарги;
- представництво інтересів ТОВ "Ларі" та участь адвоката Попроцького Д.М. у продовженому після перерви судовому засіданні Верховного Суду 29.09.2026;
- аналіз результатів касаційного перегляду та підготовка документів для підтвердження і розподілу витрат Клієнта на професійну правничу допомогу.
Згідно з детальним описом та розрахунком вартості послуг адвоката до цього акта № 03/2026-ЛАРІ від 01.10.2026 послуги адвоката Попроцького Д.М. включали:
- ознайомлення з касаційним провадженням - 2 години (1000 грн);
- правовий аналіз та формування позиції - 3 години (1500 грн);
- відзив на касаційну скаргу - 8 годин (4000 грн);
- письмові пояснення - 4 години (2000 грн);
- подання заяви про ВКЗ - 1 година (500 грн);
- участь у судовому засіданні 22.09.2026 - 1 години (1000 грн);
- участь у судовому 29.09.2026 - 1 години (1000 грн);
- підготовка документів щодо витрат - 3 години (1500 грн).
Колегія суддів зазначає, що у наданому відповідачем акті № 03/2026-ЛАРІ від 01.10.2026 приймання-передач наданих правничих послуг ТОВ "Ларі" зазначено окремо види наданих послуг, які, на переконання колегії суддів, є одним і тим же видом послуг та охоплюються таким видом як "підготовка відзиву на касаційну скаргу", зокрема, ознайомлення з касаційним провадженням, правовий аналіз та формування позиції. Крім того, до складу судових витрат відповідачем включено подання заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка є реалізацією можливості представника брати участь у судовому засіданні за допомогою засобів відеозв`язку. Проте відповідно до підпункту в) пункту 4 частини 1 статті 315 ГПК України суд касаційної інстанції здійснює саме розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції. Отже, витрати на підготовку вказаних процесуальних документів, а також витрати, які охоплюються таким видом як "підготовка відзиву на касаційну скаргу", зокрема, такі витрати на такі послуги як ознайомлення з касаційним провадженням, правовий аналіз та формування позиції, не підлягають відшкодуванню за рахунок прокуратури. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 27.03.2024 у справі № 914/2234/21, від 05.10.2022 у справі № 910/17228/19.
Колегія суддів також зазначає, що заява про стягнення/розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви в сумі 1500,00 грн не підлягають відшкодуванню, оскільки така заява є процесуальним документом для реалізації права на компенсацію понесених витрат, а не правничою допомогою, пов`язаною з розглядом справи по суті. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.
Отже, врахувавши результати розгляду справи в суді касаційної інстанції, дослідивши заяву ТОВ "Ларі" про ухвалення додаткової постанови у справі щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених у Касаційного господарського суду, надані заявником документи, а також заперечення прокурора на цю заяву, беручи до уваги те, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, Суд дійшов висновку про стягнення з Одеської обласної прокуратури на користь ТОВ "Ларі" витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, в сумі 7000,00 грн, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді касаційної інстанції та складністю справи. Натомість в іншій частині вимог заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу необхідно відмовити.
На підставі ч. 4 ст. 129 ГПК України, з Одеської обласної прокуратури підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у розмірі 7000,00 грн на користь ТОВ "Ларі".
Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 244, 315 ГПК України, Верховний Суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларі" про ухвалення додаткової постанови у справі щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених у Касаційного господарського суду, у справі № 916/4306/25 задовольнити частково.
2. Стягнути з на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларі" витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді касаційної інстанції, у розмірі 7000 (сім тисяч) грн 00 коп.
3. У задоволенні іншої частини вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларі" про ухвалення додаткової постанови у справі щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених у Касаційного господарського суду, відмовити.
4. Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.
Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Могил С. К.
Судді: Волковицька Н. О.
Случ О. В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua